Справа № 308/755/26
1-кс/308/347/26
20 січня 2026 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , у присутності: прокурора - ОСОБА_3 , підозрюваного - ОСОБА_4 та його захисника - ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_6 , погоджене начальником відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_7 , у кримінальному провадженні № 12024071080000379 від 25.06.2024 року, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , -
19 січня 2026 року до слідчого судді надійшло клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_6 , погоджене начальником відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_7 , у кримінальному провадженні № 12024071080000379 від 25.06.2024 року, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за попередньою змовою з невстановленими на даний час досудовим розслідуванням особами, користуючись тим, що на території України введено воєнний стан та оголошено загальну мобілізацію, усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи їх настання, організували незаконне переправлення громадян України призовного віку через державний кордон України, яким, відповідно Закону України "Про правовий режим воєнного стану", на період дії правового режиму воєнного стану, обмежено виїзд за межі України.
Так, реалізовуючи свій злочинний умисел спрямований на організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, ОСОБА_4 , діючи з прямим умислом, в середні червня 2024 року (більш точного часу органом досудового розслідування не встановлено), однак не пізніше 24.06.2024, перебуваючи за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 , на пропозицію невстановлених на даний час органом досудового розслідування осіб, погодився організувати незаконне переправлення через державний кордон України, поза пунктом пропуску, за грошові кошти в сумі 6000 доларів США, які необхідно буде сплатити після успішного перетину державного кордону України поза пунктом пропуску, громадянину України: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ОСОБА_8 ), мешканцю села Пушкіно Берегівського району Закарпатської області.
В подальшому, ОСОБА_4 бажаючи збагатитися за рахунок організації незаконного переправлення ОСОБА_8 через державний кордон України, поза встановленими пунктами пропуску, усвідомлюючи протиправність своїх дій, надав останньому вказівки, на виконання яких ОСОБА_8 24.06.2024 року о 09:00 год. вийшов на автодорогу сполученням Пушкіно (Міжлісне) - Перехрестя, Берегівського району Закарпатської області, де останнього підібрав автомобіль марки «Hyundai», зеленого кольору, під керуванням невстановленої досудовим розслідування особи, яка діяла за заздалегідь обумовленим злочинним планом та наданими вказівками ОСОБА_4 .
Далі вказаний автомобіль направився до залізничної станції, розміщеної в смт. Вилок, Берегівського району Закарпатської області, де підібрав громадянина України - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканця АДРЕСА_2 , який також мав намір незаконно перетнути державний кордон України, поза встановленими пунктами пропуску.
Водій вказаного автомобіля після певного часу очікування, наказав громадянину ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , пересісти в салон автомобіля марки Volkswagen Crafter, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням невстановленої досудовим розслідуванням особи, який за попередньою домовленістю, на виконання злочинного задуму, поєднаного спільним умислом з ОСОБА_4 , зустрів вказаних осіб ( ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ) та посадив до свого автомобіля (Volkswagen Crafter, реєстраційний номер НОМЕР_1 ), з метою переховування від викриття їх працівниками правоохоронних органів, та вичікування слушно моменту для подальшого незаконного переправлення через державний кордон України, поза встановленими пунктами пропуску.
Далі, того ж дня, орієнтовно через 20 хвилин, водій автомобіля Volkswagen Crafter, реєстраційний номер НОМЕР_1 , доставив громадян ОСОБА_8 та ОСОБА_9 до одного з житлових будинків розміщених по вулиці Горького в смт. Вилок, Берегівського району Закарпатської області для завершення спільного задуму щодо незаконного переправлення осіб через державний кордон України, поза встановленими пунктами пропуску, з корисливих мотивів, організованого ОСОБА_4 із залученням невстановлених на даний час осіб, де останні мали очікувати подальших вказівок. Після чого, вказаних громадян ( ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ) зустріли двоє невстановлених досудовим розслідуванням осіб ромської зовнішності чоловічої статі, які в пішому порядку супроводили ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , з метою незаконного їх переправлення через державний кордон України поза встановленими пунктами пропуску, до загороджувального паркану, що відмежовує лінію державного кордону України з Угорською Республікою, де і залишили останніх, так як вчинили всі дії, які вважали за необхідне для переправлення ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
Проте, цього ж дня 24.06.2024 року, близько 13:55 год., ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , були затримані військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_4 на напрямку 110 прикордонного знаку на відстані 100 метрів від державного кордону України, в напрямку Угорської республіки, за спробу незаконного перетинання державного кордону України, тобто вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-2 КУпАП.
Таким чином, ОСОБА_4 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, тобто в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон, вчинене щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб, та з корисливих мотивів.
15.01.2026 року, стороною обвинувачення, відповідно до ст.278 КПК України повідомлено про підозру: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця Угорської Республіки, міста Фегердярмат та мешканця АДРЕСА_1 , українця за національністю, громадянина України, - у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, кваліфікуючими ознаками якого є - організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, вчинене щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб та з корисливих мотивів.
Прокурор зазначає, що наявність обґрунтованої підозри, повідомленої стороною обвинувачення ОСОБА_4 , підтверджується наступними зібраними матеріалами досудового розслідування, а саме: протоколами допитів свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ; протоколами проведення впізнання та іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
На думку сторони обвинувачення, під час досудового розслідування встановлені ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може:
- переховуватися від органів досудового розслідування та суду;
- знищити, сховати документи, речі які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
- незаконно впливати на інших підозрюваних, свідків у цьому ж кримінальному провадженні;
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема шляхом погодження показань з особами, причетними до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення;
- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення в якому підозрюється.
Таким чином, орган досудового розслідування просить слідчого суддю застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів.
Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав та просив задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у клопотанні та додані до нього матеріали кримінального провадження.
Підозрюваний у судовому засіданні свою вину в інкримінованому йому правопорушенні не визнав, просив застосувати до нього більш м'який запобіжний захід.
Захисник підозрюваного ОСОБА_12 - адвокат ОСОБА_5 , у судовому засіданні заперечив щодо задоволення клопотання прокурора. Просив обрати більш м'який запобіжний захід у вигляд домашнього арешту, оскільки у іншому кримінальному провадженні щодо його підзахисного вже обирався запобіжний захід із визначенням розміру застави, яка була внесена, а у подальшому повернута заставодавцю, при цьому ОСОБА_12 з'являється до суду задля розгляду кримінального провадження, незважаючи на відсутність запобіжного заходу.
Заслухавши позицію прокурора з приводу внесеного клопотання, пояснення підозрюваного та його захисника, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
У відповідності до вимог ст. 177 КПК України - метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Застосування таких заходів завжди пов'язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Підставами застосування запобіжного заходу є обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризику (ризиків), перелік яких встановлено пунктами 1 - 5 ч. 1 ст. 177 КПК.
У відповідності до ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: особисте зобов'язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою.
Слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Як зазначено у ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Слідчим суддею встановлено, що слідчою групою відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024071080000379 від 25.06.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
15.01.2026 року, стороною обвинувачення повідомлено про підозру ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця Угорської Республіки, міста Фегердярмат та мешканця АДРЕСА_1 , українця за національністю, громадянина України, - у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, кваліфікуючими ознаками якого є - організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, вчинене щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб та з корисливих мотивів.
Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя виходить з практики Європейського суду з прав людини та вважає, що дані, які вказують на обґрунтовану підозру, та навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів щодо можливого вчинення підозрюваним ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення, містяться в їх сукупності в матеріалах, здобутих в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні та доданих до клопотання, а саме: повідомленням про виявлення кримінального правопорушення, рапортом від 24.06.2024 року, протоколом допиту свідка від 25.06.2024 року, протоколами про адміністративні правопорушення від 25.06.2024 року, протоколом допиту свідка від 26.06.2024 року, протоколом допиту свідка від 26.06.2024 року, допитом свідка в судовому засіданні від26.06.2024 року, протоколом пред'явлення речі для впізнання за фотознімками від 27.06.2024 року, протоколом пред'явлення речі для впізнання за фотознімками від 27.06.2024 року, протоколом пред'явлення речі для впізнання за фотознімками від 27.06.2024 року, повідомленням про підозру ОСОБА_4 від 15.01.2026 року, у їх сукупності, тим самим встановлена достатність доказів для підозри ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Окрім того, у судовому засіданні стороною захисту слідчому судді надано копію заяви з перекладом свідка ОСОБА_8 , згідно якої останній повідомляє що свідчення дані ним стосовно ОСОБА_4 у червні 2024 року (щодо незаконного перетину кордону) під час допитів досудового розслідування та у Виноградівському районному суді не відповідають дійсності і були надані ним під тиском і примусом правоохоронних органів. Також у своїй заяві зазначає, що ОСОБА_4 немає відношення до незаконного переправлення. Однак слідчий суддя не приймає до уваги дану заяву оскільки оцінка доказів не входить в коло повноважень слідчого судді, а буде надана виключно судом під час судового розгляду цього кримінального провадження.
Вказані докази слідчий суддя вважає достатніми для визначення поняття обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованому йому кримінального правопорушення та продовження досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні.
Між тим, поняття «обґрунтована підозра» з позиції Європейського суду з прав людини (справа «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04), рішення від 21.04.2011 року) означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справах «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року).
Водночас слідчий суддя констатує, що під час вирішення питання щодо застосування запобіжних заходів оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб встановити чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
ОСОБА_4 на підставі вагомих доказів обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який йому у випадку визнання винним, загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк до дев'яти років, слідчий суддя також враховує стан здоров'я підозрюваного, згідно якого відсутні перешкоди утриманню під вартою.
Разом з тим, слідчий суддя дослідивши матеріали клопотання та додані до нього докази також дійшов висновку про обґрунтованість ризиків, передбачених у п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ОСОБА_4 , може ухилятися від органу досудового розслідування та суду оскільки злочин який інкримінують йому є тяжким та передбачає покарання у виді позбавлення волі строком до 9-ти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, та будучи обізнаним про покарання, що йому загрожує за інкримінований йому злочин для уникнення покарання може переховуватися від органу досудового розслідування та суду.
Підозрюваний ОСОБА_4 може здійснювати незаконний вплив на свідків чи інших учасників кримінального провадження. Ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України наявний у зв'язку з тим, що у разі обрання запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою неможливо буде запобігти контактам ОСОБА_4 , з іншими невстановленими співучасниками вчинення злочину, з якими ОСОБА_4 , перебуваючи на свободі зможе вільно спілкуватись та координувати їхні дії щодо приховування слідів та засобів вчинення кримінальних правопорушень, вчинення тиску на інших підозрюваних та свідків, з метою схилити їх до відмови від дачі правдивих показань та узгодження їх з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України виражається у тому, що ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні інших кримінальних правопорушень, в т.ч. аналогічних, що свідчить про можливість вчинити інше кримінальне правопорушення.
Щодо ризиків передбачених п. 2, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: знищити, сховати документи, речі які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, то слідчий суддя вважає, що вказані твердження прокурора не знайшли свого підтвердження.
Прокурором жодним чином не доведено наявність ризиків передбачених п. 2, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Слідчий суддя враховує, що підозрюваним у даному кримінальному провадженні є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець Угорської Республіки, міста Фегердярмат, мешканець АДРЕСА_1 , громадянин України, є інвалідом третьої групи згідно посвідчення серії НОМЕР_2 , студент Ужгородського національного університету, непрацюючий, раніше не судимий. Окрім того, під час розгляду клопотання встановлено, що відносно ОСОБА_4 розглядається кримінальне провадження у Виноградівському районному суді та відносно ОСОБА_4 вже обирався запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави, проте застава на цей час повернута заставодавцю. Прокурором не повідомлено про порушення підозрюваним запобіжного заходу у іншому кримінальному провадженні.
Слідчий суддя погоджується з доводами органу досудового розслідування щодо наявності достатніх підстав вважати, що будь-який інший запобіжний захід, не пов'язаний із позбавленням волі, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_4 .
Застосування до підозрюваного ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання не забезпечить належної поведінки підозрюваного, не зменшить наявність вищевказаних ризиків та не зможе перешкодити їх реалізації.
Всі вищезазначені обставини у їх сукупності дають суду підстави вважати, що слідчим доведено належними та допустимими доказами недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Заперечення сторони захисту щодо неможливості застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя оцінює критично, оскільки стороною захисту не надано жодних реальних доказів неможливості застосування такого.
З урахуванням викладеного слідчий суддя дійшов висновку, що для убезпечення вищезазначених ризиків слід обрати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Разом з тим, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання від вартою, суд, відповідно до ч. 2 ст. 183 КПК України, визначаючи розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, оскільки у іншому кримінальному провадженні вже визначався розмір застави і прокурором не повідомлено суд про порушення такого запобіжного заходу.
Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків, розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, що здатен забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого суд з урахуванням положень ст. ст.177, 178 КПК України, повинен раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу обвинуваченого, тяжкістю злочину у вчиненні якого він підозрюється. При цьому, необхідно мати на увазі, що розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб у особи, щодо якої застосовано заставу, не виникало бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При цьому слідчий суддя не вбачає жодних підстав задля виходу за межі законодавчо встановленого розміру застави, оскільки прокурором не доведена виключність підстав та не повідомлено про наявність жодних порушень запобіжного заходу у вигляді застави.
З урахуванням викладеного, беручи до уваги всі обставини, перелічені у ст. 178 КПК, суд приходить до переконання, що для забезпечення виконання підозрюваним, передбачених КПК України вимог, слід визначити заставу у вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 266 240, 00 грн. (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок гривень 00 копійок).
У разі внесення застави, зобов'язати підозрюваного ОСОБА_4 у строк до 13 березня 2026 року включно прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або слідчого судді за кожним їхнім викликом, вимогою та визначеною ними періодичністю, а також виконувати обов'язки, передбачені статтею 194 КПК, а саме:
- не відлучатися за межі Закарпатської області, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- утримуватися від спілкування із свідками у кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби у Закарпатській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Керуючись ст. ст. 177-178, 183, 186, 193, 194, 309, 392, 395 КПК України, -
Клопотання слідчого задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 днів, тобто до 13 березня 2026 року включно.
Строк тримання під вартою рахувати з моменту фактичного затримання підозрюваного.
Визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання ОСОБА_4 обов'язків, передбачених КПК України - у вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 266 240, 00 грн. (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок гривень 00 копійок).
Роз'яснити, що відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України підозрюваний ОСОБА_4 або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У разі внесення застави, зобов'язати підозрюваного ОСОБА_4 у строк до 13 березня 2026 року включно прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або слідчого судді за кожним їхнім викликом, вимогою та визначеною ними періодичністю, а також виконувати обов'язки, передбачені статтею 194 КПК, а саме:
- не відлучатися за межі Закарпатської області, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- утримуватися від спілкування із свідками у кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби у Закарпатській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Також роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що в разі невиконання вище перерахованих обов'язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Копію ухвали вручити прокурору, підозрюваному та його захиснику та надіслати начальнику Державної установи «Закарпатська установа виконання покарань (№ 9)», - для відому та виконання
Під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або відмову в його застосуванні.
Оскарження ухвал слідчого судді здійснюється в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається на судові рішення, ухвалені судом першої інстанції, - через суд, який ухвалив судове рішення. Апеляційна скарга може бути подана на ухвалу слідчого судді - протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1