номер провадження справи 6/205/25
22.01.2026 Справа № 908/3482/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Федько Олександри Анатоліївни, розглянув у спрощеному позовному провадженні без виклику представників сторін справу № 908/3482/25
за позовом: Запорізького державного медико-фармацевтичного університету (69035, м. Запоріжжя, бул. Марії Примаченко, буд. 26)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНТИНЕНТ ХХІ» (69083, м. Запоріжжя, вул. Східна, буд. 12)
про стягнення грошової суми.
Процесуальні дії по справі.
21.11.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вх. № 3838/08-07/25) Запорізького державного медико-фармацевтичного університету до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “КОНТИНЕНТ ХХІ» про стягнення суми 8820,39 грн, яка складається з: 6688,80 грн - основний борг, 1418,03 грн - пеня, 401,33 грн - штраф, 116,55 грн - 3% річних та 195,68 грн - інфляційні втрати.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 21.11.2025, здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3482/25 та визначено до розгляду судді Федько О.А.
Ухвалою суду від 26.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/3482/25 в порядку спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 6/205/25. Постановлено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи. Розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/3482/25. Запропоновано відповідачу протягом 15 днів з дня отримання ухвали надати суду відзив на позовну заяву разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача або визнання позовних вимог, якщо такі докази не надані позивачем.
Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою (ч. 7 ст. 6 ГПК України).
Згідно з положеннями п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі №908/3482/25 від 26.11.2025 була направлена учасникам справи до їхніх електронних кабінетів в підсистемі Електронний суд та отримана ними 26.11.2025 о 12 год. 00 хв. (позивач) та о 12 год. 04 хв. (відповідач), про що свідчать довідки про доставку електронних листів.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, 26.12.2025 сплив тридцятиденний строк наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, а тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.
Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд визнав надані документи достатніми для всебічного та об'єктивного розгляду спору.
Ураховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує повне рішення без його проголошення - 22.01.2026.
Оскільки розгляд справи здійснювався без виклику представників сторін, фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України не проводилось.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
В якості підстави для звернення з позовом позивач зазначив про наявність між сторонами господарських правовідносин, які врегульовані договором про закупівлю товару за державні кошти №196Т-23 від 25.09.2023. Позивач доводить, що зобов'язання за вказаним правочином виконав та перерахував на користь відповідача грошові кошти в загальній сумі 249869,40 грн. Відповідач зобов'язання щодо поставки товару (бензин А-95, бензин А-92) за вказаним договором в повному обсязі не виконав, внаслідок чого невикористаними залишилися картки на бензин А-95 на 120 літрів на загальну суму 6688,80 грн. Зазначає, що 23.04.2025 направив на адресу відповідача вимогу №01-04/1595 про повернення вартості не отриманого товару в сумі 6688,80 грн. У зв'язку з неповерненням відповідачем суми попередньої оплати, позивач нарахував та заявив до стягнення штраф у розмірі 401,33 грн, пеню в розмірі 1418,03 грн, суму 3% річних в розмірі 116,55 грн за період прострочення з 23.04.2025 по 20.11.2025 та інфляційні втрати в розмірі 195,68 грн за період прострочення травень-жовтень 2025 року.
Відповідач не скористався наданим йому законом правом на подання відзиву на позов.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) від сторін суду не надходило.
Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Ураховуючи ненадання відповідачем відзиву на позов, суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
25.09.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «КОНТИНЕНТ ХХІ» (постачальник, відповідач у справі) та Запорізьким державним медико-фармацевтичним університетом (покупець, позивач у справі) укладено договір про закупівлю товару за державні кошти №196Т-23 (надалі - договір), за умовами якого постачальник приймає на себе зобов'язання передати Покупцю у власність товар (паливно-мастильні матеріали (талони)) загальною вартістю 249 870,00 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 41645,00 грн, а Покупець зобов'язується оплатити і прийняти вказаний товар (п. 1.1 договору).
Пунктом 2.2 договору встановлено, що відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (талони пластикові, паперові або паливні скретч-картки) на отримання товару відповідно Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997. Довірчі документи передаються Постачальником Покупцю за заявою Покупця у строк передбачений у заяві, але не пізніше трьох календарних днів після отримання заявки.
Термін поставки товару: до закінчення терміну дії довірчого документу (талони пластикові, паперові або паливні скретч-картки). Термін дії довірчого документу в даному випадку повинен бути не менше року з дати їх отримання, з можливістю продовження (п. 2.3 договору).
За умовами п. 2.4 договору фактична передача Покупцю товару за цим договором здійснюється на АЗС Постачальника шляхом заправки автомобілів Покупця при пред'явленні довірчого документа (талонів пластикових, паперових або паливних скретч-карток).
Пунктом 4.3 договору встановлено, що розрахунки за цим договором здійснюються в національній валюті України (гривня) на підставі видаткової накладної відповідно до рахунку, наданого Постачальником, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 30 банківських днів з дати їх отримання від Постачальника згідно умов цього договору та в порядку, визначеному Бюджетним кодексом України, але в будь якому разі з врахуванням Постанови Кабінету Міністрів України від 09.06.2021 №590 «Про затвердження Порядку виконання повноважень Державною казначейською службою в особливому режимі в умовах воєнного стану» та Наказу Міністерства охорони здоров'я від 09.05.2022 №761 «Про затвердження переліку медичного обладнання для забезпечення потреб сфери охорони здоров'я в умовах воєнного стану».
За умовами п. 5.2 договору Постачальник, зокрема, зобов'язаний забезпечити відпуск товару Покупцеві за допомогою довірчих документів (заправка автотранспорту Покупця).
У пункті 6.2 договору сторонами погоджено, що за порушення строків поставки товару (передача довірчих документів або відпуск Товару з АЗС), Постачальник сплачує Покупцеві пеню в розмірі 0,1% від вартості не поставленого у визначений строк товару за кожний день такої затримки до повного їх виконання. А за прострочення понад тридцять календарних днів, додатково утримується штраф у розмірі 7% від указаної вартості.
Згідно з п. 8.1 договору цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і скріплення печатками сторін та діє до 31 грудня 2023 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором.
Додатком №1 до договору є Специфікація, за умовами якої Постачальник зобов'язаний передати Покупцю бензин А-92 та А-95 у загальній кількості 4500 літрів на суму 249 870,00 грн.
Позивач на виконання умов договору перерахував відповідачу вартість паливно-мастильних матеріалів (бензин А-92 та А-95) в загальній сумі 249869,40 грн, про що свідчать платіжні інструкції, копії яких наявні в матеріалах справи (арк.спр.13-15).
Згідно з видатковою накладною №41 від 28.11.2023 на суму 55740,00 грн відповідач передав Покупцю скретч-картки у кількості 100 штук (на бензин А-95) на 1000 літрів, про що сторонами підписаний Акт приймання-передачі талонів на відпуск ПММ від 28.11.2023.
Згідно з видатковою накладною №44 від 18.12.2023 на суму 76316,40 грн відповідач передав Покупцю скретч-картки у кількості 118 штук (18 талонів на бензин А-92 та 100 талонів на бензин А-95) на 1380 літрів, про що сторонами підписаний Акт приймання-передачі талонів на відпуск ПММ від 18.12.2023.
Протягом 2023-2024 років Товариство використало 180 літрів бензину А-92 та 2080 літрів бензину А-95 за скетч-картками відповідно до умов договору.
Через відсутність палива на АЗС Позивач не використав 12 штук скретч-карток (талонів) на бензин А-95 номіналом 10 літрів на загальну суму 6688,80 грн, копії яких містяться в матеріалах справи.
У зв'язку з неможливістю використати скретч-картки за вказаним договором позивач направив на адресу відповідача вимогу №01-04/1595, відповідно до якої вимагав у разі неможливості відновлення отримання за скретч-картками бензину А-95 у строк до 15.05.2025, повернути вартість не отриманого бензину у кількості 120 літрів в сумі 6688,80 грн.
Претензія залишена відповідачем без відповіді, оплачений позивачем товар йому не передано, попередня оплата не повернута.
Загальна вартість не переданого відповідачем товару відповідно до договору про закупівлю товару за державні кошти №196Т-23 від 25.09.2023, який оплачений позивачем, становить 6688,80 грн.
Внаслідок порушення відповідачем строків поставки товару позивач керуючись п. 6.2 договору, ст.ст. 611, 625 ЦК України нарахував та заявив до стягнення пеню, 7% штрафу, 3% річних та інфляційні втрати.
Зазначені вище обставини стали підставою для звернення позивача до суду, за яким відкрито провадження у даній справі.
Доказів передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати, внесеної позивачем, відповідач на час розгляду справи суду не надав.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Спірні правовідносини сторін є господарськими та врегульовані договором про закупівлю товару за державні кошти №196Т-23 від 25.09.2023, який за своєю правовою природою є договором поставки.
Згідно з приписами ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
З положень статей 662, 663 ЦК України вбачається, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
За змістом ч. 1 статті 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Учасники правочину в пункті 4.3 договору узгодили порядок розрахунків за товар, а саме протягом 30 банківських днів з дати отримання рахунку та видаткової накладної. Тобто Замовник (позивач) здійснює попередню оплату за отримання товару в майбутньому.
Матеріали справи містять докази перерахування позивачем відповідачу попередньої оплати в загальному розмірі 249869,40 грн, про що свідчать платіжні інструкції № 5977 від 03.10.2023, №6458 від 07.11.2023, №6687 від 28.11.2023, №6691 від 28.11.2023, №7375 від 22.12.2023 та №7376 від 22.12.2023.
Відповідач передав позивачеві довірчі документи (скретч-картки) на придбання палива (бензин А-92 та А-95), про що свідчать видаткові накладні: №44 від 18.12.2023 та №41 від 28.11.2023.
Постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997 затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, згідно яких торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів (надалі - АЗС) (абзац 2 п.3 Правил).
Згідно з п.9 Правил, розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.
Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року №281/171/578/155 затверджена Інструкція про порядок приймання,транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція).
Згідно з п.3 Інструкції, талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Порядок відпуску нафтопродуктів за талонами визначений у п.п.10.3.3 Інструкції, а саме: форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона.
З огляду на викладене, талон є документом, який засвідчує право його власника отримати пальне на АЗС.
Аналіз наявних в матеріалах справи доказів свідчить про недопоставку відповідачем товару за договором №196Т-23 від 25.09.2023, який оплачений позивачем, на суму 6688,80 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановленийдоговором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Таким чином, відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його в установлений строк.
Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання.
Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 ЦК України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року по справі №918/631/19.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Аналіз матеріалів справи свідчить, що відповідач не дотримався встановлених договором №196Т-23 від 25.09.2023 умов щодо передачі товару позивачеві в обумовленій кількості, відтак у нього виник обов'язок повернути суму грошових коштів, сплачених позивачем в якості попередньої оплати за товар, який не переданий відповідачем.
Відповідач попередню оплату в загальній сумі 6688,80 грн за договором №196Т-23 від 25.09.2023 у встановлений у вимозі №01-04/1595 від 23.04.2025 строк (до 15.05.2025) позивачеві не повернув.
Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідач заявлені позовні вимоги належними та допустимими доказами не спростував, доказів своєчасної поставки товару (бензину А-92, А-95) на суму отриманої передоплати або повернення суми попередньої оплати в розмірі 6688,80 грн суду не надав.
Ураховуючи вище встановлені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 6688,80 грн заборгованості (попередньої оплати) за договором №196Т-23 від 25.09.2023, є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Також за неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання (повернення суми передоплати в розмірі 6688,80 грн) позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 7% штрафу в сумі 401,33 грн, пеню у розмірі 1418,03 грн та 3% річних у розмірі 116,55 грн за період прострочення з 23.04.2025 по 20.11.2025, інфляційні втрати у розмірі 195,68 грн за загальний період прострочення травень 2025 - жовтень 2025.
Згідно з ч. 1 ст. 610 та п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного Кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.
Згідно зі ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Пунктом 6.2 договору сторонами погоджено, що за порушення строків поставки товару (передача довірчих документів або відпуск Товару з АЗС), Постачальник сплачує Покупцеві пеню в розмірі 0,1% від вартості не поставленого у визначений строк товару за кожний день такої затримки до повного їх виконання. А за прострочення понад тридцять календарних днів, додатково утримується штраф у розмірі 7% від указаної вартості.
Відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення.
Отже, зважаючи на юридичну природу правовідносин між сторонами, на них поширюється дія положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний, в тому числі, сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Факт неналежного виконання відповідачем зобов'язання щодо своєчасної поставки товару та повернення суми попередньої оплати за договором підтверджується матеріалами справи та є доведеним.
Як установлено судом, у зв'язку з неможливістю отримати паливо, позивач направив на адресу відповідача вимогу №01-04/1595, відповідно до якої вимагав у разі неможливості відновлення отримання за скретч-картками бензину А-95 у строк до 15.05.2025, повернути вартість не отриманого бензину у кількості 120 літрів в сумі 6688,80 грн.
Як послідовно зазначає Верховний Суд, прийменник «до» з календарною датою в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь (постанови Верховного Суду від 25.04.2018 у справі N 803/350/17 та у справі N 815/4720/16, від 13.06.2018 у справі N 815/1298/17, від 14.08.2018 у справі N 803/1387/17, від 28.08.2018 у справі N 814/4170/15, від 08.10.2018 у справі N 927/490/18).
Отже, зі змісту вимоги №01-04/1595 вбачається, що останнім днем строку повернення суми передплати є 15.05.2025, відтак прострочення виконання починається з 16.05.2025.
Аналіз статей 612, 625, 530 ЦК України свідчить, що для оцінки правильності нарахування позивачем пені та компенсаційних санкцій слід встановити не тільки документально підтверджену суму боргу, а й дату, коли зобов'язання мало бути виконано, тобто з'ясувати момент прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Прострочення слід розглядати як юридичний склад, що тягне за собою зміну правовідносин сторін по зобов'язанню, яке не виконано в строк. Складовими прострочення при цьому є такі юридичні факти: наявність між сторонами договірних відносин, настання строку виконання зобов'язання, невиконання стороною зобов'язання у встановлений строк.
Щодо вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 195,68 грн за загальний період прострочення травень 2025 - жовтень 2025 суд зазначає таке.
Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 виклав правову позицію щодо застосуванням механізму розрахунку інфляційних втрат у порядку частини 2 статті 625 ЦК України у разі, якщо прострочення виконання грошового зобов'язання становить неповний місяць.
В наведеній постанові об'єднана палата Касаційного господарського суду роз'яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд доходить висновку, що такий розрахунок є неправильним, внаслідок включення до розрахунку травня 2025 року. З урахуванням висновків, наведених судом, правомірним є стягнення з відповідача інфляційних втрат за період червень 2025 - жовтень 2025 року, який за розрахунком суду становить 107,33 грн. Суд задовольняє позовні вимоги в цій частині, в іншій частині вимог про стягнення інфляційних втрат (88,35 грн) суд відмовляє.
Стосовно розрахунку 7% штрафу за порушення відповідачем зобов'язання з поставки товару понад 30 календарних днів в сумі 401,33 грн, суд зазначає про допущення позивачем при розрахунку математичних помилок, внаслідок чого заявлений розмір штрафу є неправильним. У той же час, оскільки заявлена позивачем до стягнення сума є меншою, ніж розрахована судом, вказана вимога позивача про стягнення 7% штрафу у розмірі 401,33 грн підлягає задоволенню повністю, що відповідає принципу диспозитивності господарського судочинства.
Щодо вимог позивача про стягнення пені у розмірі 1418,03 грн та 3% річних у розмірі 116,55 грн за період прострочення з 23.04.2025 по 20.11.2025, суд зазначає наступне.
Позивач нараховує відповідачеві пеню та 3% річних за порушення ним строку виконання грошового зобов'язань з 23.04.2025 (день складання вимоги).
Як встановлено судом, позивач у вимозі №01-04/1595 від 23.04.2025 встановлював строк для забезпечення позивачем отримання товару за скетч-картками або повернення суми попередньої оплати - до 15.05.2025.
З огляду на викладене відповідач зобов'язаний відновити отримання товару за скетч-картками або повернути грошові кошти - не пізніше 15.05.2025. Відтак, з 16.05.2025 відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов'язання щодо повернення суми попередньої оплати позивачеві.
Згідно з перерахунком, здійсненим судом за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», сума 3% річних за період прострочення з 16.05.2025 по 20.11.2025 складає 103,91 грн, сума пені за період прострочення з 16.05.2025 по 20.11.2025 складає - 1264,18 грн. В іншій частині вимог щодо стягнення 3% річних (12,64 грн) та пені (153,85 грн) суд відмовляє, оскільки такі вимоги заявлені безпідставно.
Таким чином позов задовольняється судом частково.
Щодо розподілу судових витрат.
Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства, віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
За результатами вирішення спору судові витрати щодо судового збору у справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНТИНЕНТ ХХІ» (69083, м. Запоріжжя, вул. Східна, буд. 12, ідентифікаційний код юридичної особи 44868552) на користь Запорізького державного медико-фармацевтичного університету (69035, м. Запоріжжя, бул. Марії Примаченко, буд. 26, ідентифікаційний код юридичної особи 45030873) суму боргу в розмірі 6688,80 грн (шість тисяч шістсот вісімдесят вісім гривень 80 коп.), штраф у розмірі 401,33 грн (чотириста одну гривню 33 коп.), пеню в розмірі 1264,18 грн (одну тисячу двісті шістдесят чотири гривні 18 коп.), 3% річних в розмірі 103,91 грн (сто три гривні 91 коп.), інфляційні втрати в розмірі 107,33 грн (сто сім гривень 33 коп.) та судовий збір в розмірі 2352,41 грн (дві тисячі триста п'ятдесят дві гривні 41 коп.).
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
В іншій частині позову відмовити.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 22.01.2026.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вебадресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя О.А. Федько