Справа № 594/1462/25
21 січня 2026 року м.Борщів
Суддя Борщівського районного суду Тернопільської області Зушман Г.І. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , жительки АДРЕСА_1 , до ОСОБА_2 , жителя АДРЕСА_2 , про зміну способу стягнення аліментів, -
Позивачка ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів, посилаючись на те, що судовим наказом Борщівського районного суду Тернопільської області від 27 лютого 2020 року стягнуто з відповідача в її користь аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 13 лютого 2020 року і до досягнення дітьми повноліття. З часу присудження відповідачу сплати аліментів пройшов значний проміжок часу, зросли кошти, необхідні на утримання спільних з відповідачем дітей, і зазначений вище розмір аліментів є недостатнім для забезпечення необхідного життєвого рівня дітей. Отримуючи аліменти в такому розмірі, діти знаходяться в скрутному матеріальному становищі. Вважає, що зміна способу стягнення аліментів з 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на частку від заробітку/доходу відповідача задовольнить потреби в утриманні їхніх дітей, а тому вважає за доцільне змінити розмір аліментів шляхом його збільшення та стягувати з відповідача в її користь аліменти в 1/3 частині від заробітку (доходу) відповідача на утримання дітей щомісяця до досягнення дітьми повноліття, однак не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили.
Ухвалою суду від 24.11.2025 відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та запропоновано відповідачу протягом п'ятнадцяти днів з дня одержання копії ухвали надіслати відзив на позовну заяву. Копію цієї ухвали разом з копіями позовної заяви та доданих до неї документів було направлено відповідачу за зареєстрованим місцем проживання, які ним отримано 29.11.2025, що є належним врученням ухвали суду.
Відповідач відзиву на позовну заяву не подавав.
Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд встановив такі факти.
Позивачка ОСОБА_1 з 27 листопада 2014 року перебувала у шлюбі з відповідачем ОСОБА_5 , зареєстрованим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції, актовий запис №2216, який 04 вересня 2018 року заочним рішенням Борщівського районного суду Тернопільської області було розірвано.
Від шлюбу у сторін є малолітня дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (свідоцтво про народження дитини серії НОМЕР_1 ) та малолітній син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (свідоцтво про народження дитини серії НОМЕР_2 ), які зареєстровані та проживають з позивачкою в АДРЕСА_1 , що підтверджується витягами з реєстру територіальної громади від 03 листопада 2022 року та 22 травня 2023 року, а також довідкою Більче-Золотецької сільської ради №194 від 31 березня 2025 року .
Судовим наказом Борщівського районного суду Тернопільської області від 27 лютого 2025 року в справі 594/234/20 з стягнуто ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителя с.Настасів Тернопільського району Тернопільської області, РНОКПП НОМЕР_3 , в користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жительки с.Більче - Золоте Борщівського району Тернопільської області, РНОКПП НОМЕР_4 , аліменти на утримання дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 13 лютого 2020 року, та на утримання сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 13 лютого 2020 року.
Судовий наказ набрав законної сили 27 лютого 2020 року.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно ч.1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Відповідно до положень статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Законом України "Пpo Державний бюджет на 2026 рік" з 01 січня 2026 року встановлено прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років - 3512,00 грн.
Відповідно до ст.192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.
Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Позивачка, як одержувач аліментів, заявила вимоги про зміну розміру аліментів шляхом його збільшення та просить стягувати з відповідача в її користь аліменти в розмірі 1/3 частини від заробітку (доходу) відповідача на утримання дітей щомісяця до досягнення дітьми повноліття, однак не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Посилається на те, що з часу присудження відповідачу сплати аліментів, майновий стан дітей змінився, а тому вважає, що зміна способу стягнення аліментів з твердої грошової суми в розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на частку від заробітку/доходу відповідача задовольнить потреби в утриманні їхніх дітей.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (абзац другий частини третьої статті 181 СК України).
Аналіз положень статті 192 СК України свідчить про те, що зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Отже, враховуючи, що діти проживають разом з матір'ю, а позивачка наполягає на визначенні стягнення аліментів у частці від доходу, а не у твердій грошовій сумі, суд дійшов висновку про наявність підстав для зміни способу стягнення аліментів з твердої грошової суми на частку від заробітку (доходу), батька.
Відповідно до ч.1 ст. 81 СК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, не надав суду будь-яких доказів на підтвердження свого матеріального стану, інформації про доходи як платника аліментів.
У зв'язку з наведеним вище, враховуючи визначений законом збільшений прожитковий мінімум для дитини відповідного віку, матеріальне становище дітей та платника аліментів, яке змінилося від часу ухвалення судового рішення про стягнення аліментів на їх утримання, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги та змінити визначений судовим наказом Борщівського районного суду Тернопільської області від 27 лютого 2020 року в цивільній справі №594/234/20 спосіб присудження аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з батька дитини, яку слід визначити в розмірі 1/3 частки заробітку (доходу) щомісячно, що з огляду на встановлені в судовому засіданні обставини буде відповідати вимогам закону та захистить права дітей, а також не буде обтяжливим та надмірним тягарем для платника аліментів.
З огляду на те, що згідно ЗУ “Про судовий збір» позивачка звільнена від сплати судового збору, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
На підставі ст.ст. 180, 181, 182, 191, 192 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 263, 265, 280, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги задовольнити.
Збільшити визначений судовим наказом Борщівського районного суду Тернопільської області від 27 лютого 2020 року в цивільній справі 594/234/20 розмір аліментів та стягувати із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителя АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жительки АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , аліменти на утримання дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частки від його заробітку (доходу) щомісячно, однак, не менше на кожну дитину, як 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Стягнути із ОСОБА_2 в користь держави судовий збір у сумі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення складено 21 січня 2026 року.
Суддя: Г.І.Зушман