номер провадження справи 3/202/25
22.01.2026 Справа № 908/3491/25
м. Запоріжжя, Запорізька область
Господарський суд Запорізької області у складі судді Педорича С.І.,
розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Мрія» (юридична адреса: пров. Біологічний, буд. 2А, м. Дніпро, 49005; фактична адреса: вул. Полякова, 13-В, м. Запоріжжя, 69098, ідентифікаційний код юридичної особи 40413159)
до відповідача:Територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя. пр. Соборний, буд. 206; ідентифікаційний код юридичної особи 04053915)
про стягнення коштів,
без повідомлення (виклику) представників сторін
РУХ СПРАВИ.
24.11.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариство з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Мрія»(скорочене найменування - ТОВ «Керуюча компанія «Мрія») до відповідача - Територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, про стягнення заборгованості за сплати послуг з управління багатоквартирним будинком за період з 01.11.2017 до 30.06.2023 у загальній сумі 18 054,56 грн, яка складається з 17 896,92 грн основного боргу та 157,64 грн пені. Судові витрати у справі просить покласти на відповідача.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.11.2025 справу №908/3491/25 передано на розгляд судді Педоричу С.І.
Ухвалою суду від 26.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №908/3491/25 та присвоєний справі номер провадження 3/202/25. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов'язки.
Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Сторони належним чином повідомленні про відкриття провадження у справі №908/3491/25, про що свідчать довідки про доставку електронних листів від 26.11.2025 до зареєстрованих Електронних кабінетів сторін у підсистемі Електронний суд ЄСІТС.
11.12.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
17.12.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив.
Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.
Позивач обґрунтовує позов порушенням Запорізькою міською радою зобов'язань щодо оплати за надані позивачем (управителем) послуги з управління багатоквартирним будинком по кв. 106 за адресою: місто Запоріжжя, вулиця Фортечна, будинок 90а, які виникли з договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком №К-801 від 06.09.20217.
Просить стягнути з відповідача заборгованість з оплати послуг з управління багатоквартирним будинком за період з 01.11.2017 по 30.06.2023 у загальній сумі 18054,56 грн, яка складається з 17896,92 (сімнадцять тисяч вісімсот дев'яносто шість гривень 92 коп.) основного боргу та 157,64 (сто п'ятдесят сім гривень 64 коп.) пені.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.
Відповідач надав відзив на позову заяву, відповідно до якого позовні вимоги не визнає, в задоволенні позовних вимог до Територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради просить відмовити.
Зазначає, що жодних договорів саме між ТОВ «Керуюча компанія «Мрія» та Запорізькою міською радою, які стосуються надання послуг з управління багатоквартирним будинком по вул. Фортечна, буд. 90а у м. Запоріжжі не укладено, що свідчить про відсутність договірних правовідносин між сторонами.
У матеріалах справи відсутній кошторис витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території. Також в матеріалах справи відсутні акти надання послуг до договору №К-801 від 06.09.2017 та докази того, що у період з вересня 2017 по грудень 2023 р.р. включно, Позивачем виставлялись та направлялись Запорізькій міській раді відповідні рахунки на оплату та акти надання послуг з управління багатоквартирним будинком по вул. Фортечна, буд. 90а, кв.106 у м. Запоріжжі.
За приписами ст. ст. 66, 67, 68 ЖК України, п. 7 Правил № 572 наймач та члени сім'ї наймача зобов'язані оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Наймач квартири комунальної власності в розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги» є індивідуальним споживачем житлово-комунальних послуг, зобов'язання по оплаті вартості фактично спожитих житлово-комунальних послуг покладається на споживача законом,
Наймачем спірної квартири є Алексєєва Любов Андріївна, яка у спірний період отримувала послугу з управління багатоквартирним будинком, наданою ТОВ «Керуюча компанія «Мрія», та була споживачем відповідно до норм Закону № 2189.
У додаткових поясненнях у справі, які надійшли до суду 05.01.2026, відповідач зазначає, що Позивач пропустив строк позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості за період з 01.11.2017 по 30.09.2022 включно, що є самостійною та достатньою підставою для відмови у позові в цій частині.
ВІДПОВІДЬ НА ВІДЗИВ (стислий виклад).
Позивач надав відповідь на відзив, в якому вважає твердження представника відповідача щодо необізнаності про укладений договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком № К-801 від 06.09.2017 є необґрунтованим, оскільки саме на Департамент з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради покладено обов'язок інформування щодо переможців конкурсу.
Посилання відповідача на відсутність в матеріалах справи кошторису витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території також є необґрунтованими. Вказаний кошторис не є додатком до договору № К-801 від 06.09.2017, а виступає лотом до конкурсної документації.
Зазначає, що ні умовами договору, ні діючим законодавством не передбачено, що оплата послуги пов'язується з виставленням рахунку та підписанням сторонами акту приймання-передачі послуг, оскільки оплата послуги з управління багатоквартирним будинком не пов'язується з наданням рахунку або підписанням акту приймання-передачі.
ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про стягнення з відповідача вартості послуг з утримання будинку у розмірі 18 054,56 грн.
Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити, які саме правовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов'язки виникли між сторонами (наявність чи відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з послуг з утримання будинку), чи мало місце порушення будь-яких зобов'язань (чи були оплачені відповідачем послуги з утримання будинку), які саме зобов'язання порушені боржником, яке право чи інтерес кредитора порушено, чи є підстави для застосування строку позовної давності, про яку заявлено відповідачем.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
Співвласники багатоквартирного будинку, який знаходиться за адресою: місто Запоріжжя, вул. Фортечна, буд. 90а, у строк, який визначений у Законі України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», не створили об'єднання співвласників та не прийняли рішення про форму управління багатоквартирним будинком.
Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради № 520 від 01.09.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Мрія» було призначено управителем багатоквартирних будинків за об'єктом конкурсу (група будинків) №1, у т.ч. у будинку № 90а по вул. Фортечна (пункт 798 додатку до рішення № 520 від 01.09.2017).
У пункті 5 вказаного рішення зазначено, що Департаменту правового забезпечення Запорізької міської ради спільно з Департаментом з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради підготувати проект договору з надання послуг з управління багатоквартирними будинками міста Запоріжжя, що має бути укладений від імені власників багатоквартирних будинків з переможцями конкурсу уповноваженою особою виконавчого комітету Запорізької міської ради, строком на один рік, з обов'язком управителя розпочати надання послуг з управління багатоквартирними будинками з 01 листопада 2017 року.
Також зазначеним рішенням (п. 6) уповноважено заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Бородая О.М. укласти договір з надання послуг з управління багатоквартирними будинками міста Запоріжжя від імені власників багатоквартирних будинків з переможцями конкурсу.
У відповідності до п. 7 рішення Департамент з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради зобов'язано забезпечити доведення до відома співвласників багатоквартирних будинків інформації про управителя (ТОВ «Керуюча компанія «Мрія»), з яким укладено договір, шляхом розміщення на офіційному вебсайті Запорізької міської влади та в кожному конкретному будинку (на прибудинковій території), зокрема, на інформаційних стендах у під'їздах будинків та біля них, відповідного оголошення, що має містити інформацію про повне найменування управителя, його контактні телефони, номер та дату укладення договору, ціну послуги.
На виконання вимог законодавства та рішення №520 від 01.09.2017 між ТОВ «Керуюча компанія «Мрія» та співвласниками багатоквартирного будинку №90а по вул. Фортечна у м. Запоріжжя, від імені яких діяв заступник голови Запорізької міської ради з питань діяльності виконавчих органів ради Бородай О.М., укладено Договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком № К-801. У рамках зазначеного Договору з 01.11.2017 ТОВ «Керуюча компанія «Мрія» розпочала надання послуг з управління багатоквартирним будинком.
Відповідно до п. 1 Договору управитель зобов'язується надавати замовникові послуги з управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд та об'єктів благоустрою, що розташовані на прибудинкових територіях (далі - об'єкт), для забезпечення його сталого функціонування відповідно до цільового призначення, збереження його споживчих властивостей та організації забезпечення потреби власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень (далі - мешканці об'єкта) у своєчасному отриманні житлово-комунальних послуг відповідної якості (далі - послуги), а замовник надає право управителю відраховувати належну йому плату від загальної суми оплати за житлово-комунальні послуги, а також відшкодовувати здійснені ним необхідні витрати, пов'язані з управлінням об'єктом, у разі, коли управитель отримав на такі витрати письмову згоду замовника.
Відповідно до п. 3 Договору в управління передається майно об'єкта, що належить власникам (співвласникам) окремих приміщень на праві спільної власності.
Пунктом 5 Договору сторони погодили, що Замовник сплачує за надані Управителем послуги щомісяця додатково до встановленого тарифу на житлово-комунальні послуги для житлових та нежитлових приміщень на 1 поверсі: 5,72 гривень на місяць за 1 квадратний метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення у об'єкті, яке перебуває у власності або користуванні кожного зі співвласників, у тому числі: 1) за утримання та інші складові послуги - 5,12 грн/м.кв; 2) винагорода управителеві - 0,60 грн/м.кв. Для житлових та нежитлових приміщень на 2 та вище поверхах: 6,73 гривень на місяць за 1 квадратний метр загальне площі житлового або нежитлового приміщення у об'єкті, яке перебуває у власності або користуванні кожного зі співвласників, у тому числі: 1) за утримання та інші складові послуги - 6,13 грн/м.кв.; 2) винагорода Управителеві 0,60 грн/м.кв.
Відповідно до п. 18 Договору цей договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 05.09.2018.
Пунктом 23 Договору сторони визначили, що правовідносини, що виникають у зв'язку з виконанням умов цього договору і не врегульовані ним, регулюються відповідно до законодавства.
У разі припинення дії цього договору об'єкт передається замовникові із складенням акта прийняття-передачі (пункт 24 Договору).
Як зазначив позивач у позовній заяві, квартира №106 у будинку № 90а по вул. Фортечна у м. Запоріжжі загальною площею 35,62 кв.м перебуває у власності Запорізької міської ради, а отже вважається неприватизованою. Таким чином, з огляду на ч. 2 ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» власниками неприватизованих квартир, що належать до державного житлового фонду, є територіальна громада (в особі місцевих рад) або держава (в особі державних підприємств, організацій, установ).
Відповідно до розрахунку заборгованості з оплати послуг з управління багатоквартирним будинком по кв. АДРЕСА_1 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ) обліковується заборгованість за період з 01.11.2017 по 30.06.2023 у загальній сумі 18054,56 грн, яка складається з 17896,92 (сімнадцять тисяч вісімсот дев'яносто шість гривень, 92 коп.) основного боргу та 157,64 (сто п'ятдесят сім гривень, 64 коп.) пені.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з цим позовом.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ.
Спір, який виник між учасниками цієї справи є спором щодо стягнення управителем коштів за послуги, які були надані ним співвласникам багатоквартирного будинку.
Відповідно до статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з частиною 1 статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
За приписами статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує.
В силу статті 322 Цивільного кодексу України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами статті 360 Цивільного кодексу України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
За положеннями частини другої статті 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначає особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку та регулює правові, організаційні та економічні відносини, пов'язані з реалізацією прав та виконанням обов'язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління.
Згідно з частиною 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласник багатоквартирного будинку (далі - співвласник) - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку (пункт 5); управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб (пункт 7); управління багатоквартирним будинком - вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов'язків співвласників, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку (пункт 8); частка співвласника - частка, яку становить площа квартири та/або нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку (пункт 9).
Відповідно до статті 4 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку можуть бути фізичні та юридичні особи, територіальні громади, держава. Власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку. Якщо квартира або нежитлове приміщення належить більш як одному співвласникові, реалізація прав та виконання обов'язків співвласниками квартири або нежитлового приміщення, включаючи участь в управлінні багатоквартирним будинком, здійснюються в порядку, передбаченому законодавством для реалізації права спільної власності.
Відповідно до пункту 5 Перехідних положень Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», (в редакції яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) у разі якщо протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом співвласники багатоквартирного будинку, в якому не створено об'єднання співвласників, не прийняли рішення про форму управління багатоквартирним будинком, управління таким будинком здійснюється управителем, який призначається на конкурсних засадах виконавчим органом місцевої ради, на території якої розташований багатоквартирний будинок. У разі якщо місцевою радою або її виконавчим органом відповідно до законодавства прийнято рішення про делегування іншому органу - суб'єкту владних повноважень функцій із здійснення управління об'єктами житлово-комунального господарства, забезпечення їх утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг, управитель призначається на конкурсних засадах таким органом.
У такому разі ціна послуги з управління багатоквартирним будинком визначається за результатами конкурсу, який проводиться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і політики у сфері житлово-комунального господарства, а договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком строком на один рік від імені співвласників підписує уповноважена особа виконавчого органу відповідної місцевої ради, за рішенням якого призначено управителя. Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.
Судом встановлено, що співвласники багатоквартирного будинку, який знаходиться за адресою місто Запоріжжя, вул. Фортечна, буд. 90а, у строк, який визначений у Законі, не створили об'єднання співвласників та не прийняли рішення про форму управління багатоквартирним будинком. Відповідно управління таким будинком здійснювалось управителем (позивачем у справі), який був призначений виконавчим органом Запорізької міської ради, а саме Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради №520 від 01.09.2017.
01.09.2017 між ТОВ «Керуюча компанія «Мрія» та співвласниками багатоквартирного будинку № 90а по вул. Фортечна у м. Запоріжжі, від імені яких діяв заступник голови Запорізької міської ради з питань діяльності виконавчих органів ради Бородай О.М., укладено Договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком №К-801. У рамках зазначеного Договору з 01.11.2017 ТОВ «Керуюча компанія «Мрія» розпочала надання послуг з управління багатоквартирним будинком.
В силу приписів п. 6 ст. 11 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» договір з управителем укладається строком на один рік. Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово іншу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на наступний однорічний строк.
Відповідно до пункту 24 Договору у разі припинення дії цього договору об'єкт передається замовникові із складенням акта прийняття-передачі.
У матеріалах справи наявний Акт прийняття-передачі об'єкта в управління, відповідно до якого об'єкт за адресою: вул. Фортечна, 90А передається з управління (балансу) Комунального підприємства «Наше місто» в управління Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Мрія» (а.с. 13-14).
Суд констатує, що в матеріалах справи відсутній передбачений пунктом 24 договору Акт приймання-передачі про повернення спірного об'єкту з управління ТОВ «Керуюча компанія «Мрія».
Відповідачем у справі заперечень щодо дії спірного договору або доказів припинення у спірний період з 01.11.2017 по 30.06.2023 договору № К-801 від 01.09.2017 не надано.
З урахуванням викладеного, суд висновує, що у спірний період з 01.11.2017 по 30.06.2023 договір № К-801 від 01.09.2017 був діючим.
Щодо доводів відповідача, стосовно того, що «…жодних договорів саме між ТОВ «Керуюча компанія «Мрія» та Запорізькою міською радою, які стосуються надання послуг з управління багатоквартирним будинком по вул. Фортечна, буд. 90а у м. Запоріжжі не укладено», суд вважає їх безпідставними виходячи з наступного.
Договір №К-801 від 01.09.2017 укладено між ТОВ «Керуюча компанія «Мрія» та співвласниками багатоквартирного будинку №90а по вул. Фортечній у м. Запоріжжі, від імені яких діяв заступник голови Запорізької міської ради Бородай О.М.
Як зазначив позивач у позовній заяві, квартира №106 у будинку №90а по вул. Фортечна у м. Запоріжжі загальною площею 35,62 кв.м перебуває у власності Запорізької міської ради.
Спір стосовно належності на праві власності квартири №106 у будинку №90а по вул. Фортечна Запорізькій міській раді відсутній.
При цьому суд враховує, що в листі Департаменту з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради №01/01-37/2924 від 08.12.2025, який стосується надання інформації стосовно №106 у будинку № 90а по вул. Фортечна, вказано, що «вищезазначена квартира належить Запорізькій міській раді та перебуває в господарському віданні комунального підприємства «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради».
Враховуючи, що Запорізька міська рада є власником №106 та співвласником багатоквартирного будинку №90а по вул. Фортечній у м. Запоріжжі, від імені всіх співвласниками багатоквартирного будинку підписував договір №К-801 від 01.09.2017 заступник голови Запорізької міської ради Бородай О.М., суд відхиляє посилання відповідача на відсутність договірних відносин між ТОВ «Керуюча компанія «Мрія» та Запорізькою міською радою, які стосуються надання послуг з управління багатоквартирним будинком по вул. Фортечна, буд. 90а у м. Запоріжжі.
Згідно із п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
За приписами статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).
Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За умовами договору №К-801 від 01.09.2017 Замовник сплачує за надані Управителем послуги щомісяця додатково до встановленого тарифу на житлово-комунальні послуги для житлових та нежитлових приміщень на 1 поверсі: 5,72 гривень на місяць за 1 квадратний метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення у об'єкті, яке перебуває у власності або користуванні кожного зі співвласників, у тому числі: 1) за утримання та інші складові послуги - 5,12 грн/м.кв; 2) винагорода управителеві - 0,60 грн/м.кв. Для житлових та нежитлових приміщень на 2 та вище поверхах: 6,73 гривень на місяць за 1 квадратний метр загальне площі житлового або нежитлового приміщення у об'єкті, яке перебуває у власності або користуванні кожного зі співвласників, у тому числі: 1) за утримання та інші складові послуги - 6,13 грн/м.кв.; 2) винагорода Управителеві 0,60 грн/м.кв.
У силу положень статті 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» витрати на управління багатоквартирним будинком, зокрема включають витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку. Витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат. Невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком. Зобов'язання із здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком у разі здачі в найм (оренду) квартир та/або нежитлових приміщень державної або комунальної власності несуть наймачі (орендарі) таких квартир та/або приміщень.
Частина 2 статті 2 Цивільного кодексу України серед учасників цивільних відносин визначає, зокрема територіальні громади.
Згідно з частиною 1 статті 169 Цивільного кодексу України територіальні громади діють у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин, а згідно зі статтею 172 Цивільного кодексу України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Отже, територіальній громаді міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради належить на праві комунальної власності квартира № 106 у будинку № 90а по вул. Фортечна у м. Запоріжжі загальною площею 35,62 кв.м, а тому в силу наведених вище положень законодавства та умов договору № К-801 від 01.09.2017 Запорізька міська рада зобов'язана оплачувати управителю послугу з управління багатоквартирним будинком пропорційно до її частки співвласника незалежно від обставин використання спільного майна.
Щодо посилання відповідача (Запорізької міської ради) на обов'язок наймача квартири №106 по вул. Фортечна, 90а оплачувати послуги з управління багатоквартирним будинком на, суд зазначає наступне.
Частиною четвертою статті 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено, що зобов'язання зі здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком у разі здачі в найм (оренду) квартир та/або нежитлових приміщень державної або комунальної власності несуть наймачі (орендарі) таких квартир та/або приміщень.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 02.09.2020 у справі №906/884/19 зробив правовий висновок про застосування норми частини четвертої статті 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».
У постанові від 02.09.2020 у справі №906/884/19 Верховний Суд виклав правовий висновок, що визначаючи зобов'язання орендарів зі здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком, чинне законодавство не передбачає механізму реалізації такого зобов'язання, у тому числі механізму захисту прав об'єднання співвласників, зокрема не встановлює для об'єднання співвласників багатоквартирного будинку права примусового стягнення відповідних коштів з орендарів у судовому порядку, передбачаючи таке право лише щодо співвласників майна (частина шоста статті 13 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»).
Також, Верховний Суд у згаданій вище постанові (пункт 20) зазначив, що виходячи із загальних підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (стаття 11 Цивільного кодексу України), відповідні правовідносини щодо сплати орендарем витрат на управління будинком мають бути врегульовані або шляхом укладення окремого договору між орендарем та об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку, або шляхом встановлення обов'язку орендаря з відшкодування відповідних витрат власнику приміщення (орендодавцю) безпосередньо в умовах договору оренди нерухомого майна. Тобто обов'язок орендаря зі сплати (відшкодування) внесків на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі, встановленому рішенням об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, виникає тільки у разі передбачення такого обов'язку в умовах укладеного ним правочину (договору) з власником майна або з об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку.
Відтак, особа, яка не являється власником квартири, зобов'язана сплачувати внески на утримання цієї квартири тільки за умови, якщо такий обов'язок встановлений відповідним правочином (договором). Між тим матеріали справи не містять відповідного договору.
Враховуючи відсутність відповідного договору, який би передбачав обов'язок орендаря (наймача) зі сплати (відшкодування) внесків на управління будинком та цільових внесків, відповідний обов'язок зі сплати таких платежів несе власник квартири територіальна громада міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради.
Щодо посилання відповідача на відсутність актів надання послуг та рахунків по договору № К-801 від 06.09.2017 за період з вересня 2017 по червень 2023 р.р., суд зазначає наступне:
Матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем послуг за договором №К-801 від 06.09.2017 за період з вересня 2017 по червень 2023 р.р., внаслідок чого у територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради перед ТОВ «Керуюча компанія «Мрія» утворилась заборгованість зі сплати внесків на управління багатоквартирним будинком по вказаним квартирам.
Суд зазначає, що ні умовами договору, ні діючим законодавством не передбачено, що оплата послуги пов'язується з виставленням рахунку та підписанням сторонами акту приймання-передачі послуг, а обов'язок відповідача з утримання належного йому майна виник незалежно від обставин направлення чи не направлення Запорізькій міській раді рахунків на оплату та актів надання послуг, із факту надання відповідачем послуги з управління багатоквартирним будинком.
Сам факт надання у спірний період позивачем послуг з управління багатоквартирним будинком за адресою: м. Запоріжжя, вул. Фортечна, 90а, відповідачем не спростований, доказів того, що послуги з управління будинком позивачем не надавалися матеріали справи не містять.
Посилання відповідача на відсутність в матеріалах справи кошторису витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території є необґрунтованими, оскільки кошторис не є додатком до договору № К-801 від 06.09.2017, а розмір плати за надані послуги з управління будинком вказані в пункті 5 самого договору.
Щодо розрахунку суми, що підлягає стягненню.
На підтвердження суми заборгованості позивач надав до суду разом з позовною заявою «Розрахунок заборгованості» (а.с. 9-10), який підписано генеральним директором ТОВ «Керуюча компанія «Мрія'г Олександром Матвієнком.
Розрахунок заборгованості з оплати послуг з управління багатоквартирним будинком за адресою: м. Запоріжжя, вул. Фортечна, 90а, кв. 106 складено за період з 01.11.2017 по 31.12.2023 на загальну суму18 054,56 грн, яка складається з 17 896,92 грн основного боргу та 157,64 грн пені.
Відповідно до прохальної частини позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача заборгованість з оплати послуг з управління багатоквартирним будинком за період з 01.11.2017 по 30.06.2023.
У частині першій та пунктах 4, 5 частини третьої статті 162 ГПК України зазначено, що в позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні, та виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
Позовна заява обов'язково повинна містити предмет позову та підстави позову. Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яке опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу
У даному випадку предметом позову є стягнення заборгованості з оплати послуг з управління багатоквартирним будинком за період з 01.11.2017 по 30.06.2023.
Відповідно до ч.1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. (ч. 2 ст. 14 ГПК України).
Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення заборгованості з оплати послуг з управління багатоквартирним будинком за період з 01.11.2017 по 30.06.2023, зважаючи на імперативність приписів ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених вимог, суд приходить до висновку, що правомірним є стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 16 300,96 грн.
Вартість послуг з управління багатоквартирним будинком у розмірі 1 595,96 грн заявлена необґрунтовано.
Щодо стягнення пені.
Окрім основної суми боргу в розмірі Позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 157,64 грн, яка відповідно до розрахунку заборгованості нарахована з травня 2019 року по лютий 2020 року.
Розглядаючи питання про стягнення пені суд зазначає, що позивачем ні в позовній заяві, ні в інших документах по суті справи не надано жодного обґрунтування (ні правового, ні фактичного) щодо нарахування заявленої до стягнення пені.
Суд також враховує, що умовами договору №К-801 від 06.09.2017 нарахування пені не передбачено.
З урахуванням викладеного, суд відмовляє у задоволенні позову, в частині стягнення пені у розмірі 157,64 грн.
Щодо застосування позовної давності.
У додаткових поясненнях у справі, які надійшли до суду 05.01.2026, відповідач зробив заяву про пропуск позивачем строку позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості за період з 01.11.2017 до 30.09.2022.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. (ч. 3 ст. 267 ЦК України).
Оскільки заява про застосування позовної давності зроблена відповідачем до винесення судом рішення у справі суд розглядає цю заяву та надає їй наступну оцінку.
Статтею 256 Цивільного кодексу України унормовано, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За приписами ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За приписами частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд враховує висновки наведені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі №903/602/24, зокрема:
« 83. За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду.
84. Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 Цивільного кодексу України.
85. Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.
86. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.
87. Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.
88. Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов'язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.
89. Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження №12-46гс22).
90. Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
91. Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.
92. Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.
93. Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.
94. Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.
95. Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився і такий стан триває дотепер.
96. Підсумовуючи, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану».
Відновлення строків позовної давності відбулось згідно з Законом від 14.05.2025 №4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» (далі Закон №4434). Закон №4434 виключив з ЦК України п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення». Закон №4434 був надрукований в офіційному виданні «Голос України» від 03.06.2025 №108. Тому, він набрав чинності з 04.09.2025, саме із цієї дати відновлено обчислення строків позовної давності.
Отже, якщо боржник прострочив виконання зобов'язань у період дії зупинки строків позовної давності, то цей строк ще не починав обчислюватися і його початком слід вважати 4 вересня 2025 року.
Якщо виконання зобов'язань було прострочено ще до початку паузи в перебігу позовної давності, то такий строк розбивається на два відрізки: перший рахується з дати Х і до 2 квітня 2020 року, другий - із 4 вересня 2025 року.
Позовні вимоги заявлені позивачем за період з 01.11.2017 до 30.06.2023. Позов подано до суду 21.11.2025.
Перший відрізок строку, в який рахується позовна давність, становить з 01.11.2017 до 02.04.2020, або 2 роки 5 місяців та 1 день.
Другий відрізок строку, в який рахується позовна давність, становить з 04.09.2025 до 21.11.2025, або 2 місяці та 16 днів.
Загальний строк, в який рахується позовна давність, становить 2 роки 7 місяців та 17 днів, що є меншим за загальну позовну давність, яка встановлена тривалістю у три роки.
З урахуванням викладеного суд висновує, що позовна давність для зверненням з цим позовом не спливла.
ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Обставини, на які посилається позивач, доводяться рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради №520 від 01.09.2017 з додатком (а.с.7, 42-52), розрахунком боргу (а.с.6), договором №к-801 від 06.09.2019 (а.с.8-10), актом прийняття-передачі в управління з управління (балансу), додаток до договору (а.с.11-12).
Обставини, на які посилається відповідач, доводяться листом №06.4-02/02/3546 від 09.12.2025 (а.с.320, листом №01/01-37/2924 від 08.12.2025 (а.с.33), листом №4666/01-03 від 05.12.2025 (а.с.34), листом №433/01-03 від 03.12.2025 (а.с.35).
ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.
Приписами ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст.ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Також у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Таким чином, інші аргументи сторін, які не висвітлені в цьому рішенні, не мають істотного значення для вирішення справи.
Отже, за результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити у частині стягнення заборгованості за надання послуг з управління багатоквартирним будинком у розмірі 16 300,96 грн.
В частині стягнення заборгованості по внескам на управління будинком в розмірі 1 595,96 грн та пені у розмірі 157,64 грн слід відмовити.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат на сплату судового збору, суд враховує наступне.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст. 123 ГПК України).
З положень ч. 1, п.п.1, п.п.2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» слідує, що судовий збір за розгляд немайнових вимог складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за розгляд майнових вимог - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду.
У статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено у 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2025 року у розмірі 3028,00 грн.
За змістом ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Приймаючи до уваги, що ціна позову становить 18054,56 грн та позовна заява подана в електронній формі, до сплати за подання цієї позовної належить судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Позивачем до позовної заяви додано платіжну інструкцію №751 від 23.10.2025 про сплату суми 3028,00 грн судового збору, тобто в розмірі більшому, ніж визначено законом.
Оскільки позов задоволено повністю, судові витрати зі сплати судового збору слід покласти відповідача у розмірі 2422,40 грн.
Зайво сплачений судовий збір повертається виключно за клопотанням особи, яка його платили. Станом на дату ухвалення рішення відповідне клопотання від позивача не надходило.
Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору за подання позову слід розподілити пропорційно задоволених позовних вимог.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог у розмірі 90,00%, від заявлених сум, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 2180,16 грн - витрат зі сплати судового збору (2422,40 грн х 90,00% = 2180,16 грн).
ІНШЕ.
Також суд враховує, що 22.12.2023 Запорізькою міською радою прийнято рішення №75 «Про бюджет Запорізької міської територіальної громади на 2024 рік». Згідно з додатком 3 до рішення №75 головним розпорядником бюджетних коштів визначено Виконавчий комітет Запорізької міської ради.
Запорізька міська рада не є розпорядником бюджетних коштів та не має рахунків у фінансових установах. Головним розпорядником коштів, який здійснює видатки, є Виконавчий комітет Запорізької міської ради.
Таким чином, Виконавчий комітет Запорізької міської ради є головним розпорядником бюджетних коштів в м. Запоріжжі, який здійснює заходи, що реалізуються за рахунок коштів бюджету, в тому числі щодо сплати судового збору за подачу позовних заяв та інших заяв до суду для захисту прав та інтересів територіальної громади в особі Запорізької міської ради.
Враховуючи викладене, оскільки головним розпорядником бюджетних коштів в м. Запоріжжі є Виконавчий комітет Запорізької міської ради, стягнення присуджених на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Мрія» грошових сум підлягає з відповідача в особі Виконавчого комітету Запорізької міської ради.
Керуючись положеннями Цивільного кодексу України, ст.ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради (просп. Соборний, 206, м. Запоріжжя, 69105; ідентифікаційний код юридичної особи 04053915, платник: Виконавчий комітет Запорізької міської ради, код ЄДРПОУ 02140892, банк: Державна казначейська служба України м. Київ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Мрія» (юридична адреса: пров. Біологічний, буд. 2А, м. Дніпро, 49005; фактична адреса: вул. Полякова, 13-В, м. Запоріжжя, 69098, ідентифікаційний код юридичної особи 40413159) суму 16 300,96 грн (шістнадцять тисяч триста гривень 96 коп.) заборгованості за період з 01.11.2017 до 30.06.2023 за договором д про надання послуг з управління багатоквартирним будинком №К-801 від 06.09.2017. Видати наказ.
Відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості по внескам на управління будинком в розмірі 1595,96 грн та пені у розмірі 157,64 грн.
Стягнути з Територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради (просп. Соборний, 206, м. Запоріжжя, 69105; ідентифікаційний код юридичної особи 04053915, платник: Виконавчий комітет Запорізької міської ради, код ЄДРПОУ 02140892, банк: Державна казначейська служба України м. Київ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Мрія» (юридична адреса: пров. Біологічний, буд. 2А, м. Дніпро, 49005; фактична адреса: вул. Полякова, 13-В, м. Запоріжжя, 69098, ідентифікаційний код юридичної особи 40413159) суму 2180,16 грн (дві тисячі сто вісімдесят гривень 16 коп) витрат зі сплати судового збору. Видати наказ.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складений та підписаний 22.01.2026.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вебадресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя С.І. Педорич