ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.01.2026Справа № 910/13726/25
Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістична компанія "Молком" (01024, місто Київ, вулиця Богомольця Академіка, будинок 7/14 інше приміщення 182, ідентифікаційний код 45052420)
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Асікс Груп" (04202, місто Київ, проспект Литовський, будинок 10, літера А, ідентифікаційний код 41514045)
простягнення 10 412 325 грн 91 коп.
Представники сторін
від позивачане з'явились
Від відповідачане з'явились
04.11.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістична компанія "Молком" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Асікс Груп" про стягнення 10 412 325 грн 91 коп.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору поставки від 01.07.2024 № 378/1 належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати поставленого товару, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 9 472 510 грн 45 коп. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань позивачем нараховано 628 091 грн 23 коп. пені, 121 566 грн 05 коп. 3 % річних та 190 158 грн 18 коп. інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2025 відкрито провадження у справі № 910/13726/25, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначити на 22.12.2025.
У підготовчому засіданні 22.12.2025 суд, керуючись пунктом 3 частиною 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України, постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 15.01.2026.
15.01.2026 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про проведення засідання за відсутності учасника справи.
Представники сторін в судове засідання 15.01.2026 не з'явився. Представник відповідача про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про дату та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
У судовому засіданні 15.01.2026 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
01.07.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Логістична компанія "Молком" (позивач у справі, постачальник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Асікс Груп" (відповідач у справі, покупець за договором) укладено договір поставки № 378/1, відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець - прийняти й оплатити товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим договором.
Згідно пунктів 2.1. та 2.2. договору кількість і асортимент товару, що поставляється вказуються у видатковій (товарній) накладній, складеній на підставі заявок покупця. Видаткові накладні оформляються на кожну партію товару. Фактична кількість і асортимент товару, що підлягає поставці покупцеві, вважається узгодженим сторонами в момент підписання відповідних накладних.
Відповідно до пункту 5.1. договору покупець оплачує товар поставлений постачальником за узгодженою сторонами ціною вказаною в рахунках-фактурах та/або видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору.
У відповідності до пункту 6.4 договору розрахунок покупцем здійснюється на підставі наданих постачальником, оформлених відповідно до законодавства, рахунку, видаткової накладної, зареєстрованої податкової накладної та товарно-транспортної накладної (у випадку доставки товару на умовах DAP), які постачальник виписує на кожну партію товару та передає покупцю у момент отримання товару покупцем.
Пунктом 6.5 договору сторонами визначено, що порядок розрахунку за товар здійснюється за домовленістю сторін, а саме на умовах оплати кожної окремої партії товару, в об'ємі поставки вказаної в товарно- транспортних накладних, видаткових накладних шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту виставленого рахунку та отримання товару покупцем за вказаною у заявці адресою - у розмірі 80% (вісімдесят процентів) від загальної вартості кожної окремої партії та залишок - у розмірі 20% (двадцять процентів) такої партії після виконання зобов'язання передбаченого пунктом 6.7. договору.
Згідно з пунктом 12.1 договору даний договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими та це представника і скріплення печатками сторін і діє до 31.03.2025. В разі, якщо за тридцять днів до закінчення строку дії договору жодна сторона не виявить бажання розірвати його, то дія договору автоматично продовжується на один рік на тих же умовах.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст укладених між позивачем та відповідачем договорів, суд дійшов висновку, що дані правочини за своєю правовою природою є договорами купівлі-продажу.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
У відповідності до норм частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, на виконання умов укладеного договору поставки від 01.07.2024 № 378/1 позивачем поставлено, а відповідачем прийнято передбачений договором товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач в порушення умов договору поставки від 01.07.2024 № 378/1 та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 9 472 510 грн 45 коп.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з оплати вартості товару отриманого за договором поставки від 01.07.2024 № 378/1, та факту наявності заборгованості за отриманий товар у розмірі 9 472 510 грн 45 коп., вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 628 091 грн 23 коп. пені, 121 566 грн 05 коп. 3 % річних та 190 158 грн 18 коп. інфляційних втрат, нарахованих за загальний період прострочення період з 25.04.2025 по 31.10.2025.
З урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Зазначені інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 9.4 договору встановлено, що за порушення зобов'язання щодо розрахунку за товар, за виключенням затримки оплати за товару випадках передбачених цим договором. покупець сплачує пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми невиконаного зобов'язання за кожний день прострочення виконання.
Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України та застосування відповідальності відповідно до умов договору.
З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Тобто визначаючи розмір заборгованості за договором, зокрема, в частині пені, процентів річних та інфляційних втрат суд зобов'язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду.
За результатами здійсненої за допомогою системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявленої до стягнення пені, відсотків річних та інфляційних втрат судом встановлено, судом встановлено, що розмір відсотків річних та інфляційних втрат, перерахований судом у відповідності до приписів чинного законодавства та в межах визначеного позивачем періоду прострочення, відповідає вимогам зазначених вище норм законодавства, умовам договору та є арифметично вірними, тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача 628 091 грн 23 коп. пені, 121 566 грн 05 коп. 3 % річних та 190 158 грн 18 коп. інфляційних втрат підлягають задоволенню за розрахунком позивача.
Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтями 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Асікс Груп" (04202, місто Київ, проспект Литовський, будинок 10, літера А, ідентифікаційний код 41514045) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістична компанія "Молком" (01024, місто Київ, вулиця Богомольця Академіка, будинок 7/14 інше приміщення 182, ідентифікаційний код 45052420) 9 472 510 (дев'ять мільйонів чотириста сімдесят дві тисячі п'ятсот десять) грн 45 коп. заборгованості, 628 091 (шістсот двадцять вісім тисяч дев'яносто одна) грн 23 коп. пені, 121 566 (сто двадцять одна тисяча п'ятсот шістдесят шість) грн 05 коп. 3 % річних та 190 158 (сто дев'яносто тисяч сто п'ятдесят вісім) грн 18 коп. інфляційних втрат та 124 947 (сто двадцять чотири тисячі дев'ятсот сорок сім) грн 91 коп. судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повне рішення складено: 22.01.2026
Суддя Н.Плотницька