22.01.2026 Справа № 908/134/26
м.Запоріжжя Запорізької області
матеріали
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “УКРАЇНСЬКА ЗЛАГОДА», ідентифікаційний код 45522165 (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 154, офіс 5-3)
до відповідача Фізичної особи-підприємця Журавель Єлизавети Степанівни, ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 2590,00 грн
19.01.2026 через підсистему “Електронний суд» ЄСІКС до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № б/н, сформована в підсистемі “Електронний суд» ЄСІКС 16.01.2026, (вх. № 198/08-07/26 від 19.01.2026) Товариства з обмеженою відповідальністю “УКРАЇНСЬКА ЗЛАГОДА», м. Київ до Фізичної особи-підприємця Журавель Єлизавети Степанівни, м. Запоріжжя про стягнення 2590,00 грн заборгованості основного боргу за договором поставки, а також витрат по сплаті судового збору в розмірі и3028,00 грн та витрат на правничу допомогу в розмірі 42000,00 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.01.2026 справу № 908/134/26 за визначено до розгляду судді Давиденко І.В.
Розглянувши матеріали вищезазначеної позовної заяви, господарський суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає залишенню без руху, з таких підстав.
Відповідно до п. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно з п. 2 ст. 174 ГПК України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Статтями 162 та 164 ГПК України встановлено вимоги щодо предмета спору, їх обґрунтування та комплектності документів, які повинні додаватися до неї.
Пунктом 2 ч. 3 ст. 162 ГПК України передбачено, що позовна заява повинна містити, зокрема: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс;ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України),а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців); відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Згідно з ч. 2 ст. 27 ГПК України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Позивачем у позовній заяві в порушення вищенаведеної процесуальної норми на першому (титульному) аркуші позовної заяви та в прохальній частині позовної заяви не зазначено реєстраційний номер облікової картки платника податків відповідача, а також не зазначено відомостей про наявність/відсутність у відповідача електронного кабінету в підсистемі “Електронний суд» ЄСІКС.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Предметом позову, як вимоги про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 238 ГПК України у резолютивній частині рішення зазначаються висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог.
Так, при задоволенні позову в резолютивній частині позову вказуються, зокрема, розмір сум, що підлягають стягненню (основної заборгованості за матеріальні цінності, виконані роботи та надані послуги), неустойки, штрафу, пені та збитків, тобто визначається правова природа відповідних сум.
Позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 2590,000 грн заборгованості основного боргу за поставлений товар з договором поставки.
Проте, ні за текстом позовної заяви, ні окремим документом позивачем не наведено розрахунку заявленої до стягнення суми із посиланням на відповідні первинні бухгалтерські документи.
Таким чином, позивачу необхідно надати суду повний та документально обґрунтований розрахунок заявленої до суми заборгованості по договору поставки із визначенням періоду заборгованості.
Відповідно до пункту 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити, зокрема, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
Позовна заява - це процесуальний документ, за допомогою якого реалізується право на звернення до господарського суду. З аналізу норм чинного в Україні законодавства, а також положень доктрини права вбачається, що елементами позову, які є його структурними складовими та визначають його зміст є предмет та підстави позову.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ч. 1 ст. 14 ГПК України)
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частинами 1 і 2 ст. 91 ГПК України унормовано, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
За приписами ч. 2 ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Виходячи з положень наведених статей, до позовної заяви мають бути додані докази, які підтверджують певні юридичні факти з викладенням їх суті. Зазначені обставини необхідно не лише зазначити, а й обґрунтувати відповідним чином, що випливає зі змісту ст. 74 ГПК України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. У позовній заяві має міститися обґрунтований розрахунок суми, що стягується, який складається із зазначенням застосованих методів, періодів нарахування, тощо.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що між сторонами укладений договір поставки, за умовами якого Постачальник (позивач) зобов'язаний поставити та передати у власність Покупцеві (відповідач) товари, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим договором. На виконання умов договору на підставі замовлень відповідача позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 2590,00 грн. Відповідач товар прийняв, жодних претензій щодо поставленого товару позивачу не заявляв, жодних актів розбіжностей в порядку передбаченому п. 3.3.1 договору не складав, однак оплату за товар не здійснив, чим порушив умови договору. Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений товар становить 2590,00 грн, строк виконання якого настав. Зазначений борг повністю підтверджується договором поставки, додатковими угодами до договору поставки (довіреності на прийняття товару та проставлення підписів на видаткових накладних) та видатковими накладними.
Натомість, до позовної заяви позивачем не надано жодного письмового доказу на підтвердження господарських правовідносин між сторонами, як то договору поставки, укладеного між сторонами, з усіма додатками до нього, видаткових накладних на поставлений товар, довіреностей на отримання товару, тощо.
Відтак, на підтвердження обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та на підтвердження виникнення права грошової вимоги в сумі 2590,00 грн, позивачем до позовної заяви не надано належних доказів в повному обсязі.
Відповідно до ст. 76 ГПК України належними доказами є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із ст. 86 ГПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, в також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, позивачем не додержано вимоги чинного процесуального законодавства щодо надання суду всіх письмових доказів у підтвердження викладу обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, що є порушенням п. 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України.
Крім того, пунктом 8 ч. 3 ст. 162 ГПК України передбачено, що позовна заява повинна містити, зокрема, перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Проте, судом встановлено, що в порушення вищевказаних вимог п. 8 ч. 3 ст. 162 ГПК України позивачем ні в позовній заяві, ні в додатках до неї не зазначено щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 164, ч. 1 ст. 172 ГПК України позивач зобов'язаний до поданні позовної заяви надіслати учасникам справи її копію та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення. Таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу. До позовної заяви додаються документи, які підтверджують направлення іншим учасникам справи копій позовної заяви і доданих до неї документів з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
До позовної заяви вих. № б/н, сформованої в підсистемі “Електронний суд» ЄСІКС 16.01.2026, (вх. № 198/08-07/26 від 19.01.2026) позивачем взагалі не надано доказів направлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Не надсилання копії позовної заяви і доданих до неї документів відповідачам позбавляє їх як учасників судового процесу обізнаності про зміст та підстави позовної зави, що, в свою чергу, позбавляє можливості подати до суду заперечення (відзив) на позов.
Отже, з метою забезпечення принципів рівності учасників судового процесу та змагальності, позивачу необхідно належним чином виконати вимоги статті 164 ГПК України та надати суду докази надсилання листом з описом вкладення копії позовної заяви і доданих до неї документів відповідачу на адресу її реєстрації.
Таким чином, позивачем не дотримано вимог процесуального закону щодо надіслання учасникам справи копії позовної заяви та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення.
У відповідності до частини 6 статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
При цьому, суд зауважує наступне, в ч. 7 ст. 42 ГПК України визначено: якщо цим Кодексом передбачено обов'язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
Якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов'язку надсилання копій документів такому учаснику справи.
Оскільки в даному випадку відповідач - фізична особа-підприємець Журавель Єлизавета Степанівна - не входить до переліку осіб, визначених в ч. 6 ст. 6 ГПК України, які в обов'язковому порядку повинні зареєструвати свої електронні кабінети, позивач зобов'язаний направити відповідачу копію позовної заяви і доданих до неї документів у паперовій формі листом з описом вкладення.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно ст. 1 Закону України “Про судовий збір» судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Частиною 1 статті 4 цього ж Закону України передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до ст. 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено у 2026 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2026 року становить 3328,00 грн.
Згідно із підпунктами 1, 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір» ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3328,00 грн.), а за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3328,00 грн.) і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позивачем заявлено вимогу майнового характеру про стягнення 2590,00 грн заборгованості основного боргу за поставлений товар з договором поставки, яка, виходячи з вищенаведених норм Закону України “Про судовий збір», повинна бути оплачена судовим збором у розмірі 3328,00 грн. Крім того, приймаючи до уваги, що позовна заява подана через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС та враховуючи положення ч. 3 ст. 4 Закону України “Про судовий збір» стосовно понижуючого коефіцієнту в розмірі 0,8 ставки судового збору, позовна заява у цій справі повинна бути оплачена судовим збором у розмірі 2662,40 грн.
Проте, до позовної заяви позивачем не додано відповідних доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Відповідно до ст. 9 Закону України “Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Пунктом 10 ст. 174 ГПК України встановлено, що заяви, скарги, клопотання, визначені цим Кодексом, за подання яких передбачено сплату судового збору, залишаються судом без руху також у випадку, якщо на момент відкриття провадження за відповідною заявою, скаргою, клопотанням суд виявить, що відповідна сума судового збору не зарахована до спеціального фонду державного бюджету.
В програмі БД “Діловодство спеціалізованого суду» господарського суду Запорізької області по справі № 908/134/26 за позовною заявою відсутні відомості щодо зарахування сплаченого позивачем судового збору в дохід Державного бюджету України за подання позовної заяви.
Отже в даному випадку недоплата судового збору становить 2662,40 грн.
Так само позивачем не надано доказів у підтвердження звільнення його у встановленому законом порядку від обов'язку сплачувати судовий збір при зверненні до господарського суду з позовними вимогами в даній справі.
Таким чином, позивачем не додержано вимоги чинного процесуального законодавства щодо обов'язкової сплати судового збору, що є порушенням п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України.
Вищевказане свідчить, що позовну заяву подано без додержання усіх вимог, викладених у статтях 162 і 164 ГПК України.
Виконання позивачем вимог процесуального законодавства, які він зобов'язаний вчиняти до подання позову, не може здійснюватися після порушення провадження у справі.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку щодо необхідності залишення без руху позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “УКРАЇНСЬКА ЗЛАГОДА», м. Київ до Фізичної особи-підприємця Журавель Єлизавети Степанівни, м. Запоріжжя про стягнення 11 279,00 грн. заборгованості основного боргу за поставлений товар з договором поставки та надання позивачу строку для усунення вищевказаних недоліків терміном не пізніше 10 днів з дня отримання даної ухвали, шляхом оформлення позовної заяви відповідно до вимог п., п. 2, 3, 5, 8 ч. 3 ст. 162, п., п. 1, 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України, а саме: оформити позовну заяву із зазначенням реєстраційного номеру облікової картки платника податків відповідача, а також зазначенням відомостей про наявність/відсутність у відповідача електронного кабінету в підсистемі “Електронний суд» ЄСІКС; надати суду повний та документально обґрунтований розрахунок заявленої до стягнення суми заборгованості із визначенням періоду нарахування; надати суду письмові докази на підтвердження господарських правовідносин між сторонами, а саме: договір поставки, укладений між сторонами, з усіма додатками до нього, видаткові накладні на поставлений товар, довіреності на отримання товару, тощо; надати належні документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви саме в тій редакції, яка надійшла на адресу суду, і доданих до неї документів відповідно до комплектності документів, що надійшли на адресу суду (оригінал опису вкладення відправленої поштової кореспонденції із зазначенням вичерпного переліку документів, які направляться, та оригінал поштової квитанції (чеку); сплатити судовий збір в порядку і розмірі, встановлених законом, в сумі 2662,40 грн (належні докази сплати надати суду в оригіналі). Всі зазначені докази надати до суду у вказаний вище строк.
Частинами 3 та 4 ст. 174 ГПК України передбачено, що якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Керуючись ст.ст. 164, 172, 174, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовну заяву (вх. № 198/08-07/26 від 19.01.2026) Товариства з обмеженою відповідальністю “УКРАЇНСЬКА ЗЛАГОДА», м. Київ до Фізичної особи-підприємця Журавель Єлизавети Степанівни, м. Запоріжжя про стягнення 25903,00 грн заборгованості основного боргу за поставлений товар з договором поставки залишити без руху.
2. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю “УКРАЇНСЬКА ЗЛАГОДА», м. Київ строк для усунення недоліків позовної заяви терміном не пізніше 10 днів з дня отримання даної ухвали, шляхом оформлення позовної заяви відповідно до вимог п., п. 2, 3, 5, 8 ч. 3 ст. 162, п., п. 1, 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України, а саме:
- оформити позовну заяву із зазначенням реєстраційного номеру облікової картки платника податків відповідача, а також зазначенням відомостей про наявність/відсутність у відповідача електронного кабінету в підсистемі “Електронний суд» ЄСІКС;
- надати суду повний та документально обґрунтований розрахунок заявленої до стягнення суми заборгованості із визначенням періоду нарахування;
- надати суду письмові докази на підтвердження господарських правовідносин між сторонами, а саме: договір поставки, укладений між сторонами, з усіма додатками до нього, видаткові накладні на поставлений товар, довіреності на отримання товару, тощо;
- надати належні документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви саме в тій редакції, яка надійшла на адресу суду, і доданих до неї документів відповідно до комплектності документів, що надійшли на адресу суду (оригінал опису вкладення відправленої поштової кореспонденції із зазначенням вичерпного переліку документів, які направляться, та оригінал поштової квитанції (чеку);
- сплатити судовий збір в порядку і розмірі, встановлених законом, в сумі 2662,40 грн (належні докази сплати надати суду в оригіналі).
Всі зазначені докази надати до суду у вказаний вище строк та направити іншим учасникам справи (докази у підтвердження чого надати суду).
3. Суд роз'яснює позивачу, що в разі не усунення всіх недоліків у встановлений судом строк, заява вважається неподаною і повертається заявнику на підставі п. 4 ст. 174 ГПК України.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 22.01.2026 та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Суддя І.В. Давиденко