79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
20.01.2026 Справа № 914/2192/25
Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В., за участю секретаря Федак В.В, розглянувши матеріали справи за позовом: Державної екологічної інспекції у Львівській області, м. Львів;
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Товариство з іноземними інвестиціями “Горари», с. Волосянка, Стрийський р-н, Львівська обл.;
про стягнення 83913,49грн.
За участю представників сторін:
від позивача: Попадюк Світлана Василівна - представник;
від відповідача: не з'явився.
Відводів складу суду та секретарю судового засідання сторонами не заявлено.
Розгляд справи судом.
На розгляд Господарського суду Львівської області поступив позов Державної екологічної інспекції у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю “Товариство з іноземними інвестиціями “Горари», с. Волосянка про стягнення збитків, заподіяних державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства в розмірі 83913,49грн.
Процесуальний хід розгляду справи відображено в попередніх ухвалах суду та протоколах судових засідань. Ухвалою суду від 15.12.25р. закрито підготовче провадження, призначено розгляд справи по суті на 20.01.26р.
Представник позивача в підготовче засідання 20.01.26р. з'явився, надав суду усні пояснення щодо предмета спору, позовні вимоги підтримав, просив позовні вимоги задоволити повністю.
Представник відповідача в судове засідання 20.01.26р. не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, шляхом надіслання ухвал суду в електронній формі до Електронного кабінету відповідача, які відповідачем отримано та шляхом оприлюднення ухвал в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Відповідачем письмового відзиву не подано, причин не подання відзиву чи доказів не повідомлено, хоча судом належно виконано обов'язок, щодо повідомлення усіх учасників справи про дату, час та місце розгляду справи.
Згідно з частиною 5 та 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Абзацом 2 зазначеної норми врегульовано, що якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Ухвали суду доставлено до електронного кабінету відповідача, що підтверджується довідками про доставку документів в електронному вигляді до “Електронного кабінету» відповідача.
В пунктах 41-42 постанови Верховного Суду від 30.08.2022р. у справі № 459/3660/21 викладена правова позиція, що довідка про доставку документа в електронному вигляді до “Електронного кабінету» є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.
За змістом статті 2 Закону України “Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. (Постанова Верховного Суду від 11.12.18р. у справі № 921/6/18.).
Як вбачається із матеріалів справи, зокрема відповідачу надіслано та доставлено ухвалу Господарського суду Львівської області до Електронного кабінету, що підтверджується довідками про доставку, а також оприлюднено в електронній формі в Державному реєстрі судових рішень. Отже, судом виконані всі необхідні та можливі заходи, щодо сповіщення усіх учасників про розгляд справи.
Відповідно до ч. 9 ст.165, ч. 1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Відповідно до п.1 ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. З врахуванням належного виконання обов'язку суду, щодо повідомлення про час та місце проведення судового розгляду усіх учасників судового процесу, судом забезпечено учасникам судового процесу рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, та те, що неявка представників сторін не перешкоджає розгляду спору по суті, а також враховуючи вимоги ст. 202 ГПК України, та строки розгляду спору, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відзиву та за наявними у справі матеріалами.
Позиції учасників справи.
Позиція позивача
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у ході проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства встановлено, що відповідачем в період 01.02.20р. по 02.02.2022р. здійснювався забір підземних вод за відсутності спеціального дозволу на користування надрами (підземні води ) з власного підземного водозабору (шахтний колодязь №1) що розташований у с. Волосянка Сколівського району, Львівської області без правовстановлюючих документів на право користування земельною ділянкою, що підтверджується Актом №1024/03/68 від 02.02.22р.
Згідно Довідки від 10.02.22р. №3 в період відсутності дозвільних документів, підприємством самовільно було піднято та використано підземних вод із шахтного колодязя №1 у с. Волосянка Сколівського району, Львівської області 17368 куб. м. води.
Згідно розрахунку позивача, розмір відшкодування збитків становить: 83913,49грн., які позивач просить стягнути з відповідача.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався, відзиву чи заперечень не подав.
Обставини встановлені судом
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України остання є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Згідно з пунктом 7 Положення про Державну екологічну інспекцію України Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Відповідно вказаного Положення інспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установам та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами нерезидентами вимог законодавства про охорону, раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів, зокрема, щодо: виконання державних цільових, міждержавних та регіональних програм використання і охорони вод, відтворення водних ресурсів; наявності та додержання умов дозволів, установлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин, лімітів забору і використання води та скидання забруднюючих речовин; права державної власності на води; ведення водокористувачами обліку забору та використання вод, здійснення контролю за якістю і кількістю скинутих у водні об'єкти зворотних вод і забруднюючих речовин та за якістю води водних об'єктів у контрольних створах, а також подання відповідним органам звітів; дотримання встановленого режиму господарської діяльності у зонах санітарної охорони джерел питного та господарсько-побутового водопостачання, водоохоронних зонах, прибережних захисних смугах, смугах відведення та берегових смугах водних шляхів, очисних та інших водогосподарських споруд і технічних пристроїв; здійснення водокористувачами заходів із запобігання забрудненню водних об'єктів стічними (дощовими, сніговими) водами, що відводяться з їх території; здійснення заходів з економного використання водних ресурсів; використання води (водних об'єктів) відповідно до цілей та умов їх надання водокористувачам; здійснення погоджених у встановленому порядку технологічних, лісомеліоративних, гідротехнічних та інших заходів щодо охорони вод від вичерпання, поліпшення їх стану, а також припинення скидання забруднених зворотних вод (стічні, шахтні, кар'єрні, дренажні води); проведення робіт, пов'язаних із ліквідацією наслідків аварій, які можуть спричинити погіршення якості води; дотримання екологічних вимог під час проектування, розміщення, будівництва нових і реконструкції діючих підприємств, споруд та інших об'єктів; здійснення заходів, пов'язаних із запобіганням шкідливій дії води і ліквідацією її наслідків; дотримання регламентів скидання промислових забруднених стічних чи шахтних, кар'єрних, рудникових вод з накопичувачів, норм і правил експлуатації технологічних водойм (ставки-охолоджувачі теплових і атомних станцій, рибоводні ставки, ставки-відстійники та інші). Для виконання покладених завдань, Інспекція пред'являє претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами. Виступає позивачем, відповідачем у судах (п.п.10, 11 розділу ІІ Положення).
Посадовими особами Державної екологічної інспекції здійснено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ТзОВ «Товариство з іноземними інвестиціями «Горари». За результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання ТзОВ «Товариство з іноземними інвестиціями «Горари» вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів ТзОВ «Горари», складено Акт № 1024/03/68 від 02.02.23р. та встановлено порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів: самовільне використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів - дозволу на спеціальне водокористування та без правовстановлюючих документів на право користування земельною ділянкою.
У пункті 2 Акту складеного інспекційною перевіркою виявлено, що ТзОВ «Горари» на території Славської ТГ в с.Волосянка, Стрийського району, Львівської області без державної реєстрації речових прав на землю використовується земельна ділянка, а саме: площею 0,0075 га в межах ділянки за кадастровим номером 4624580800:04:000:0526 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, для обслуговування очисних споруд .
Згідно представленої Довідки №3 від 10.02.22р. ТзОВ «Товариство з іноземними інвестиціями «Горари» на запит Державної екологічної інспекції надано інформацію щодо обсягів використаних (забраних) підземних вод із шахтного колодязя №1, с.Волосянка Сколівського району в період з 01.02.20р по 02.02.22р. ТзОВ» «Товариство з іноземними інвестиціями «Горари» на підставі Дозволів на спеціальне водокористування №Укр-1235ДЄП-17/Льв. ГДС від 04.05.2017р. та № 77/ЛВ/49д-20 від 09.04.20р. використано 17368 куб. м. води.
Відповідно до вимог “Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів» проведено розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільного документа - спеціального дозволу на користування надрами (підземні води) ТзОВ» «Товариство з іноземними інвестиціями «Горари» визначено, що розмір відшкодування збитків, який становить: 83913,49 грн.
Державна екологічна інспекція у Львівській області на адресу відповідача скерувала претензію №59 від 22.04.22р. із розрахунком збитків, з вимогою про відшкодування збитків, заподіяних порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, що підтверджується фіскальним чеком від 26.05.22р., які залишені відповідачем без відповіді та задоволення.
Вказані обставини стали підставою для звернення інспекції до суду з позовом про стягнення збитків у загальному розмірі 83913,49 грн.
В матеріалах справи відповідь на претензію, зауваження відповідача щодо претензії та розрахунків відсутні.
ОЦІНКА СУДУ.
Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).
Відносини в галузі охорони навколишнього природного середовища України регулюються Законом України “Про охорону навколишнього природного середовища», земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.
Відповідно до ч.1 ст. 202 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища» та Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України 07.04.2020 № 230, до повноважень Держекоінспекції належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами-нерезидентами вимог законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів; пред'явлення претензій про відшкодування збитків і втрат, заподіяних державі в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища; вжиття в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах.
3 огляду на те, що Держекоінспекція уповноважена державою здійснювати відповідні функції щодо охорони та використання природних ресурсів, які перебувають і є об'єктами права власності Українського народу. Територіальним органом Держекоінспекції на території Львівської області є Державна екологічна інспекція у Львівській області, яка в даному випадку є належним позивачем у справі.
Статтею 13 Конституції України унормовано, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу.
Відносини в галузі охорони навколишнього природного середовища України регулюються Законом України “Про охорону навколишнього природного середовища, земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством».
Положення аналогічного змісту містяться також у ст. 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", яка передбачає, що використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 3 Водного кодексу України підземні води та джерела належать до водного фонду України, а згідно з приписами ст. ст. 1,6 Кодексу України про надра вони є частиною надр (є корисними копалинами загальнодержавного значення відповідно до Переліку корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.1994 №827).
Відповідно до положень ст. ст. 46, 48 Водного кодексу України водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне. Спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.
Спеціальне водокористування здійснюється лише на підставі дозволу на спеціальне водокористування (п. 9 ч.1 ст. 44, ч.1 ст. 49 Водного кодексу України).
Згідно із ч. 1 ст. 19 Кодексу України про надра, право користування надрами надається шляхом надання спеціального дозволу на користування надрами.
Статтею 65 Кодексу України про надра передбачено, що порушення законодавства про надра тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову і кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення законодавства про надра несуть особи, винні у тому числі у самовільному користуванні надрами.
Згідно ст. 67 Кодексу України про надра підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень законодавства про надра, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України).
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди втілено у ст. 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже, підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як: протиправна поведінка боржника, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками, вина. У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Натомість відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.
Тобто вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарський суд виходить з презумпції вини правопорушника (аналогічний висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 26.05.2022 у справі №922/2317/21, від 03.11.2021 у справі № 922/1705/20, від 18.12.2020 у справі 922/3414/19).
Наявність всіх зазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Судом встановлено, що наявними у справі доказами, підтверджується факт порушення відповідачем вимог законодавства, у діях відповідача наявні підстави для покладення на нього відповідальності за заподіяну шкоду:
- протиправна поведінка, яка полягає у здійсненні забору підземних вод за відсутності спеціального дозволу на користування надрами, зокрема у період з 01.02.20 року по 02.02.22р. 29.10.2021 року здійснювався самовільно забір підземних вод відповідачем, при відсутності спеціального дозволу на користування надрами, з підземного водозабору із шахтного колодязя№1 ,с.Волосянка Сколівського району.
- шкода, яка обрахована відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 №389;
- причинний зв'язок, що виражений у заподіяні вказаної шкоди саме протиправною поведінкою відповідача;
- вина, яка полягає у тому, що відповідач, у якого був відсутній спеціальний дозвіл на користування надрами, здійснюючи забір (видобування) підземних вод усвідомлював або повинен був усвідомлювати факт порушення відповідними діями вимог чинного законодавства.
Частиною 5 ст.16 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання» передбачається, що у разі використання підземних вод для питного водопостачання відповідне підприємство повинне одержати згідно з законом дозвіл на користування надрами.
Інспекційною перевіркою дотримання вимог природоохоронного законодавства ТзОВ
«Товариство з іноземними інвестиціями «Горари» (акт № 1024/03/68 від
20.01.2022р. - 02.02.2022р.) встановлено порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, а саме: правовстановлюючі документи на право користування земельною ділянкою, на який розміщений шахтний колодязь № 1, с. Волосянка Сколівського району Львівської області в період з 01.02.2020 року по 02.02.2022 року відсутні. Таким чином ТзОВ «Товариство з іноземними інвестиціями «Горари» в вищевказаний період забір підземних вод здійснювався самовільно, за відсутності спеціального дозволу на користування надрами.
Як вбачається із матеріалів справи та пояснень представника позивача, відповідач не надав доказів отримання ним дозволу та правовстановлюючих документів на право користування земельною ділянкою, як станом на момент проведення перевірки, так і у процесі розгляду даного спору. Зважаючи на вищевикладене, у діях відповідача наявний склад всіх чотирьох умов, необхідних для відшкодування спричиненої державі шкоди внаслідок порушення законодавства про охорону надр.
Розрахунок збитків, заподіяних державі, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), стягнення яких є предметом спору по цій справі, здійснено позивачем на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 №389 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 за №767/16783 (далі - Методика) .
Згідно з пунктами 9.1, 9.2 Методики розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів, здійснюється за формулою З сам = 5 х W х Тар (грн.), (23), де W - об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів, м-3; Тар - розмір, аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання води, встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення (для поверхневих, підземних, шахтних, кар'єрних та дренажних вод - грн/100 м-3, води для потреб гідроенергетики та рибництва - грн/10000 м-3, води, яка входить до складу напоїв, - грн/м-3).
Фактичний об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів, у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки фізичної особи - підприємця або юридичної особи за підписом керівництва, завіреної печаткою (за наявності).
Із представленої відповідачем довідки №3 встановлено, що здійснено забір водних ресурсів з підземного водозабору в загальному розмірі - 17368м.куб.води.
Позивачем проведено розрахунок розмірів збитків, заподіяних відповідачем державі за здійснення відповідачем забору водних ресурсів з підземного водозабору, який складає 83913,49грн.
Відповідач вказаних обставин не спростував, жодних доказів у спростування встановлених обставин не представив, позовні вимоги не заперечив.
Враховуючи викладене в сукупності, вимоги позивача про стягнення на користь держави з відповідача 83913,49грн збитків є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Згідно зі ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. У відповідності до ч. ч. 1,2 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищевикладене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що обставини які є предметом доказування у справі судом визнаються встановленими та позовні вимоги до відповідача в частині стягнення збитків обґрунтовані, підтверджені належними доказами та підлягають задоволенню.
Судові витрати
На підставі положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягають відшкодуванню судові витрати в розмірі судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог.
Правові засади справляння, розмір ставок судового збору та порядок його сплати регулюється Законом України “Про судовий збір»(із змінами та доповненнями).
Згідно ізст.1 Закону України “Про судовий збір» судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Частина 2ст.4 Закону України “Про судовий збір» встановлює, що за подання позовних заяв майнового характеру до господарського суду ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання позовних заяв немайнового характеру до господарського суду - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст.7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025р.» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року становить 3028,00 гривень. Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 3028,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 123 від 27.03.2025р. на суму 3028,00 грн., копія якої долучена до матеріалів справи.
За приписами ч. 3ст. 4 Закону України “Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Як вбачається із матеріалів справи позовна заява, подана через систему “Електронний суд», позивачем заявлено позовну вимогу майнового характеру про стягнення коштів в сумі 83913,49 грн. відтак, відповідно до вимог Закону України “Про судовий збір» підлягав оплаті судовий збір у розмірі 2422,40 грн., який відповідно до ст. 129 ГПК України підлягає відшкодуванню з відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України “Про судовий збір» позивач вправі звернутися до Господарського суду Львівської області із заявою про повернення надмірно сплаченого судового збору.
Керуючись ст. ст.13,74, 76, 77, 78, 86, 129, 233-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Товариство з іноземними інвестиціями «Горари» (ТзОВ «Горари»), (ідентифікаційний код юридичної особи: 33505963, 82663, Львівська область, Стрийський район, с.Волосянка, вул.Опришків, буд.1) на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Львівській області Державної екологічної інспекції у Львівській області (79026, місто Львів, вулиця Стрийська, будинок 98, ідентифікаційний код 38057086) збитки у сумі 83 913,49 грн. на спеціальний рахунок Славської селищної ради. (одержувач: ГУК Львiв/Славська тг/24062100; р/р UA308999980333109331000013837; ЄДРПОУ 38008294, Банк - Казначейство України (ел. адм. подат.); Призначення платежу: код платежу: Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Товариство з іноземними інвестиціями «Горари» (ТзОВ «Горари»), ідентифікаційний код юридичної особи: 33505963, юридична адреса: Україна, 82663 на користь Державної екологічної інспекції у Львівській області (79026, місто Львів, вулиця Стрийська, будинок 98, ідентифікаційний код 38057086) 2422,40 грн витрат по сплаті судового збору.
Накази видати після набрання рішенням законної сили, відповідно до статті 327 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено 22.01.2026р.
Суддя Іванчук С.В.