ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.01.2026Справа № 910/478/26
Господарський суд міста Києва у складі судді Блажівської О.Є., розглянувши заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви Приватного акціонерного товариства «КИЇВСЬКЕ АВТОТРАНСОПРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО БАКАЛЕЇ» (04119, місто Київ, вул. Дегтярівська, 29; код ЄДРПОУ 21534734)
особа, яка може отримати статус відповідача 1: Київська міська рада (01044, місто Київ, вул. Хрещатик, буд. 36; код ЄДРПОУ 22883141)
особа, яка може отримати статус відповідача 2: Міністерства юстиції України (01001, місто Київ, вул. Городецького, 13; код ЄДРПОУ 00015622)
особа, яка може отримати статус третьої особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Петріцька Альона Павлівна ( АДРЕСА_1 )
19.01.2026 через відділ документообігу суду представник заявника Приватного акціонерного товариства «КИЇВСЬКЕ АВТОТРАНСОПРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО БАКАЛЕЇ» адвокат Крохмальова Я.Е. звернулася до Господарського суду міста Києва з заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви.
У заяві про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник зазначає про наступні обставини.
В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник зазначає, що ПрАТ «Київське автотранспортне підприємство бакалеї» є власником цілісного майнового комплексу за адресою м. Київ, вул. Дегтярівська, 29, що розташований на земельній ділянці 8000000000:88:061:0044.
Відповідно до статті 191 Цивільного кодексу України підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно технічного паспорту за адресою м. Київ, вул. Дегтярівська, 29 майновий комплекс складається: частина основного (підвал) «А» загальною площею 796,6 кв. м., нежила будівля «Б» загальною площею 176,6 кв. м., нежила будівля «В» загальною площею 173,2 кв. м., гараж «Г» загальною площею 193,1 кв. м., нежила будівля «Д» загальною площею 199,9 кв. м., прохідна «Ж» загальною площею 13,7 кв. м., адміністративна будівля « 3» загальною площею 113,1 кв. м.; нежитлова будівля «К» загальною площею 147,7 кв. м.; нежитлова будівля «Л загальною площею 561,0 кв. м.
Відповідно, всі будівлі, споруди, активи, обладнання, інвентар, інше майно, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 29, є складовими частинами майнового комплексу ПрАТ «Київське автотранспортне підприємство бакалеї».
11.02.1999 року між Київською міською державною адміністрацією та Закритим акціонерним товариством «КИЇВСЬКЕ АВТОТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО БАКАЛЕЇ» укладено Договір на право тимчасового користування землею на умовах оренди. Договір зареєстровано у книзі договорів на право тимчасового користування землею 11.02.1999 року № 88-5-00040.
Згідно умов договору земельна ділянка площею 6557 кв.м. надається в тимчасове довгострокове користування на умовах оренди для експлуатації та обслуговування комплексу адміністративно-господарських будівель і споруд на вул. Дегтярівській, 29 у м. Києві.
Заявник (Приватне акціонерне товариство «КИЇВСЬКЕ АВТОТРАНСОПРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО БАКАЛЕЇ») зазначає, що у визначені законодавством строки подано повідомлення про поновлення строку договору оренди земельної ділянки.
08.07.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рябикіної А.А. здійснено державну реєстрацію прав та їх обтяжень з метою державної реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про право власності на майновий комплекс за адресою м. Київ, вул. Дегтярівська, 29.
03.05.2023 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу
Петріцькою А.П. здійснено державну реєстрацію змін до речового права на майновий комплекс за адресою м. Київ, вул. Дегтярівська, 29, а саме: змінено площу об'єкта нерухомості та додано до складових частин майнового комплексу складові частини: нежитлова будівля «К» та нежитлова будівля «Л» відповідно до довідку ТОВ «Бюро технічної інвентаризації міжрегіональне» від 27.04.2023 року та відповідного технічного паспорту
майнового комплексу.
20.08.2025 Приватне підприємство «МПП «Імпульс» направило звернення на адресу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (виконавчого органу
Київської міської ради) лист №39-с, в якому зокрема просила звернутися Київську міську раду до Колегії з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції з метою скасування реєстраційних дій №67443117.
30.09.2025 Київською міською радою на адресу Колегії з розгляду скарг на
рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації,
територіальних органів Міністерства юстиції направлено Скаргу №08/226-3656 на рішення про державну реєстрацію прав, прийняте приватним нотаріусом Київського міського
нотаріального округу Петріцькою А.П. № НОМЕР_1 від 03.05.2023.
28.10.2025 Центральною Колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції прийнято Висновок № 2774-33.1.1-25 підписаний 18.11.2025, відповідно до якого скарга Київської міської ради від 30.09.2025 № 08/226-3656 підлягає задоволенню та визнано прийнятим з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та анулювати рішення 03.05.2023 № НОМЕР_1 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Петріцької А.П.
26.11.2025 Міністерством юстиції України прийнято наказ №3250/5 про
задоволення скарги Київської міської ради від 30.09.2025 № 08/226-3656.
Заявник (Приватне акціонерне товариство «КИЇВСЬКЕ АВТОТРАНСОПРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО БАКАЛЕЇ») зазначає, що виявило біля воріт на території за адресою м. Київ, вул. Дегтярівська, 29 припис Департаменту територіального контролю міста Києва Nє202601109 від 07.01.2026 року з зазначенням про необхідність усунення порушень п. 2.1.1., що «усунути порушення шляхом надання супровідної заяви із дозвільної документації на встановлення МАФ (металевої конструкції). У разі відсутності документації демонтувати МАФ власники силами протягом 3-ох днів відновити благоустрій. У разі невиконання вимог припису будуть вжити заходи згідно з чинним
законодавством».
16.01.2026 ПрАТ «Київське автотранспортне підприємство бакалеї» надіслано супровідну заяву на припис №202601109 від 07.01.2026 року, в якому надано пояснення та підтверджуючі документи при відповідність Правилам благоустрою міста Києва всіх об?єктів за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 29.
Заявник (Приватне акціонерне товариство «КИЇВСЬКЕ АВТОТРАНСОПРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО БАКАЛЕЇ») вбачає підстави для скасування Наказу Міністерства юстиції України №3250/5 про задоволення скарги Київської міської ради від 30.09.2025 №08/226-3656 у зв'язку із порушенням порядку прийняття рішення, а також не взяття до уваги пояснень заінтересованих сторін у розгляді даної скарги, що призвело до протиправних результатів розгляду відповідної скарги.
Крім того, зазначає, що підприємство постійно здійснюється тиск та перешкоджання господарської діяльності, зокрема: організація позапланових перевірок Київводоканалу за зверненням ПП «МПП «Імпульс»; внесення Київської міською радою без відома підприємства змін до договору оренди земельної ділянки на користь ПП «МПП «Імпульс», що в подальшому скасовано в судовому порядку; ініціювання Київської міської радою за зверненням ПП «МПП «Імпульс» скарг до Міністерства юстиції на реєстраційні дії щодо державної реєстрації права власності на майновий комплекс; відмова у поновленні договору оренди земельної ділянки, у зв'язку з чим дане питання розглядається в судовому порядку; направлення підконтрольним Київській міській раді департаментом припису щодо демонтажу МАФ (металевої конструкції), а відтак заявник (Приватне акціонерне товариство «КИЇВСЬКЕ АВТОТРАНСОПРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО БАКАЛЕЇ») вбачає необхідність у забезпечення позову шляхом накладення заборони Київській міській раді та/або іншим особам вчиняти дії із знесення, демонтажу та/або інших форм знищення будівель, споруд, розташованих на земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:88:061:0044 за адресою: місто Київ, вул. Дегтярівська, 29.
Разом з тим, заявник (Приватне акціонерне товариство «КИЇВСЬКЕ АВТОТРАНСОПРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО БАКАЛЕЇ») зазначає, що Київська міська рада, зокрема і через Департамент територіального контролю міста Києва вже вчиняє активні дії відносно ПрАТ «Київське автотранспортне підприємство бакалеї» та об'єктів за адресою: місто Київ, вул. Дегтярівська, 29, відтак існують прямі ризики знищення об'єктів майна, власником якого є підприємство, що прямо підтверджується Приписом №202601109 від 07.01.2026.
До даної заяви про забезпечення позову поданої до позовної заяви заявником було долучено, в якості додатків копію: витягу з ЄДР, ордеру на надання правничої допомоги серії АІ №1847210 від 14.03.2025, Договору купівлі-продажу державного майна №254 від 29.03.1996, свідоцтво про власність №2243 від 05.05.1996, технічний паспорт майнового комплексу за адресою: місто Київ, вул. Дегтярівська, 29 від 27.04.2023, Договору на право тимчасового користування землею на умовах оренди від 11.02.1999, документів на продовження строку оренди земельної ділянки, висновку Центральної Колегії Міністерства Юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 28.10.2025 №2774-33.1.1-25 підписаний 18.11.2025, наказу Міністерства юстиції України №3250/5 від 26.11.2025 про задоволення скарги Київської міської ради від 30.09.2025 №08/226-3656, припису Департаменту територіального контролю міста Києва №202601109 від 07.01.2026, супровідної зави ПрАТ «Київське автотранспортне підприємство бакалеї» від 16.01.2026 на припис №202601109 від 07.01.2026, платіжної інструкції №24 від 19.01.2026.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.01.2026 заяву про забезпечення позову №910/478/26 передано на розгляд судді Блажівській О.Є.
Заява про забезпечення позову розглядається судом у визначений законом строк відповідно до приписів ст. 140 Господарського процесуального кодексу України та без повідомлення учасників справи.
Розглянувши заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви заявника (Приватного акціонерного товариства «КИЇВСЬКЕ АВТОТРАНСОПРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО БАКАЛЕЇ» та додані матеріали, проаналізувавши норми господарського процесуального законодавства України, висновки Верховного Суду, суд зазначає наступне.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту. Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Під забезпеченням позову у даному випадку слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. При цьому забезпечення позову має бути спрямоване проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Отже, забезпечення позову - це, по суті, обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідачів з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача і з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є доведення наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Так, метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (рішення ЄСПЛ від 13.01.2011 у справі "Кюблер проти Німеччини").
Згідно з ч. 1 ст.137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За правилами ч. 1 ст. 139 ГПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв'язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Заявником у поданій заяві про забезпечення позову в супереч п. 6 ч. 1 ст. 139 ГПК України не зазначено щодо доцільності застосування пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 141 ГПК України передбачено право, а не обов'язок суду вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення), в якій зазначається про зустрічне забезпечення, але не містить пропозиції щодо зустрічного позову, не є порушенням норм ст.ст. 139, 140 ГПК. Така позиція узгоджується з правовим висновком, який міститься у постанові КГС ВС від 09.02.2021 у справі №910/6503/19.
Судом також враховано викладені у постановах Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 14 серпня 2019 року у справі № 910/3802/19, від 14.08.2019 у справі №910/3802/19 висновки про те, що застосування зустрічного забезпечення є правом суду, проте обов'язок позивача щодо зазначення пропозиції по зустрічному забезпеченню, яке має містити заява про забезпечення позову, встановлено ГПК України.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (частина 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України).
Забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (пункт 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20). Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити тощо. Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 26.06.2024 у справі № 916/938/24, від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 01.05.2023 у справі № 914/257/23, від 06.03.2023 у справі № 916/2239/22.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Подібні за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19 тощо.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначені у статті 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.02.2024 у справі № 910/13624/23 зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Заходи щодо забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів щодо забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Саме на необхідності оцінки цих обставин неодноразово акцентував Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постановах від 23.03.2020 у справі №910/7338/19, від 24.06.2020 у справі № 902/1051/19, від 11.08.2020 у справі № 911/3136/19, від 26.08.2020 у справі № 907/73/19, від 19.10.2020 у справі № 915/373/20, від 14.07.2021 у справі № 910/17014/20, від 28.07.2021 у справі № 910/3704/21, від 12.10.2021 у справі №908/1487/21 (908/1624/21), від 19.05.2022 у справі № 913/2239/21.
За таких обставин, обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Така правова позиція, наведена в постановах Верховного Суду від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 15.01.2019 у справі № 915/870/18, від 31.08.2020 у справі № 917/1274/19).
Водночас, якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Так, у немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав (аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 року у справі № 910/1040/18, а також у постановах Верховного Суду від 16.10.2019 року у справі № 904/2285/19, від 16.03.2020 року у справі № 916/3245/19, від 21.10.2021 року у справі №910/20007/20, від 30.06.2022 року у справі № 911/3616/21(911/184/22).
В обґрунтування поданої заяви заявник зазначає, що підприємство постійно здійснюється тиск та перешкоджання господарської діяльності, зокрема: організація позапланових перевірок Київводоканалу за зверненням ПП «МПП «Імпульс»; внесення Київської міською радою без відома підприємства змін до договору оренди земельної ділянки на користь ПП «МПП «Імпульс», що в подальшому було скасовано в судовому порядку (доказів на підтвердження вищезазначених обставин заявником не надано); ініціювання Київської міської радою за зверненням ПП «МПП «Імпульс» скарг до Міністерства юстиції на реєстраційні дії щодо державної реєстрації права власності на майновий комплекс; відмова у поновленні договору оренди земельної ділянки, у зв'язку з чим дане питання розглядається в судовому порядку; направлення підконтрольним Київській міській раді департаментом припису щодо демонтажу МАФ (металевої конструкції), а відтак заявник (Приватне акціонерне товариство «КИЇВСЬКЕ АВТОТРАНСОПРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО БАКАЛЕЇ») вбачає необхідність у забезпечення позову шляхом накладення заборони Київській міській раді та/або іншим особам вчиняти дії із знесення, демонтажу та/або інших форм знищення будівель, споруд, розташованих на земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:88:061:0044 за адресою: місто Київ, вул. Дегтярівська, 29.
До заяви про забезпечення позову, долучено Догорів від 11.02.1999 №88-5-00040, відповідно до пункту 1.1 якого вказано, що Київська міська державна адміністрація на підставі розпорядження від 17.07.1998 №1484 надає, а закрите акціонерне товариство «Київське автотранспортне підприємство бакалеї» приймає в тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 6 557 кв. м, в тому числі під об'єктом автомобільного транспорту 6 557 кв.м згідно з планом землекористування.
Земельна ділянка надається в тимчасове довгострокове користування на умовах оренди строком на 25 років для експлуатації та обслуговування комплексу адміністративно-господарських будівель і споруд на вул. Дегтярівській, 29 у Радянському районі (п. 1.2 Договору).
Відповідно до чинного законодавства, пунктом 3.2 Договору встановлено, що землекористувач має право переважного поновлення договору після закінчення строку його дії та за інших рівних умов.
Заявником у заяві про забезпечення позову зазначено, що останній звернувся на адресу Київської міської ради з листом-повідомленням від 09.01.2024 про поновлення договору оренди земельної ділянки, в якому просив укласти договір оренди землі на новий термін (поновити договір оренди земельної ділянки).
Відповідно до листа-повідомлення інформації щодо розгляду даного листа-повідомлення Київської міською радою не надано.
До заяви про забезпечення позову заявником долучено припис №202601109 від 07.01.2026 Департаменту територіального контролю міста Києва з зазначенням «усунути порушення шляхом надання супровідної заяви із дозвільної документації на встановлення МАФ (металевої конструкції). У разі відсутності документації демонтувати МАФ власники силами протягом 3-ох днів відновити благоустрій. У разі невиконання вимог припису будуть вжити заходи згідно з чинним законодавством».
З даного припису вбачається, що Департамент територіального контролю міста Києва просить надати дозвільну документацію на встановлення МАФ (металевої конструкції).
16.01.2026 ПрАТ «Київське автотранспортне підприємство бакалеї» надіслано супровідну заяву на припис №202601109 від 07.01.2026 року, в якому надано пояснення та долучив копії наступних додатків: свідоцтво про право власності на майновий комплекс, технічного паспорту, договору оренди земельної ділянки, документів на продовження строку оренди земельної ділянки, топографічно-геодезичний план М1:500 від 23.05.2005, технічних умов Д-1579 від 18.05.20096 з орієнтовними межами земельної ділянки.
Отже, зі змісту даного припису не вбачається вчинення відповідачем та третіми особами дій спрямованих на знесення, демонтажу та/або інших форм знищення будівель, споруд, розташованих на земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:88:061:0044 за адресою: місто Київ, вул. Дегтярівська, 29.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, - ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17, та постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, постанові Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має надати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.07.2024 у справі № 925/1459/23, від 06.06.2024 у справі № 910/17599/23, від 24.05.2023 у справі № 906/1162/22, від 29.06.2023 у справі № 925/1316/22.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.
Отже, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.07.2024 у справі № 925/1459/23, від 06.06.2024 у справі № 910/17599/23, від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 13.12.2023 у справі № 921/290/23.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов'язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані на обґрунтування заяви докази, та встановити наявність зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.10.2023 у справі № 922/1583/23, від 28.07.2021 у справі № 914/2072/20.
Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
Суд зазначає, що відповідно до пунктів 2, 4 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, в тому числі, забороною відповідачу вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може призвести до порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, відомості про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 14.05.2024 у справі № 924/1351/20 (924/1227/23).
Обранням належного відповідно до предмета спору заходу забезпечення позову дотримується принцип співставлення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Суд виходить з того, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 ГПК України).
Згідно зі статтею 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Заявником не доведено необхідність вжиття заходу забезпечення позову, ризик настання несприятливих наслідків, що полягає у ризиках знищення об'єктів майна, власником якого є підприємство, що підтверджується Приписом №202601109 від 07.01.2026, а також неможливості забезпечення ефективного виконання судового рішення у разі його задоволення.
Враховуючи вищевикладені обставини та виходячи з вимог процесуального закону, який регулює підстави забезпечення позову та заходи забезпечення позову, зокрема, статей 136, 137 ГПК України, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні поданої заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви з огляду на відсутність доказів та обґрунтованих мотивів, які б могли свідчити, що невжиття заходів забезпечення позову щодо накладення заборони Київській міській раді та/або іншим особам вчиняти дії із знесення, демонтажу та/або інших форм знищення будівель, споруд, розташованих на земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:88:061:0044 за адресою: місто Київ, вул. Дегтярівська, 29.
Статтею 129 Конституції України, як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що пункт 1 статті 6 Конвенції забезпечує всім "право на суд", яке охоплює право на виконання остаточного рішення, ухваленого будь-яким судом. ЄСПЛ в контексті права на виконання остаточного рішення зауважує, що метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Крім того, тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. ЄСПЛ також звернув увагу на те, що тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (§§ 60, 61 рішення від 13.01.2011 у справі "Кюблер проти Німеччини" (Kьbler v. Germany), заява № 32715/06). Отже, заходи забезпечення позову, без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь позивача вже не призведе до захисту прав або інтересів позивача, по який він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені "правом на суд".
Враховуючи вищевикладені обставини викладені в заяві про забезпечення позову до подання позовної заяви, надавши оцінку доказам зазначеним у заяві, та виходячи з вимог процесуального закону, який регулює підстави забезпечення позову та заходи забезпечення (до подання позовної заяви), відповідно до статей 136, 137 ГПК України, суд дійшов висновку про відмову в задоволені поданої заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви Приватного акціонерного товариства «КИЇВСЬКЕ АВТОТРАНСОПРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО БАКАЛЕЇ».
Згідно ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись статтями 136, 137, 138, 139, 140, 232, 233, 234, 235, 254, 255, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Відмовити заявнику Приватного акціонерного товариства «КИЇВСЬКЕ АВТОТРАНСОПРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО БАКАЛЕЇ» у задоволенні заяви про забезпечення позову.
2. Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені приписами ст.ст. 254, 255, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Оксана БЛАЖІВСЬКА