Рішення від 15.01.2026 по справі 914/2474/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.2026 Справа № 914/2474/25

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Західземлепроект», м. Львів,

до відповідача: Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Львів,

за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Терразем», м. Львів,

про визнання недійсним та скасування рішення Адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.06.2025 №63/140-р/к

Суддя Н.Є. Березяк

Секретар судового засідання Р.Р. Волошин

За участю представників сторін:

від позивача: Новосядло В.Р. (в залі суду) - представник

від відповідача: Сигляк І.Я. (в залі суду) - представник

від третьої особи: не з'явився

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Західземлепроект» до Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення Адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.06.2025 №63/140-р/к.

Ухвалою суду від 14.08.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Рух справи відображено в ухвалах суду та протоколах судових засідань.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в умовах неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи, недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими, а також невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, що є підставою для визнання його недійсним та скасування.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив в повному обсязі з підстав наведених у відзиві на позовну заяву (вх. №22710/25 від 01.09.2025), зокрема, вказав на наступне:

- використання Учасниками однієї ІР-адреси (для входу в аукціон, завантаження тендерних пропозицій, входу до електронного кабінету системи дистанційного банківського обслуговування «Клієнт-банк», тощо), не може вважатись випадковими збігами обставин та свідчать про координацію дій між Учасниками.

- Учасники здійснювали господарську діяльність за однією адресою, що в сукупності з іншими доказами, свідчить про наявність умов для координації дій між Учасниками.

- Наявність господарських відносин (безвідсоткова поворотна фінансова допомога) між Відповідачами свідчить про обізнаність учасників таких відносин щодо конкурентоспроможності (стану фінансових, матеріальних, людських ресурсів) один одного.

- органи Антимонопольного комітету України мають право з власної ініціативи розпочинати розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (стаття 36 Закону України «Про захист економічної конкуренції») та у разі виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції приймають розпорядження про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (стаття 37 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).

- Інформацію про попередні висновки у Справі було розміщено на офіційному вебсайті Антимонопольного комітету України 24.06.2025.

- Направлення органом Антимонопольного комітету України листів рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу суб'єкта господарювання є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника і не може свідчити про неправомірність дій органу Антимонопольного комітету України.

Не погоджуючись з наведеним у відзиві на позовну заяву, позивач подав до суду відповідь на відзив (вх. №24660/24 від 17.09.2025).

Представник третьої особи в судове засідання 15.01.2026 не з'явився, на виконання вимог ухвали суду від 30.10.2025 подав пояснення у справі.

В судовому засіданні 15.01.2026 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

Як встановлено судом, 30 червня 2025 адміністративною колегією Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (надалі - Відповідач) прийняте рішення №63/140-р/к у справі №63/8-01-99-2025 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу на ТОВ «Західземлепроект», визнано антиконкурентними узгодженими діями, ТОВ «Західземлепроект» та ТОВ «Терразем», що стосуються спотворення результатів торгів, що є порушенням пункту 1 статті 50 та пункту 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Так, у п. 1 резолютивної частини Рішення вказано, що ТОВ «Західземлепроект» порушило законодавство про захист економічної конкуренції та відповідно накладений штраф на ТОВ «Західземлепроект» (п.3 резолютивної частини Рішення ) за порушення передбачене п. 1 ст.50 та п. 4 ч. 2 с т. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у сумі 68 000 грн на підставі ч. 2 ст. 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у п. 4 резолютивної частини Рішення вказано, що Позивач порушив законодавство про захист економічної конкуренції, а відтак накладений штраф на ТОВ «Західземлепроект» за порушення передбачене п. 1 ст.50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у сумі 68 000 грн, у п. 7 резолютивної частини Рішення вказано, що Позивач порушив законодавство про захист економічної конкуренції та на нього накладений штраф за порушення передбачене п. 1 ст.50 та п. 4 ч. 2 с т. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у розмірі 68 000 грн, які стосуються спотворення результатів торгів, під час участі у тендерній процедурі закупівлі з:

1. (ДК 021:2015:71250000-5 Архітектурні, інженерні та геодезичні послуги) - послуги з виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в постійне користування під існуючою автомобільною дорогою загального користування державного значення Р-21 Долина-Хуст в Івано- франківській області (ідентифікатор закупівлі в системі «Prozorro» UA - 2021-06-24-001868-b), проведених службою автомобільних доріг в Івано-Франківській області,

2. «виконання робіт із землеустрою щодо оформлення права користування земельними ділянками під енергооб'єктами АТ «Прикарпаттяобленерго» для будівництва та обслуговування ЛЕП-35 кВ та трансформаторної підстанції на території Косівського району, Івано-Франківської області» ідентифікатор закупівлі в системі «Prozzoro» UA-2022-02-21-012619-b), проведених АТ «Прикарпаттяобленерго»;

3. Послуги з проведення державної інвентаризації земель у Львівській області (ідентифікатор закупівлі в системі «Prozzoro» UA-20024-003-06-006074-a), проведених Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області.

На думку позивача, Рішення від 30.06.2025 є передчасним та прийнятим всупереч матеріальним нормам закону і повноважень антимонопольного комітету, з огляду на таке:

-Оскаржуване рішення отримано Позивачем - 24 липня 2025, що підтверджується трекінгом 0601167344392 на сайті Укрпошта та на копії конверту Відповідача, відправленого 07.07.2025. 20 червня 2025 Позивачем отримано вимогу від Відповідача у справі №63/8-01-99- 2025 від 05.06.2025 Про надання інформації у справі №63/8-01-99-2025, що підтверджується копією конверту та трекінгом з Укрпошти, 0601154968770. Інформація про подання про попередні висновки опублікована на сайті Відповідача від 24.06.2025. Також повідомлено про засідання адміністративної колегії Західного міжобласного відділення АМК України у розгляді справі №63/8-01-99-2025 - 30.06.2025 о 10 год. 50 хв.

У поданій позовній заяві Позивач зазначає, що Відповідач при прийнятті оскаржуваного Рішення 30.06.2025 не дотримався вказаних матеріальних норм, зокрема, строків надіслання подання з попередніми висновками, які Позивач отримав - 30.06.2025, а також відмови Позивачу у продовженні строку надання відповіді на Вимогу, про що останній клопотав, не надав можливості Позивачу ознайомитись із матеріалами справи до прийняття оскаржуваного Рішення, не надав можливості висловити свої міркування та надати заперечення на подання із попередніми висновками.

-У матеріалах справи відсутні будь-які протоколи засідання адміністративної колегії відділення, а також інші докази, які б підтверджували правомочність членів колегії та прийняття ними розпорядження №63/106-рп/к від 01.05.2025 «Про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції» та рішення №63/140-р/к від 30 червня 2025 року «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції».

- Регламентом адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України, затвердженим розпорядженням АМКУ від 01 травня 2025 р. №4-рп, передбачено, що хід засідання колегії, результати голосування та прийняті рішення фіксуються у стислій формі у протоколі засідання колегії, в той час коли матеріали справи таких засідання адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України як при прийнятті розпорядження №63/06-рп/к від 01.05.2025 «Про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції» так і рішення №63/140-р/к від 30 червня 2025 року «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції» - таких протоколів не містять.

Як вбачається з матеріалів справи, стверджує позивач, ТОВ «Західземлепроект» та ТОВ «Терразем» (далі - ТОВ «Терразем», Учасники, Відповідачі) подали заявки на участь у 3 відкритих торгах на ідентифікаторами закупівель:

1. UA-2021-06-24-001868-b (далі - Торги 1);

2. UA-2022-02-21-012619-b (далі - Торги 2);

3. UA-2024-03-06-006074-a (далі - Торги 3).

За результатами розгляду справи № 63/8-01-99-2025 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (далі - Справа) прийнято рішення № 140, яким встановлено факти, які у своїй сукупності свідчать про те, що під час підготовки цінових пропозицій для участі в торгах Учасники діяли узгоджено, що підтверджується, зокрема, таким:

Торги 1:

-використання Відповідачами однієї ІР-адреси під час участі в Торгах 1;

-використання ТЗОВ «Західземлепроект» під час входу до електронної поштової скриньки одних і тих ІР-адрес, з яких ТОВ «Терразем» брало участь в Торгах 1;

-використання Відповідачами однієї ІР-адреси під час входу до системи дистанційного самообслуговування «Клієнт-Банк»;

-використання Відповідачами однієї ІР-адреси та електронної поштової скриньки для надсилання податкової звітності;

-послідовність дій Відповідачів під час отримання банківських гарантій;

-послідовність дій Відповідачів під час підготовки документів тендерних пропозицій за допомогою однакового програмного забезпечення;

-ведення господарської діяльності за однією адресою;

-надання поворотної фінансової допомоги.

Торги 2:

-оплата Відповідачами за участь в Торгах 2 з однієї ІР-адреси;

-використання ТЗОВ «Західземлепроект» під час входу до електронної поштової скриньки одних і тих ІР-адрес, з яких ТОВ «Терразем» брало участь в Торгах 2;

-використання Відповідачами однієї ІР-адреси під час входу до системи дистанційного самообслуговування «Клієнт-Банк»;

-використання Відповідачами однієї ІР-адреси та електронної поштової скриньки для надсилання податкової звітності;

-послідовність дій Відповідачів під час отримання банківських гарантій;

-послідовність дій Відповідачів під час підготовки документів тендерних пропозицій за допомогою однакового програмного забезпечення;

-ведення господарської діяльності за однією адресою.

Торги 3:

-використання Відповідачами однієї ІР-адреси під час участі в Торгах 3;

-використання Відповідачами однієї ІР-адреси під час входу до системи дистанційного самообслуговування «Клієнт-Банк»;

-використання Відповідачами однієї ІР-адреси та електронної поштової скриньки для надсилання податкової звітності;

-послідовність дій Відповідачів під час отримання банківських гарантій;

-послідовність дій Відповідачів під час підготовки документів тендерних пропозицій за допомогою однакового програмного забезпечення;

- ведення господарської діяльності за однією адресою.

Як стверджує Відповідач, наведені обставини у своїй сукупності свідчать про те, що Відповідачі (Позивач та ТОВ «Терразем») мали можливість узгодити та узгодили свою поведінку під час участі в Торгах, замінивши ризик, який породжує конкуренція, на координацію своєї економічної поведінки. (п.150 Рішення).

Однак, з такими висновками в оскаржуваному Рішенні, Позивач не погоджується, вважає їх надуманими, недоведеними належними та допустимими доказами, а Рішенням таким, що не відповідає нормам матеріального права, що стало підставою для звернення з даним позовом до суду з вимогою про визнання недійсним та скасувати рішення Адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30 червня 2025 року №63/140-р/к у справі №63/8-01-99-2025 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу, в частині які стосуються Товариства з обмежено відповідальністю «Західземлепроект» (ЄДРПОУ 38287170) щодо визнання вчинення Товариством з обмежено відповідальністю «Західземлепроект» (ЄДРПОУ 38287170) порушень, що передбачене пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та в частині щодо накладення на Товариство з обмежено відповідальністю «Західземлепроект» (ЄДРПОУ 38287170) штрафу у розмірі сумарно 204 000,00 грн.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтовані та такі, що не підлягають до задоволення.

При ухваленні рішення, суд виходив з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 42 Конституції України держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Види і межі монополії визначаються законом.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики» однією з основних засад внутрішньої політики в економічній сфері є розвиток конкуренції як основного чинника підвищення ефективності економіки.

Статтею 42 Господарського кодексу України (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що підприємництвом визнається самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до частини 1 статті 25 ГК України, держава підтримує конкуренцію як змагання між суб'єктами господарювання, що забезпечує завдяки їх власним досягненням здобуття ними певних економічних переваг, внаслідок чого споживачі та суб'єкти господарювання отримують можливість вибору необхідного товару і при цьому окремі суб'єкти господарювання не визначають умов реалізації товару на ринку.

Аналогічне за своєю суттю поняття відображено і в статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» №2210-ІІІ від 11.01.2001 із змінами і доповненнями (надалі - Закон).

Держава підтримує конкуренцію як змагання між суб'єктами господарювання, що забезпечує завдяки їх власним досягненням здобуття ними певних економічних переваг, внаслідок чого споживачі та суб'єкти господарювання отримують можливість вибору необхідного товару і при цьому окремі суб'єкти господарювання не визначають умов реалізації товару на ринку (ч.1 ст.25 ГК України).

Суб'єкти господарювання, які беруть участь у публічних закупівлях, є конкурентами. Змагання при проведенні торгів забезпечується таємністю інформації; змагальність учасників процедури закупівлі з огляду на приписи статей 1, 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачає самостійні та незалежні дії (поведінку) кожного з учасників та їх обов'язок готувати свої пропозиції конкурсних торгів окремо, без обміну інформацією.

Статтею 2 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що відносини органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю із суб'єктами господарювання; суб'єктів господарювання з іншими суб'єктами господарювання, із споживачами, іншими юридичними та фізичними особами у зв'язку з економічною конкуренцією регулюються цим Законом.

Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері публічних закупівель (ст. ст. 1, 7 ЗУ «Про антимонопольний комітет України»).

Згідно ст. ст. 6, 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», антиконкурентні узгоджені дії визнаються порушенням законодавства про захист економічної конкуренції. Антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції. До таких дій належать узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів. Вчинення антиконкурентних узгоджених дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом.

Для кваліфікації дій суб'єкта господарювання як антиконкурентних узгоджених не є обов'язковою умовою наявність негативних наслідків таких дій у вигляді завдання збитків, порушень прав та охоронюваних законом інтересів інших господарюючих суб'єктів чи споживачів, оскільки достатнім є встановлення самого факту погодження конкурентної поведінки, яка може мати негативний вплив на конкуренцію.

Для визнання АМК порушення законодавства про захист економічної конкуренції вчиненим, достатнім є встановлення й доведення наявності наміру суб'єктів господарювання погодити (скоординувати) власну конкурентну поведінку, зокрема, шляхом обміну інформацією під час підготовки тендерної документації, що, у свою чергу, призводить або може призвести до переваги одного з учасників під час конкурентного відбору з метою визначення переможця процедури закупівлі. Визначені законом дії повинні аналізуватися в сукупності, тому органи Антимонопольного комітету України, ухвалюючи рішення про порушення вимог антимонопольного законодавства, повинні аналізувати усі вчинені відповідними суб'єктами дії (постанова Верховного Суду від 28.01.2020 у справі № 910/6507/19).

За змістом статті 35 Закону України «Про захист економічної конкуренції», при розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи комітету збирають і аналізують документи, висновки експертів, пояснення осіб, іншу інформацію, що є доказом у справі, та приймають рішення у справі в межах своїх повноважень.

При цьому, ч. 3 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» не передбачено якогось окремого (відмінного) складу правопорушення (це ті ж самі антиконкурентні узгоджені дії - пункт 1 частини першої статті 50 Закону), натомість статтею лише передбачено можливість доведення вчинення суб'єктами таких антиконкурентних узгоджених дій в непрямий спосіб (непрямими доказами). Проте в будь-якому разі єдиним можливим поясненням схожості дій при кваліфікації їх як антиконкурентних узгоджених за положеннями частини третьої статті 6 Закону повинне бути попереднє погодження (досягнення суб'єктами домовленості про вчинення таких дій), і обов'язок доведення факту такого погодження покладено саме на органи АМК. Саме тому закон і надає право цим органам отримувати інформацію з різного роду джерел та аналізувати їх на предмет наявності ознак антиконкурентних узгоджених дій, виявлення наміру учасників закупівлі діяти скоординовано.

З огляду на наведені норми, питання щодо збору, оцінки та аналізу доказів у справі є винятковою компетенцією органів Антимонопольного комітету України, а тому виходить за межі повноважень судів. Саме на орган Антимонопольного комітету України покладено обов'язок навести відповідні докази у своєму рішенні, на підставі яких орган дійшов висновку про обставини справи, а суд покликаний дослідити та оцінити наведені органом докази.

Вирішуючи спори щодо оскарження рішень Антимонопольного комітету, господарські суди мають враховувати, що відповідно до Закону України «Про Антимонопольний комітет України» та Закону України «Про захист економічної конкуренції» кваліфікація дій суб'єктів господарювання як порушення законодавства про захист економічної конкуренції є виключною компетенцією органів АМК (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 910/14949/18). Крім того, з урахуванням правових позицій, наведених в пункті 51 цього рішення, суд не може переймати на себе притаманні лише Антимонопольному комітету функції стосовно кваліфікації дій учасників закупівлі та переоцінювати висновки, зроблені цим органом.

Судом також не можуть досліджуватись та оцінюватись пояснення/заперечення, які стосуються кваліфікації встановленого АМК порушення конкурентного законодавства, які не надавались в межах розгляду справи про порушення конкурентного законодавства (вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постановах від 19.08.2019 у справі № 910/12487/18 та від 15.12.2020 у справі № 918/390/20).

Частиною 1 ст. 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, зокрема, про: визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу. Порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом (ст.51 Закону України «Про захист економічної конкуренції»). Частиною 2 статті 52 того ж Закону встановлено, що за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 Закону, накладається штраф у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

Ознаки антиконкурентних узгоджених дій, встановлені Адміністративною колегією Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у Рішенні від 29.08.2024 № 63/83-р/к у справі №63/1-01-131-2021 не потребують спеціальних знань.

Суд, дослідивши та проаналізувавши надані Відділенням Антимонопольного комітету України докази, дійшов висновку, що у рішенні від 29.08.2024 № 63/140-р/к у справі №63/1-01-99-2025 Відділенням АМК встановлено сукупність обставин, які виключають можливість некоординованої поведінки, беручи до уваги таке:

- використання Учасниками однієї ІР-адреси (для входу в аукціон, завантаження тендерних пропозицій, входу до електронного кабінету системи дистанційного банківського обслуговування «Клієнт-банк», тощо), не може вважатись випадковими збігами обставин та свідчать про координацію дій між Учасниками;

- Послідовність дій Відповідача та третьої особи під час отримання банківських гарантій, що в сукупності з іншими доказами, вказує на координацію дій між Учасниками;

- Спільні властивості файлів є проявом узгодженої поведінки Учасників. Зазначена обставини є належними доказами в справах про порушення законодавча про захист економічної конкуренції, що підтверджується, для прикладу, наводимо постанову Верховного Суду від 08.07.2021 у справі № 914/938/20:

«… Відділенням встановлено, що документи, подані учасниками торгів, мають однакові властивості, що свідчить про спільну підготовку своїх тендерних пропозицій. Аналіз тендерних пропозицій, поданих відповідачами під час участі у торгах, свідчить про те, що документи, подані ними, мають однакові властивості, зокрема у параметрах «Програма творець», «Програма виробник» та «Версія програми PDF»;

- Учасники здійснювали господарську діяльність за однією адресою, що в сукупності з іншими доказами, свідчить про наявність умов для координації дій між Учасниками;

- Наявність господарських відносин (безвідсоткова поворотна фінансова допомога) між Відповідачами свідчить про обізнаність учасників таких відносин щодо конкурентоспроможності (стану фінансових, матеріальних, людських ресурсів) один одного.

До того ж, наявність господарських відносин призводить до виникнення у сторін таких відносин, певних прав та обов'язків у зв'язку з чим в учасників відносин виникають зобов'язання дотримуватись певної поведінки на ринку, тобто взаємна невизначеність, яка породжується конкуренцією, замінюється на координацію конкурентної політики.

Зазначена обставини є належними доказами в справах про порушення законодавча про захист економічної конкуренції, що підтверджується, для прикладу, постановою Верховного Суду від 27.02.2025 у справі № 914/400/24: «Відділенням встановлено, що аналіз фактичних даних, які стосуються проведення аукціону, свідчить про наявність узгодженої поведінки між ТОВ «Фортекс Енерджі» та ТОВ «Санеко Груп» під час підготовки та участі в аукціоні, з огляду на таке.

… наявність між відповідачами в антимонопольній справі господарських відносин свідчить про спільність інтересів та наявність умов для обміну інформації між ними».

Крім того, Верховним Судом неодноразово наголошувалося на тому, що господарським судам першої та апеляційної інстанції під час вирішення справ щодо визнання недійсними рішень АМК про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, за антиконкурентні узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів та накладення штрафу, належить здійснювати оцінку обставин справи та доказів за своїм внутрішнім переконанням у порядку ч.2 ст.86 ГПК України, зокрема, досліджувати також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у справі у їх сукупності (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.09.2023 у справі № 914/374/22).

Закон України «Про захист економічної конкуренції» не ставить застосування передбачених ним наслідків узгоджених антиконкурентних дій у залежність від «спільної домовленості разом брати участь у торгах з метою усунення конкуренції». Цілком зрозуміло, що така «домовленість» не буде мати матеріальне втілення у вигляді письмових угод чи інших документів. А тому питання про наявність/відсутність узгоджених антиконкурентних дій має досліджуватися судами, виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з'ясованих і досліджених у справі, враховуючи їх вірогідність і взаємозв'язок, у відповідності до ст.86 ГПК України.

Аналізуючи аргументи позивача, суд звертає увагу на те, що рішення органів Антимонопольного комітету України, як правило, ґрунтується саме на непрямих доказах, адже прямі докази в такого роду справах здобути фактично неможливо. Саме тому, закон і надає право цим органам отримати інформацію з різного роду джерел та аналізувати їх на предмет наявності ознак антиконкурентних узгоджених дій, виявлення наміру учасників закупівлі діяти скоординовано. Суд також не може переймати на себе притаманні Антимонопольному комітету функції стосовно кваліфікації дій учасників закупівлі та переоцінювати висновки, зроблені цим органом.

Встановлені Відділенням АМК факти у своїй сукупності, не можуть бути результатом випадкового збігу обставин чи наслідком дій об'єктивних чинників, а свідчать про узгодження (координацію) Учасників своєї поведінки при підготовці до участі у торгах, зокрема, про обмін між ними інформацією.

Твердження позову щодо порушення Відділенням статті 36 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та статті 28 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» - початку розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції лише на підставі заяви, є безпідставним, оскільки, органи Антимонопольного комітету України мають право з власної ініціативи розпочинати розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (стаття 36 Закону України «Про захист економічної конкуренції») та у разі виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції приймають розпорядження про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (стаття 37 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. При цьому, особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його авданнями та повноваженнями, в тому числі, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» до основних завдань Антимонопольного комітету України належить участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Частиною першою статті 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі, розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом тощо.

Статтею 19 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» визначено гарантії здійснення повноважень Антимонопольного комітету України. Так, під час розгляду заяв і справ про узгоджені дії, концентрацію, про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі під час проведення розслідування, дослідження, прийняття розпоряджень, рішень за заявами і справами, здійснення інших повноважень у сфері контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, контролю за узгодженими діями, концентрацією органи та посадові особи Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень керуються лише законодавством про захист економічної конкуренції і є незалежними від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та суб'єктів господарювання, а також політичних партій та інших об'єднань громадян чи їх органів.

Втручання органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та суб'єктів господарювання, а також політичних партій та інших об'єднань громадян чи їх органів у діяльність Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень забороняється, за винятком випадків, визначених законами України.

На підставі абзацу 1 пункту 6 розділу VII Порядку розгляду Антимонопольним комітетом України та його територіальними відділеннями заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 № 5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06.05.1994 за № 90/299 (із змінами), листом Відділення від 19.06.2025 № 63-02/5229е надіслано подання про попередні висновки від 19.06.2025 № 63-03/361-П та інформацію про призначення засідання адміністративної колегії Відділення.

Згідно з абзацом 4 пункту 6 розділу VII Порядку розгляду Антимонопольним комітетом України та його територіальними відділеннями заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 № 5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06.05.1994 за № 90/299 (із змінами) визначальним є забезпечення не пізніше ніж за п'ять календарних днів до дня розгляду справи розміщення на офіційному вебсайті Антимонопольного комітету України інформації щодо попередніх висновків у справі, із зазначенням дати, часу й місця розгляду справи.

Інформацію про попередні висновки у Справі було розміщено на офіційному вебсайті Антимонопольного комітету України 24.06.2025.

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 цього Закону, органи Комітету накладають штраф на суб'єктів господарювання у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

Відповідно до підпункту 2 пункту 4 розділу IV Порядку визначення розміру штрафу, що накладається за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України від 14.12. 2023 № 22-рп, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.01.2024 за № 123/41468, визначення базового розміру штрафу за вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів, базовий розмір штрафу встановлюється в розмірі до 30 відсотків від суми договору, укладеного за результатами торгів, аукціону, конкурсу, тендеру, з урахуванням ступеня негативного впливу на конкуренцію, інтереси замовника, що встановлюється в кожному конкретному випадку вчинення порушення, з урахуванням обставин справи, а в разі визнання торгів, аукціону, конкурсу, тендеру такими, що не відбулися, - у розмірі до 30 відсотків від суми очікуваної вартості торгів, конкурсу, тендеру або початкової ціни реалізації лота під час проведення аукціону, з урахуванням ступеня негативного впливу на конкуренцію, інтереси замовника, що встановлюється в кожному конкретному випадку вчинення порушення з урахуванням обставин справи.

Як вказано в рішенні № 140, за результатами проведення: Торгів 1 з ТОВ «ГЕОЛЕНД 2000» укладено Договір № 46 від 08.09.2021 на суму 358 950,00 грн з ПДВ, додатковою угодою № 4 до вказаного договору зменшено ціну договору до 308 950,00 грн з ПДВ;

Торгів 2 з ТЗОВ «Західземлепроект» укладено Договір № 2022/631 про виконання робіт із землеустрою від 31.03.2022 на суму 1 320 540,00 грн без ПДВ;

Торгів 3 з ТЗОВ «Західземлепроект» укладено Договір № 102-Г про надання послуг від 09.04.2024 на суму 379 997,00 грн з ПДВ, додатковою угодою №3 від 30.12.2024 до вказаного договору зменшено ціну договору до 363 742,26 грн з ПДВ.

Головне управління ДПС у Львівській області листом від 20.03.2025 № 3328/5/13-01-4- 03 (вх. № 63-01/776кі від 20.03.2025) повідомило, що загальна сума доходу за звітний період (2024 рік) ТОВ «Західземлепроект» становить 38 505 971 грн.

Порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачене пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» є закінченим порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.

Направлення органом Антимонопольного комітету України листів рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу суб'єкта господарювання є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника і не може свідчити про неправомірність дій органу Антимонопольного комітету України.

Протоколи засідань адміністративної колегії Відділення зберігаються в матеріалах її засідань.

Отже Позивач не спростував встановлені колегією АМК обставини щодо сталого взаємозв'язку його та ТзОВ «Терразем» у справі, синхронності дій у часі та оформлення ними документів як учасників. Твердження позивача про те, що висновки відповідача не доведені обставинами, які мають значення для справи, спростовуються поданими у даній справі доказами та, відповідно, не приймаються судом до уваги. Суд зазначає, що сукупність обставин, встановлених у оскаржуваному рішенні, виключає можливість того, що пропозиції в торгах готувалися окремо, без комунікації між ними з метою визнання переможця у торгах одного з них.

Таким чином, суд дійшов висновку, що доводи позивача про те, що рішення від 30.06.2025 № 63/140-р/к у справі №63/8-01-99-2025 ґрунтується на помилкових висновках, прийняте з неповним та необ'єктивним з'ясуванням обставин справи, що призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого рішення, являються непідтвердженими, необґрунтованими і такими, що не відповідають обставинам справи. При цьому, суд зазначає, що позивач, заперечуючи проти таких висновків АМКУ, не надав доказів, які могли б спростувати зазначені висновки, заперечення проти висновків АМК зводяться до переоцінки встановлених відповідачем обставин, подій та фактів у зв'язку з чим такі заперечення судом відхиляються як недоведені та безпідставні.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

Кожній стороні судом була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Здійснивши аналіз усіх обставин справи, суд погоджується з доводами відповідача, що встановлені у рішенні факти у своїй сукупності не можуть бути випадковим збігом обставин чи наслідком дій об'єктивних чинників.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що рішення Адміністративної колегії Західного міжрегіонального територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.06.2025 № 63/140-р/к у справі № 63/1-01-99-2025 прийнято у межах наданих йому повноважень та з дотриманням приписів чинного законодавства, а позивачем не подано суду доказів на підтвердження наявності підстав для визнання недійсним зазначеного рішення відповідно до ст. 59 ЗУ «Про захист економічної конкуренції». Відтак, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Отже, розглянувши заявлені позовні вимоги, суд дійшов висновку, що такі заявлено не обґрунтовано, оскільки докази на їх підтвердження не спростовують висновків відповідача про вчинення узгоджених дій, так як зводяться лише до спростування кожної із встановлених відповідачем ознак антиконкурентних дій окремо, без надання оцінки таким ознакам у сукупності, відтак, оскільки в ході розгляду справи позивач не довів належними доказами незаконність оскаржуваного рішення, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

На думку суду, надані відповідачем докази, про які суд вказував вище, є вірогідними. Позивач не подав доказів на спростування вірогідності доказів наданих відповідачем та не подав доказів, які б суд міг визнати більш вірогідними ніж ті, що наявні у матеріалах справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Судові витрати на підставі статей 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак судовий збір залишається за позивачем.

Судові витрати на підставі статей 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак судовий збір залишається за позивачем.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 22.01.2026.

Суддя Березяк Н.Є.