Заводський районний суд м. Запоріжжя
вул. Мирослава Симчича 65, м. Запоріжжя, 69106, тел.099-55-49-125 , inbox@zv.zp.court.gov.ua
Справа № 332/302/26
Провадження №: 1-кп/332/262/26
22 січня 2026 р. м. Запоріжжя
Заводський районний суд м. Запоріжжя в складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025082030000700 від 23.10.2025, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України,
встановив:
До Заводського районного суду м. Запоріжжя надійшли матеріали кримінального провадження №12025082030000700 від 23.10.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України.
Ухвалою судді від 20.01.2026 по вказаному кримінальному провадженню було призначено підготовче судове засідання.
У підготовчому судовому засіданні прокурор просив обвинувальний акт призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні за участю сторін кримінального провадження. Крім того, в підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під ватрою на 60 днів, мотивуючи свою позицію тим, що ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, які були враховані слідчим суддею при обранні обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не змінилися та продовжують існувати, нових обставин для зміни запобіжного заходу стосовно обвинуваченого не з'явилося, тому продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 необхідне для забезпечення розгляду кримінального провадження.
Потерпілий ОСОБА_6 , який про день, час та місце проведення підготовчого судового засідання був повідомлений належним чином, у підготовче судове засідання не з'явився, надав заяву, в якій просив розгляд провадження провести за його відсутності.
Обвинувачений ОСОБА_4 проти призначення кримінального провадження до судового розгляду та продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою не заперечував.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 проти призначення кримінального провадження до судового розгляду не заперечував; щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою підтримав позицію свого підзахисного.
Вислухавши думку учасників провадження, вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, суд приходить до висновку, що дане кримінальне провадження підсудне Заводському районному суду м.Запоріжжя, підстав для закриття кримінального провадження немає, обвинувальний акт складено відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства, при його затвердженні прокурором дотримані вимоги закону.
Таким чином, враховуючи те, що підстав для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 КПК України, під час підготовчого судового засідання не встановлено, на підставі п.5 ч.3 ст.314 КПК України, суд вважає за можливе призначити судовий розгляд по кримінальному провадженню на підставі обвинувального акту у відкритому судовому засіданні, суддею одноособово.
Крім того, прокурором заявлено та надано письмове клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України та зазначені в ухвалі слідчого судді про обрання запобіжного заходу, не зникли та продовжують існувати.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст.ст.177, 178, 183, 199 КПК України.
Згідно зі ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Згідно із ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.
У підготовчому судовому засіданні було встановлено, що під час досудового розслідування щодо обвинуваченого ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Запоріжжя від 25.10.2025 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 21.12.2025, який був продовжений.
Згідно з ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Відтак, жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, з наступних підстав.
Вирішуючи питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, суд виходить з того, що останній обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, за вчинення якого, у разі визнання обвинуваченого винуватим, останньому загрожує покарання у виді позбавлення волі строком від 5 до 8 років. Тому, розуміючи наслідки завершення судового розгляду кримінального провадження, ОСОБА_4 може переховуватися від суду з метою ухилення від можливого покарання у виді позбавлення волі.
У зв'язку з цим суд враховує прецедентну практику Європейського суду з прав людини, який у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 року зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».
У конвенційній судовій практиці вироблено чотири основні прийнятні причини для тримання особи під вартою до винесення вироку: ризик того, що особа не з'явиться до суду, ризик того, що обвинувачений, у разі звільнення, вчинить дії, які перешкоджатимуть відправленню правосуддя, або вчинить нові злочини, або порушить громадський порядок (п. 94. Рішення ЄСПЛ «Пірузян проти Вірменії», п. 119. Рішення ЄСПЛ «Трипедуш проти Республіки Молдова»).
Ризик незаконного впливу на свідків та потерпілого у цьому ж кримінальному провадженні підтверджується тим, що обвинувачений може вплинути на потерпілого та/або свідків, які з ним знайомі, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, потерпілого. Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків, потерпілого залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, потерпілими, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст.23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч.4 ст.95 КПК України.
Тобто, ризик впливу на свідків, потерпілого існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом.
Ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України вчинити інше кримінальне правопорушення обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 має не зняту та не погашену у встановлену законом порядку судимість за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 357 КК України, що свідчить про наявність ризику вчинення іншого кримінального правопорушення.
За таких обставин суд вважає, що на цей час є наявними зазначені у клопотанні прокурором ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України. Ці обставини можуть зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.
При цьому, суд звертає увагу, що КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Ураховуючи конкретні обставини інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, рівень його суспільної небезпеки, дані про особу обвинуваченого, суд вважає, що стороною захисту не надано належних даних на підтвердження зменшення існування або відсутності передбачених ст. 177 КПК України ризиків, які стали підставою для застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Також суд враховує, що Указом Президента України № 64/2022 на території України з 24.02.2022 введено воєнний стан. Відповідно до п. 8 роз'яснень, наданих Верховним Судом у листі від 03.03.2022р. N 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», оцінюючи ризики, які обґрунтовують доцільність застосування запобіжних заходів загалом та тримання під вартою зокрема, слідчий суддя (суд) керується всіма наявними матеріалами клопотання про застосування (продовження) запобіжного заходу. Водночас як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію.
З урахуванням наявності зазначених ризиків, а також з огляду на тяжкість інкримінованого злочину, характеру інкримінованого обвинуваченому діяння, строку покарання, яке може бути йому призначено, беручи до уваги обставини, визначені у ст. 178 КПК України, суд приходить до висновку про неможливість застосування до обвинуваченого іншого більш м'якого запобіжного заходу, який зможе забезпечити виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігти зазначеним вище ризикам, а саме: вчинити інше кримінальне правопорушення переховуватися від суду та незаконно впливати на свідків та потерпілого, а отже, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 строк тримання під вартою, який не може перевищувати 60 (шістдесят) днів.
Даних про такий стан здоров'я особи, щоб унеможливлювало продовження застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суду не надано.
Згідно з ч.3 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим КПК України, крім випадків, передбачених ч.4 ст.183 КПК України. Разом із тим, ч.4 ст.183 КПК України передбачає, що суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КУпАП, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема, щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Таким чином, враховуючи характер інкримінованого ОСОБА_4 злочинів, суд вважає, що наразі відсутні підстави визначати обвинуваченому розмір застави.
Керуючись ст.ст.177-178, 183, 314 - 316, 369 - 372 КПК України, суд,
постановив:
Призначити судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, суддею одноособово у відкритому судовому засіданні на 30 січня 2026 року об 11:10 годині в приміщенні Заводського районного суду м. Запоріжжя за адресою: м. Запоріжжя, вул.М.Симчича, 65.
Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний відносно ОСОБА_4 , продовжити на 60 (шістдесят) днів, тобто до 22 березня 2026 року включно.
Виконання ухвали доручити начальнику ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення в частині продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в іншій її частині оскарженню не підлягає.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Повний текст ухвали складений 22 січня 2026 року.
Суддя: ОСОБА_1