Справа № 686/1129/26
Провадження № 3/686/787/26
20.01.26
20 січня 2026 року м. Хмельницький
Суддя Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області Бурка С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, жителя АДРЕСА_1 ,
за ч.3 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановив:
Поліцейським УПП в Хмельницькій області відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №551713 від 26.12.2025 р.
За цим протоколом ОСОБА_1 фактично ставиться у вину те, що він, будучи особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами (постановою Шепетівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області №2-554/12 від 11.05.2012 р.), всупереч п.2.1 «а» Правил дорожнього руху та ч.10 ст.15 ЗУ «Про дорожній рух», о 20 год. 55 хв. 26 грудня 2025 року по вул.Кам'янецькій,7, у м.Хмельницькому, керував транспортним засобом марки та моделі «Ford Explorer», номерний знак НОМЕР_1 .
Дії особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, було кваліфіковано за ч.3 ст.126 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 , будучи своєчасно сповіщеним про дату, час та місце розгляду справи (що підтверджується підписом останнього у відповідній графі протоколу про адміністративне правопорушення та довідкою про доставку судової повістки про виклик до суду), не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи від нього не надходило. У відповідності до ч.1 ст.268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд розглядає справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що провадження в справі підлягає закриттю, за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення, з огляду на таке.
Відповідно до ч.1 ст.2 КУпАП, законодавство України про адміністративне правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України, а згідно зі ст.9 Конституції України, ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України» та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» - усталена судова практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
На підставі ч.ч.1, 2 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, а згідно зі ст.9 цього Кодексу адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1), а завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245).
Згідно зі ст.129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.
У ст.280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані, з-поміж іншого, встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з положеннями ст.ст. 252, 254, 255, 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, є найважливішим джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення.
Вимоги до змісту протоколу про адміністративне правопорушення визначені ст.256 КУпАП, серед яких у протоколі обов'язково зазначаються відомості про місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, прізвища, адреси свідків, якщо вони є, інші відомості, необхідні для вирішення справи.
В межах зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин інкримінованого особі адміністративного правопорушення, і повинен проводитися їх, у тому числі, і судовий розгляд. З цього слідує, що протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів у справі, але й актом обвинувачення у вчиненні конкретного адміністративного правопорушення.
З урахуванням положень ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах "Малофєєва проти Росії" (рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04) та "Карелін проти Росії" (рішення від 20.09.2016, заява № 926/08), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції.
Якщо уповноваженим органом не доведено підставність притягнення особи до адміністративної відповідальності, суд не може в ході розгляду справи взяти на себе функції щодо самостійного відшукування доказів винуватості особи.
Так, відповідальність за ч.3 ст. 126 КУпАП настає у разі керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Вказана норма КУпАП є бланкетною та лише описує безпосередньо саме правопорушення, але для повного визначення ознак цього правопорушення відсилає до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів.
Зокрема, у ч.10 ст.15 Закону України «Про дорожній рух», з-поміж іншого, йдеться про те, що забороняється керування транспортними засобами особам, до яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Згідно з п.2.1 «а» Правил дорожнього руху України (порушення якого в означеному вище протоколі про адміністративне правопорушення також було інкриміновано ОСОБА_1 ), водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Для вирішення питання правомірності притягнення особи до адміністративної відповідальності, відповідно до ч.3 ст. 126 КУпАП, встановленню підлягають наступні обставини: чи вчинені особою відповідні умисні дії, що становлять об'єктивну сторону вказаного правопорушення та стали підставою для прийняття рішення про притягнення до адміністративної відповідальності, та чи є особа, виходячи із норми зазначеної статті, суб'єктом даного правопорушення.
Отже, правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами. Обов'язковими ознаками складу адміністративного правопорушення є об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона, а відсутність хоча б однієї з цих ознак свідчить про відсутність складу адміністративного правопорушення.
Об'єктом правопорушення, передбаченого ч.3 ст.126 КУпАП, є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Об'єктивна сторона вказаного адміністративного правопорушення проявляється у керуванні транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, і саме така фізична особа, що досягла віку, з якого може наставати адміністративна відповідальність, є суб'єктом означеного правопорушення. Окрім того, така особа повинна мати право на керування транспортними засобами, яке обмежено державним або приватним виконавцем, оскільки неможливо обмежити особу у праві, якого вона не має або якого вона позбавлена.
Суб'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.3 ст.126 КУпАП, визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу.
Відповідно до вимог ст.10 КУпАП, адміністративне правопорушення визначається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала або свідомо допускала їх настання.
Отже, за вказаною нормою закону (ч.3 ст.126 КУпАП) особа може бути притягнута до відповідальності лише тоді, коли вона знає про встановлене відносної неї обмеження у праві керування транспортними засобами, проте свідомо (умисно) ігнорує вказане обмеження.
Так, ОСОБА_1 ставиться у вину те, що він, 26 грудня 2025 року, у вищевказані час та місці керував означеним у протоколі транспортним засобом, будучи особою, стосовно якої, постановою Шепетівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області №2-554/12 від 11.05.2012 р. (а не постановою державного виконавця від 27.02.2019 р. у виконавчому провадженні №33342400 від 10.07.2012 р.), встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
На обґрунтування вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.126 КУпАП, працівником поліції надано: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №551713 від 26.12.2025 р.; постанову головного державного виконавця Шепетівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області Давидюк В.В. серії ВП №33342400 від 27.02.2019 р. про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (без відмітки про набрання цією постановою законної сили); довідку старшого інспектора з ОД відділу адміністративної практики УПП в Хмельницькій області про зареєстровані за ОСОБА_1 адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, згідно з якою, останній отримував посвідчення водія; здійсненні за допомогою відеореєстратора службового автомобіля та нагрудної камери працівника поліції відеозаписи.
Натомість, у матеріалах справи відсутні будь-які достовірні докази, які б підтверджували викладені у вказаному протоколі про адміністративне правопорушення обставини, факт обізнаності ОСОБА_1 про встановлене відносно нього, постановою державного виконавця, тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, а також наявність у нього умислу на вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.126 КУпАП.
Із переглянутих у судовому засіданні відеозаписів вбачається, що ОСОБА_1 не було відомо про встановлення відносно нього, постановою державного виконавця, обмеження у праві керування транспортними засобами, зокрема на оповіщення поліцейських про таке обмеження, ОСОБА_1 висловив припущення, що посвідчення водія у нього могло бути вилучене постановою суду, який визнав його винним у вчиненні ДТП із потерпілим, а також зазначив про те, що у нього наявне посвідчення водія, яке він отримав проживаючи тривалий час на території Португалії, його неодноразово зупиняли працівники поліції, які жодних претензій, із приводу наявних у ОСОБА_1 посвідчення водія та права керування транспортними засобами, не висловлювали.
При цьому, доказів того, що ОСОБА_1 була отримана вищеозначена постанова державного виконавця від 27.02.2019 р., яка б була чинною станом на 26.12.2025 р. (дата складання протоколу), матеріали справи не містять.
Так, у ч.1 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження», з-поміж іншого, визначено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, зокрема, постанови, передбачені пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Такі документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
Згідно з п.2 ч.9 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі. У цій же статті закону також визначено, що постанови, зазначені у пунктах 1-4 цієї частини, надсилаються сторонам для відома не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення та направляються до виконання відповідними органами після закінчення строку, визначеного частиною п'ятою статті 74 цього Закону (протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів), для оскарження рішення, дії виконавця, якщо рішення, дії виконавця не були оскаржені. У разі оскарження рішення, дії виконавця, постанови, зазначені у пунктах 1-4 цієї частини, якщо їх не скасовано, підлягають виконанню відповідними органами після розгляду справи відповідним судом.
У додатках до протоколу про адміністративне правопорушення дійсно наявна постанова державного виконавця серії ВП №33342400 від 27.02.2019 р., про яку зазначено вище, і така постанова була винесена у зв'язку з існуванням у ОСОБА_1 заборгованості зі сплати аліментів за період з 22.03.2011 р. по 01.02.2019 р., в сумі 99972 грн. 41 коп., що перевищує на той час суму відповідних платежів за шість місяців.
Разом з тим, до матеріалів даної справи про адміністративне правопорушення не було долучено доказів на підтвердження надіслання державним виконавцем та отримання ОСОБА_1 постанови про встановлення відносно нього тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами або ж копії цієї постанови з відмітками дат набрання нею законної сили та засвідчення її копії, що надавало б суду можливість встановити чи станом на 26.12.2025 р. (дата складання вказаного протоколу серії ЕПР1 №551713) означена постанова була чинною, не скасованою, відповідно й те, чи зміст цієї постанови було доведено до відома ОСОБА_1 .
За наведених обставин, наявні у матеріалах справи докази не свідчать про той факт, що ОСОБА_1 знав про встановлене відносної нього обмеження у праві керування транспортними засобами, проте свідомо (умисно) проігнорував вказане обмеження, отже в його діянні відсутня суб'єктивна сторона складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.126 КУпАП.
Інших належних, достовірних та допустимих доказів, окрім означених, які б спростовували встановленні у судовому засіданні обставини та які б об'єктивно доводили факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.126 КУпАП, що було б зафіксовано у спосіб, передбачений чинним законодавством, не було долучено до складеного відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, а цей протокол сам по собі, без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не є безумовним та беззаперечним доказом доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи, в якому фактично формулюється обвинувачення особи у вчиненні певного правопорушення.
З урахуванням наведеного, оскільки в ході судового розгляду не встановлено жодних належних та достовірних доказів про порушення ОСОБА_1 ч.10 ст.15 Закону України «Про дорожній рух» та п.2.1 «а» Правил дорожнього руху України, що фактично йому ставиться у вину, відомості, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, які спростовуються дослідженими судом доказами, є недостовірними.
Відповідно до ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
З огляду на положення ст.62 Конституції України, ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява №16347/02), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява №36673/04), «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016 р. заява №926/08), суд приходить до висновку, що направлені до суду матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.126 КУпАП не узгоджуються із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується при оцінці доказів.
Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у тому разі якщо, відсутня подія або склад адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене, після аналізу всіх доказів по справі, суд тлумачить усі сумніви на користь особи, яка притягається до відповідальності, та приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.126 КУпАП, оскільки прямих, безспірних і безсумнівних доказів його вини не здобуто та суду не надано, а тому, у відповідності до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі підлягає закриттю, за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу вказаного адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 247, 283, 284, 294 КУпАП, суд -
постановив:
Провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити, за відсутністю в його діях складу цього адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга подається через Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя