вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"29" грудня 2025 р. м. Київ Справа № 911/3611/23
За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціальне товарне рибне господарство «Косівське» про визнання наказів такими, що не підлягають виконанню,
у справі №911/3611/23
за позовом Керівника Білоцерківської окружної прокуратури (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Шолом-Алейхема, 38а)
в інтересах держави в особі
1.Білоцерківської районної державної адміністрації (09117, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 2) та
2. Київської обласної державної адміністрації (01196, м. Київ, площа Лесі Українки, 1)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціальне товарне рибне господарство «Косівське» (09342, Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Руде Село, вул. Кар'єрна, 3а)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів Регіонального офісу водних ресурсів річки Рось (09114 Київська область, м.Біла Церква, вул.Глиняна, 51-в)
та за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм (Держрибагентство) (04053 м.Київ, вул.Січових Стрільців, 45-а)
про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном шляхом припинення використання для цілей спеціального використання водних біоресурсів в режимі рибогосподарської експлуатації земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом, зобов'язання повернути земельну ділянку з розташованим на ній водним об'єктом
Суддя Третьякова О.О.
Секретар судового засідання Капля Є.В.
Представники учасників:
прокурор: не з'явився
від позивача-1: не з'явився
від позивача-2: не з'явився
від відповідача: Садовнікова О.А.
від третьої особи-1: не з'явився
від третьої особи-2: не з'явився
Обставини справи:
Рішенням Господарського суду Київської області від 10.10.2024 у справі №911/3611/23, надалі - рішення суду від 10.10.2024, позовні вимоги Керівника Білоцерківської окружної прокуратури (прокурор) в інтересах держави в особі Білоцерківської районної державної адміністрації (позивач-1, Білоцерківська РДА) та Київської обласної державної адміністрації (позивач-2, Київська ОДА) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціальне товарне рибне господарство «Косівське» (відповідач, ТОВ «СТРГ «Косівське»), за участю третьої особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів Регіонального офісу водних ресурсів річки Рось (третя особа-1, РОВР річки Рось), та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм (третя особа-2, Держрибагентство), про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном шляхом припинення використання для цілей спеціального використання водних біоресурсів в режимі рибогосподарської експлуатації земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом, зобов'язання повернути земельну ділянку з розташованим на ній водним об'єктом - задоволено повністю:
- усунуто перешкоди у користуванні та розпорядженні Київською ОДА майном шляхом припинення використання для рибогосподарської діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю «Спеціальне товарне рибне господарство «Косівське» водного об'єкту - Косівського водосховища, розташованого на земельних ділянках з кадастровими номерами 3224683600:03:003:1010, 3221683200:03:003:0006 та зобов'язано ТОВ «СТРГ «Косівське» повернути державі в особі Київської ОДА земельні ділянки з кадастровими номерами 3224683600:03:003:1010, 3221683200:03:003:0006 з розташованим на них водним об'єктом - Косівським водосховищем;
- усунуто перешкоди у користуванні та розпорядженні Білоцерківською РДА майном шляхом припинення використання для рибогосподарської діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю «Спеціальне товарне рибне господарство «Косівське» водного об'єкту - Косівського водосховища, розташованого на земельних ділянках з кадастровими номерами 3221687200:03:009:0023, 3224684400:04:017:0001, 3221684400:03:002:0003, та зобов'язано ТОВ «СТРГ «Косівське» повернути державі в особі Білоцерківської РДА земельні ділянки з кадастровими номерами 3221687200:03:009:0023, 3224684400:04:017:0001, 3221684400:03:002:0003 з розташованим на них водним об'єктом - Косівським водосховищем;
- стягнуто з ТОВ «СТРГ «Косівське» на користь Київської обласної прокуратури 5368,00 грн судового збору.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.08.2025 у справі №911/3611/23 апеляційну скаргу ТОВ «СТРГ «Косівське» на вказане рішення суду від 10.10.2024 залишено без задоволення, рішення суду від 10.10.2024 у справі залишено без змін.
На виконання вказаного рішення суду від 10.10.2024 Господарським судом Київської області видано три відповідні накази від 12.11.2025.
До Господарського суду Київської області за допомогою підсистеми «Електронний суд» від відповідача - ТОВ «СТРГ «Косівське» надійшла заява від 05.12.2025 разом із заявою від 07.12.2025 (вх.№ суду 17121/25 від 08.12.2025), надалі - заява від 07.12.2025, про визнання такими, що не підлягають виконанню, наказів від 12.11.2025 у справі №911/3611/23, а саме:
- наказу від 12.11.2025 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні Київською ОДА майном шляхом припинення використання для рибогосподарської діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю «Спеціальне товарне рибне господарство «Косівське» водного об'єкту - Косівського водосховища, розташованого на земельних ділянках з кадастровими номерами 3224683600:03:003:1010, 3221683200:03:003:0006, та зобов'язання ТОВ «СТРГ «Косівське» повернути державі в особі Київської ОДА земельні ділянки з кадастровими номерами 3224683600:03:003:1010, 3221683200:03:003:0006 з розташованим на них водним об'єктом - Косівським водосховищем;
- наказу від 12.11.2025 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні Білоцерківською РДА майном шляхом припинення використання для рибогосподарської діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю «Спеціальне товарне рибне господарство «Косівське» водного об'єкту - Косівського водосховища, розташованого на земельних ділянках з кадастровими номерами 3221687200:03:009:0023, 3224684400:04:017:0001, 3221684400:03:002:0003, та зобов'язання ТОВ «СТРГ «Косівське» повернути державі в особі Білоцерківської РДА земельні ділянки з кадастровими номерами 3221687200:03:009:0023, 3224684400:04:017:0001, 3221684400:03:002:0003 з розташованим на них водним об'єктом - Косівським водосховищем.
Вказана заява відповідача від 07.12.2025 про визнання наказів такими, що не підлягають виконанню, мотивована тим, що, як стверджує відповідач-боржник, у нього на даний час вже відсутні обов'язки, які визначені у виданих на виконання рішення суду від 10.10.2024 наказах від 12.11.2025, з огляду на те, що ТОВ «СТРГ «Косівське» (відповідач) та Регіональний офіс водних ресурсів річки Рось (третя особа-1) 02 червня 2025 уклали між собою Договір про ведення промислового рибальства та водного господарства №99/07, надалі - договір від 02.06.2025 №99/07. Відповідач зазначає, що відповідно до умов цього договору від 02.06.2025 №99/07:
- РОВР річки Рось надав погодження відповідачу у відповідності до частини 5 ст. 59 Земельного кодексу України на використання земельних ділянок, які були предметом спору у цій справі №911/3611/23, для здійснення промислового рибальства на Косівському водосховищі;
- відповідач відповідно до умов зазначеного договору отримав право здійснювати свою господарську діяльність по веденню промислового рибальства в межах Косівського водосховища;
- цим договором передбачено, що відповідач компенсує Регіональному офісу водних ресурсів річки Рось сплату земельного податку за земельні ділянки під водним об'єктом (Косівським водосховищем) у розмірі 409889,83 грн) на рік. Станом на 30.11.2025 відповідачем на виконання умов зазначеного договору вже було перераховано Регіональному офісу водних ресурсів річки Рось компенсацію, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями та актами здачі-приймання виконаних робіт.
До вказаної заяви відповідача про визнання наказів такими, що не підлягають виконанню, відповідачем-заявником додано докази надсилання її копії з додатками іншим учасникам справи №911/3611/23.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.12.2025 судове засідання з розгляду заяви відповідача про визнання наказів у справі №911/3611/23 такими, що не підлягають виконанню, призначено на 18.12.2025. Ухвала суду від 15.12.2025 доставлена учасникам справи в їхні електронні кабінети ЄСІТС.
15.12.2025 до Господарського суду Київської області від прокурора надійшли заперечення щодо заяви відповідача про визнання наказів у справі №911/3611/23 такими, що не підлягають виконанню. Заперечуючи проти задоволення вказаної заяви відповідача, прокурор послався на те, що РОВР річки Рось, який є контрагентом відповідача в договорі від 02.06.2025 №99/07 та третьою особою у справі №911/3611/23, не наділений повноваженнями щодо розпорядження спірними у справі земельними ділянками. Також прокурор зазначив, що однією із підстав позову у цій справі №911/3611/23 було те, що Косівське водосховище є водосховищем комплексного призначення і взагалі не може бути об'єктом оренди, в той час як договір від 02.06.2025 №99/07, на який посилається відповідач у своїй заяві, є прихованим договором оренди.
В судове засідання 18.12.2025 з'явились позивач-2 та відповідач, інші учасники справи не з'явились, в судовому засіданні оголошувалась перерва на 29.12.2025. Про перерву в судовому засіданні прокурора, позивача-1, третю особу-1 та третю особу-2, які не з'явились, повідомлено ухвалою суду від 18.12.2025.
26.12.2025 до Господарського суду Київської області від Київської ОДА (позивач-2) надійшли письмові пояснення, у яких позивач-2 заперечив проти заяви відповідача про визнання наказів у справі №911/3611/23 такими, що не підлягають виконанню. Позивач зазначив, що укладений між відповідачем та третьою особою-1 договір від 02.06.2025 №99/07 з терміном дії до 01.06.2035 року не є підставою для визнання виконавчих документів у цій справі такими, що не підлягають виконанню, і цей договір був укладений відповідачем із третьою особою-1 під час розгляду судами справи №911/3611/23 . Також позивач послався на статтю 24 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних ресурсів», за змістом якої договір на право спеціального використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах) підлягає укладенню лише за результатами аукціону з продажу права на укладення такого договору, який проводиться для реалізації квот добування (вилову). При цьому відповідно до вказаної статті 24 цього Закону строк дії договору на право спеціального використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах), договору на право здійснення дослідного вилову в рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах) не може перевищувати один календарний рік.
29.12.2025 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення, у яких відповідач послався на наявність у нього дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів від 19.01.2022 №102 із строком чинності до 26.01.2027.
В судове засідання 29.12.2025 з'явився відповідач, інші учасники справи не з'явились, про судове засідання були повідомлені, тому їх неявка відповідно до частини 3 ст.328 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає розгляду заяви відповідача про визнання наказів такими, що не підлягають виконанню.
Розглянувши вказану заяву відповідача про визнання наказів такими, що не підлягають виконанню, проаналізувавши усні та письмові пояснення учасників та дослідивши матеріали справи, суд в судовому засіданні 29.12.2025 проголосив вступну та резолютивну частини цієї ухвали суду від 29.12.2025 у справі №911/3611/23.
Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви відповідача про визнання наказів такими, що не підлягають виконанню, з огляду на таке.
Частинами першою-третьою статті 328 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу.
Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, полягає насамперед у встановленні обставин та фактів, що підтверджують відсутність матеріального обов'язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.
Наведеного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 24.06.2020 у справі № 520/1466/14-ц, від 09.09.2021 у справі №824/67/20, від 09.06.2022 року у справі №2-118/2001.
Враховуючи імперативні приписи статті 129-1 Конституції України, статей 18, 326 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язковості виконання судового рішення, що набрало законної сили, положення статті 328 Господарського процесуального кодексу України визначають можливість визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню, лише за наявності для цього безумовних і безспірних підстав, тобто є процедурною нормою, що врегульовує правовідносини між боржником і стягувачем на стадії виконання рішення.
Підстави для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом наказу, зокрема: видача наказу за рішенням, яке не набрало законної сили; помилкової видачі наказу, якщо вже після видачі наказу у справі рішення суду було скасоване; видачі наказу двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу наказу вже після видачі його дубліката; пред'явлення наказу до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього наказу до виконання. Наведена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.01.2018 у справі № 755/15479/15-ц.
Отже, до матеріально-правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна віднести ті обставини, що свідчать про припинення обов'язку боржника з передбачених законом підстав.
Загальні підстави припинення цивільно-правових зобов'язань містяться у главі 50 розділу І книги п'ятої Цивільного кодексу України (ЦК України). При цьому вказаною главою визначено, що підставами припинення зобов'язання можуть бути: припинення зобов'язання виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України), припинення зобов'язання переданням відступного (стаття 600 ЦК України), припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог (стаття 601 ЦК України), зарахування у разі заміни кредитора (стаття 603 ЦК України), домовленість сторін (стаття 604 ЦК України), прощення боргу (стаття 605 ЦК України), поєднання боржника і кредитора в одній особі (стаття 606 ЦК України), припинення зобов'язання неможливістю його виконання (стаття 607 ЦК України), смерть боржника, якщо зобов'язання є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою (стаття 608 ЦК України), припинення зобов'язання ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу (стаття 609 ЦК України).
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові №910/9026/13 від 12.10.2018, у межах розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється лише наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов'язку боржника добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Відповідач в обґрунтування припинення свого обов'язку як боржника посилається на укладений між що ТОВ «СТРГ «Косівське» (відповідачем) та Регіональним офісом водних ресурсів річки Рось (третьою особою-1) 02.06.2025 договір про ведення промислового рибальства та водного господарства №99/07 (тут і далі - договір від 02.06.2025 №99/07).
Дослідивши вказаний договір від 02.06.2025 №99/07, суд відмічає, що сторонами цього договору є ТОВ «СТРГ «Косівське» (відповідач у справі) та Регіональний офіс водних ресурсів річки Рось (третя особа-1 у цій справі. Позивач-1 та позивач-2, які є стягувачами за рішенням Господарського суду Київської області від 10.10.2024 у цій справі та виданими на виконання вказаного рішення суду від 10.10.2024 наказами від 12.11.2025, не є сторонами цього договору від 02.06.2025 №99/07.
Частиною 1 ст.604 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється за домовленістю сторін.
За змістом частини 1 ст.510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Отже, зобов'язання може бути припинено за домовленістю самих сторін такого зобов'язання.
Рішення Господарського суду Київської області від 10.10.2024 у справі №911/3611/23 набрало законної сили та є обов'язковим для виконання.
Стороною боржника за рішенням Господарського суду Київської області від 10.10.2024 у справі №911/3611/23 про зобов'язання повернути земельні ділянки з розташованим на них водним об'єктом та виданими на виконання вказаного рішення суду від 10.10.2024 наказами від 12.11.2025 є відповідач у справі (ТОВ «СТРГ «Косівське»).
Кредиторами за вказаним рішенням Господарського суду Київської області від 10.10.2024 у справі №911/3611/23 та виданими на виконання вказаного рішення суду від 10.10.2024 наказами від 12.11.2025 є відповідно позивач-1 (Білоцерківська РДА) та позивач-2 (Київська ОДА), які управнені вимагати виконання рішення суду відповідачем-боржником на їхню користь як стягувачі на підставі виданих судом наказів (виконавчих документів).
Відповідно до частини 1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Регіональний офіс водних ресурсів річки Рось (третя особа-1 у справі) не є кредитором (стягувачем) за рішенням Господарського суду Київської області від 10.10.2024 у цій справі.
Отже, укладений відповідачем з Регіональним офіс водних ресурсів річки Рось договір від 02.06.2025 №99/07, на який посилається відповідач, не припинив зобов'язань відповідача як боржника, які встановлені рішенням Господарського суду Київської області від 10.10.2024 у справі №911/3611/23 та виданими на користь стягувачів на виконання вказаного рішення суду наказами від 12.11.2025, враховуючи, що позивач-1 (Білоцерківська РДА) та позивач-2 (Київська ОДА), які є стягувачами (кредиторами) за рішенням Господарського суду Київської області від 10.10.2024 у справі №911/3611/23, цей договір від 02.06.2025 №99/07 не укладали.
Із наявних матеріалів та наданих учасниками справи пояснень вбачається, що позивач-1 (Білоцерківська РДА) та позивач-2 (Київська ОДА), які є стягувачами (кредиторами) за рішенням Господарського суду Київської області від 10.10.2024 у справі №911/3611/23 та виданими на його примусове виконання наказами від 12.11.2025, не звільняли відповідача-боржника від обов'язків, встановлених рішенням Господарського суду Київської області від 10.10.2024 у справі №911/3611/23.
Таким чином, відсутній факт припинення обов'язків боржника-відповідача, встановлених рішенням Господарського суду Київської області від 10.10.2024 у справі №911/3611/23, а тому заява відповідача від 07.12.2025 про визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню, задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 232-236, 328 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціальне товарне рибне господарство «Косівське» про визнання такими, що не підлягають виконанню, наказів від 12.11.2025, виданих на примусове виконання рішення Господарського суду Київської області від 10.10.2024 у справі №911/3611/23, залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали складено та підписано 22.01.2026.
Суддя О.О. Третьякова