ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.01.2026Справа № 910/12641/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу
за позовом Комунальної установи "Одесреклама" Одеської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Довіра Аутдор"
про стягнення 1 451 009,02 грн
Комунальна установа "Одесреклама" Одеської міської ради звернулась до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Довіра Аутдор" з вимогою про стягнення пені за неналежне виконання умов договору у сумі 1 451 009,20 грн., з яких: пеня за договором №459-р на право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів від 01.04.2017 року у сумі 63,98 грн.; пеня за договором №351-рд на право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів від 01.05.2015 року у сумі 1 450 945,04 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином зобов'язання за договорами, не здійснив своєчасне внесення плати за договорами.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 15.10.2025 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, вирішив справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
03.11.2025 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував, посилаючись на настання обставин непереборної сили, що перешкоджає своєчасному виконанні зобов'язань за договорами. Також просив зменшити розмір штрафних санкцій до 50 000 грн.
10.11.2025 позивач подав суду відповідь на відзив, в якій проти викладених відповідачем у відзиві обставинах заперечував.
17.11.2025 відповідач подав суду заперечення на відповідь на відзив, в яких проти викладених позивачем у відповіді на відзив обставинах заперечував.
Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи, визначений процесуальний строк для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд вбачає за можливе здійснити розгляд справи за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
що між позивачем (підприємство) та відповідачем (користувач) укладені договори №351-рд на право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів від 01.05.2015, № 459-р на право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів від 01.04.2017.
За умовами вказаних договорів підприємство надає користувачу право за плату тимчасово використовувати для розташування рекламних засобів місця на територіях, будівлях, спорудах, що є комунальною власністю територіальної громади міста Одеси, або інших об'єктах, що перебувають на утриманні органів, підприємств, установ та/або організації Одеської місткої ради та не передані у власність іншим особам.
Відповідно до п.п. 2.2., 2.3. договорів місця для розташування рекламних засобів та розрахунок плати за їх використання визначаються у відповідних додатках до цих договорів. Користувач використовує надані йому місця виключно за цільовим призначенням з дня укладення сторонами цього договору та відповідного додатку до нього, сплачує вартість користування цими місцями в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Згідно п.п. 5.1. та 5.2. договорів:
- плата за цим договором визначається на підставі тарифів та коригуючи коефіцієнтів до них, встановлених Виконавчим комітетом Одеської міської ради та чинних на момент укладання цього договору;
- користувач вносить плату за цим договором щомісячно не пізніше 27 числа місяця, за який вноситься плата, шляхом перерахунку відповідних коштів до бюджету міста Одеси на відповідний рахунок, відкритий в органах Державної казначейської служби України, зазначений договорі.
Пунктом 5.3. договорів передбачено, у випадках розповсюдження користувачем на місцях, визначених цим договором, протягом місяця, за який вноситься плата, соціальної реклами та/або інформації соціальної спрямованості, плата за користування таким місцем не нараховується.
В подальшому до договору сторони вносили зміни, які оформлені додатками та додатковими угодами.
Додатком № 20 від 10.12.2021 до договору, сторони узгодили "Перелік рекламних засобів, їх кількість та місця розташування" та "Бухгалтерський розрахунок плати за право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів". У відповідності до бухгалтерського розрахунку розмір щомісячної плати за тимчасове користування складає 276 195,12 гривень.
Як вбачається з Додаткової угоди від 01.02.2023, у зв'язку з введенням воєнного стану в Україні, згідно Указу президента № 64/2022 від 24.02.2022, у відповідності до п. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України, сторони дійшли згоди продовжити термін дії договору № 351-рд від 01.05.2015 на період дії воєнного стану в Україні з 01.01.2023.
Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що відповідач не виконав належним чином зобов'язання за договорами, не здійснив своєчасне внесення плати за договорами, тому просив суд стягнути з відповідача на свою користь пеню за договором №459-р на право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів від 01.04.2017 року у сумі 63,98 грн. за період з 01.04.2017 по 04.08.2017 та пеню за договором №351-рд на право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів від 01.05.2015 року у сумі 1 450 945,04 грн. за періоди з 01.04.2017 по 31.12.2019 та з 01.01.2024 по 31.08.2025.
Як встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 08.08.2024 у справі № 910/3670/24 за позовом Комунальної установи "Одесреклама" Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Довіра Аутдор" про стягнення заборгованості у розмірі 8 749 927,43 грн. відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором, вартість наданих послуг у визначений договором строк у повному обсязі не оплатив, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 5 855 109,31 грн, з яких сума основного боргу 5 616 221,83 грн та сума плати за розміщення незапланованих сюжетом рекламних засобів 238 887,48 грн.
Тож, зважаючи на наведені обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу 5 616 221,83 грн та суми плати за розміщення незапланованих сюжетом рекламних засобів 238 887,48 грн й про наявність підстав для задоволення позову в цій частині.
Вказане рішення набрало законної сили.
Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Отже, не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
Враховуючи викладене обставини, які встановлені у рішенні Господарського суду міста Києва від 08.08.2024 у справі № 910/3670/24, яке набрало законної сили, мають преюдиційне значення та повторного доведення не потребують.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як вбачається з п. 6.2. договорів, у випадку прострочення платежів, передбачених пп. 5.1., 5.2. цих договорів, користувач сплачує на користь підприємства пеню від суми простроченого платежу за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки національного банку України.
Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та встановив, що поданий позивачем розрахунок виконано вірно, а позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню.
Заперечення відповідача з цього приводу необгрунтовані, оскільки доказами не підтверджені.
Стосовно доводів відповідача про зменшення розміру пені, наявність підстав для звільнення від відповідальності через настання форс-мажорних обставин, то суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Як встановлено в рішенні Господарського суду міста Києва від 08.08.2024 у справі № 910/3670/24 заборгованість відповідача перед позивачем виникла у період з 01.01.2020 по 29.02.2024.
У той же час, відповідач усвідомлюючи ризики несвоєчасної оплати за договором та відповідальність пов'язану з цим, протягом останніх 2 років не вживав заходів для розірвання договору або зменшення кількостей рекламних конструкцій аби оптимізувати витрати та не збільшувати існуючу заборгованість.
За загальним правилом, неможливість виконати зобов'язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України). Тобто, можна звільнити від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов'язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок буде оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.
ВС в постанові від 25 січня 2022 р. № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. При цьому, той факт, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що їх наявність може бути засвідчена відповідним компетентним органом.
Аналогічного висновку дійшов і ВС й у постанові від 16 липня 2019 р. у справі № 917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку.
Отже, форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов'язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання.
Довідка ТПП - єдиний регламентований законодавством і загальноприйнятий документ, який підтверджує факт настання форс-мажорних обставин. Але для суду одного документу може бути недостатньо. Судова практика одностайна в тому, що обставини непереборної сили повинні бути підтверджені документально (Постанова ВС від 15 лютого 2022 р. у справі № 910/4532/21). Такими доказами можуть бути, зокрема, сертифікат ТПП України. При цьому, щоб засвідчити форс-мажорні обставини, особі необхідно звернутися до ТПП, а для того, щоб отримати сертифікат про форс-мажорні обставини, потрібно довести причинно-наслідковий зв'язок між зобов'язаннями, які сторона не може виконати, та обставинами (їхнім результатом), на які сторона посилається як на підставу неможливості виконати зобов'язання;
При цьому, сертифікат ТПП України є не єдиним документом на підтвердження надзвичайних обставин - обставини форс-мажору можуть доводитися будь-якими доказами. Така позиція ВС викладена в постанові від 21 липня 2021 р. по справі № 912/3323/20.
Відповідно до регламенту Торгово-промислової палати України, остання засвідчує форс-мажорні обставини з усіх питань договірних відносин. Регіональні ТПП можуть засвідчувати форс-мажорні обставини з усіх питань, що належать до компетенції ТПП України, за винятком зобов'язань за зовнішньоторговельними угодами і міжнародними договорами України, зовнішньоекономічними угодами, а також угодами між резидентами України, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції ТПП України.
В сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою, тощо), дата його укладення, зобов'язання, що за них настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин (п. 6.12 регламенту).
За умовами п. 6.2. договорів регламенту, форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи щодо кожного окремого договору, контракту, угоди тощо, а також податкових та інших зобов'язань/обов'язків, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. До кожної окремої заяви подається окремий комплект документів, зокрема копія договору (контракту, угоди) з відповідними додатками, специфікаціями та інші документи, що підтверджують обсяг і термін настання виконання зобов'язання.
Збройна агресія російської федерації дійсно є форс-мажорною обставиною в розумінні українського законодавства, однак не механізмом універсальної дії, а сертифікат ТПП не може бути абсолютним доказом неможливості належного виконання зобов'язання. Форс-мажор - це механізм захисту, а не зловживання.
Суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами наявність форс-мажорних обставин та підстав для зменшення розміру пені. Тому, позов підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст. 86, 123, 129, 233, 236-240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Довіра Аутдор" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 23, код 33501602) на користь Комунальної установи "Одесреклама" Одеської міської ради (65091, м. Одеса, вул. Косовського, 2-Д, код 25830211) 1 451 009 (один мільйон чотириста п'ятдесят одну тисячу дев'ять) грн. коп. пені., 17 412 (сімнадцять тисяч чотириста дванадцять) грн. 11 коп. судового збору.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції в строки та порядку передбаченому розділом ІV ГПК України.
Суддя О.М.Ярмак