Справа №: 297/4132/25
21 червня 2026 року м. Берегове
Суддя Берегівського районного суду Закарпатської області Ільтьо І. І., розглянувши матеріали, які надійшли з відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешканця АДРЕСА_1 , непрацюючого, громадянина України,
за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП та ч. 1 ст. 185-10 КУпАП,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення Серія ЗхРУ №340177 та ЗхРУ №340176 від 05.12.2025 року вбачається, що 05.12.2025 року, близько 12 год. 00 хв. прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» на напрямку 329 прикордонного знаку на околиці н.п. Батрадь, в межах контрольованого прикордонного району на відстані близько 3000 метрів від лінії державного кордону було виявлено та затримано ОСОБА_1 при здійсненні спроби незаконного перетину державного кордону України в Угорщину поза пунктами пропуску через державний кордон. Під час затримання здійснив злісну непокору законній вимозі військослужбовця ДПС України, а саме вдався до втечі в напрямку 329 прикордонного знаку та не виконав неодноразову повторювальну законну вимогу старшого прикордонного наряду «Прикордонний патруль» лейтенанта ОСОБА_2 зупинитись вчиняти протиправні дії відмовився виконувати.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги передбачені ст.ст. 9, 12 ЗУ «Про державний кордон України» від 04.11.1991 року, ч. 2 ст. 23 ЗУ «Про Державну прикордонну службу» від 03.04.2003 року та вчинив адміністративні правопорушення передбачене ч. 1 ст. 204-1 та ч. 1 ст. 185-10 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явились, про місце дату та час судового засідання були повідомлені належним чином. Згідно матеріалів справи просив розглянути без його участі.
Відповідно до ст. 268 КУпАП: при розгляді справ про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 204-1 КУпАП та ч. 1 ст. 185-10 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов'язковою.
Відтак, суддя відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, вважає за можливе провести розгляд справи в відсутність ОСОБА_1 , оскільки матеріали справи містять достатньо доказів, на підставі яких можливо розглянути справу та винести рішення, що сприятиме досягненню завдань, визначених ст. 245 КУпАП, та розгляду справи в межах строків, які передбачені ст. 277 КУпАП.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі, суддя приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 251 КУпАП: доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 252 КУпАП: орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Підставою притягнення суб'єкта правопорушення до юридичної відповідальності є наявність в його діях складу правопорушення.
Склад правопорушення - це сукупність передбачених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення.
Частиною 1 статті 204-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов'язковими елементами якого є: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.
Так, об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, полягає у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади, вчинене повторно протягом року.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення Серії ЗхРУ №340177 від 05.12.2025 року, ОСОБА_1 вчинив спробу незаконного перетину державного кордону України з України в Угорщину поза пунктами пропуску через державний кордон України, на напрямку 329 прикордонного знаку на околиці н.п. Батрадь на відстані близько 3000 метрів до ДКУ.
Слід зазначити, що сам по собі факт перебування громадянина України на відстані 3000 метрів від лінії державного кордону не може свідчити про його умисел або намір на вчинення незаконного перетину кордону, а відтак не є достатньою підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Крім того, суддею досліджено протокол про адміністративне правопорушення Серії ЗхРУ 340177 від 05.12.2025 року, протокол про адміністративне затримання від 05.12.2025 року, протокол особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 05.12.2025 року, рапорт від 05.12.2025 року та Схему виявлення та затримання громадянина України від 05.12.2025 року.
Разом з тим, зазначені матеріали не містять належних і допустимих доказів, які б у сукупності беззаперечно підтвердили, що ОСОБА_1 мав прямий умисел а незаконне перетинання державного кордону України.
Фактичні дані, викладені у матеріалах справи, мають формальний характер і не містять об'єктивних відомостей, які б свідчили про вчинення особою саме спроби незаконного перетинання державного кордону України, а також про наявність у нього прямого умислу на вчинення такого правопорушення.
На підставі викладеного, слідує, що орган, який склав протокол, не надав жодних беззаперечних та достатніх доказів, які б підтверджували вчинення ОСОБА_1 дій, передбачених частиною 1 статті 204-1 КУпАП, і яких було б достатньо для визнання його винним у вчиненні правопорушення, зазначеного у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення.
Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).
Відповідно до ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Підсумовуючи наведене, ретельно дослідивши та перевіривши в ході розгляду усі наявні в справі докази, приходжу до переконання про відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, оскільки належних, достовірних і допустимих доказів, яких було б достатньо для визнання його винним у спробі незаконного перетину державного кордону України в судовому засіданні встановлено не було, тому провадження у справі про адміністративне правопорушення слід закрити у зв'язку з відсутністю в діях складу правопорушення.
При цьому, як вбачається з протоколу Серія ЗхРУ №340176 від 05.12.2025 року ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, за яке передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 185-10 КУпАП.
Відповідно до ч. 1 ст. 185-10 КУпАП злісна непокора законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з охороною державного кордону, суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні чи здійсненням прикордонного контролю в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України або контрольних пунктах в'їзду-виїзду, або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України.
З положень частини 1 статті 185-10 КУпАП вбачається, що об'єктивну сторону даного правопорушення, серед іншого, складає злісна непокора законному розпорядженню чи вимозі працівника Державної прикордонної служби, при виконанні ним службових обов'язків, пов'язаних з охороною державного кордону, суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні чи здійсненням прикордонного контролю в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України або контрольних пунктах в'їзду-виїзду.
Об'єктивна сторона складу зазначеного адміністративного правопорушення полягає у вчиненні такого діяння: відкритої відмови виконати законне розпорядження чи вимогу, військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з охороною державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні або члена громадського формування: а охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України а так само іншого умисного невиконання зазначених розпоряджень та вимог. Розпорядження та вимоги, які зазначені у диспозиції статті мають бути законними, тобто походити від правомочних осіб та знаходитися у межах їхньої компетенції. Права органів, підрозділів, військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України викладено у ст. 20 Закону України «Про Державну прикордонну службу України».
Злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника прикордонної державної служби при виконанні ним службових обов'язків.
У відповідності до ст. 34 Закону України «Про Державну прикордонну службу України», відповідальність за неправомірні дії, що перешкоджають реалізації повноважень Державної прикордонної служби України - непокора або опір законним вимогам військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України, неправомірне втручання в їх законну діяльність тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 11.10.2011 №10-рп/2011 надав тлумачення визначенню непокори: «Слово «непокора» означає відмову від виконання або ігнорування виконання певної вимоги».
Оцінивши вищевказані докази, кожен окремо та в їх сукупності, приходжу до висновку про те, що в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, ч. 1 ст. 185-10 КУпАП, якзлісна непокора законному розпорядженню, чи вимозі працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з охороною державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України.
Обставин, що виключають адміністративну відповідальність, визначених ст.17 КУпАП, у даній справі не встановлено, передбачені ст. 38 КУпАП строки накладення адміністративного стягнення на момент розгляду справи не закінчились.
Враховуючи вищенаведене, особу правопорушника, приймаючи до уваги характер вчиненого правопорушення, даних про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, ступінь його вини, обставини передбачені ст. ст. 34, 35 КУпАП, вважаю, що міра відповідальності, яка буде необхідною і достатньою для виховання порушника, є адміністративне стягнення у вигляді штрафу в межах санкції ч. 1 ст. 185-10 КУпАП.
На переконання судді, таке стягнення буде достатнім для виправлення ОСОБА_1 і відповідатиме визначеній ст. 23 КУпАП меті адміністративного стягнення.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Крім цього, на підставі п.5 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір» вважаю за необхідне стягнути з ОСОБА_1 в користь держави судовий збір в розмірі 665 грн. 60 коп..
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 204-1 ч. 1, 185-10 ч. 1, 283, 284 КУпАП, п.5 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір», -
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , - закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , винним за ч. 1 ст. 185-10 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , в користь держави 665,60 гривень судового збору.
Відповідно до статті 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу..
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності протягом десяти днів з дня винесення постанови через Берегівський районний суд Закарпатської області до Закарпатського апеляційного суду.
Суддя Іван ІЛЬТЬО