УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/555/26 2-з/335/6/2026
про забезпечення позову
21 січня 2026 року м. Запоріжжя
Суддя Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя Романько О.О., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» поданою через представника Монька Євгена Миколайовича до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
19 січня 2026 року АТ «Запоріжжяобленерго» через свого представника Монька Є.М. звернулося з позовною заявою до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди на загальну суму 203 305,90 грн..
19 січня 2026 року через канцелярію суду було зареєстровано заяву про забезпечення позову у зазначеній справі.
В обґрунтування такої заяви зазначено, що предмет позову полягає в тому, що 04.08.2025 року о 17:50 у м. Запоріжжя на перехресті вул. Леоніда Жаботинського та б-р. Шевченка сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля «Volkswagen Tiguan» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «HAVAL H6» д.н.з. НОМЕР_2 , що належить на праві власності АТ «Запоріжжяобленерго».
Вина відповідача у вчиненні даної ДТП повністю підтверджується постановою Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 03.11.2025 у справі №335/7797/25. Судом встановлено, що ОСОБА_2 порушила вимоги п. 16.11 ПДР України, що призвело до зіткнення та механічних пошкоджень транспортних засобів. Постанова Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 03.11.2025 у справі №335/7797/25 набрала законної сили. Згідно з ч. 5 ст. 82 ЦПК України, обставини щодо вини відповідача не потребують повторного доказування.
Розмір завданих збитків внаслідок ДТП належний позивачу автомобіль «HAVAL H6» отримав значні механічні пошкодження. З метою визначення розміру матеріального збитку позивачем було залучено суб'єкта оціночної діяльності. Відповідно до Звіту №368 про проведення оцінки КТЗ від 22.11.2025 року (оцінювач ОСОБА_3 ) вартість відновлювального ремонту складає 453 305,90 грн..
Цивільно-правова відповідальність відповідача на момент ДТП не була належним чином застрахована згідно з листом СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» від 29.09.2025 поліс був оформлений онлайн вже після моменту аварії. Проте, автомобіль позивача був застрахований у ПрАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ», яка в порядку прямого врегулювання здійснила виплату страхового відшкодування позивачу в межах ліміту відповідальності за шкоду майну, що становить 250 000,00 грн. (згідно з листом СК від 24.11.2025 № 3458-25).
Далі вказали, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення № 335/7797/25 було встановлено, що відповідач ОСОБА_2 намагалася ввести в оману органи поліції та суд, надавиш відомості про страховий поліс № 231351054, який фактично був оформлений онлайн вже після скоєння ДПТ (що підтверджується листом ПрАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» від 29.09.2025.
Такі дії свідчать про свідоме намагання відповідача уникнути цивільно-правової відповідальності.
Вважають, що лише забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у тому числі на автомобіль «Volkswagen Tiguan» д.н.з. НОМЕР_1 , у межах ціни позову в розмірі 203 305,90 грн. та грошові кошти відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у банківських установах, у межах ціни позову, що може реально забезпечити виконання рішення суду у даній справі.
Просили накласти арешт на майно, що належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 у межах суми позову 203 305,90 (двісті три тисячі триста п'ять) гривень 90 копійок у тому числі на автомобіль «Volkswagen Tiguan» д.н.з. НОМЕР_1 , у межах ціни позову в розмірі 203 305,90 грн. та накласти арешт на кошти, що знаходяться на рахунках ОСОБА_2 у банківських установах, у межах ціни позову в розмірі 203 305,90 грн..
Вивчивши зміст заяви про забезпечення позову, додатки до неї та матеріали справи, приходжу до висновку про те, що вказана заява підлягає до часткового задоволення, з огляду на наступне.
Відповідно до положень ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
За змістом п. 3 ч. 1 ст. 152 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Згідно ч. ч. 1, 6, 7 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Як слідує з матеріалів справи, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 203 305,90 грн..
Наявність банківських рахунків, що належать відповідачу у справі не підтверджується матеріалами справи. Відомостей про наявність будь-яких інших рахунків відповідача та їх цільове призначення матеріали справи не містять.
Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Таким чином, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Із матеріалів справи слідує, що між сторонами існує спір майнового характеру, і у випадку задоволення позову із відповідача на користь позивача може бути стягнуто 203 305,90 грн., а примусове виконання здійснюватиметься у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження».
Позивач заявляючи вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 203 305,90 грн., просить забезпечити їх позов шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача у такій самій сумі на належних відповідачеві банківських рахунках та на майно, а саме транспортний засіб «Volkswagen Tiguan» д.н.з. НОМЕР_1 у межах ціни позову, що вказує на не співмірність заходу забезпечення позову із предметом позовної заяви.
Вимоги представника позивача про накладення арешту на кошти, які знаходяться на рахунках, відкритих у будь-яких банківських установах не відповідає зазначеним вимогам законодавства.
Відповідно до ч. ч. 2, 5 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.
Відповідно до ст. ст. 177, 178 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага. Об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невідємними від фізичної чи юридичної особи.
Оскільки транспортний засіб, який належить відповідачу, як об'єкт цивільних прав не вилучений та не обмежений в обороті, ризик його відчуження за умови невжиття заходів забезпечення позову є постійним, тобто транспортний засіб як майно відповідача, за рахунок якого виконується рішення суду в разі задоволення/часткового задоволення позову, може бути відчужене відповідачем у будь-який час.
Крім того, ч. ч. 4-11 ст. 150 ЦПК України визначено випадки, коли забезпечення позову або його окремі заходи не допускаються, і жоден з цих пунктів не передбачає заборону накладення арешту на банківські рахунки.
Разом з тим до заяви про забезпечення позову не надано документів на підтвердження того, що зазначений транспортний засіб належить на праві власності ОСОБА_2 .
Процесуальний закон передбачає право особи у разі існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову подати до суду заяву про забезпечення позову, як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: "співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову".
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.
Разом із тим, суд звертає увагу на те, що подання заяви про забезпечення позову до пред'явлення самого позову має особливості правового механізму регулювання.
Вказане зумовлене тим, що у разі подання заяви про забезпечення позову до відкриття провадження у справі у суду немає жодних відомостей про характер правовідносин, які можуть стати в майбутньому предметом судового розгляду, та й справа як така відсутня.
Необхідність застосування заходів забезпечення позову представник Товариства обґрунтовує тим, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову та ОСОБА_2 може позбутися належного їй майна в ході розгляду позовної заяви задля уникнення звернення стягнення на це майно у ході виконавчого провадження.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановлення судом обмежень суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов'язком. Тому, при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи.
При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просив заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі, для запобігання потенційним труднощам щодо подальшого виконання такого рішення.
Таким чином, підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Виходячи з вказаних норм, підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів про забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 року в справі №753/22860/17 зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Мотиви поданої заяви зводяться до того, що під час розгляду справи та у разі задоволення позову відповідач може позбутися належного йому майна, унеможливить виконання рішення суду по справі і тому вважає за необхідне застосувати забезпечення позову, щоб в подальшому уникнути ускладнення при виконанні рішення суду.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Отже, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
У цивільному судочинстві відповідно до принципу змагальності сторін і загальних правил розподілу тягаря доказування обов'язок доведення підстав для застосування заходів забезпечення позову покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Так, суду не було надано доказів, що обраний заявником захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, та що у разі його застосуванню буде забезпечено: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів АТ «Запоріжжяобленерго» без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками, зокрема дійсного власника транспортного засобу, якщо ним не є відповідач.
Виходячи з того, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду не вбачається.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 149, 151, 152, 153, 260-261, 353 ЦПК України, суддя,-
Заяву представника позивача про забезпечення позовної заяви Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» поданої через представника Монька Євгена Миколайовича до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів в порядку ч. 2 ст.261, ст.354 ЦПК України.
Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 21.01.2026.
Суддя: О.О. Романько