22 січня 2026 року Справа № 915/2163/25
м.Миколаїв
Суддя Господарського суду Миколаївської області Мавродієва М.В., у справі
за позовом: Приватного акціонерного товариства “Миколаївська теплоелектроцентраль»,,
до відповідача: Колективного підприємства “Миколаївліфт»,
про: стягнення 50542,84 грн,-
Приватне акціонерне товариство “Миколаївська теплоелектроцентраль» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Колективного підприємства “Миколаївліфт» 50542,84 грн заборгованості за поставлену у період з червня 2023 року по серпень 2025 року по договору №2791 від 01.11.2004 теплову енергію до нежитлових приміщень за адресою: м.Миколаїв, вул.Севастопольська, буд.47-А.
Ухвалою суду від 29.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Оскільки позов є малозначним в розумінні п.1 ч.5 ст.12 ГПК України, справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Відповідачу запропоновано, надати суду відзив на позов, оформлений згідно вимог ст.165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, та у разі наявності заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження, подати суду заяву у відповідності до ч.4 ст.176 ГПК України.
Відповідач у відзиві заперечує проти вимог позивача посилаючись на наступне:
- відповідач вказує, що ні коли не був та не є власником нерухомого майна за адресою по вул.Севастопольська, буд.47-А, в м.Миколаєві, а наданий до позову технічний паспорт на диспетчерський пункт, взагалі не відомо ким був виготовлений та жодним чином не підтверджує право власності на об'єкт. Окрім цього, технічний паспорт від 28.08.2007, на думку відповідача, не містить чіткої адреси нежитлового приміщення, а тому не може бути належним доказом. Відповідач підтверджує, що деякий час, використовував таке приміщення для своєї діяльності, однак від початку 2022 року, ним не користується та у своїй діяльності не використовує. Відповідач зазначає, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 12.01.2026 за адресою: м.Миколаїв, вул.Севастопольська, 47-А, жодного зареєстрованого об'єкта не значиться. Відповідач стверджує, що в договорі про постачання теплової енергії в гарячій воді №2791 від 01.11.2004 укладений на об'єкт, якого не існує;
- відповідач зазначає, що 13.02.2024 він звернувся до ПрАТ “Миколаївська ТЕЦ» із листом про внесення змін до договору №2971 від 01.11.2004, створити комісію та перевірити об'єкт споживання тепла за адресою вул.Севастопольська, буд.47-А, тому що, за твердженням відповідача, послуги з постачання теплової енергії припинені ще у 2016 році, шляхом перекриття труб та виключити об'єкт споживання тепла за вказаною адресою з договору №2791 від 01.11.2004. Відповідач вказує, що 05.05.2024 він повторно звернувся до позивача з листом про внесення змін до договору №2791 від 01.11.2004, а саме виключити з такого договору об'єкт споживання тепла за адресою: вул.Севастопольська, буд.47-А, тому що послуги з постачання теплової енергії припинені і про це свідчить відсутність акту готовності до опалювального сезону за 2022 - 2023 роки;
- відповідач зазначає, що позивачу було достеменно відомо ще в 2022 році, що до нежитлового об'єкту “Диспетчерський пункт» за адресою по вул.Севастопольська поблизу вул.Садової, не надходить теплова енергія, яку він надає за договором №2791 від 01.11.2004. Позивач неодноразово, отримував від відповідача листи з повідомленням про це, однак жодного разу не зафіксувало відсутність теплової енергії в приміщенні та неправомірно нараховував кошти за спожиту енергію та відмовлявся розривати договір та/або офіційно припиняти її надходження, знаючи про порушення додатку 2 до Договору. Відповідач не вбачає жодних правових підстав для задоволення позову ПрАТ “Миколаївська ТЕЦ», оскільки він не містить беззаперечних доказів як вини КП “Миколаївліфт» так і належного виконання Договору зі сторони позивача.
Позивач у відповіді на відзив на спростування заперечень відповідача вказує наступне:
- всі приміщення відповідача знаходяться в системі будинку і підключенні до опалення. Якщо відповідач і відключав свої приміщення від опалення, то це, на думку позивача, було зроблено незаконно, оскільки відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води здійснюється виключно у порядку, затвердженому наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №169 від 26.07.2019;
- позивач вказує, що відповідачем не надано доказів відключення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання), а тому у позивача відсутні правові підстави для припинення здійснення нараховувань за постачання теплової енергію;
- позивач зазначає, що при укладанні договору про постачання теплової енергії в гарячій воді №2791 від 01.11.2004 сторони розрахували, як зазначено в додатку №1/6, теплове навантаження на опалення приміщення, яке належить відповідачу за адресою вул.Севастопольська, 47-А (диспетчерський пункт) та яке дорівнює 0,003784 Гкал/год. Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, а диспетчерський пункт КП «Миколаївліфт» окремо не має комерційний облік, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі.
Відповідач у письмових запереченнях на відповідь на відзив вказує наступне:
- доводи позивача про те, що всі приміщення відповідача знаходяться в системі будинку і підключені до опалення, на думку відповідача, є невідповідною інформацією, навіть виходячи з наданого ним же акту від 08.05.2024 де вказана чітка характеристика об'єкту, як окремого нежитлового приміщення з декількома кімнатами. Цим же актом, позивач засвідчив, що в кімнатах №3 та №6 Диспетчерського пункту, знаходяться опалювальні прилади які приєднано до теплової мережі ПрАТ “Миколаївська ТЕЦ» трубопроводом діаметром 20 мм. через будівлю ЦТП 50 мкр. Які це опалювальні прилади, в акті не зазначено, як і не зазначено чи працюють вони на момент обстеження чи здійснюється подача теплової енергії до них;
- позивач, напевно знаючи про навмисне відключення власниками будівлі ЦТП 50 мкр., нежитлового приміщення Диспетчерського пункту, яким користувався КП “Миколаївліфт», від подачі теплової енергії, свідомо не вживав жодних дій як щодо фіксації цього факту, так і щодо усунення цих порушень, продовжував неправомірно нараховувати плату за начебто поставлену теплову енергію.
Суд вказує, що відповідно до ч.3 ст.12 ГПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
У відповідності до ч.3 ст.247 ГПК України, при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у даній справі, суд, врахувавши ціну позову, категорію і складність справи, та зважаючи на ту обставину, що зазначена справа належала до малозначних в розумінні Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку, що справа підлягала розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.
У процесі розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження суду, зокрема з поданих сторонами заяв по суті спору (відзиву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив), стало відомо про наявність додаткових обставин (зокрема, звільнення спірних приміщень відповідачем та припинення постачання теплової енергії до таких приміщень), які підлягають дослідженню та доказуванню. Вказане свідчить про те, що обсяг доказів може бути значно більшим, ніж це вбачалося на момент відкриття судом провадження у справі.
Враховуючи наведене, зважаючи на необхідність всебічного дослідження доводів учасників процесу та необхідності з'ясування додаткових обставин, суд вважає за необхідне перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження за власною ініціативою.
Відповідно до ч.6 ст.250 ГПК України, якщо суд вирішив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, але в подальшому за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи постановив ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи починається зі стадії відкриття провадження у справі.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність розгляду даної справи у порядку загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі.
Керуючись ст.ст.12, 120, 176, 177, 234, 250 ГПК України, суд, -
1. Призначити справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.
2. Почати у справі підготовче провадження і призначити підготовче засідання на 25 лютого 2026 року о 11:30.
Засідання відбудеться у приміщенні суду за адресою: м.Миколаїв, вул.Олексія Вадатурського (вул.Фалєєвська), буд.14.
3. Повідомити сторонам про наявність в Господарському суді Миколаївської області технічної можливості проведення судових засідань в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду відповідно до ст.197 ГПК України та Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, а також у приміщенні суду згідно з ч.ч.6-8 ст.197 ГПК України.
Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 ГПК України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями). Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя М.В.Мавродієва