номер провадження справи 19/193/25
19.01.2026 Справа № 908/3338/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Давиденко І.В. розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників матеріали справи № 908/3338/25
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр екології та розвитку нових технологій" (вул. Скоропадського Павла Гетьмана, буд. 33, офіс 75, ідентифікаційний код 40118586)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Дніпроенергосталь" (вул. Експресівська, буд. 6, м. Запоріжжя, 69008, ідентифікаційний код 23881078)
про стягнення 802 679,22 грн
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (сформована у системі "Електронний суд" 30.10.2025, зареєстрована в канцелярії суду за вх. №3670/08-07/25 31.10.2025) ТОВ "Центр екології та розвитку нових технологій" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Дніпроенергосталь" 802 679,22 грн, які складаються з: 629 000,00 грн основного боргу за договором про надання послуг № 0849/085-02 від 25.03.2024, 92 322,09 грн пені, 18 744,88 грн. 3% річних та 62 612,25 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань зо договором щодо сплати вартості наданих послуг з розробки спеціалізованої екологічної документації, у відповідача виникла заборгованість в розмірі 629 000,00 грн. За доводами позивача, прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання надає підстави для нарахування на суму основного боргу пені та компенсаційних нарахувань за весь час прострочення. Посилаючись на приписи ст.ст. 530, 546, 548, 549, 610, 625 ЦК України, позивач просив позов задовольнити.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.10.2025, справі присвоєно єдиний унікальний номер 908/3338/25 та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.
Оскільки, предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача суми в розмірі 802 679,22 грн, вказана сума не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та справа не відноситься до визначеного ч. 4 ст. 247 ГПК України виключного переліку категорій справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження, тому суд ухвалив розглядати справу у спрощеному позовному провадженні.
Ухвалою суду від 10.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3338/25; присвоєно справі номер провадження 19/193/25, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство ""Дніпроенергосталь" є: 69008, м.Запоріжжя, вул. Експресівська, буд. 6.
Оскільки у Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Дніпроенергосталь" наявний зареєстрований електронний кабінет в системі "Електронний суд", повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі здійснено шляхом направлення ухвали суду в його електронний кабінет.
Згідно із довідкою про доставку електронного листа, ухвала суду про відкриття провадження у справі № 908/3338/25 доставлена відповідачу в його електронний кабінет 10.11.2025.
Судом враховано, що відповідно до ст. 6 ГПК України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 5). Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою (ч. 7).
Отже, отримання процесуальних документів через підсистему "Електронний суд" є належним способом повідомлення для осіб, які в обов'язковому порядку мають зареєструвати електронний кабінет в системі ЄСІКС.
Отже, судом вжито необхідних та достатніх заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/3338/25 та розгляд справи.
Судом також враховано, що відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини (викладеної у рішенні у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.08), сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Таким чином, не лише на суд покладається обов'язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України "Єдиний державний реєстр судових рішень"://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України "Про доступ до судових рішень" від 22.12.05 за №3262-IV є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій сплив, вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому, суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву (ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України).
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно зі ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відзив на адресу суду від відповідача у встановлений в ухвалі суду від 10.11.2025 у справі № 908/3338/25 процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача у цей строк не надходило.
Згідно зі ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У відповідності до ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
За таких обставин, суд визнав наявні в матеріалах справи № 908/3338/25 письмові докази достатніми для всебічного, повного та об'єктивного розгляду спору.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення ухвалено без його проголошення - 19.01.2026.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр екології та розвитку нових технологій" (Виконавцем, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Дніпроенергосталь" (Замовником, відповідачем у справі) 25.03.2024 укладений договір про надання послуг № 0849/085-02 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору, Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується надати послуги з розробки спеціалізованої екологічної документації, передбаченої цим договором, склад та вимоги до порядку яких викладені у Додатку 1 до цього договору - «Технічному завданні».
Пунктами 1.2, 1.3 Договору передбачено, що послуги надаються та оплачуються послідовно за етапами в строки, зазначені у Додатку 2 до цього договору - «Календарному плані». Вартість послуг визначається Додатком 3 до цього договору - «Протоколом узгодження договірної ціни».
За умовами п. 2.1 Договору, вартість послуг за цим договором складає 684 000,00 грн, в т.ч. ПДВ. Вартість послуг - договірна.
Згідно із п. 2.4 Договору, оплата Замовником етапів наданих послуг здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця, вказаний в цьому договорі, протягом 30 календарних днів після підписання сторонами Акту надання послуг за кожним етапом.
Згідно із підпунктами 3.2.1, 3.2.2 Договору, Замовник зобов'язується, зокрема: оплатити Виконавцю надані послуги в розмірі та в строки, встановлені цим договором; прийняти виконання кожного етапу надання послуг та послуг в цілому в порядку й у строки, передбачені цим Договором.
Відповідно до п. 4.1 Договору, за результатами кожного етапу надання послуг, але не пізніше 2 числа місяця, наступного за звітним, Виконавець надає Замовнику звітні документи. Виконавець надає Замовнику Акти надання послуг до 25 числа звітного місяця. Звітні документи повинні бути оформлені у встановленому порядку згідно Технічного завдання.
Згідно із пунктами 4.2, 4.3 Договору, Замовник зобов'язаний у термін не пізніше 10 календарних днів з дати отримання звітних документів та Акту надання послуг направити Виконавцю підписаний Акт надання послуг або мотивовану відмову від приймання послуг. У разі мотивованої відмови Замовника від підписання Акту надання послуг складається акт виявлених недоробок. Терміни для усунення зауважень узгоджуються в акті недоробок.
Відповідно до п. 5.1 Договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2024 або до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по договору.
Відповідно до Календарного плану позивачем надано, а відповідачем прийнято етапи наданих послуг та підписані відповідні Акти здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) на загальну суму 684 000,00 грн., а саме:
- Акт № 1 від 01.10.2024 на суму 342 000,00 грн з ПДВ;
- Акт № 2 від 01.10.2024 на суму 270 000,00 грн з ПДВ;
- Акт № 3 від 25.10.2024 на суму 72 000,00 грн з ПДВ.
На оплати відповідачу були виставлені відповідні рахунки.
На виконання умов Договору позивачем підготовлено та супроводжено матеріали з оцінки впливу на довкілля (ОВД) та отримано висновок за процедурою «Оцінка впливу на Довкілля» на проект: «Уловлювання та очищення неорганізованих викидів міксера КЦ ПРАТ «КАМЕТ-СТАЛЬ» №21/01-8183/1 від 10.10.2024, виданого Міндовкілля, дата офіційного опублікування в реєстрі ОВД 10.10.2024 (Висновок з ОВД).
Відповідач договірні зобов'язання з оплати за надані послуги виконав частково, сплативши 31.01.2025 частину заборгованості в розмірі 55 000,00 грн. за Актом № 1 від 01.10.2024, про що свідчить інформаційне повідомлення про зарахування коштів № 952 від 31.01.2025.
Загальний залишок простроченої заборгованості складає 629 000,00 грн.
Оскільки відповідачем не було здійснено повну оплату наданих за Договором послуг, позивачем на його адресу направлено претензію б/н від 15.09.2025 з вимогою протягом семи днів з моменту отримання даної претензії сплатити про сплату 629 000,00 грн заборгованості. Направлення претензії підтверджується копіями опису вкладення, накладною та фіскального чеку №0210500200264 від 15.09.2025.
Також 15.09.2024 ТОВ «ЦЕРН» направило претензію № б/н від 15.09.2025 з вимогою про сплату протягом семи днів заборгованості у сумі 629 000,00 грн на електронну пошту ТОВ НВП «ДНІПРОЕНЕРГОСТАЛЬ», destal@ukr.net , яка була зазначена у Договорі.
Вказана претензія залишилась без відповіді та задоволення.
Невиконання відповідачем зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати вартості наданих позивачем послуг стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), згідно з якою господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини першої ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
За своєю правовою природою договір № 0849/085-02 від 25.03.2024 є договором про надання послуг.
За правилами ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Обставини справи свідчать, що відповідачем виконані, а позивачем прийняті без зауважень передбачені Договором послуги, що підтверджується двостороннє підписаними Актами здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) на загальну суму 684 000,00 грн.
Жодних зауважень щодо якості виконаних робіт від відповідача на момент підписання актів не надходило. В кожному акті зазначено, що Замовник претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.
Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Строк оплати виконаних робіт визначений п. 2.4 Договору - 30 календарних дів після підписання сторонами Акту надання послуг за кожним етапом.
Отже, з урахуванням п. 2.4 Договору строки оплати наданих послуг закінчились: за актами №1 та № 2 від 01.10.2024 - 31.10.2024; за актом №3 від 25.10.2024 - 24.11.2024.
За твердження позивача, відповідач оплату наданих послуг здійснив частково на суму 55 000,00 грн. Доказів протилежного суду відповідачем не надано.
Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов'язання, та факт несплати відповідачем вартості прийнятих за Договором робіт у визначений зобов'язанням термін суд визнав доведеним.
Враховуючи вищенаведене, суд визнав вимоги позивача про стягнення з відповідача 629 000,00 грн заборгованості правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
За порушення грошового зобов'язання позивач нарахував відповідачу 92 322,09 грн пені, 18 744,88 грн 3% річних та 62 612,25 грн інфляційних втрат.
Відповідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.
Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пунктом 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (далі - Закон), платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
При цьому, ст. 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Отже, визначальним для строку нарахування штрафних санкцій є наявність в умовах договору, визначеного за домовленістю сторін правочину, іншого порядку, ніж той, що законодавець передбачив у вказаній нормі.
При цьому, положенням ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду.
Позивачем вимога про стягнення 92 322,09 грн пені заявлена на підставі п. 6.3 Договору, яким передбачено, що за несвоєчасне виконання зобов'язань за цим Договором, сторони сплачують пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно виконаного стороною зобов'язання за кожний день прострочення.
Оскільки положення договору в даному випадку не містить вказівку на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ч. 6 ст. 232 ГК України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі спливом шестимісячного строку.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за період з 01.11.2024 по 30.01.2025 за Актом № 1, за період з 01.02.2025 по 30.04.2025 за Актом №1 з урахуванням часткової сплати 31.01.2025 на суму 55 000,00 грн, за період з 01.11.2024 по 30.04.2025 за Актом №2, за період з 25.11.2024 по 24.05.2025 за Актом №3, суд визнав його правильним, до стягнення підлягає 92 322,09 грн пені, як і визначено позивачем. Вимога про стягнення з відповідача пені задовольняється судом у заявленій сумі.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, вимоги про стягнення з нього 3% річних та інфляційних втрат заявлені позивачем обґрунтовано.
Судом перевірено розрахунок 3% річних за заявлений позивачем загальний період з 01.11.2024 по 30.01.2025 (визначений аналогічно періоду, наведеному у розрахунку пені) , та визнано правильним. До стягнення підлягає сума 18 744,88 грн 3% річних, як і заявлено позивачем.
При перевірці розрахунку позивача за вимогою про стягнення втрат від інфляції суд виходив з наступного:
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Не виконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.20 у справі № 910/13071/19 надала наступні роз'яснення:
- сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця;
- якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці;
- методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
1) час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
2) час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за кожним окремо актом за визначений позивачем загальний період з 01.11.2024 по 30.01.2025 (визначений аналогічно періоду, наведеному у розрахунку пені), суд визнав його правильним. До стягнення підлягає сума 62 612,25 грн інфляційних втрат.
Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).
Частинами 1, 2 ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
В даному випадку, позивачем доведено обґрунтованість та правомірність заявлених позовних вимог.
Відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст. 74 ГПК України, визнані судом обґрунтованими позовні вимоги не спростував, доказів, які могли б свідчити про виконання ним зобов'язання по оплаті вартості наданих позивачем послуг, або підстав для звільнення від такого обов'язку, не надав.
На підставі викладеного, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Дніпроенергосталь" (вул. Експресівська, буд. 6, м. Запоріжжя, 69008, ідентифікаційний код 23881078) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр екології та розвитку нових технологій" (вул. Скоропадського Павла Гетьмана, буд. 33, офіс 75, ідентифікаційний код 40118586) - 629 000 (шістсот двадцять дев'ять тисяч) грн 00 коп. основного боргу, 92 322 (дев'яносто дві тисячі триста двадцять дві) грн 09 коп. пені, 18 744 (вісімнадцять тисяч сімсот сорок чотири) грн 88 коп. 3% річних, 62 612 (шістдесят дві тисячі шістсот дванадцять) грн 25 коп. інфляційних втрат та 9 632 (дев'ять тисяч шістсот тридцять дві) грн 15 коп. витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення складено та підписано після виходу судді з відпустки 22.01.2026.
Суддя І.В. Давиденко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.