ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.01.2026Справа № 910/14108/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Агробізнес"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГК Хім-Трейд"
про стягнення 477360,00 грн.
Суддя: Людмила ШКУРДОВА.
Представники сторін: без виклику представників сторін.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Захід Агробізнес" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГК Хім-Трейд" про стягнення 477360,00 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що внаслідок порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором № ДГ-АМС-GK-72170 від 25.10.2024 р. в частині поставки передплаченого товару, позивач поніс збитки у вигляді упущеної вигоди, оскільки був вимушений звернутися до іншого постачальника. Враховуючи, що вартість товару у нового постачальника була вищою, аніж за договором, укладеним з відповідачем, позивач просить суд стягнути з відповідача 477360,00 грн. упущеної вигоди.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2025 р. відкрито провадження у справі № 910/14108/25 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що:
- позивачем не доведено наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення в правовідносинах, що склались, оскільки, з боку відповідача відсутня будь-яка протиправна поведінка (отримана попередня оплата за товар була повернута позивачу в повному обсязі), а відтак і відсутній причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і збитками;
- в діях відповідача відсутня будь-яка вина, що, в свою чергу, вказує на те, що за відсутності хоча б одного із елементів складу цивільного правопорушення відповідальність з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди не настає;
- наданий позивачем розрахунок упущеної вигоди є необґрунтованим, суто теоретичним та включає в себе усі витрати, які позивач поніс би (без вирахування операційних витрат у вигляді витрат на заробітну плату, податки тощо), що матиме наслідком надкомпенсацію майнових втрат кредитора (позивача), його необґрунтоване збагачення та стягнення з боржника (відповідача) зайвих сум;
- сам по собі факт невиконання договірного зобов'язання не може прирівнюватись до факту заподіяння збитків у вигляді упущеної вигоди;
- не доведено взаємозв'язок між товаром, який позивач збирався придбати у відповідача, та товаром, який позивач мав намір продати своїм контрагентам.
Заперечуючи проти доводів відповідача, позивач зазначає, що:
- розрахунок щодо неотриманих доходів був наданий із відповідними доказами, які підтверджують необхідність купівлі у інших постачальників аналогічного товару, проте за вищою ціною, ніж за укладеним із відповідачем договором;
- відповідач порушив свої зобов'язання з поставки товару за договором № ДГ-АМС-GK-72170 від 25.10.2024 р., що підтверджено рішенням суду у справі № 910/4118/25;
- позивач не отримав упущену вигоду, а саме - суму коштів, яку міг би отримати у випадку, якби відповідач не порушив свої зобов'язання.
Щодо клопотання відповідача про здійснення розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження, то суд дійшов висновку відмовити в його задоволенні, оскільки справа № 910/14108/25 визнана судом справою незначної складності, розмір позовних вимог не перевищує 500 розмірів прожиткового мінімуму, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають розгляду за правилами загального позовного провадження для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Щодо клопотання відповідача про призначення у даній справі судово-економічної експертизи, то суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні через необґрунтованість та безпідставність, оскільки вирішення даного спору не потребує спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, наявні в матеріалах справи докази є зрозумілими та достатніми для їх дослідження судом та встановлення відповідних обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим відсутня потреба у призначенні заявленої відповідачем експертизи. Крім того, у вказаному клопотанні відповідач просить суд покласти витрати по оплаті експертизи на позивача, однак саме відповідач, як ініціатор даного клопотання, мав би понести такі витрати, у випадку задоволення вказаного клопотання судом.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
28.10.2024 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГК Хім-Трейд" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Захід Агробізнес" (покупець) укладено договір № ДГ-АМС-GK-72170, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується передати в обумовлені строки у власність покупцеві товар, зазначений у специфікації (специфікаціях) до цього договору, а покупець - прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.
Поставки за договором ТОВ "ГК Хім-Трейд" були здійснені з порушенням встановленого п. 5.1 договору строку.
Так, у період із січня 2025 р. по лютий 2025 р., на виконання умов договору та специфікації № СП-АМС-GK-72170/2 від 12.11.2024 р., ТОВ "ГК Хім-Трейд" поставило ТОВ "Захід Агробізнес" товар загальною вартістю 3529208,16 грн.
14.04.2025 р. було поставлено товар на суму 1176402,72 грн.
18.04.2025 р. сума попередньої у розмірі 1176402,72 грн. була повернута ТОВ "Захід Агробізнес".
Вказані обставини встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 24.06.2025 у справі № 910/4118/25, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 р., за позовом ТОВ «Захід Агробізнес» до ТОВ «ГК Хім-Трейд» про стягнення 111774,37 грн. пені та 11216,00 грн. 3% річних, нарахованих у період з 03.02.2025 р. по 02.04.2025 р. на суму боргу у розмірі 2352805,44 грн., у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № ДГ-АМС-GK-72170 від 28.10.2024 р. в частині своєчасного та в повному обсязі передання товару.
Згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У відповідності до п. 7.6 договору за порушення строків поставки товару або недопоставку товару постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару, поставку якого прострочено, за кожний день затримання передачі товару.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.06.2025 у справі № 910/4118/25, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 р. позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ТОВ «ГК Хім-Трейд» на користь ТОВ «Захід Агробізнес» 111774,37 грн. пені, оскільки ТОВ "ГК Хім-Трейд" порушено строк поставки товару за договором № ДГ-АМС-GK-72170 від 25.10.2024 р.
Пунктом 7.8 договору передбачено, що за порушення умов цього договору винна сторона відшкодовує іншій стороні завдані збитки, які мають бути документально підтверджені. Відшкодування завданих збитків не звільняє сторони від виконання інших обов'язків за договором.
За умовами п. 7.11 договору сплата стороною визначених цим договором та (або) чинним законодавством України штрафних санкцій (штрафу, пені) не звільняє від обов'язку відшкодувати за вимогою іншої сторони збитки, завдані порушенням договору (реальні збитки та (або) упущену вигоду) у повному обсязі, а відшкодування збитків не звільняє її від обов'язку сплатити за вимогою іншої сторони штрафні санкції у повному обсязі.
Із пояснень позивача слідує, що відповідач не поставив товар у кількості 68 тон по 17300,04 грн. за 1 тону товару на загальну суму 1176402,72 грн., у зв'язку з чим ТОВ "Захід Агробізнес" було змушене купувати такий же товар у іншого постачальника, оскільки мало зобов'язання перед своїм контрагентом (покупцем).
Так, 08.11.2024 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Захід Агробізнес" (постачальник) та Селянським (фермерським) господарством «Прилуцький С.О.» (покупець) укладено договір поставки № 629-КН-25, за умовами п. 1.1 якого та специфікації № 3-00001993 позивач зобов'язався поставити покупцю селітру аміачну Pulan N34, 4% у кількості 72 тони, вартістю 20600,00 грн. за 1 тону, а всього на суму 1779840,00 грн.
14.01.2025 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Захід Агробізнес" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Добрива Волині» (постачальник) укладено договір поставки № П-35-ДВ, за умовами п. 1 якого та специфікації № 5 постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупця селітру аміачну Pulan N34, 4% в біг/бегах у кількості 72 тони, вартістю 20266,00 грн. за 1 тону, а всього на суму 1751042,88 грн.
Товар за договором поставки № П-35-ДВ від 14.01.2025 р. був поставлений у повному обсязі, що підтверджується видатковими накладними № 1873 від 20.03.2025 р. та № 1874 від 21.03.2025 р.
Звертаючись до суду з даним позовом позивач зазначає, що у зв'язку із порушенням відповідачем умов договору № ДГ-АМС-GK-72170 від 25.10.2024 р. в частині своєчасної і повної поставки товару, ТОВ "Захід Агробізнес" було змушене звернутися до іншого постачальника (ТОВ «Добрива Волині») для поставки аналогічного товару, оскільки мало зобов'язання перед СФГ «Прилуцький С.О.». Враховуючи, що вартість товару у нового постачальника була вищою, аніж за договором, укладеним із відповідачем, позивач просить суд стягнути з відповідача 477360,00 грн. упущеної вигоди.
Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов'язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і що виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.
Збитки, як правова категорія, включають в себе й упущену (втрачену) вигоду (lucrum cessans), яка відрізняється від реальних збитків (damnum emergens) тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а у разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча і могло збільшитися, якби не правопорушення. Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном.
Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: 1) протиправної поведінки особи (боржника); 2) збитків, заподіяних такою особою; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і збитками; 4) вини особи, яка заподіяла збитки, у тому числі встановлення заходів, вжитих кредитором для одержання такої вигоди. За відсутності одного із елементів складу цивільного правопорушення не настає відповідальності з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди.
При цьому відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.
Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків чи не заподіяння ним шкоди. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.
Таким чином, позивачу слід довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача (боржника) стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.
Поряд з цим, вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача.
Доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів.
Частиною 2 ст. 623 Цивільного кодексу України визначено, що розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Враховуючи викладене, на кредитора покладений обов'язок довести розмір збитків, заподіяних йому порушенням зобов'язання. Крім того, у ч. 4 згаданої статті законодавець встановлює, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягатиме відшкодуванню.
Саме на позивача покладається тягар доказування наявності і обґрунтування розміру упущеної вигоди і саме останній як особа, яка стверджує обставину завдання йому неправомірними діями відповідача збитків у формі упущеної вигоди, мав довести належними та допустимими доказами, що він міг і повинен був отримати визначені ним доходи (реальність отримання доходів), розмір цих доходів і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його такої можливості.
Натомість невиконання позивачем визначеного приписами статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України процесуального обов'язку з доведення належними та допустимими доказами розміру заподіяних йому неправомірними діями відповідача збитків у формі упущеної вигоди має результатом процесуальний наслідок у вигляді відмови в задоволенні таких позовних вимог з підстав їх недоведеності.
Подібні за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 р. у справі № 750/8676/15-ц, постанові Верховного Суду від 10.06.2020 р. у справі № 910/12204/17, від 16.06.2021 р. у справі № 910/14341/18.
Позивач, в обґрунтування права на відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, посилається на неодержання ним доходу, який, на його переконання, він повинен був отримати за результатом виконання договірних зобов'язань з контрагентом за договором поставки, однак не отримав такий дохід через порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором № ДГ-АМС-GK-72170 від 25.10.2024 р., внаслідок чого був вимушений звернутися до іншого постачальника (ТОВ «Добрива Волині»), щоб виконати свої зобов'язання перед покупцем (СФГ «Прилуцький С.О.») за договором поставки № 629-КН-25 від 08.11.2024 р.
На підтвердження понесених збитків, пов'язаних з упущеною вигодою, у розмірі 477360,00 грн. позивачем долучено до матеріалів справи копії договорів на постачання продукції, специфікацій та видаткових накладних, з яких вбачається, що різниця між товаром, який мав поставити позивачу відповідач у кількості 68 тон вартістю 1176402,72 грн., то товаром, який позивач закупив у іншого контрагента у кількості 68 тон вартістю 1653762,72 грн., становить 477360,00 грн.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 30.09.2021 р. у справі № 922/3928/20 визначив критерії для розрахунку розміру збитків у вигляді упущеної вигоди та стандарти його доказування, а саме - звичайні обставини (умови цивільного/господарського обороту); розумні витрати; компенсаційність відшкодування збитків.
Звичайними обставинами (умовами цивільного/господарського обороту) фактично є типові (нормальні) обставини (умови) комерційного обігу (функціонування ринку), а не теоретично, потенційно можливі, особливо сприятливі ситуації, що мали місце під час неналежного виконання боржником своїх обов'язків.
Розумним витратами із урахуванням таких принципів цивільного права як справедливість, розумність, є витрати кредитора на отримання доходів, які він поніс би, якби не відбулося порушення права.
До відповідних витрат відносяться, зокрема, але не виключно, виробничі витрати, інформаційні витрати, транспортні витрати, амортизаційні витрати тощо. Такі витрати пов'язуються з виплатою заробітної плати, сплатою податків і обов'язкових платежів, комунальних платежів, витрат на оренду, інших матеріальних і прирівняних до них витрат тощо.
Тому розмір упущеної вигоди кредитора має визначатися виходячи з розміру доходу, який він міг одержати, за виключенням його витрат на отримання доходів, які він поніс би, якби не відбулося порушення права. Без урахування наведених витрат сам по собі чистий прибуток не може бути покладений в основу розрахунку збитків у вигляді упущеної вигоди, оскільки: по-перше, такий підхід суперечить наведеним засадам цивільного законодавства, зокрема принципам справедливості, розумності; по-друге: зумовить заявлення кредитором вимог до боржника про відшкодування збитків, що виходять за межі тих, які необхідні, а отже, матиме наслідком надкомпенсацію майнових втрат кредитора (позивача), його необґрунтоване збагачення та стягнення з боржника (відповідача) зайвих сум.
До того ж покладення лише чистого прибутку в основу розрахунку упущеної вигоди своїм наслідком зумовить недотримання іншого критерію визначення (обрахунку) розміру збитків у вигляді упущеної вигоди - критерію коменсаційності відшкодування збитків.
У даному випадку суд погоджується з доводами відповідача про те, що наданий позивачем розрахунок упущеної вигоди є необґрунтованим, оскільки не включає в себе понесені позивачем операційні витрати, що, у свою чергу, унеможливлює встановити реальний розмір доходу ТОВ "Захід Агробізнес", який останнє могло одержати.
Так, позивачем не наведено критеріїв обчислення розміру збитків у вигляді упущеної вигоди, оскільки в наданому останнім розрахунку не вказано ймовірного чистого прибутку, а зазначено лише суми ймовірного сукупного доходу від перепродажу товару без урахування супутніх витрат позивача, які б він поніс внаслідок виплати заробітної плати, сплати податків і обов'язкових платежів, комунальних платежів, витрат на оренду, інших матеріальних і прирівняних до них витрат тощо.
Поряд з цим, долучений позивачем до матеріалів справи договір поставки № П-35-ДВ від 14.01.2025 р., укладений із ТОВ «Добрива Волині», не вказує на взаємозв'язок між товаром, який позивач збирався придбати у відповідача, та товаром, який позивач мав намір продати СФГ «Прилуцький С.О.». за договором поставки № 629-КН-25 від 08.11.2024 р.
Також судом враховано, що позивачем не наведено жодних обґрунтувань чому саме із ТОВ «Добрива Волині» та за такою ціною було укладено договір поставки, а не із будь-яким іншим постачальником аналогічного товару (селітра аміачна Pulan N34, 4%) за меншою ціною.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд зазначає, що документи, надані позивачем до матеріалів справи, як докази на обґрунтування своїх вимог, не підтверджують реальної (а не теоретичної) можливості отримання позивачем прибутку у сумі 477360,00 грн. На підставі наданих позивачем доказів неможливо дійти висновку про розумний рівень впевненості в отриманні позивачем доходів, про відшкодування яких заявлено у даній справі.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони (постанова Верховного Суду від 29.01.2021 р. по справі № 922/51/20).
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (такий стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 р. у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Приймаючи до уваги викладене, суд зазначає, що позивачем не надано до матеріалів справи доказів в обґрунтування наведених в позові обставин, які можуть слугувати підставами для задоволення позовних вимог.
За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків у формі упущеної вигоди в розмірі 477360,00 грн. задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позовних вимог - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили через 20 днів з моменту виготовлення повного рішення в разі не оскарження його в установленому порядку. Рішення може бути оскаржене в 20-денний строк до Північного апеляційного господарського суду.
Суддя Людмила ШКУРДОВА