ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.01.2026Справа № 910/14382/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Айбудмаркет"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Буд Партнер"
про стягнення 176397,28 грн.
Суддя: Людмила ШКУРДОВА.
Представники сторін: без виклику представників сторін.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Айбудмаркет" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Буд Партнер" про стягнення 176397,28 грн.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 04/01/2024-АБМ від 04.01.2024 р. в частині оплати отриманого товару, у зв'язку з чим позивач, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача 157463,28 грн. основного боргу та 18934,00 грн. штрафних санкцій.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2025 р. відкрито провадження у справі № 910/14382/25 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами та встановлено сторонам строки для подання до суду заяв по суті спору.
Про стан розгляду справи № 910/14382/25 сторони були повідомлені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.
Враховуючи, що у Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Буд Партнер" відсутній зареєстрований електронний кабінет в ЄСІКС, суд надсилає йому процесуальні документи у паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження товариства, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд. 39В).
У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судове рішення повернуто підприємством зв'язку, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Наведений правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 22.03.2023 р. у справі № 905/1397/21 та від 07.02.2024 р. у справі № 904/853/23.
Суд звертає увагу, що на Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Буд Партнер" відповідно до ч. 1, п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" покладено обов'язок зазначати достовірні дані щодо власного місцезнаходження, які відповідно до ст. 10 зазначеного Закону вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв'язок" та Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою КМУ від 05.03.2009 р. № 270.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 22.03.2023 р. у справі № 905/1397/21.
Відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а тому суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
04.01.2024 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Айбудмаркет" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Буд Партнер" (покупець) укладено договір поставки № 04/01/2024-АБМ, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставляти покупцеві товар, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати такий товар згідно рахунку-фактури, виставленого покупцю на окрему партію товару.
Згідно з п. 1.2 договору найменування, одиниці виміру, ціни на товар, що поставляється за цим договором, та умови поставки погоджуються сторонами і зазначаються в рахунку та видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору.
За змістом п. 2.2 договору ціни на товар встановлюються у рахунку.
Пунктами 3.2-3.3 договору встановлено, що покупець оплачує товари на підставі рахунку-фактури постачальника за цінами, визначеними у рахунку-фактурі.
За цим договором сторони погодили наступний загальний порядок розрахунків та строки розрахунків за товар: поставка кожної партії товару здійснюється відповідно до видаткової накладної та надходження грошових коштів на умовах 100% оплати товару.
У відповідності з п. 3.5 договору датою отримання товару покупцем вважається дата фактичної передачі товару, що зазначається у видатковій накладній.
Згідно з п. 4.5 договору товар вважається поставленим покупцю, а право власності та ризик випадкового знищення або пошкодження товарів переходять від постачальника до покупця з моменту прийняття товарів покупцем та підписання сторонами оформленої належним чином накладної.
Умовами п.п. 5.1-5.3 договору визначено, що останній набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками сторін.
Строк дії цього договору триває до 31.12.2024 р. включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором, які виникли під час його дії.
У тому разі, якщо жодна зі сторін не висловила бажання розірвати договір у зв'язку із закінченням строку його дії - договір вважається пролонгованим на той самий строк і на тих самих умовах.
Доказів розірвання чи припинення дії договору матеріали справи не містять.
Із пояснень позивача слідує, що сторони погодили рахунки-фактури № 14941 від 03.07.2025 р. на поставку товару на суму 40431,55 грн., № 16349 від 18.07.2025 р. на поставку товару на суму 20470,10 грн.,№ 17904 від 04.08.2025 р. на поставку товару на суму 11137,50 грн. та № 18860 від 13.08.2025 р. на поставку товару на суму 165010,00 грн., які відповідач 14.08.2025 р. частково оплатив на суму 79605,00 грн., внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість у розмірі 157463,28 грн.
Враховуючи, що відповідач не сплатив позивачу заборгованість за договором поставки № 04/01/2024-АБМ від 04.01.2024 р., останній і звернувся до суду з даним позовом.
За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як встановлено судом, за умовами договору покупець оплачує товари на підставі рахунку-фактури постачальника за цінами, визначеними у рахунку-фактурі.
Із позовної заяви слідує, що позивач виставив відповідачу рахунки-фактури № 14941 від 03.07.2025 р., № 16349 від 18.07.2025 р., № 17904 від 04.08.2025 р. та № 18860 від 13.08.2025 р., однак, ані позивачем, ані відповідачем не долучено до матеріалів справи вказаних рахунків-фактур, у зв'язку з чим суд керується вимогами, встановленими ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України.
До матеріалів справи позивач долучив видаткові накладні № 12860 від 18.07.2025 р., № 12861 від 18.07.2025 р., № 12862 від 18.07.2025 р., № 12867 від 18.07.2025 р., № 14167 від 06.08.2025 р. та № 14979 від 15.08.2025 р. на загальну суму 237049,15 грн., однак із заяви позивача про усунення недоліків позовної заяви від 01.12.2025 р. вбачається, що ТОВ "Айбудмаркет" заявило вимоги про стягнення основного боргу та штрафних санкцій за видатковими накладними № 5604 від 18.07.2025 р., № 5601 від 18.07.2025 р., № 5602 від 18.07.2025 р., № 6236 від 06.08.2025 р., № 6237 від 14.08.2025 р., № 6238 від 15.08.2025 р., які, як і згадані вище рахунки-фактури, не долучені до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно зі ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Суд зазначає, що позивач не заявляє вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за видатковими накладними, долученими до матеріалів справи, і навпаки, заявляє вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за видатковими накладними і рахунками-фактурами, які до матеріалів справи не долучено.
При цьому, необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони (постанова Верховного Суду від 29.01.2021 р. по справі № 922/51/20).
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (такий стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 р. у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Приймаючи до уваги викладене, суд зазначає, що позивачем не надано до матеріалів справи доказів в обґрунтування наведених в позові обставин, які можуть слугувати підставами для задоволення позовних вимог.
За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача 176397,28 грн. заборгованості за договором поставки № 04/01/2024-АБМ від 04.01.2024 р. задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позовних вимог - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили через 20 днів з моменту виготовлення повного рішення в разі не оскарження його в установленому порядку. Рішення може бути оскаржене в 20-денний строк до Північного апеляційного господарського суду.
Суддя Людмила ШКУРДОВА