ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
13.10.2025Справа № 910/15089/24
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Літвінової М.Є.
за участю секретаря судового засідання: Лобок К.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
За первісним позовом Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"
до ОСОБА_1
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за первісним/відповідача за зустрічним позовом: Міністерство Фінансів України
про звернення стягнення на предмет іпотеки
та
за зустрічним позовом ОСОБА_1
до Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за первісним /позивача за зустрічним позовом:
1.Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРАРНИЙ ДІМ "ГЕЛІОС"
2. ОСОБА_2
про розірвання договору іпотеки та визнання припиненою іпотеку.
Представники учасників справи:
Від позивача (за первісним/відповідача за зустрічним позовом): Чебанов О.О.;
Від відповідача (за первісним/позивача за зустрічним позовом): Боднарчук А.М. (поза межами приміщення суду);
Від третьої особи на стороні позивача (за первісним/відповідача за зустрічним позовом): Франчук В.В.;
Від третьої особи - 1 на стороні відповідача (за первісним /позивача за зустрічним позовом): не з'явився;
Від третьої особи - 2 на стороні відповідача (за первісним /позивача за зустрічним позовом): не з'явився.
Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про:
- звернути стягнення на предмет іпотеки, що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_2 , виданий 08.06.2017, орган видачі 8025; дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ), а саме:
квартиру АДРЕСА_1 , за рахунок чого задовольнити вимоги за Кредитним договором № 21-1KV0331 від 24.09.2021 р. у сумі 23 951 335,79 грн., з них: сума заборгованості за кредитом (основний борг) - 11 444 993,02 грн.; проценти за користування кредитом 486 873,76 грн.; штрафи - 570 003, 75 грн; заборгованість згідно договору про надання державної гарантії на портфельній основі від 31.12.2020 № 13010-05/263 - 11 449 465, 26 грн., шляхом її продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження, встановивши початкову ціну продажу іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що 26.09.2024 банк направив ОСОБА_1 вимогу про усунення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору № 0000606/26338-24 від 23.09.2024, проте, відповідачем не виконані вимоги, вказані у вимозі, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2024 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.01.2025.
21.01.2025 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
21.01.2025 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.
Представник відповідача у підготовче засідання 22.01.2025 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Представник позивача у підготовчому засідання 22.01.2025 не заперечував проти задоволення клопотання представника відповідача про відкладення засідання.
Судом у підготовчому засіданні 22.01.2025 постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про задоволення клопотання представника відповідача про відкладення засідання, підготовче засідання відкладено на 05.02.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2025 задоволено заяву відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
04.02.2025 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання про поновлення строку для подання відзиву.
04.02.2025 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відзив на позов, в якому представник відповідача зазначив, що підпункт 3.2.1. та підпункт 3.2.3. пункту 3.2 статті 3 «ПРОЦЕНТИ ТА КОМІСІЙНІ ВИНАГОРОДИ» Кредитного договору №21-1KV0331 від 24.09.2021 суперечать принципу добросовісності, розумності та справедливості, а тому є недійсними. У зв'язку з цим відповідач просить суд застосувати наслідки недійсності правочину, а саме сплачену комісію на підставі підпункту 3.2.1 та підпункту 3.2.3. пункту 3.2 статті 3 «Проценти та комісійні винагороди» Кредитного договору №21-1KV0331 від 24.09.2021 у сумі 115 000,00грн та 349 791,70 грн зарахувати в рахунок погашення заборгованості кредиту (основного боргу) у сумі 22 894 458,28 грн, а саме зменшити її до 22 429 666,58 грн.
Крім того, відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив щодо процентів за користування кредитом, посилаючись на підпункт 6.7.1 пункту 6.7 Кредитного договору 6.7.1., яким встановлено зокрема те, що Позичальнику надається Компенсація процентів за Кредитом у повному обсязі на період строку дії карантину. Враховуючи те, що карантин в Україні був припинений з 30.06.2023, то на весь строк дії Кредитного договору позичальник не мав сплачувати проценти.
Також відповідач у відзиві на позовну заяву, заперечив щодо нарахованих штрафів у сумі 570 003, 75 грн.
Як вказав відповідач, АТ «Укрексімбанк» не надав належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів, які б підтверджували порушення ТОВ «АГРАРНИЙ ДІМ «ГЕЛІОС» обов'язків щодо не надання документів, вказаних у п. 9.2.30 Кредитного договору, або надання них з порушенням строків, а тому позовні вимоги вважає необґрунтованими та просить суд відмовити у їх задоволенні.
04.02.2025 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ "Аграрний дім "Геліос".
Розгляд справи № 910/15089/24, який призначено на 05.02.2025, не відбувся, у зв'язку із перебуванням судді Літвінової М.Є. на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2025 призначено підготовче засідання на 17.02.2025.
10.02.2025 (сформовано документ 07.02.2025) через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання про поновлення строку на подання зустрічної позовної заяви.
10.02.2025 (сформовано документ 07.02.2025) через систему "Електронний суд" від представника ОСОБА_1 надійшла зустрічна позовна заява, в якій позивач за зустрічним позовом просить суд:
- розірвати Іпотечний договір №21-72Z10001 від 23.02.2021 (з усіма змінами та доповненнями), укладений між Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» та ОСОБА_1 .;
- визнати припиненою іпотеку, зареєстровану в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, предметом якої є нерухоме майно, а саме квартира АДРЕСА_1 , до складу якої входять чотири кімнати, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 595243580000.
Обґрунтовуючи заявлені зустрічні позовні вимоги, позивач зазначила, що військові дії на значній території України, введення воєнного стану на всій території України, спад економічної активності є обставинами, які істотно змінилися з моменту укладення Договору іпотеки, тобто на дату укладення Договору іпотеки у ОСОБА_1 були відсутні підстави передбачити настання відповідної зміни обставин.
ОСОБА_1 фактично позбавлена того, на що розраховувала при укладенні договору іпотеки, оскільки через російську агресію проти України боржник за Кредитним договором - Товариство з обмеженою відповідальністю «Аграрний Дім «Геліос» перебуває у скрутному фінансовому становищі і не спроможне повністю обслуговувати свої борги, а у випадку звернення Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_1 , як іпотекодавця з вимогою достроково погасити заборгованість, ОСОБА_1 не зможе звернути стягнення на майно ТОВ «Аграрний Дім «Геліос», після набуття прав кредитора, внаслідок можливих бойових дій на території Харківської міської територіальної громади, у тому просить суд розірвати Іпотечний договір №21-72Z10001 від 23.02.2021 та визнати припиненою іпотеку.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2025 залишено без руху зустрічну позовну заяву.
13.02.2025 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вказав, що правовідносини між Банком та Міністерством фінансів України за договором від 31.12.2020 № 13010-05/263 про надання гарантії на портфельній основі стосуються лише Банку та Міністерства Фінансів України, умови цих правовідносин не можуть бути предметом судового розгляду у даній справі, оскільки не впливають на розмір кредитної заборгованості.
Також позивач звернув увагу, що відповідачем було допущено прострочення сплати за Основним боргом у вересні 2022, тому компенсація процентів Позичальнику була зупинена з четвертого кварталу 2022, як передбачено п. 3.1.3.3. Договору, а тому посилання відповідача на компенсацію процентів на період дії карантину було б доречним тільки у разі відсутності події призупинення/припинення компенсації процентів (п. 6.7.1. Договору), що в даному випадку застосовуватись не може.
Крім того, позивач вважає, що п. 18 «Прикінцевих та Перехідних положень» Цивільного кодексу України щодо обмежень в стягненні штрафу застосовуватись не може, так як підстави, за якими нараховано штрафи, містять не фінансову природу.
17.02.2025 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшла заява про залучення до участі у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Міністерство фінансів України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2025 в порядку статті 50 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРАРНИЙ ДІМ "ГЕЛІОС", відкладено підготовче засідання на 10.03.2025.
Крім того, судом у підготовчому засіданні 17.02.2025 відкладено розгляд заяви представника відповідача про залучення до участі у справу третьої особи - Міністерства фінансів України до встановлення фактичних обставин справи.
19.02.2025 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшла заява про усунення недоліків зустрічної позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2025 прийнято зустрічний позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" про розірвання договору іпотеки та визнання припиненою іпотеку до спільного розгляду з первісним позовом.
27.02.2025 через відділ діловодства суду від представника третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРАРНИЙ ДІМ "ГЕЛІОС" надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
04.03.2025 через систему " Електронний суд" від представника позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом надійшли заперечення на клопотання про залучення третьої особи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.03.2025 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРАРНИЙ ДІМ "ГЕЛІОС" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
07.03.2025 через систему " Електронний суд" від представника позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якому позивач за первісним позовом зазначив, що підстави для припинення договору іпотеки № 21-72Z10001 від 23.02.2021 р. відсутні, так як жоден з пунктів ст. 17 Закону України «Про іпотеку» в даному випадку не може бути застосований, тому АТ «Укрексімбанк» вважає, що ТОВ «Аграрний дім «Геліос» і ОСОБА_1 повинні виконувати договірні зобов'язання з свого боку і вимоги ст. 652 ЦКУ не можуть бути до них застосовані.
АТ «Укрексімбанк» вважає, що обставини, на які посилається відповідач, зокрема форс-мажорні обставини та положення ст.652 ЦК України не є підставою для розірвання Іпотечного договору та просить суд відмовити у задоволенні заявлених зустрічних позовних вимог.
10.03.2025 через систему "Електронний суд" від представника відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 910/15089/24 до набрання законної сили рішення Господарського суду Харківської області у справі №922/3281/24.
10.03.2025 через систему "Електронний суд" від представника відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом надійшло клопотання про залучення до участі у справу третьої особи - ОСОБА_2 .
Представник позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом 10.03.2025 у підготовчому засіданні заперечив проти клопотання про залучення третьої особи від 17.02.2025 та від 10.03.2025.
Представник відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом 10.03.2025 у підготовчому засіданні підтримав клопотання про залучення третіх осіб від 17.02.2025 та від 10.03.2025.
Судом у підготовчому засіданні 10.03.2025 відкладено розгляд клопотання про залучення третіх осіб (Міністерства фінансів України та ОСОБА_2 ) від 17.02.2025 та від 10.03.2025 до встановлення фактичних обставин справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2025 відкладено підготовче засідання на 24.03.2025.
19.03.2025 через систему "Електронний суд" від представника позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом надійшли заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі.
Представник позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом 24.03.2025 у підготовчому засіданні заперечив проти задоволення клопотань про залучення третіх осіб від 17.02.2025 та від 10.03.2025.
Представник відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом 24.03.2025 у підготовчому засіданні підтримав клопотання про залучення третіх осіб від 17.02.2025 та від 10.03.2025.
Судом у підготовчому засіданні 24.03.2025 постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про залучення в порядку статті 50 Господарського процесуального кодексу України до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Міністерство Фінансів України та ОСОБА_2 .
Представник позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом 24.03.2025 у підготовчому засіданні заперечив проти клопотання про зупинення провадження у справі.
Представник відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом 24.03.2025 у підготовчому засіданні підтримав проти клопотання про зупинення провадження у справі.
Судом у підготовчому засіданні 24.03.2025 постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про відмову у задоволенні клопотання відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом про зупинення провадження у справі, у зв'язку із необґрунтованістю та безпідставністю.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2025 відкладено підготовче засідання на 07.04.2025.
01.04.2025 через систему "Електронний суд" від представника Міністерство Фінансів України надійшли письмові пояснення, в яких останній просив задовольнити позов у повному обсязі та здійснювати розгляд справи без участі представника третьої особи.
04.05.2025 через систему "Електронний суд" від представника ОСОБА_2 надійшла зустрічна позовна заява, в якій останній просив
1. визнати недійсним Договір іпотеки Nє21-72Z10001 від 23.02.2021 (з усіма змінами та доповненнями), укладений між Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" та ОСОБА_1 , зареєстрований приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Міндель І.В. в реєстрі за №109.
2. виключити записи про обтяження, внесені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Міндель І.В. 23.02.2021 року з Державного реєстру іпотек та з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за № 245605911.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2025 повернуто зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 та додані до неї документи заявнику.
Представники третьої особи на стороні позивача за первісним позовом та третьої особи-1 на стороні відповідача за первісним позовом у підготовче засідання 05.05.2025 не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.
Представник третьої особи-2 на стороні відповідача за первісним позовом у підготовче засідання 05.05.2025 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Представник відповідача за первісним (позивача за зустрічним) позовом у підготовчому засідання 05.05.2025 заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання.
Представник позивача за первісним (відповідача за зустрічним) позовом у підготовчому засідання 05.05.2025 поклався на розсуду суду щодо розгляду усного клопотання про відкладення підготовчого засідання.
Судом у підготовчому засіданні 05.05.2025 постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про задоволення усного клопотання відповідача за первісним (позивача за зустрічним) позовом, підготовче засідання відкладено на 02.06.2025.
Представники третьої особи на стороні позивача за первісним позовом та третьої особи-1 на стороні відповідача за первісним позовом у підготовче засідання 02.06.2025 не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.
Представник третьої особи - 2 на стороні відповідача за первісним позовом у підготовче засідання 02.06.2025 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0610252039379.
Представник відповідача за первісним (позивача за зустрічним) позовом у підготовчому засіданні 02.06.2025 заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання.
Представник позивача за первісним (відповідача за зустрічним) позовом у підготовчому засіданні 02.06.2025 поклався на розсуду суду щодо розгляду усного клопотання про відкладення підготовчого засідання.
Судом у підготовчому засіданні 02.06.2025 постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про задоволення усного клопотання відповідача за первісним (позивача за зустрічним) позовом, підготовче засідання відкладено на 23.06.2025.
Представники третьої особи на стороні позивача за первісним позовом та третьої особи-1 на стороні відповідача за первісним позовом у підготовче засідання 23.06.2025 не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.
Представник третьої особи - 2 на стороні відповідача за первісним позовом у підготовче засідання 23.06.2025 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Представник відповідача за первісним (позивача за зустрічним) позовом у підготовчому засіданні 23.06.2025 заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання.
Представник позивача за первісним (відповідача за зустрічним) позовом у підготовчому засіданні 23.06.2025 поклався на розсуду суду щодо розгляду усного клопотання про відкладення підготовчого засідання.
Судом у підготовчому засіданні 23.06.2025 постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про задоволення усного клопотання відповідача за первісним (позивача за зустрічним) позовом, підготовче засідання відкладено на 21.07.2025.
21.07.2025 через систему "Електронний суд" від представника відповідача за первісним (позивача за зустрічним) позовом надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із перебування адвоката Бондарчука А.М. у щорічній відпустці.
Представник відповідача за первісним (позивача за зустрічним) позовом у підготовче засідання 21.07.2025 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.
Представники третьої особи на стороні позивача за первісним позовом та третьої особи -1 на стороні відповідача за первісним позовом у підготовче засідання 21.07.2025 не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.
Представник третьої особи-2 на стороні відповідача за первісним позовом у підготовче засідання 21.07.2025 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Представник позивача за первісним (відповідача за зустрічним) позовом у підготовчому засіданні 21.07.2025 поклався на розсуду суду щодо розгляду клопотання відповідача за первісним (позивача за зустрічним) позовом про відкладення розгляду справи.
Судом у підготовчому засіданні 21.07.2025 постановлено ухвалу, яку нанесено до протоколу засідання, про відмову у задоволенні клопотання відповідача за первісним (позивача за зустрічним) позовом про відкладення розгляду справи, у зв'язку із необґрунтованістю та безпідставністю.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2025 закрито підготовче провадження по справі № 910/15089/24 та призначено розгляд справи по суті на 25.08.2025.
21.08.2025 через систему «Електронний суд» від представника позивача за первісним позовом надійшли пояснення по справі.
Представники третіх осіб у судове засідання 25.08.2025 не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.
Представник відповідача у судове засідання 25.08.2025 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.
Представник позивача у судовому засіданні 25.08.2025 підтримав заявлені позовні вимоги.
Судом у судовому засіданні 25.08.2025 постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання про оголошення перерви по розгляду справи по суті на 10.09.2025.
01.10.2025 через систему «Електронний суд» від представника відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Представники третіх осіб у судове засідання 10.09.2025 не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.
Представник відповідача у судове засідання 10.09.2025 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.
Судом у судовому засіданні 10.09.2025 постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання про оголошення перерви по розгляду справи по суті на 01.10.2025.
Представники третіх осіб на стороні відповідача за первісним /позивача за зустрічним позовом у судове засідання 01.10.2025 не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.
Представник позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним у судовому засіданні 01.10.2025 підтримав заявлені первісні позовні вимоги, заперечив щодо задоволення заявлених зустрічних позовних вимог.
Представник відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним у судовому засіданні 01.10.2025 заперечив проти задоволення заявлених первісних позовних вимог, підтримав заявлені зустрічні позовні вимоги.
Представник третьої особи підтримав заявлені первісні позовні вимоги, заперечив проти задоволення заявлених зустрічних позовних вимог.
Судом у судовому засіданні 01.10.2025 постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання про оголошення перерви по розгляду справи по суті на 13.10.2025.
Представники третіх осіб на стороні відповідача за первісним /позивача за зустрічним позовом у судове засідання 13.10.2025 не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.
Представник позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним у судовому засіданні 13.10.2025 підтримав заявлені первісні позовні вимоги, заперечив щодо задоволення заявлених зустрічних позовних вимог.
Представник відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним у судовому засіданні 13.10.2025 заперечив проти задоволення заявлених первісних позовних вимог, підтримав заявлені зустрічні позовні вимоги.
Представник третьої особи у судовому засіданні 13.10.2025 підтримав заявлені первісні позовні вимоги, заперечив проти задоволення заявлених зустрічних позовних вимог.
Згідно ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
З огляду на наведене та керуючись вказаними приписами господарського процесуального закону, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників третіх осіб.
Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Після судових дебатів суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення, оголошення перерви у судовому засіданні та час проголошення рішення в судовому засіданні 13.10.2025.
У судовому засіданні 13.10.2025 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення суду буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача та третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
19.02.2020 року між АТ «Укрексімбанк» (далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРАРНИЙ ДІМ «ГЕЛІОС» (далі - Позичальник) укладено Генеральну кредитну угоду № 20-72KG0001 (далі - Генеральна кредитна угода).
Відповідно до умов Генеральної кредитної угоди Банк здійснює із Позичальником Кредитні операції в межах лімітів, визначених п. 2.2 цієї Генеральної угоди, на підставі та з урахуванням умов Кредитних договорів, які укладаються за домовленістю Сторін відповідно до положень цієї Генеральної угоди.
Відповідно до п.2.2 Генеральної кредитної угоди ліміт Генеральної угоди становив 6 200 000,00 грн.
Додатковою угодою № 20-72KG0001-0002 від 24.09.2021 ліміт було збільшено до 23 000 000,00 грн.
Пунктом 2.3. Генеральної кредитної угоди строк користування Кредитом за цією Генеральною угодою - 18.02.2025 року. При цьому умовами Кредитного договору може встановлюватись інший (менший) строк погашення Кредиту, що надається згідно з відповідним Кредитним договором, який є обов'язковим до дотримання.
Згідно з п.п.2.4-2.6 Генеральної кредитної угоди процентна ставка за Кредитом визначається у відповідному Кредитному договорі.
Надання Кредиту здійснюється у порядку, визначеному у відповідному Кредитному договорі.
Погашення Кредиту та виконання інших грошових зобов'язань, передбачених Кредитним договором, здійснюється у порядку, визначеному у відповідному Кредитному договорі, та з врахуванням положень ст.4 цієї Генеральної угоди.
Відповідно до п.5.1 Генеральної кредитної угоди за виконання усіх своїх зобов'язань за цією Генеральною угодою, у тому числі Кредитними договорами, Позичальник несе повну відповідальність перед Банком усім належним йому майном, на яке може бути звернено стягнення в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Пунктом 6.1.1. встановлено, що Банк має право вимагати від Позичальника належного виконання останнім взятих на себе зобов'язань за цією Генеральною угодою, у тому числі Кредитними договорами.
В рамках Генеральної угоди, 24.09.2021 року між «Укрексімбанк» (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРАРНИЙ ДІМ «ГЕЛІОС» (Позичальник) укладено кредитний договір № 21-1KV0331 (далі - Договір) в межах Генеральної угоди, в п.2.1 якого визначено, що відповідно до умов цього договору Банк надає Позичальнику кредит, а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за кредитом, комісії та інші платежі за цим договором.
Відповідно до п.2.3.1 Договору ліміт кредитної лінії 23 000 000,00 грн.
Пунктом 2.4. Договору встановлено, що кінцевий термін погашення Кредиту - 23.09.2023 року.
Згідно з п.2.6 Договору у межах цього договору позичальник сплачує Банку проценти за Кредитом, комісію за відкриття кредитної лінії, інші плати за цим Договором, у розмірах та на умовах цього Договору.
Відповідно до п.2.7. Договору строк дії договору - до 03.10.2023 року. У разі, якщо у цю дату, зобов'язання за цим договором не будуть виконані у повному обсязі, договір залишається чинним до дати повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором. Зобов'язання позичальника щодо дотримання фінансових ковенант, надання до банку фінансової звітності та документів у відповідності до пункту 9.2.30, обов'язкового страхування майна та стійкої втрати працездатності, подання звітів СОД, зобов'язання позичальника, визначені пунктами 9.2.2 та 9.2.22-9.2.27 цього договору припиняються після виконання позичальником грошових зобов'язань за цим договором у повній сумі.
Проценти за кредитом нараховуються Позичальнику із застосуванням базової процентної ставки (п.3.1 Договору).
Процентна ставка за кредитом є змінюваною та відповідає розміру базової процентної ставки (п.3.1.1.1 Договору).
Розмір базової процентної ставки за кредитом на дату підписання договору становить 13,03 % річних (Індекс UIRD (3 міс.) за банківський день, що передує даті підписання договору становить 7,03% (п.3.1.1.2 Договору).
Розмір базової процентної ставки за кредитом переглядається Банком щоквартально з урахуванням зміни Індексу UIRD (3 міс.) в порядку, передбаченому п.4.2 цього договору (п.3.1.1.3 Договору).
Максимальний розмір базової процентної ставки, що може бути застосований за кредитом Позичальника, становить 30,0% річних (п.3.1.1.4 Договору).
Мінімальний розмір базової процентної ставки за кредитом Позичальника становить 6,0% річних (п.3.1.1.5 Договору).
Розмір ставки комісії за надання кредиту 0,5% від суми кредиту, зазначеної у п.2.3.1 цього Договору (п.3.2.1 Договору).
ТОВ «АГРАРНИЙ ДІМ «ГЕЛІОС» 24.09.2021 сплатило комісію у сумі 115000,00грн, що підтверджується наданою банком довідкою з банківського рахунку.
Погашення кредиту протягом дії Договору здійснюється Позичальником згідно з графіком зміни ліміту заборгованості (п.6.3 Договору).
Повне погашення кредиту має бути здійснене Позичальником у дату, яка настане раніше: у термін, зазначений у п.2.4 цього договору, або у разі використання Банком права вимагати виконання грошових зобов'язань за цим договором у повному обсязі відповідно до п.8.1.2 цього договору у строк відповідно до п.9.2.11 цього договору… (п.п.6.4.1 та 6.4.2 Договору).
Банк має право вимагати виконання грошових зобов'язань за цим договором у повному обсязі у випадках, передбачених п.п.9.2.10-9.2.11 цього договору, у строки, передбачені п.п.9.2.10-9.2.11 цього договору (п.8.1.2 Договору).
Позичальник зобов'язується здійснити погашення кредиту, процентів за кредитом, комісій та інших платежів за цим договором у повному обсязі протягом 10 банківських днів з дня відправлення Банком Позичальнику повідомлення про необхідність такого погашення, якщо допущено прострочення термінів виконання грошових зобов'язань за будь-яким договором (п.9.2.11 Договору).
Надання Позичальнику кредиту не здійснюється у випадках, коли: …у Позичальника та/або Поручителя виникла прострочена заборгованість перед Банком за будь-яким договором, укладеним із Банком (п.5.10.2 п.5.10 Договору).
Цей договір набуває чинності з дати його підписання повноважними представниками обох сторін та скріплення відбитками печаток сторін… (п.14.1.1 Договору).
Усі додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід'ємними частинами (п.14.3.3 Договору).
В додатку № 1 до Договору сторонами встановлено графік зміни ліміту заборгованості, в якому визначено, що погашення основної суми заборгованості у розмірі 23000000,00 грн має бути здійснено визначеними платежами у період з 24.09.2021 по 23.09.2023.
Зокрема, 24.09.2021 між Акціонерним Товариством «Державний експортно-імпортний банк України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аграрний Дім «Геліос» була укладена Додаткова угода №21-1KV0331-0001 до Кредитного договору №21-1KV0331 від 24.09.2021, якою було внесено зміни до кредитного договору, а саме доповнено статтю 1 «Терміни та їх визначення» абзацами в такій редакції: «… Гарант Кабінет Міністрів України.
Договір про надання державної гарантії - Договір про надання державної гарантії на портфельній основі від 31.12.2020 №13010-05/263, укладений між Гарантом та Банком, зі змінами та доповненням.
Зобов'язання з основного боргу (ЗОБ) сума, що складається з основного боргу та невикористаного Ліміту заборгованості, зазначеного у графіку ліміту заборгованості, та сумою основного боргу.
Ставка індивідуальної гарантії ставка у %-му визначенні, що відповідає частині ЗОБ, що покрита гарантією і на дату підписання додаткової угоди №21-1KV0331-0001 до цього Договору становить 50%...».
Доповнено пункт 3.2 статті 3 «Проценти та комісійні винагороди» Кредитного договору №21-1KV0331 від 24.09.2021 останнім підпунктом 3.2.3 в такій редакції:
« 3.2.3. Розмір комісії за управління під часткове забезпечення державною гарантією на портфельній основі (далі - комісія за управління під часткове забезпечення Гарантією) становить:
- протягом 1-го року кредитування (з 24.09.2021 по 23.09.2022): 0,5% річних від Ліміту кредитної лінії згідно з підпунктом 2.3.1. Договору,
- починаючи з 2-го року кредитування (з 24.09.2022 по 23.09.2023): 1% річних від Ліміту кредитної лінії згідно з підпунктом 2.3.1. Договору, та підлягає нарахуванню та сплаті щомісяця.
Комісія за управління під часткове забезпечення Гарантією нараховується, починаючи з дати набуття чинності цією Додатковою угодою і закінчуючи датою повного виконання зобов'язань з погашення Кредиту (включно), або закінчуючи датою розірвання цієї Додаткової угоди, але не більше 90 днів з дати повного погашення Кредиту, визначеної згідно з пунктом 6.4 цього Договору.».
Позивач також зазначає, що для забезпечення співпраці з Банками, пов'язаної з наданням державної підтримки суб'єктам мікропідприємництва, малого та середнього підприємництва у вигляді державних гарантій на портфельній основі на підставі Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», на виконання Порядку надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2020 року №1151 Кабінетом Міністрів України затверджено Типову форму договору про надання державної гарантії на портфельній основі. (Типова форма розміщена на офіційному сайті Кабінету Міністрів України).
На основі вказаного Типового договору між АТ «Укрексімбанк» та Міністерством фінансів України укладено договір від 31.12.2020 № 13010-05/263 згідно з умовами якого Міністерство Фінансів України надає на користь Банку Гарантію з метою гарантування виконання суб'єктами господарювання частини своїх грошових зобов'язань перед Банком за кредитними договорами.
Відповідно до Розділу ІІ договору від 31.12.2020 № 13010-05/263 Гарант (Міністерство фінансів України) на умовах цього договору та в межах ліміту гарантії надає на користь Бенефіціара (АТ «Укрексімбанк») безвідкличну гарантію з метою гарантування виконання Принципалами (суб'єкт господарювання, якому надано кредит, включений до Портфеля) частини своїх грошових зобов'язань перед Бенефіціаром за кредитними договорами, включеними до Портфеля.
У разі настання Гарантійного випадку (несплата Позичальником кредитної заборгованості) Гарант зобов'язаний сплатити на користь Бенефіціара ССГ (сума сплати за Гарантією) згідно з вимогами розділу V цього договору.
Міністерство Фінансів України як Гарант виконало свої зобов'язання перед Банком та 08.05.2023 повернуло ССГ в розмірі 11 449 465,26 грн.
При цьому відповідно до Розділу VI договору від 31.12.2020 № 13010-05/263 у разі здійснення Гарантом виплат ССГ за будь яким проблемним кредитом Бенефіціар зобов'язується відобразити в обліку виникнення заборгованості Принципала перед бюджетом на суму здійсненої Гарантом ССГ та застосувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмету забезпечення) за таким проблемним кредитом. Таке звернення стягнення має бути здійснено Бенефіціаром у найкоротші строки.
З метою реалізації зворотної вимоги (регресу) Гаранта до Принципала та на виконання статті 61 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» та вимог, передбачених пунктами 6.1 та 6.3 цього договору, Бенефіціар, виступаючи на підставі порядку та цього договору, зобов'язується: застосувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за проблемним кредитом з метою погашення простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов'язань позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до п. 6.8 цього договору за таким проблемним кредитом; здійснювати заходи щодо стягнення суми, сплаченої Гарантом, з усіма процесуальними правами, що надаються позивачу; кошти, отримані внаслідок застосування інструментів врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за проблемним кредитом, перераховуються на рахунок Гаранта в сумі, пропорційній ставці індивідуальної гарантії за таким проблемним кредитом (але не більше загальної суми всіх ССГ, яка була сплачена за таким проблемним кредитом, та пені, нарахованої відповідно до п. 6.8 цього договору), та зараховується Гарантом насамперед у рахунок погашення простроченої заборгованості перед бюджетом, у зв'язку з чим Бенефіціар робить відповідний бухгалтерський запис та зменшує заборгованість принципала перед державним бюджетом.
В рамках портфельної Гарантії згідно з договором від 31.12.2020 № 13010-05/263 і було укладено Кредитний договір № 21-1KV0331. Зокрема в Додатковій угоді № 21-1KV0331-0001 від 24.09.2021 вказано, що відповідно до п. 8.1.12. у разі настання Гарантійного випадку та здійснення Гарантом виплати ССГ за проблемним кредитом Банк відображає в обліку виникнення заборгованості позичальника перед бюджетом на суму здійсненої Гарантом виплати ССГ та застосовує інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за таким проблемним кредитом.
Згідно з п. 8.1.13 з метою реалізації зворотної вимоги (регресу) Гаранта до позичальника, Банк на виконання вимог чинного законодавства України, вимог передбачених Договором про надання державної гарантії та підпунктів 8.1.12 та 8.1.14 цих договорів, має право: п. 8.1.13.1. застосовувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за проблемним кредитом з метою погашення простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов'язань позичальника зі сплати пені нарахованої на суму простроченої заборгованості перед бюджетом за таким проблемним кредитом. п. 8.1.13.2. здійснювати заходи щодо стягнення суми, сплаченої Гарантом (Міністерство фінансів України), з використанням усіх процесуальних прав, що надаються позивачу в судах, а також органах нотаріату, органах державної виконавчої служби, з приватними виконавцями, арбітражними керуючими, адвокатами. п. 8.1.14. кошти, отримані внаслідок застосування інструментів врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за проблемним кредитом, перераховуються Банком на рахунок Гаранта в сумі, пропорційній Ставці індивідуальної гарантії за таким проблемним кредитом (але не більше загальної суми всіх ССГ, яка була сплачена за таким проблемним кредитом, та пені нарахованої у відповідності до пункту 10.13 цього договору), та зараховуються Гарантом насамперед у рахунок погашення простроченої заборгованості перед бюджетом.
Відповідно до п.11.2.24 позичальник визнає та погоджується, що грошові кошти, отримані в результаті звернення стягнення на предмети забезпечення виконання зобов'язань позичальника за цим договором або в результаті інших заходів щодо стягнення з позичальника простроченої заборгованості, направляються, в тому числі в рахунок відшкодування (в порядку регресу) сплачених Гарантом ССГ (у співвідношенні, визначеному у підпунктах 8.1.13, 8.1.14 цих договорів) та нарахованої пені на суму простроченої заборгованості перед бюджетом, до моменту повного повернення (відшкодування) Гаранту сплачених ССГ та нарахованої пені на суму простроченої заборгованості перед бюджетом.
Тобто, підстави стягнення заборгованості з відповідача, що зазначені в позовній заяві, випливають з договору про надання державної гарантії на портфельній основі зазначені в договорі від 31.12.2020 №13010-05/263, за яким Гарант здійснив відшкодування коштів Банку, та зазначені в Кредитному договорі, зокрема в Додатковій угоді до Кредитного договору № 21-1KV0331-0001 від 24.09.2021.
Гарант виконав свої зобов'язання перед Банком і АТ «Укрексімбанк» на виконання умов договору від 31.12.2020 р. № 13010-05/263 та Кредитного договору № 21-1KV0331-0001 від 24.09.2021 р. зобов'язаний проводити стягнення з Відповідачів. Після фактичного стягнення заборгованості, кошти стягнуті з Боржників в першу чергу будуть направлятися на погашення заборгованості перед бюджетом України.
В забезпечення виконання зобов'язань за Генеральною кредитною угодою № 20-72KG0001 від 19.02.2020 між Банком та ОСОБА_1 (надалі за текстом - Відповідач, Іпотекодавець) було укладено Договір іпотеки № 21-72Z10001 від 23.02.2021 року (надалі за текстом - Договір іпотеки), відповідно до якого в іпотеку Банку передано нерухоме майно, а саме квартира АДРЕСА_1 , до складу якої входять чотири кімнати.
Відповідно до п. 3.1.1 Банк має право вимагати від Іпотекодавця належного виконання ним зобов'язань, взятих на себе за цим Договором, а також зобов'язань, покладених на нього положеннями чинного законодавства України. Згідно до п. 6.1 звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у відповідності до чинного законодавства України, зокрема, на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або шляхом позасудового врегулювання на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважаються застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, зазначені у пунктах 6.3 та 6.4 цього Договору.
Пункт 6.2. договору іпотеки встановлює, що у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань іпотекодавцем та/або боржником за цим договором та/або кредитним договором, іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику письмову вимогу про виконання порушених зобов'язань. У такій вимозі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушених зобов'язань у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.
Згідно з п. 6.3 Договору у разі виникнення в Іпотекодержателя права на звернення стягнення на Предмет іпотеки та прийняття ним рішення про звернення стягнення на Предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі цього застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя, Іпотекодержатель має право звернутись до уповноважених органів з метою реєстрації права власності на предмет іпотеки за Іпотекодержателем на підставі цього договору.
Сторони домовилися, що прийнятним та належним способом обміну інформацією, у разі використання Іпотекодержателем права звернення стягнення на Предмет іпотеки в рамках позасудового стягнення відповідно до цього застереження про задоволення вимог є усі повідомлення, що надсилаються однією Стороною іншій Стороні, виключно рекомендованими листами з повідомленням про вручення або листами з оголошеною цінністю з описом вкладення на адресу Сторони-адресата, з урахуванням положень, передбачених пунктом 10.3 цього Договору.
Пунктом 6.5 Договору після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги Іпотекодержателя щодо виконання основного зобов'язання за Кредитним договором (зобов'язання Боржника за Кредитним договором виконання якого забезпечене іпотекою за цим Договором) є дійсними до повного їх виконання.
Відповідно до п. 6.6 Договору іпотеки реалізація предмета іпотеки у разі звернення на нього стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження з дотриманням вимог чинного законодавства України.
Реалізація Предмету іпотеки в інших випадках здійснюється відповідно до умов цього Договору та чинного законодавства У країни (п. 6.7 Договору).
Відповідно до п. 6.8 Договору у разі звернення стягнення на Предмет іпотеки за виконавчим написом нотаріуса, до такого виконавчого напису також включаються (можуть бути включені) штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня), що передбачені цим Договором та Кредитним договором.
Пунктом 10.1.1. статті 10.1. Договору іпотеки визначено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання представником Іпотекодержателя та Іпотекодавцем, скріплення відбитком печатки Іпотекодержателя та нотаріального посвідчення і залишається чинним до припинення іпотеки щодо Предмета іпотеки, що виникла на підставі цього Договору.
24.09.2021 р. між АТ "Укрексімбанк" та ОСОБА_1 було укладено договір про внесення змін № 21-72ZI0001-0002 до іпотечного договору від 23.02.2021 № 21-72ZI0001-, укладеного між Акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Міндель І.В. за реєстровим № 110, яким сторони виклали пункт 1.1. статті 1 «Предмет Договору» Договору застави у новій редакції, а саме: « 1.1. За цим Договором іпотекою забезпечуються усі грошові зобов'язання боржника щодо повернення простроченої заборгованості перед бюджетом, сплати пені, розрахованої на суму простроченої заборгованості перед бюджетом та інших пільг (відшкодувань) у відповідності до умов Кредитного договору, договору про надання державної гарантії та чинного законодавства України.
26.09.2024 р. АТ «Укрексімбанк» направило ОСОБА_1 вимогу про усунення порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору № 0000606/26338-24 від 23.09.2024 р., за змістом якої повідомлено про наявність заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрний дім «Геліос» за Кредитним договором № 21-1KV0331від 24.09.2021 у розмірі 23 951 335, 79 грн та зазначено про те, що у 30-денний строк з дати направлення цієї вимогами усунути порушення та погасити заборгованість у вказаному розмірі, у разі невиконання вимоги банк ініціюватиме звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідь на вимогу позивача відповідач не надав, заборгованість у розмірі 23 951 335, 79 грн не сплатив.
Як зазначає позивач, вимоги Поручителем не виконані, отже АТ «Державний експортно - імпортний банк України» звернувся з відповідним позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки № 21-72Z10001 від 23.02.2021 року та за рахунок чого просить суд задовольнити вимоги за Кредитним договором № 21-11311 від 24.09.2021 у сумі 23 951 335,79 грн., з яких: сума заборгованості за кредитом (основний борг) - 11 444 993,02 грн.; проценти за користування кредитом 486 873,76 грн.; штрафи - 570 003, 75 грн; заборгованість згідно договору про надання державної гарантії на портфельній основі від 31.12.2020 № 13010-05/263 - 11 449 465, 26 грн., шляхом її продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження, встановивши початкову ціну продажу іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Відповідач у відзиві на позовну заяву, заперечив проти заявлених позовних вимог, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Згідно зі статтею 15,16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Частиною першою статті 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Відповідно до частини першої статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (частини 1, 2, 4 ст. 11 ГПК України).
Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України).
Відповідно до статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно з положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (частини 1, 2 ст. 321 ЦК України).
Як встановлено судом, між Банком та ОСОБА_1 укладено Договір іпотеки № 21-72Z10001 від 23.02.2021 року, відповідно до якого в іпотеку Банку передано нерухоме майно, а саме квартира АДРЕСА_1 , до складу якої входять чотири кімнати.
За приписами ст. 1 Закону України «Про іпотеку» (далі за текстом - Закон) іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому Законом.
Стаття 3 вказаного Закону визначає, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.
Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.
Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Згідно з частиною 1 статті 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Згідно з частиною 1 статті 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.
Частинами 1, 4 ст. 33 Закону передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Статтею 35 Закону визначено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотеко держателя залишається без задоволення, іпотеко держатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.
Згідно з абзацом 7 ст. 39 цього ж закону у разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 14.04.2025 р. у справі № 922/3281/24 було присуджено до солідарного стягнення з ТОВ "Аграрний дім "Геліос", ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь АТ "Укрексімбан" заборгованість за Кредитним договором № 21-1KV0331 від 24.09.2021 року у сумі 23 381 332,04 грн, з яких: сума заборгованості за кредитом (основний борг) 11 444 993,02 грн, проценти за користування кредитом 486873,76 грн, заборгованість згідно з договором про надання державної гарантії на портфельній основі від 31.12.2020 року № 13010-05/263 11 449 465, 26 грн.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 28.08.2025 р. апеляційну скаргу ТОВ "Аграрний дім "Геліос" залишено без задоволення, апеляційну скаргу АТ «Укрексімбанк» залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 14.04.2025 р. у справі № 922/3281/24 - без змін.
Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частин 4, 5, 7 ст. 75 цього ж кодексу обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом
Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду.
Суд вважає за необхідне зазначити, що всі вищевказані обставини були встановлені рішенням Господарського суду Харківської області від 15.10.2024 р. у справі № 922/3281/24 за первісним позовом АТ «Укрексімбанк» до ТОВ "Аграрний дім "Геліос", ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення коштів та за зустрічним позовом ТОВ "Аграрний дім "Геліос" до АТ «Укрексімбанк», за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача (за первісним позовом), - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсними пунктів договору та зобов'язання вчинити дії.
Отже, суд дійшов висновку, що вищевказані обставини є доведеними і не підлягають доказуванню на підставі ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Щодо стягнення штрафів у розмірі 570 003,75 грн, суд зазначає наступне.
15.03.2022 року було ухвалено закон України № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким було доповнено Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України.
Відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Відтак, позичальники не несуть відповідальність перед фінансовою (кредитною) установою, якщо прострочать зобов'язання за кредитом, за таких умов:
- у випадку прострочення зобов'язань за кредитом не буде нараховано штрафні санкції, зокрема штраф, пеня та інші платежі, які вказані у кредитному договорі;
- всі штрафи, пені та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані з 24.02.2022 за прострочення виконання зобов'язань за кредитним договором, підлягають списанню.
Водночас, зазначена правова норма не містить жодних заборон щодо включення у кредитні договори умов про порядок нарахування та стягнення неустойки (зокрема, штрафу) за порушення взятих на себе зобов'язань, а лише на певний період звільняє споживачів від обов'язків сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена кредитним договором за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) позичальником зобов'язань за таким договором.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
В подальшому строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався.
Касаційний суд вже робив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов'язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23 (ЄДРСРУ №114848858)).
Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється:
(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;
(2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;
(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Враховуючи те, що правовідносини між банком та третьою особою виникли на підставі кредитного договору, на зазначені правовідносини розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України.
З огляду на викладене, відсутні підстави для задоволення вимог АТ "Державний експортно-імпортний банк України" за Кредитним договором № 21-1KV0331 від 24.09.2021 з стягнення штрафів у розмірі 570 003,75 грн.
Таким чином, у зв'язку із невиконанням третьою особою (за зустрічним позовом) перед позивачем (за первісним позовом) своїх обов'язків за основним зобов'язанням, - генеральної кредитної угоди № 20-72KG0001 від 19.02.2020 р., кредитного договору № 21-1КV0331 від 24.09.2021 р., договору про надання державної гарантії на портфельній основі від 31.12.2020 № 13010-05/263, суд дійшов висновку, що вимоги позивача (за первісним позовом) про звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_2 , виданий 08.06.2017, орган видачі 8025; дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ), а саме: квартиру АДРЕСА_1 , за рахунок чого задовольнити вимоги за Кредитним договором № 21-1KV0331 від 24.09.2021 р. у сумі 23 951 335,79 грн., з них: сума заборгованості за кредитом (основний борг) - 11 444 993,02 грн.; проценти за користування кредитом 486 873,76 грн.; штрафи - 570 003, 75 грн; заборгованість згідно договору про надання державної гарантії на портфельній основі від 31.12.2020 № 13010-05/263 - 11 449 465, 26 грн., шляхом її продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження, встановивши початкову ціну продажу іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Щодо зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 , суд вважає за необхідне зазначити наступне.
ОСОБА_1 у своїй зустрічній позовній заяві просить суд розірвати іпотечний договір № 21-72Z10001 від 23.02.2021 (з усіма змінами та доповненнями), укладений між АТ "Укрексімбанк" та ОСОБА_1 , визнати припиненою іпотеку, зареєстровану в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, предметом якої є нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_1 , до складу якої входять чотири кімнати, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 595243580000.
Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Частина 1 ст. 180 цього ж кодексу зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Відповідно до ст. 181 цього ж кодексу Господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Положеннями ч. 1 ст. 627 цього ж кодексу визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 628 цього ж кодексу визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 цього ж кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частинами 1-2 ст. 651 цього ж кодексу встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до частин 1,2,4 ст. 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у своїй постанові від 04.03.2025 р. у справі № 910/3688/24 прийшов до наступних висновків:
"Разом з тим враховує, що у чч. 1, 2 ст. 652 ЦК України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Застосування ст. 652 ЦК України не пов'язане з порушенням договору іншою стороною. Ця стаття може застосовуватись лише в тому разі, коли сторона отримує належне виконання за договором.
Отже, закон пов'язує можливість розірвання договору одночасно з наявністю істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, та з наявністю чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, при істотній зміні обставин, з яких сторони виходили, укладаючи договір.
Поняття "істотна зміна обставин" є оціночним. Критерії визначення цього поняття закріплені в абз. 2 ч. 1 ст. 652 ЦК України, яка встановлює, що зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
За відсутності істотної зміни обставин, тобто за незначної зміни обставин або за виникнення ускладнень у виконанні, які сторони могли розумно передбачити, договір відповідно до положень ст. 652 ЦК України не підлягає розірванню як за згодою сторін, так і за рішенням суду.
Укладаючи договір, сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей, проте під час виконання договору можуть виникати обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін.
При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, за яких він буде виконуватися. Інтереси сторін можуть порушуватися будь-якою зміною обставин, що виникає під час виконання договору, проте лише істотна зміна обставин визнається підставою для пред'явлення вимоги про розірвання договору.
Отже, за загальним правилом у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути розірваний за згодою сторін, що відповідає свободі договору. При цьому можливість розірвання договору може бути обмежена, а саме у випадку, коли інше передбачено договором або випливає із суті зобов'язання.
Водночас договір у разі істотної зміни обставин може бути розірваним не лише за згодою сторін, а й на підставі рішення суду, зокрема, у разі відсутності згоди іншої сторони, яка отримала вимогу / пропозицію про розірвання договору, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились. У такому разі суд при вирішенні питання на предмет можливості задоволення вимоги заінтересованої сторони має встановити факт зміни істотної обставини за наявності одночасно чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, при істотній зміні обставин.
Застосування ст. 652 ЦК України є відображенням у договірних правовідносинах справедливості, добросовісності, розумності як загальних засад цивільного судочинства з огляду на ті обставини, що на стабільність договірних відносин можуть вплинути непередбачувані фактори, що істотно порушують баланс інтересів сторін та суттєво знижують очікуваний результат для кожної зі сторін договору.
Існування одночасно чотирьох умов, що відповідно до ч. 2 ст. 652 ЦК України є необхідними для встановлення ускладнень у виконанні, достатніх для розірвання договору, вимагає з'ясування змісту кожної окремо взятої умови.
Так, першою умовою є умова про те, що в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане. Відповідно до цієї умови події, що нібито викликали ускладнення у виконанні договору і які можна назвати "істотною зміною обставин", повинні мати місце або стати відомими заінтересованій стороні після укладення договору. Названа умова є відсутньою якщо буде встановлено, що заінтересована у розірванні договору сторона знала про ці події і могла взяти їх до уваги в момент укладення договору, а не легковажно ігнорувати їх. Легковажно проігноровані події, які й створили ускладнення, або іншими словами "істотну зміну обставин", роблять неможливим для сторони, яка заінтересована розірвати договір, покладатися на ускладнення.
Друга умова - це умова про те, що зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення за всієї турботливості та обачності, які від неї вимагалися. Зазначена умова, з одного боку, вказує на характер причин, які зумовили зміну обставин, з іншого - передбачає оцінку поведінки заінтересованої сторони: чи могла вона усунути зазначені причини. Згідно з вимогами добросовісності виконання зобов'язань кожна зі сторін договору повинна вживати заходів щодо досягнення мети зобов'язання; вчиняти дії, направлені на полегшення виконання зобов'язання та уникати вчинення дій, які можуть обтяжити виконання зобов'язанням чи взагалі унеможливити його; не допускати порушення прав іншої сторони тощо. Тобто сторони мають докладати усіх зусиль для належного виконання договірного зобов'язання. Для відповідного обґрунтування вказаної умови суду необхідно належним чином проаналізувати умови укладеного сторонами договору та встановити належним чином обставини, які свідчили б про те, що сторона договору дійсно не може усунути обставин, які для неї істотно змінилися.
Третьою необхідною умовою є умова, що виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Для встановлення цієї умови слід довести порушення еквівалентності у відносинах сторін. Майнові інтереси сторін мають перебувати в збалансованому стані. Виконання договору за істотної зміни обставин може призвести до порушення цього балансу. При цьому фактор порушення співвідношення майнових інтересів сторін виступає не як суб'єктивний, а як об'єктивний критерій, фіксація якого здійснюється на підставі не стільки оцінки самими сторонами договору балансу своїх інтересів, скільки комплексного аналізу судом питання адекватності такої оцінки в умовах, що склалися.
Четвертою необхідною умовою є умова про те, що із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Випадки ускладнення у виконанні договору не можуть мати місця, якщо потерпіла сторона прийняла на себе ризик зміни обставин. Прийняття на себе ризику зміни обставин не обов'язково повинно бути прямо відображено у договорі, такий висновок може випливати із самого характеру та змісту зобов'язання.
Саме позивач при зверненні до суду з вимогами про розірвання договору насамперед повинен довести факт наявності передбачених чинним законодавством підстав для його розірвання.
Такі висновки містяться у постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 910/5110/17, від 23.07.2019 у справі № 910/13249/17, від 01.08.2020 у справі № 910/16784/20, на які покликається скаржник.
Відповідно до ст. ст. 42, 44 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі, зокрема, самостійного формування підприємцем програми діяльності, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.
Суб'єкти господарювання укладають договори на різних погоджених між ними умовах та здійснюють господарську діяльність на власний ризик, самостійно обирають способи поведінки з контрагентами, способи проведення та оформлення господарських операцій тощо.
Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
У разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення чи утримання від таких дій.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17, на яку здійснено посилання в касаційній скарзі.
Отже, фактично суб'єкт господарювання, здійснюючи господарську діяльність, приймає як сприятливі наслідки такої господарської діяльності, так і несприятливі, а тому, підписуючи договір, має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій.
При цьому повномасштабна агресія, розпочата 24.02.2022, безпосередньо вплинула на можливість суб'єктів господарської діяльності здійснювати свою підприємницьку діяльність. Водночас стосовно різних видів діяльності цей вплив мав різний ефект та інтенсивність.
Обставини зміни політичної, економічної ситуації в країні, коливання курсу іноземної валюти стосовно національної валюти України є комерційними ризиками сторін договору і не є істотною зміною обставин у розумінні ст. 652 ЦК України та не можуть бути підставами для розірвання договору. Посилання на коливання валютного курсу мають загальний характер, є комерційними ризиками сторін договору та повною мірою стосуються обох сторін договору, а не лише позивача, а тому не можуть бути віднесені до обставин, якими сторони керувалися при укладенні спірного договору і виходили, що вони не настануть, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 04.04.2018 у справі № 910/4590/17 та від 18.09.2020 у справі № 916/4693/15, на які посилається скаржник".
Як було встановлено судом в процесі розгляду зустрічного позову, позивач (за зустрічним позовом) в обґрунтування та на підтвердження своїх позовних вимог за зустрічним позовом вказує на істотну зміну обставин, якими сторони керувалися при укладенні іпотечного договору № 21-72Z10001 від 23.02.2021, а саме на повномасштабне вторгнення збройних сил Російської Федерації в Україну, ведення воєнного стану на всій території України, спад економічної активності та активні бойові дії на території м. Києва.
При цьому, позивачем (за зустрічним позовом) не було жодним чином обґрунтовано взаємозв'язок наведених ним у позовній заяві подій, а саме повномасштабне вторгнення збройних сил Російської Федерації в Україну, ведення воєнного стану на всій території України, спад економічної активності та бойові дії в контексті укладеного між АТ "Укрексімбанк" та ОСОБА_1 іпотечного договору № 21-72Z10001 від 23.02.2021, та як саме ці події істотно (в розумінні положень ст. 652 Цивільного кодексу України) змінили обставини, якими сторони керувалися при його укладенні.
У свою чергу, суд звертає увагу позивача (за зустрічним позовом) на те, що повномасштабна агресія Російської Федерації проти України, розпочата 24.02.2022, та її безпосередній негативний вплив як на позивача (за зустрічним позовом) так і на відповідача (за зустрічним позовом), як на суб'єктів господарювання, що проводять свою діяльність в Україні, а також ведення воєнного стану на всій території України, не можуть бути безумовними підставами для розірвання укладеного між ними іпотечного договору № 21-72Z10001 від 23.02.2021 без окремого доведення належними та допустимими доказами того факту, що якби АТ "Укрексімбанк" та ОСОБА_1 могли б передбачити військову агресію Російської Федерації проти України, ведення воєнного стану на всій території України, вони не укладали б іпотечний договір № 21-72Z10001 від 23.02.2021 або уклали б його на інших умовах.
Посилання позивача (за зустрічним позовом) на спад економічної активності, як на істотну зміну обставин у розумінні ст. 652 ЦК України, є необґрунтованим та безпідставним з огляду на те, що за своєю суттю погіршення економічної ситуації в Україні є саме комерційним ризиком відповідача (за зустрічним позовом), як сторони договору та обставиною, що повною мірою стосується обох сторін договору, а не лише окремо позивача (за зустрічним позовом).
Відповідно до приписів ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 86 цього ж кодексу суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Вказаний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 р. у справі № 917/1307/18.
У процесі розгляду справи позивачем (за зустрічним позовом) у відповідності до ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували саме істотну зміну обставин, якими сторони керувалися укладаючи іпотечний договір № 21-72Z10001 від 23.02.2021, а також наявність чотирьох умов, визначених у ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, що є обов'язковим для застосування судом такого виняткового заходу, як зміна умов договору.
Отже, враховуючи вищевикладене позовні вимоги позивача (за зустрічним позовом) до відповідача (за зустрічним позовом) про розірвання іпотечного договору № 21-72Z10001 від 23.02.2021 (з усіма змінами та доповненнями), укладеного між АТ "Укрексімбанк" та ОСОБА_1 , визнання припиненою іпотеки, зареєстрованої в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, предметом якої є нерухоме майно: квартира АДРЕСА_1 , до складу якої входять чотири кімнати, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 595243580000 не підлягають задоволенню.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги за первісним позовом підлягають частковому задоволенню, а позовні вимоги за зустрічним позовом є необґрунтованими і незаконними, а тому задоволенню не підлягають.
Суд наголошує, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 08.11.2023 у справі № 16/137б/83б/22б (910/12422/20)).
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за подання первісного позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а судові витрати за подання зустрічного позову залишаються за позивачем за зустрічним позовом (у зв'язку з відмовою у задоволенні зустрічних позовних вимог).
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Первісні позовні вимоги Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за первісним/відповідача за зустрічним позовом Міністерство Фінансів України про звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити частково.
2. Звернути стягнення на предмет іпотеки, що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_2 , виданий 08.06.2017, орган видачі 8025; дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ), а саме: квартиру АДРЕСА_1 , за рахунок чого задовольнити вимоги за Кредитним договором № 21-1KV0331 від 24.09.2021 р. у сумі 23 951 335,79 грн., з них: сума заборгованості за кредитом (основний борг) - 11 444 993,02 грн.; проценти за користування кредитом 486 873,76 грн.; заборгованість згідно договору про надання державної гарантії на портфельній основі від 31.12.2020 № 13010-05/263 - 11 449 465, 26 грн., шляхом її продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження, встановивши початкову ціну продажу іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
3. Стягнути з ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_2 , виданий 08.06.2017, орган видачі 8025; дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (адреса: 03150, місто Київ, вулиця Антонова, будинок 127; код ЄДРПОУ 00032112) витрати по сплаті судового збору у розмірі 31 143 (тридцять одну тисячу сто сорок три) грн 56 коп.
4. В іншій частині первісних позовних вимог відмовити.
5. В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за первісним /позивача за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРАРНИЙ ДІМ "ГЕЛІОС" та ОСОБА_2 про розірвання договору іпотеки та визнання припиненою іпотеку відмовити.
6. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 21.01.2026.
Суддя М.Є.Літвінова