154/238/26
1-кс/154/92/26
21 січня 2026 року м. Володимир
Слідчий суддя Володимирського міського суду Волинської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчої СВ Володимирського РВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_3 про накладення арешту на майно в рамках матеріалів досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за № 12026030510000031 від 17.01.2026 року, розпочатого за ознаками злочину, передбаченого ст. 382 ч. 1 КК України,
Слідча СВ Володимирського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області ОСОБА_3 звернулася до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на автомобіль марки «Volkswagen Transporter T4 » р.н.знак НОМЕР_1 .
Своє клопотання мотивує тим, що 17 січня 2026 року о 09 год.51 хв. працівниками СРПП Володимирського районного відділу поліції ГУНП у Волинській області по вул. Привокзальна, м. Володимир, Володимирського району Волинської області було зупинено автомобіль марки «Volkswagen Transporter T4» р.н. знак НОМЕР_1 , під керуванням гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , котрий не виконує рішення суду, оскільки позбавлений права керування транспортними засобами.
17.01.2026 року відомості про дане кримінальне правопорушення внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026030510000031 з попередньою кваліфікацією за ст. 382 ч. 1 КК України.
17.01.2026 року під час огляду місця події по вул. Привокзальна, м. Володимир, Володимирського району Волинської було вилучено автомобіль марки «Volkswagen Transporter T4 » р.н. знак НОМЕР_1 , керування котрим здійснював ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , котрий згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 належить Благодійній організації « БІ СЕЙФ», котрий переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_4 .
Згідно ч. 7 ст. 237 КПК України, вилучений автомобіль вважається тимчасово вилученим майном.
На думку слідчої СВ Володимирського РВП ГУНП у Волинській області, вилучений під час огляду місця події транспортний засіб марки «Volkswagen Transporter T4 » р.н. знак НОМЕР_1 , є знаряддям вчинення кримінального правопорушення та містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тому є достатні підстави вважати, що він відповідає критеріям, зазначеним у ч.1 ст. 98 КПК України.
Тож вилучений автомобіль підлягає арешту із забороною відчуження, розпорядження та користуванням, оскільки має значення речового доказу для кримінального провадження.
Враховуючи вищевикладене, слідча просила суд накласти арешт на транспортний засіб марки «Volkswagen Transporter T4» р.н. знак НОМЕР_1 , керування котрим здійснював ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , котрий згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 належить Благодійній організації « БІ СЕЙФ» , що був вилучений 17.01.2026 року під час огляду місця події по вул. Привокзальна, м. Володимир, Володимирського району Волинської області, заборонивши відчуження, розпорядження та користування даним майном.
У судове засідання слідча не з'явилася, подала заяву про розгляд клопотання у її відсутності, просила клопотання задовольнити з викладених у ньому підстав.
Представник власника автомобіля ОСОБА_5 для участі у розгляді клопотання до суду не з'явився, надав заяву про розгляд клопотання у його відсутності, заперечив щодо накладення арешту на автомобіль, оскільки він використовується у волонтерській діяльності.
Перевіривши матеріали справи, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Як вбачається з витягу з ЄРДР № 12026030510000031 від 17.01.2026 року, розпочатого за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, 17 січня 2026 року о 09 год.51 хв. працівниками СРПП Володимирського районного відділу поліції ГУНП у Волинській області по вул. Привокзальна, м. Володимир, Володимирського району Волинської області було зупинено автомобіль марки «Volkswagen Transporter T4» р.н. знак НОМЕР_1 , під керуванням гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , котрий не виконує рішення суду, оскільки позбавлений права керування транспортними засобами.
17.01.2026 року під час огляду місця події по вул. Привокзальна, м. Володимир, Володимирського району Волинської було вилучено автомобіль марки «Volkswagen Transporter T4 » р.н. знак НОМЕР_1 , керування котрим здійснював ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , котрий згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 належить Благодійній організації «БІ СЕЙФ», котрий переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_4 .
Згідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Вимогами ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину .
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. Арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які зберегли на собі його сліди вчинення кримінального правопорушення, або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Кримінальним правопорушенням, передбаченим ч. 1 ст. 382 КК України, є умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню.
З свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 вбачається, що автомобіль марки «Volkswagen Transporter T4» р.н. знак НОМЕР_1 належить Благодійній організації «БІ СЕЙФ».
З матеріалів кримінального провадження, наданих слідчому судді, не можливо зробити висновок, яким чином зазначений у клопотанні транспортний засіб марки марки «Volkswagen Transporter T4», р.н. знак НОМЕР_1 , який належить Благодійній організації «БІ СЕЙФ», може мати значення речового доказу у кримінальному провадженні, передбаченому ч.1 ст. 382 КК України.
У поданому клопотанні прокурором жодним чином обґрунтовано, яке доказове значення для кримінального провадження, передбаченого частиною 1 ст. 382 КК України може мати вилучений автомобіль марки «Рено Меган» р.н.з. НОМЕР_3 , належний Благодійній організації «БІ СЕЙФ». Жодних доказів того, що вказаний транспортний засіб відповідає вимогам ст. 98 КПК України, слідчим суду не надано.
У клопотанні жодним чином не обґрунтовано необхідність позбавлення фактичного власника права володіти, користування та розпорядження вказаним автомобілем, яка не має жодного відношення до даного кримінального провадження.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини має існувати розумна пропорційність між заходами і метою, заради якої їх застосовано (рішення у справі «Літтоу та інші проти Сполученого Королівства»). Справедливий баланс має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар» (рішення у справі «Брумареску, Трегубенко проти України»). Судам належить з'ясувати, чи дотримано справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу і вимогами захисту основних прав громадян (рішення у справах «Спорронг і Льонрог проти Швеції», «Іатрідіс проти Греції»).
З урахуванням вищевикладеного, в даному конкретному випадку, застосування арешту на автомобіль, може завдати суттєвих збитків та свідчити про порушення вимог статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції з захисту прав людини, що є неприпустимим.
У відповідності до вимог ст. 173 КПК України слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, яка його подала, не доведе необхідність такого арешту, а при вирішенні питання про арешт майна повинен враховуючи: правову підставу для арешту майна; достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; наслідки арешту майна для інших осіб; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Зважаючи, що органом досудового розслідування не доведено існування сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що автомобіль є доказом злочину, не доведено наявності підстав для накладення арешту на нього, не доведено необхідності накладення арешту на дане майно та не наведено ризиків, передбачених ст. 170 КПК України, а тому слідчий суддя приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання.
На підставі викладеного, керуючись ст. 42, 170-173, 276-279, 309 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні клопотання про накладення арешту на транспортний засіб марки «Рено Меган» р.н.з. НОМЕР_3 , належний Благодійній організації «БІ СЕЙФ», відмовити повністю.
Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду протягом п'яти діб з дня її постановлення.
Слідчий суддя ОСОБА_6