вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
22.01.2026м. ДніпроСправа № 904/6035/25
Господарський суд Дніпропетровської області
у складі судді Дупляка С.А.,
за участю секретаря судового засідання Євтушенка Д.Є.,
представників учасників справи:
від позивача: Олюха В.Г.;
від відповідача: Гусєва К.В.;
розглянувши матеріали справи №904/6035/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Криворізька енергетична компанія"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОБ'ЄДНАННЯ НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ КАР'ЄР"
про стягнення грошових коштів,
1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Товариство з обмеженою відповідальністю "Криворізька енергетична компанія" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою від 23.10.2025 за вих. №б/н до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОБ'ЄДНАННЯ НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ КАР'ЄР" (далі - відповідач) про стягнення 1.444.743,91 грн, з яких: 857.016,45 грн заборгованості, 418.819,16 грн пені, 39.936,88 грн трьох процентів річних, 128.971,42 грн інфляційних втрат.
Судові витрати позивач просить стягнути з відповідача.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/6035/25 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справ між суддями від 23.10.2025.
Ухвалою від 24.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження і призначено підготовче засідання на 19.11.2025.
Через підсистему "Електронний суд" 06.11.2025 від відповідача надійшов відзив.
Через підсистему "Електронний суд" 10.11.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив.
Через підсистему "Електронний суд" 13.11.2025 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Ухвалою від 19.11.2025 продовжено строк підготовчого провадження, підготовче засідання відкладено до 17.12.2025.
Ухвалою від 17.12.2025 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 22.01.2026, роз'яснено учасникам судового процесу, що до першого засідання по суті вони можуть подати додаткові докази та пояснення.
Через підсистему «Електронний суд» 17.12.2025 від відповідача надійшло клопотання про долучення додаткових доказів.
В судовому засіданні 22.01.2026 представники позивача та відповідача відповіли на запитання суду, надали пояснення у справі. Представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог, представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.
З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. А тому справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.
Стислий виклад позиції позивача
Між позивачем та відповідачем був укладений договір, на виконання умов якого позивач поставив відповідачу електричну енергію, яку останній не оплатив, що і стало підставою звернення позивача до суду з даною позовною заявою.
Стислий виклад позиції відповідача
Відповідач зазначає, що позовні вимоги фактично ґрунтуються на твердженні позивача про наявність заборгованості відповідача за неприйнятим Актом постачання-прийняття електричної енергії від 31.05.2023 та неоплаченим рахунком №975 від 31.05.2023 на суму 1.016.807,73 грн за договором про постачання електричної енергії споживачу №11/02.2021 від 11.02.2021.
Однак, на думку відповідача, такі твердження не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки згідно з пунктами 1.1, 2.1, 2.2, 5.3, 5.8 та 13.1 договору, постачання та оплата електричної енергії здійснюються виключно за фактичними обсягами споживання на підставі даних комерційного обліку, а дія договору тривала до 10.02.2024.
16.03.2023 АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» проведено технічну перевірку лічильника LZQM 321.02.534, заводський №588444, за результатами якої складено акт №123670 від 16.03.2023 та акт про порушення №Дн002448 від 16.03.2023. В Акті про порушення зафіксовано занижену напругу по фазах «В» та «С» і похибку лічильника 33,8%, при цьому механічних пошкоджень або втручання з боку споживача не встановлено.
Рішенням Центральної комісії АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» від 12.05.2023 залишено без змін рішення, оформлене протоколом №996 від 09.05.2023, яким визначено донарахування обсягу електричної енергії у розмірі 203,164 кВт/год за період з 16.09.2022 по 16.03.2023 відповідно до пункту 2.3.16 ПРРЕЕ та пунктів 8.6.11, 8.6.18, 8.6.20, 8.6.21 Кодексу комерційного обліку електричної енергії у зв'язку з порушенням роботи вузла обліку не з вини споживача.
Відповідач оскаржив зазначене рішення у справі №904/6706/23. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2024, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 02.07.2025, у задоволенні позову відповідача відмовлено, а донарахований обсяг електричної енергії визнано визначеним правомірно. Таким чином, обсяг споживання за період з 16.09.2022 по 16.03.2023 був остаточно узгоджений лише після набрання законної сили судовим рішенням.
Відповідач вважає, що донарахування 203,164 кВт/год здійснювалося не на підставі умов договору, а відповідно до Кодексу комерційного обліку електричної енергії, що виключає можливість застосування штрафних санкцій, передбачених договором.
Щодо розрахунків за травень 2023 року відповідач 10.04.2023 подав заявку на постачання 40 000 кВт/год електричної енергії. 21.04.2023 позивач виставив рахунок №697, який був повністю оплачений платіжним дорученням №5299 від 05.05.2023. Фактичне споживання у травні 2023 року склало 37,643 кВт/год, вартість яких становила 116.130,16 грн, у зв'язку з чим надлишок коштів підлягав зарахуванню як попередня оплата на червень 2023 року.
Попри це, позивач включив до Акта постачання-прийняття електричної енергії від 31.05.2023 обсяг донарахованої електроенергії 203,164 кВт/год за Актом про порушення №Дн002448 від 16.03.2023 та виставив рахунок №975 від 31.05.2023 без урахування оплати від 05.05.2023, що є порушенням умов договору.
Відповідно, заборгованість у сумі 857.016,45 грн є безпідставною, що також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків за період лютий 2021 року - березень 2025 року.
Щодо штрафних санкцій відповідач вважає, що зобов'язання з оплати донарахованої електричної енергії виникло лише після набрання законної сили судовим рішенням у справі №904/6706/23 та отримання відповідачем вимоги №111 від 02.08.2025, а саме з 07.08.2025. А тому, період нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних визначений позивачем неправильно.
Відтак відповідач вважає, що позивачем невірно визначено підстави та розмір заборгованості відповідача, а також неправильно здійснено розрахунок штрафних санкцій, у зв'язку з чим позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Доводи позивача щодо відзиву відповідача на позовну заяву
Позивач зазначає, що у відзиві відповідач фактично не спростував доводи позовної заяви, а наведені ним аргументи є необґрунтованими та такими, що не відповідають умовам договору і нормам чинного законодавства.
Щодо розміру заборгованості позивач вказує, що акт постачання-прийняття електричної енергії від 31.05.2023 та рахунок №975 від 31.05.2023 на суму 1.015.807,73 грн були сформовані на підставі даних, отриманих від оператора системи розподілу як постачальника послуг комерційного обліку, відповідно до пункту 5.3 договору та пункту 2.1.2 Кодексу комерційного обліку електричної енергії. Позивач не мав права використовувати інші дані для розрахунків, а наявність заперечень споживача щодо достовірності показників не звільняє його від обов'язку повної та своєчасної оплати рахунків згідно з пунктом 5.11 договору.
Позивач звертає увагу, що акт про порушення №Дн002448 від 16.03.2023 був оскаржений відповідачем у справі №904/6706/23, однак рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2024, постановою Центрального апеляційного господарського суду від 21.07.2025 та постановою Верховного Суду від 09.09.2025 у задоволенні позову було відмовлено, що підтверджує правомірність донарахування та використання відповідних даних у взаємовідносинах сторін за договором.
Щодо підстав виникнення заборгованості позивач зазначає, що відповідач помилково ототожнює правовідносини між ним та оператором системи розподілу з правовідносинами між сторонами договору. Положення пунктів 8.6.11, 8.6.18, 8.6.20 та 8.6.21 Кодексу комерційного обліку електричної енергії регулюють дії ОСР при порушенні роботи вузла обліку, тоді як заборгованість відповідача виникла в межах договору у зв'язку з відмовою оплатити акт постачання-прийняття електричної енергії від 31.05.2023 та рахунок №975 від 31.05.2023, сформовані на підставі даних ОСР.
Стосовно тверджень відповідача про відсутність його вини у порушенні роботи вузла обліку позивач зазначає, що суди у справі №904/6706/23 прямо вказали, що нарахування вартості недооблікованої електричної енергії не вимагає доведення вини споживача, а будь-які спори між споживачем та ОСР не є підставою для затримки або неповної оплати рахунків постачальника відповідно до пункту 5.11 договору.
При цьому позивач звертає увагу на внутрішню суперечливість позиції відповідача, який одночасно заперечує розмір заборгованості та визнає, що обсяг споживання за період з 16.09.2022 по 16.03.2023 був остаточно узгоджений після прийняття судового рішення.
Щодо штрафних санкцій позивач зазначає, що право на їх нарахування прямо передбачене договором, а твердження відповідача про неправильне визначення підстав заборгованості є безпідставним. Позивач також не погоджується з позицією про нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних з 07.08.2025, оскільки відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України та пункту 5 додатку №2 до договору такі нарахування здійснюються за весь період прострочення, а заборгованість виникла з 13.06.2023.
З огляду на викладене позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Доводи відповідача щодо відповіді на відзив позивача
Відповідач наголошує на тому, що як у позовній заяві, так і у відповіді на відзив, позивач вказує на те, що заборгованість відповідача виникла за неприйнятим актом постачання-прийняття електричної енергії від 31.05.2023 та неоплаченим рахунком №975 від 31.05.2023 на суму 1.016.807,73 грн за договором №11/02.2021 від 11.02.2021. Позивач хибно стверджує, що відповідач посилається на пункти 8.6.11, 8.6.18, 8.6.20 та 8.6.21 ККОЕЕ.
Насправді заборгованість виникла на підставі акту про порушення №Дн002448 від 16.03.2023. Згідно з п.п.9 п.6.2 Договору, споживач до 15-го числа місяця, що передує розрахунковому, має надати щомісячну заявку про прогнозні обсяги споживання електроенергії та протягом розрахункового періоду може коригувати договірні величини, дотримуючись вимог додатку №2 щодо порядку, строків та обсягів оплати. Підпунктом 2 п.7.2 договору постачальник зобов'язаний нараховувати і виставляти рахунки відповідно до ПРРЕЕ та договору. Згідно з п.2.1 додатку №2, споживач сплачує 100% вартості обсягу електроенергії до 1-го числа місяця поставки, остаточний платіж здійснюється протягом 3 робочих днів після надання сканованої копії акту, надлишок коштів зараховується як попередня оплата або повертається протягом 5 банківських днів.
10.04.2023 відповідач надав заявку на поставку електроенергії в травні 2023 в обсязі 40 000 кВт/год, корегування не здійснювалось.
21.04.2023 позивач виставив рахунок №697 на суму 177.291,84 грн, який відповідач сплатив платіжним дорученням №5299 від 05.05.2023.
За показами лічильника №588452 у травні 2023 спожито 37,643 кВт/год, що за тарифом 3.085,07 грн становить 116.130,16 грн, надлишок 14.403,04 грн мав бути зарахований на червень 2023 року. Проте позивач склав акт від 31.05.2023, за яким фактично поставлено 240,807 кВт/год, додавши донараховані за актом про порушення №Дн002448 від 16.03.2023, оформленим протоколом №996 від 09.05.2023, на суму 742.899,23 грн без урахування оплати 05.05.2023 в сумі 130.533,20 грн.
Відтак, на думку відповідача, позивач неправомірно включив донарахування за період 16.09.2022 - 16.03.2023, не врахував передоплату за травень 2023 та невірно визначив дату початку виникнення зобов'язання, оскільки обсяг спожитої електроенергії за цей період був узгоджений лише після рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2024 у справі №904/6706/23 та постанови Центрального апеляційного суду від 02.07.2025. Також, позивачем невірно визначено період нарахування штрафних санкцій, що призвело до помилкового визначення сум.
Відповідно, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ
Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У даному випадку до предмета доказування входять обставини: укладення договору; поставки електричної енергії; настання строку оплати електричної енергії; фактичної оплати відповідачем отриманої від позивача електричної енергії; правомірність заявлення позовних до відповідача; наявності/відсутності підстав для застосування до відповідача відповідальності за порушення строків внесення плати за отриману від позивача електричну енергію або звільнення його від такої відповідальності.
Суд встановив, що 11.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Криворізька енергетична компанія" (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОБ'ЄДНАННЯ НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ КАР'ЄР" (далі - споживач, відповідач) було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №11/02/21-1 (далі - договір).
Відповідно до п. 2.1. договору, постачальник продавав електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач мав оплачувати постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами договору.
Відповідно п. 5.1. договору, споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії згідно з додатком №2 до договору.
Ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни (п. 5.2. договору).
Відповідно до п. 5.3. договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць. Для здійснення розрахунків вартості спожитої електричної енергії споживачем за розрахунковий період (година, доба, місяць) використовуються дані надані постачальником послуг комерційного обліку (далі - ППКО) або ОСР/ОСП (при виконанні ними функцій ППКО передбачених законодавством України).
Розрахунки сторін за цим договором здійснюються на поточні рахунки відповідно до реквізитів погоджених у розділі 15 цього договору. Оплата вважається здійсненою після того, як на рахунок постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього договору (п. 5.4. договору).
Оплата здійснюється споживачем у строки визначені додатком №2 до договору. У випадку, якщо день оплати, встановлений у додатку №2 до цього договору. припадає на небанківський день - споживач здійснює відповідну оплату не пізніше останнього банківського дня, що передує обумовленому у додатку №2 до цього договору дню оплати (п. 5.5. договору).
Якщо споживач не здійснив оплату за цим договором у строки, передбачені додатком №2 до цього договору, постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ. У разі порушення споживачем строків оплати за цим договором, постачальник має право вимагати сплату пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення виконання зобов'язання (оплати) (п. 5.6 договору).
Відповідно до п.5.8. договору споживач здійснює плату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії або через постачальника, або безпосередньо оператору системи розподілу. Спосіб оплати за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії зазначається в додатку №2 до цього договору.
Постачальник не несе відповідальність згідно з діючим законодавством України за достовірність наданих даних ППКО або ОСР/ОСП при здійсненні розрахунків, у тому числі у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки, оперативно - господарських санкцій та будь яких інших санкцій. При цьому, наявність заперечень споживача щодо повноти/достовірності показників розрахункових засобів обліку не є підставою для затримки та/або не повної оплати коштів, згідно виставлених постачальником рахунків (п. 5.11 договору).
Відповідно до п. 5.12 договору постачальник до 13 (тринадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим, підписує зі свого боку акт постачання-прийняття електричної енергії, за формою відповідно до додатку №3 до цього договору, за відповідний розрахунковий період та надає споживачу скановану копію цього акту, а також скановану копію рахунку за відповідний розрахунковий період, шляхом направлення електронного листа з сканованими копіями акту та рахунку на електронні адреси споживача, що вказані у п. 13.7. договору, з подальшим направленням оригіналів акту постачання-прийняття електричної енергії (у двох примірниках) та рахунку (у одному примірнику).
Споживач до 16-го числа місяця, наступного за розрахунковим, підписує отриманий від постачальника акт постачання-прийняття електричної енергії та направляє його скановану копію постачальнику електронним листом на електронні адреси постачальника, що вказані у п. 13.7. договору, з одночасним направленням оригіналу підписаного зі свого боку акту постачання-прийняття електричної енергії Постачальнику. При цьому, оригінал акту постачання-прийняття електричної енергії споживач направляє постачальнику протягом трьох робочих днів з моменту отримання підписаного оригіналу від постачальника, направленого відповідно до першого абзацу п. 5.12 договору.
У випадку не надання споживачем постачальнику оригіналу акту постачання -прийняття електричної енергії у встановлений строк - такий акт вважається погодженим та підписаним споживачем.
За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за цим договором сторона, яка допустила таке несвоєчасне виконання, сплачує протилежній стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми несвоєчасно виконаного (не виконаного) грошового зобов'язання, за кожен день прострочення (п. 9.6. договору).
Цей договір вступає в силу з дати його укладення сторонами та діє до кінця розрахункового періоду (місяця поставки електричної енергії) але у будь-якому разі до моменту здійснення розрахунків між сторонами у повному обсязі. Договір продовжується на кожен наступний аналогічний період, якщо жодна із сторін не повідомить іншу сторону про бажання припинити його дію, але при цьому загальний строк дії Договору не може перевищувати 3 (трьох) років (п. 13.1 договору).
Сторонами було підписано додаток №2 до договору, де узгодили механізм визначення ціни на електричну енергію (п.1 додатку №2) та визначили порядок і строк оплати, а саме в п.2.4. додатку №2 узгодили, що остаточний платіж по фактичному споживанню здійснюється протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту надання постачальником сканованої копії акту постачання-прийняття електричної енергії відповідно п. 5.12. договору.
Також, сторони узгодили, що: - оплата за послуги з передачі електричної енергії здійснюється споживачем через постачальника включивши тариф за послуги оператора системи передачі (далі - ОСП) до формули визначення фактичної ціни на електричну енергію за договором (п.1.2. Додатку №2); - оплату за послуги з розподілу електричної енергії споживач здійснює самостійно безпосередньо оператору системи розподілу (далі - ОСР) (п.4 додатку №2).
За період постачання електричної енергії з моменту виникнення заборгованості до моменту припинення договору, а саме з травня 2023 по березень 2025 року, позивачем було виставлено відповідачу акти постачання-прийняття електричної енергії, а саме:
- акт постачання-прийняття електричної енергії від 31.05.2023 року на суму 1.015.807,73 грн, направлявся в системі M.E.Doc. 07.06.2023 року (строк оплати з 13.06.2023 року);
- акт постачання-прийняття електричної енергії від 30.06.2023 року на суму 320 206,82 грн. направлявся в системі M.E.Doc. 07.07.2023 року (строк оплати з 13.07.2023 року);
- акт постачання-прийняття електричної енергії від 31.07.2023 року на суму 142 323,85 грн. направлявся в системі M.E.Doc. 08.08.2023 року (строк оплати з 12.08.2023 року);
- акт постачання-прийняття електричної енергії від 31.08.2023 року на суму 344 613,60 грн. направлявся в системі M.E.Doc. 06.09.2023 року (строк оплати з 12.09.2023 року);
- акт постачання-прийняття електричної енергії від 30.09.2023 року на суму 143 827,26 грн. направлявся в системі M.E.Doc. 06.10.2023 року (строк оплати з 12.10.2023 року);
- акт постачання-прийняття електричної енергії від 31.10.2023 року на суму 433 713,16 грн. направлявся в системі M.E.Doc. 08.11.2023 року (строк оплати з 14.11.2023 року);
- акт постачання-прийняття електричної енергії від 30.11.2023 року на суму 655 888,02 грн. направлявся в системі M.E.Doc. 07.12.2023 року (строк оплати з 13.12.2023 року);
- акт постачання-прийняття електричної енергії від 31.12.2023 року на суму 565 665,74 грн. направлявся в системі M.E.Doc. 09.01.2024 року (строк оплати з 15.01.2024 року);
- акт постачання-прийняття електричної енергії від 31.01.2024 року на суму 482 978,51 грн. направлявся в системі M.E.Doc. 08.02.2024 року (строк оплати з 14.02.2024 року);
- акт постачання-прийняття електричної енергії від 29.02.2024 року на суму 382 062,53 грн. направлявся в системі M.E.Doc. 07.03.2024 року (строк оплати з 13.03.2024 року);
- акт постачання-прийняття електричної енергії від 31.03.2024 року на суму 319 020,19 грн. направлявся в системі M.E.Doc. 08.04.2024 року (строк оплати з 12.04.2024 року);
- акт постачання-прийняття електричної енергії від 30.04.2024 року на суму 327 775,20 грн. направлявся в системі M.E.Doc. 08.05.2024 року (строк оплати з 14.05.2024 року);
- акт постачання-прийняття електричної енергії від 31.05.2024 року на суму 319 136,02 грн. направлявся в системі M.E.Doc. 07.06.2024 року (строк оплати з 13.06.2024 року);
- акт постачання-прийняття електричної енергії від 30.06.2024 року на суму 171 406,00 грн. направлявся в системі M.E.Doc. 08.07.2024 року (строк оплати з 12.07.2024 року);
- акт постачання-прийняття електричної енергії від 31.07.2024 року на суму 478 134,16 грн. направлявся в системі M.E.Doc. 08.08.2024 року (строк оплати з 14.08.2024 року);
- акт постачання-прийняття електричної енергії від 31.08.2024 року на суму 183 363,49 грн. направлявся в системі M.E.Doc. 09.09.2024 року (строк оплати з 13.09.2024 року);
- акт постачання-прийняття електричної енергії від 30.09.2024 року на суму 175 985,19 грн. направлявся в системі M.E.Doc. 08.10.2024 року (строк оплати з 14.10.2024 року);
- акт постачання-прийняття електричної енергії від 31.10.2024 року на суму 523 509,93 грн. направлявся в системі M.E.Doc. 08.11.2024 року (строк оплати з 14.11.2024 року);
- акт постачання-прийняття електричної енергії від 30.11.2024 року на суму 738 583,21 грн. направлявся в системі M.E.Doc. 09.12.2024 року (строк оплати з 13.12.2024 року);
- акт постачання-прийняття електричної енергії від 31.12.2024 року на суму 420 325,43 грн. направлявся в системі M.E.Doc. 08.01.2025 року (строк оплати з 14.01.2025 року);
- акт постачання-прийняття електричної енергії від 31.01.2025 року на суму 385 086,67 грн. направлявся в системі M.E.Doc. 07.02.2025 року (строк оплати з 13.02.2025 року);
- акт постачання-прийняття електричної енергії від 28.02.2025 року на суму 469 292,91 грн. направлявся в системі M.E.Doc. 10.03.2025 року (строк оплати з 14.03.2025 року).
Перші 2 (два) акти постачання-прийняття електричної енергії направлялися засобами поштового зв'язку, однак в подальшому, керуючись вищезазначеними положеннями чинного законодавства, сторони в робочому порядку погодили здійснювати обмін документами (актами та рахунками) в рамках договірних відносин із застосуванням кваліфікованого електронного підпису в систем M.E.Doc.
Як у позові зазначає позивач, всього за період співпраці за договором позивачем було виставлено відповідачу в електронному вигляді до підписання 46 актів постачанняприйняття електричної енергії, при цьому всі акти крім одного були підписані та оплачені відповідачем.
07.06.2023 позивач з використанням системи електронного документообігу надіслав відповідачу акт постачання-прийняття електричної енергії від 31.05.2023 на суму 1.015.807,73 грн та рахунок №975 від 31.05.2023 на ту ж саму суму.
Однак зазначені документи не були прийняті відповідачем, про що свідчать відповідні протоколи руху документів/звітів та пов'язаних з ними повідомлень/квитанцій. Причина відмови прийняття в протоколах не була вказана.
З врахуванням всіх оплат, що були здійснені відповідачем за договором, борг перед позивачем становить 857.016,45 грн.
Також позивачем у позові зазначено про те, що в ході спілкування з відповідачем стало відомо, що відповідач відмовляється здійснювати оплату по акту постачання-прийняття електричної енергії від 31.05.2023 з огляду на те, що він не погоджується з нарахованою до сплати сумою, оскільки вона була сформована з врахуванням донарахованого йому обсягу за активну електричну енергію, що було здійснено на підставі рішення Комісії Кам'янського розрахункового центру (Підгородненська дільниця) АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» щодо розгляду акту про порушення №Дн002448 від 16.03.2023, оформленого протоколом № 996 від 09.05.2023.
Зазначене рішення було оскаржено відповідачем до суду та 12.04.2024 Господарським судом Дніпропетровської області було винесено рішення у справі №904/6706/23, яким суд вирішив відмовити у повному обсязі у задоволенні позовних вимог ТОВ «ОНК» до Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі» про скасування рішення комісії щодо розгляду акта про порушення № Дн002448 від 16.03.2023, оформленого протоколом №996 від 09.05.2023 року.
21.07.2025 Центральним апеляційним господарськи судом було винесено постанову у справі №904/6706/23, якою апеляційну скаргу ТОВ «ОНК» було залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишено без змін.
09.09.2025 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду виніс постанову у справі №904/6706/23, якою касаційну скаргу ТОВ «ОНК» було залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін.
На думку позивача, наявність будь-яких претензій у відповідача до ОСР не може бути підставою для затримки та/або не повної оплати коштів, згідно виставлених постачальником рахунків в силу положень п.5.11 договору. При цьому судами всіх інстанцій було відмовлено ТОВ «ОНК» в оскарженні рішення Комісії Кам'янського розрахункового центру (Підгородненська дільниця) АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» щодо розгляду акту про порушення №Дн002448 від 16.03.2023, оформленого протоколом № 996 від 09.05.2023. А тому позивач вважає, станом на дату звернення до суду відповідач незаконно та необґрунтовано не сплатив на користь позивача грошові кошти за поставлену йому електричну енергію вартістю 857.016,45 грн.
29.07.2025 позивач направив вимогу вих.№111 про сплату заборгованості протягом 5-тиденний строку з моменту її отримання на вирішення спірної ситуації в досудовому порядку.
Оскільки станом на день подання даної позовної заяви вищевказаний строк на досудове вирішення спору вже пройшов, а відповідач досі не здійснив погашення заборгованості, наведені вище обставини і зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.
3. ПОЗИЦІЯ СУДУ
Предметом позову позивач визначив 857.016,45 грн заборгованості, 418.819,16 грн пені, 39.936,88 грн трьох процентів річних, 128.971,42 грн інфляційних втрат.
Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України)
Відповідно до ст. 638 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 180 ГК України (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин), договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
В ч. 3 ст. 180 ГК України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Оцінивши зміст договору, господарський суд встановив, що сторонами погоджено його істотні умови. Договір підписаний уповноваженими особами та скріплено печатками. Договір у встановленому порядку не оспорений; не розірваний; не визнаний недійсним.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Так, згідно вимог ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму їх використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. Вказані положення кореспондуються з положеннями ст. 275 ГК України. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, який підпадає під правове регулювання норм § 5 глави 54 ЦК України, § 3 глави 30 ГК України, Закону України "Про ринок електричної енергії", Правил роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018 і безпосередньо договором.
Отже, двосторонній характер договору зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Тобто, з укладенням такого договору продавець бере на себе обов'язок продати певний товар (в даному випадку електричну енергію) і, водночас, покупець зобов'язується прийняти та оплатити такий товар.
Закон України "Про ринок електричної енергії" визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.
Положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
Як встановлено п. 5.3. договору, розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць. Для здійснення розрахунків вартості спожитої електричної енергії споживачем за розрахунковий період (година, доба, місяць) використовуються дані, надані постачальником послуг комерційного обліку (далі - ППКО) або ОСР/ОСП (при виконанні ними функцій ППКО передбачених законодавством України).
Постачальник не несе відповідальність згідно з діючим законодавством України за достовірність наданих даних ППКО або ОСР/ОСП при здійсненні розрахунків, у тому числі у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки, оперативно - господарських санкцій та будь яких інших санкцій. При цьому, наявність заперечень споживача щодо повноти/достовірності показників розрахункових засобів обліку не є підставою для затримки та/або не повної оплати коштів, згідно виставлених постачальником рахунків (п. 5.11 договору).
Сторонами було підписано додаток №2 до договору, де останні узгодили механізм визначення ціни на електричну енергію (п.1 додатку №2) та визначили порядок і строк оплати, а саме в п.2.4. додатку №2 узгодили, що остаточний платіж по фактичному споживанню здійснюється протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту надання постачальником сканованої копії акту постачання-прийняття електричної енергії відповідно п. 5.12. договору.
Також, сторони узгодили, що: - оплата за послуги з передачі електричної енергії здійснюється споживачем через постачальника з включенням тарифу за послуги оператора системи передачі (далі - ОСП) до формули визначення фактичної ціни на електричну енергію за договором (п.1.2. Додатку №2); - оплату за послуги з розподілу електричної енергії споживач здійснює самостійно безпосередньо оператору системи розподілу (далі - ОСР) (п.4 додатку №2).
За період постачання електричної енергії з моменту виникнення заборгованості до моменту припинення договору, а саме з травня 2023 по березень 2025 року, позивачем було виставлено відповідачу акти постачання-прийняття електричної енергії, а саме:
- акт постачання-прийняття електричної енергії від 31.05.2023 року на суму 1.015.807,73 грн, направлявся в системі M.E.Doc. 07.06.2023 року (строк оплати з 13.06.2023 року);
- акт постачання-прийняття електричної енергії від 30.06.2023 року на суму 320 206,82 грн. направлявся в системі M.E.Doc. 07.07.2023 року (строк оплати з 13.07.2023 року);
- акт постачання-прийняття електричної енергії від 31.07.2023 року на суму 142 323,85 грн. направлявся в системі M.E.Doc. 08.08.2023 року (строк оплати з 12.08.2023 року);
- акт постачання-прийняття електричної енергії від 31.08.2023 року на суму 344 613,60 грн. направлявся в системі M.E.Doc. 06.09.2023 року (строк оплати з 12.09.2023 року);
- акт постачання-прийняття електричної енергії від 30.09.2023 року на суму 143 827,26 грн. направлявся в системі M.E.Doc. 06.10.2023 року (строк оплати з 12.10.2023 року);
- акт постачання-прийняття електричної енергії від 31.10.2023 року на суму 433 713,16 грн. направлявся в системі M.E.Doc. 08.11.2023 року (строк оплати з 14.11.2023 року);
- акт постачання-прийняття електричної енергії від 30.11.2023 року на суму 655 888,02 грн. направлявся в системі M.E.Doc. 07.12.2023 року (строк оплати з 13.12.2023 року);
- акт постачання-прийняття електричної енергії від 31.12.2023 року на суму 565 665,74 грн. направлявся в системі M.E.Doc. 09.01.2024 року (строк оплати з 15.01.2024 року);
- акт постачання-прийняття електричної енергії від 31.01.2024 року на суму 482 978,51 грн. направлявся в системі M.E.Doc. 08.02.2024 року (строк оплати з 14.02.2024 року);
- акт постачання-прийняття електричної енергії від 29.02.2024 року на суму 382 062,53 грн. направлявся в системі M.E.Doc. 07.03.2024 року (строк оплати з 13.03.2024 року);
- акт постачання-прийняття електричної енергії від 31.03.2024 року на суму 319 020,19 грн. направлявся в системі M.E.Doc. 08.04.2024 року (строк оплати з 12.04.2024 року);
- акт постачання-прийняття електричної енергії від 30.04.2024 року на суму 327 775,20 грн. направлявся в системі M.E.Doc. 08.05.2024 року (строк оплати з 14.05.2024 року);
- акт постачання-прийняття електричної енергії від 31.05.2024 року на суму 319 136,02 грн. направлявся в системі M.E.Doc. 07.06.2024 року (строк оплати з 13.06.2024 року);
- акт постачання-прийняття електричної енергії від 30.06.2024 року на суму 171 406,00 грн. направлявся в системі M.E.Doc. 08.07.2024 року (строк оплати з 12.07.2024 року);
- акт постачання-прийняття електричної енергії від 31.07.2024 року на суму 478 134,16 грн. направлявся в системі M.E.Doc. 08.08.2024 року (строк оплати з 14.08.2024 року);
- акт постачання-прийняття електричної енергії від 31.08.2024 року на суму 183 363,49 грн. направлявся в системі M.E.Doc. 09.09.2024 року (строк оплати з 13.09.2024 року);
- акт постачання-прийняття електричної енергії від 30.09.2024 року на суму 175 985,19 грн. направлявся в системі M.E.Doc. 08.10.2024 року (строк оплати з 14.10.2024 року);
- акт постачання-прийняття електричної енергії від 31.10.2024 року на суму 523 509,93 грн. направлявся в системі M.E.Doc. 08.11.2024 року (строк оплати з 14.11.2024 року);
- акт постачання-прийняття електричної енергії від 30.11.2024 року на суму 738 583,21 грн. направлявся в системі M.E.Doc. 09.12.2024 року (строк оплати з 13.12.2024 року);
- акт постачання-прийняття електричної енергії від 31.12.2024 року на суму 420 325,43 грн. направлявся в системі M.E.Doc. 08.01.2025 року (строк оплати з 14.01.2025 року);
- акт постачання-прийняття електричної енергії від 31.01.2025 року на суму 385 086,67 грн. направлявся в системі M.E.Doc. 07.02.2025 року (строк оплати з 13.02.2025 року);
- акт постачання-прийняття електричної енергії від 28.02.2025 року на суму 469 292,91 грн. направлявся в системі M.E.Doc. 10.03.2025 року (строк оплати з 14.03.2025 року).
Перші 2 (два) акти постачання-прийняття електричної енергії направлялися засобами поштового зв'язку, однак в подальшому, керуючись вищезазначеними положеннями чинного законодавства, сторони в робочому порядку погодили здійснювати обмін документами (актами та рахунками) в рамках договірних відносин із застосуванням кваліфікованого електронного підпису в систем M.E.Doc.
Як у позові зазначає позивач, всього за період співпраці за договором позивачем було виставлено відповідачу в електронному вигляді до підписання 46 актів постачання-прийняття електричної енергії, при цьому всі акти крім одного були підписані та оплачені відповідачем. 07.06.2023 позивач з використанням системи електронного документообігу надіслав відповідачу акт постачання-прийняття електричної енергії від 31.05.2023 на суму 1.015.807,73 грн та рахунок №975 від 31.05.2023 на ту ж саму суму. Однак зазначені документи не були прийняті відповідачем про що свідчать відповідні протоколи руху документів/звітів та пов'язаних з ними повідомлень/квитанцій. Причина відмови прийняття в протоколах не була вказана. З врахуванням всіх оплат, що були здійснені відповідачем за договором, борг перед позивачем становить 857.016, 45 грн.
Також позивачем у позові зазначено про те, що в ході спілкування з відповідачем стало відомо, що відповідач відмовляється здійснювати оплату по акту постачання-прийняття електричної енергії від 31.05.2023 з огляду на те, що він не погоджується з нарахованою до сплати сумою, оскільки вона була сформована з врахуванням донарахованого йому обсягу за активну електричну енергію, що було здійснено на підставі рішення Комісії Кам'янського розрахункового центру (Підгородненська дільниця) АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» щодо розгляду акту про порушення №Дн002448 від 16.03.2023, оформленого протоколом № 996 від 09.05.2023.
Зазначене рішення було оскаржено відповідачем до суду та 12.04.2024 Господарським судом Дніпропетровської області було винесено рішення у справі №904/6706/23, яким суд вирішив відмовити у повному обсязі у задоволенні позовних вимог ТОВ «ОНК» до Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі» про скасування рішення комісії щодо розгляду акта про порушення № Дн002448 від 16.03.2023, оформленого протоколом №996 від 09.05.2023.
21.07.2025 Центральним апеляційним господарськи судом було винесено постанову у справі №904/6706/23, якою апеляційну скаргу ТОВ «ОНК» було залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишено без змін.
09.09.2025 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду виніс постанову у справі №904/6706/23 якою касаційну скаргу ТОВ «ОНК» було залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін.
На думку позивача, наявність будь-яких претензій у відповідача до ОСР не може бути підставою для затримки та/або не повної оплати коштів, згідно виставлених постачальником рахунків в силу положень п.5.11 договору. При цьому судами всіх інстанцій було відмовлено ТОВ «ОНК» в оскарженні рішення Комісії Кам'янського розрахункового центру (Підгородненська дільниця) АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» щодо розгляду акту про порушення №Дн002448 від 16.03.2023, оформленого протоколом № 996 від 09.05.2023. А тому позивач вважає, станом на дату звернення до суду відповідач незаконно та необґрунтовано не сплатив на користь позивача грошові кошти за поставлену йому електричну енергію вартістю 857.016,45 грн.
29.07.2025 позивач направив вимогу вих.№111 про сплату заборгованості протягом 5-тиденний строку з моменту її отримання на вирішення спірної ситуації в досудовому порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом встановлено, що позивач належним чином виконував свої договірні зобов'язання, здійснюючи постачання електричної енергії відповідачу у спірний період.
Факт постачання підтверджується актами постачання-прийняття електричної енергії, сформованими на підставі даних оператора системи розподілу та постачальника послуг комерційного обліку, що відповідає пункту 5.3 договору.
Зазначені акти та рахунки направлялися відповідачу у строки та способом, прямо визначеними пунктом 5.12 договору, з використанням системи електронного документообігу M.E.Doc, що сторонами було погоджено у процесі виконання договору та відповідає вимогам Закону України «Про електронні довірчі послуги».
Суд звертає увагу, що відповідач не скористався передбаченим договором правом заявити мотивовані та своєчасні заперечення щодо обсягів чи вартості поставленої електричної енергії та не повернув підписані акти у встановлений договором строк.
Відповідно до умов договору у такому випадку акти вважаються погодженими та підписаними відповідачем, а викладені в них дані узгодженими сторонами. Таким чином, доводи відповідача щодо неприйняття окремих актів не спростовують факту погодження обсягів споживання та їх вартості.
Доводи відповідача про відмову в оплаті з посиланням на незгоду з донарахованими обсягами електричної енергії, сформованими на підставі акта про порушення №Дн002448 від 16.03.2023, суд оцінює критично.
Суд враховує, що рішення Комісії Кам'янського розрахункового центру АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі», оформлене протоколом №996 від 09.05.2023, було оскаржене відповідачем у судовому порядку, однак рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2024 у справі №904/6706/23, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 21.07.2025 та постановою Верховного Суду від 09.09.2025, у задоволенні позовних вимог відповідача було відмовлено, а рішення Комісії залишено в силі.
Таким чином, правомірність донарахувань встановлена судом у справі №904/6706/23 та не підлягає повторному доказуванню.
Крім того, відповідно до пункту 5.11 договору наявність претензій споживача до оператора системи розподілу не є підставою для затримки або неповної оплати рахунків, виставлених постачальником. Отже, навіть сам факт оскарження дій ОСР не звільняв відповідача від обов'язку своєчасно виконувати грошові зобов'язання перед позивачем.
Суд також відхиляє посилання відповідача на сплату 32.332,33 грн, оскільки вказана сума сплачена на користь оператора системи розподілу АТ «ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» як оплата послуг з розподілу електричної енергії та не є оплатою за договором постачання електричної енергії, укладеним між сторонами у цій справі. Зазначена оплата не зменшує заборгованість відповідача перед позивачем та не впливає на розмір заявлених до стягнення вимог.
Судом також встановлено, що за рахунком №5299 від 05.05.2023 загальна сума нарахувань становить 177.291,84 грн, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами та кореспондується з даними оборотно-сальдової відомості позивача.
Щодо суми 1.015.807,73 грн, яка заявлена позивачем до стягнення за Актом постачання-прийняття електричної енергії від 31.05.2023 та рахунком №975 від 31.05.2023, то така сума враховує обсяг електроенергії, донарахований оператором системи розподілу (ОСР) на підставі Акту про порушення №Дн002448 від 16.03.2023.
Відповідач фактично визнає цей обсяг електроенергії, оскільки його заперечення стосуються не спожитих обсягів, а процедури оскарження Акту про порушення, яка вже завершена судовими рішеннями.
Таким чином, аргументи відповідача про неправильне визначення періоду нарахування є безпідставними. Заборгованість виникла на підставі договору між сторонами, оформленого актом постачання-прийняття та рахунком, у яких всі донарахування враховані.
При цьому суд бере до уваги всі проміжні оплати, здійснені відповідачем у межах договірних відносин, та доходить висновку, що станом на дату звернення позивача до суду загальна заборгованість відповідача за договором становить 857.016,45 грн.
Вказана сума підтверджена належними та допустимими доказами, а відповідачем не спростована контррозрахунком та первинними документами.
Відтак, суд доходить висновку, що заявлена позивачем сума заборгованості 857.016,45 грн є обґрунтованою і підлягає стягненню в повному обсязі.
Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, який викладений у постанові 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відтак, вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (п. 43 мотивувальної частини постанови).
Позивач нарахував до стягнення з відповідача три проценти річних та інфляційні втрати за загальний період прострочення з 13.06.2023 по 15.10.2025 (по кожному акту окремо, з врахуванням часткових оплат) на загальну суму 39.936,88 грн і 128.971,42 грн відповідно.
Суд перевірив розрахунок процентів річних та інфляційних втрат і дійшов висновку, що здійснений позивачем розрахунок є арифметично та методологічно правильним, а позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача процентів річних та інфляційних втрат визнаються такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
За визначенням ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 6 ст. 232 ГК України (яка втратила чинність 28.08.2025) встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 5 додатку до договору розмір неустойки та порушення строку оплати: у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми несвоєчасно виконаного (не виконаного) грошового зобов'язання, за кожен день прострочення, без обмеження періоду її нарахування, до дати повної оплати.
Тобто п. 5 додатку до договору сторони передбачили, що пеня нараховується без обмеження періоду її нарахування, до дати повної оплати.
Позивач у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати, нараховано пеню у розмірі 418.819,16 грн за сукупний період з 13.06.2023 по 15.10.2025.
Суд перевірив розрахунок пені і дійшов висновку, що здійснений позивачем розрахунок є арифметично та методологічно правильним, а позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені визнаються такими, що підлягають задоволенню.
Суд відзначає, що відповідач контррозрахунку не надав, однак зазначив, що позивачем невірно були визначені періоди нарахування пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних.
Як встановлено судом вище, заборгованість відповідача виникла на підставі договору про постачання електричної енергії №11/02/2021-1 та додатку №2 до нього.
Акти постачання-прийняття електроенергії та рахунки, виставлені позивачем, складені на основі достовірних даних, отриманих від Оператора системи розподілу (ОСР), включаючи обсяги електроенергії, донараховані за актом про порушення №Дн002448 від 16.03.2023.
Посилання відповідача на норми Кодексу комерційного обліку електроенергії (п.8.6.11, 8.6.18, 8.6.20, 8.6.21) суд відхиляє, оскільки ці норми регулюють виключно відносини між споживачем та ОСР, і не змінюють зобов'язання відповідача перед позивачем за договором. Відмова відповідача від оплати виставлених рахунків є необґрунтованою та неправомірною.
Суд також встановив, що акт постачання-прийняття електроенергії від 31.05.2023 на суму 1.015.807,73 грн, включає всі дані щодо фактичного споживання, враховуючи донарахування ОСР. Таким чином, спірна сума відображає дійсний обсяг спожитої електроенергії, і заявлена позивачем заборгованість підлягає стягненню.
Відповідач не визнає обсяг спожитої електроенергії та зазначає, що позивачем неправомірно нараховані штрафні санкції, та що період нарахування пені та інфляційних втрат та 3 % річних має починатися з 07.08.2025 (після отримання вимоги про сплату).
Суд зазначає, що така позиція відповідача є помилковою, оскільки відповідач помилково вважає, що обсяг споживання електроенергії за період з 16.09.2022 по 16.03.2023 є узгодженим лише після набрання законної сили рішенням суду у справі №904/6706/23.
Крім того, суд відзначає, що будь-які суперечності відповідача з ОСР не можуть служити підставою для невиконання зобов'язань за договором із позивачем (п.5.11 договору), а відмова від оплати рахунку від 31.05.2023 є неправомірною.
При цьому суд вважає обґрунтованим розрахунок позивача, оскільки прострочення виникло з 13.06.2023, тобто з моменту отримання відповідачем сканованої копії акта та рахунку через систему електронного документообігу.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України та п.5 додатку №2 до договору, пеня та відсотки нараховуються за весь період прострочення, без обмеження строку, до повної сплати боргу.
Відповідач неправомірно посилається на 07.08.2025 як початок нарахування, оскільки закон та договір передбачають нарахування пені з моменту виникнення заборгованості, а відтак його заперечення відхиляються судом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивач довів обставини наявності спірної заборгованості.
Водночас, належних доказів на підтвердження у повному обсязі своїх доводів, викладених у відзиві, відповідач суду не надав.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й відрізних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Суд також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежновід характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників справи суд з урахуванням п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.
У справі, що розглядається, суд, дійшов висновку, що позовні вимоги із зазначених позивачем підстав підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати
Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача.
Відповідно до п. п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При цьому частиною першою цієї статті передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Водночас, ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено понижуючий коефіцієнт у розмірі 0,8 для сплати судового збору у разі подання до суду документів у електронній формі.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №916/228/22 наголосила, що при поданні позову через Електронний суд судовий збір розраховується з понижуючим коефіцієнтом.
Аналогічні правові позиції містяться в постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 16.01.2023 у справі №905/1977/21, постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 06.06.2024 у справі №906/1091/23, постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 14.12.2023 у справі №263/4787/15-ц.
Позовна заява у справі №904/6035/25 була сформована в системі «Електронний суд», а тому правомірним є застосування ставки судового збору з понижуючим коефіцієнтом 0,8, що становить 17.336,93 грн, який, з урахуванням положень ст. 129 ГПК України.
Крім цього, господарський суд вважає за доцільне надати роз'яснення щодо повернення сплаченої суми судового збору за подання позовної заяви, у зв'язку із внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Стаття 7 Закону України "Про судовий збір" містить вичерпний перелік пунктів, за якими повертається сплачена сума судового збору.
Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема, у разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Таким чином у позивача наявна можливість повернути судовий збір у загальному розмір 4.334,23 грн (21.671,16 грн - 17.336,93 грн).
Керуючись ст. ст. 73-79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОБ'ЄДНАННЯ НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ КАР'ЄР" (51911, Дніпропетровська область, місто Кам'янське, вул. Лисенка Миколи, будинок 12 Б, офіс 1; ідентифікаційний код 32293435) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Криворізька енергетична компанія" (03189, місто Київ, вул. Рудницького Степана, будинок 2, корпус Б; ідентифікаційний код 41863915) 857.016,45 грн (вісімсот п'ятдесят сім тисяч шістнадцять грн 45 к.) заборгованості за спожиту електричну енергію, 39.936,88 грн (тридцять дев'ять тисяч дев'ятсот тридцять шість грн 88 к.) трьох процентів річних, 128.971,42 грн (сто двадцять вісім тисяч дев'ятсот сімдесят одну грн 42 к.) інфляційних втрат, 418.819,16 грн (чотириста вісімнадцять тисяч вісімсот дев'ятнадцять грн 16 к.) пені, 17.336,93 грн (сімнадцять тисяч триста тридцять шість грн 93 к.) судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складене 22.01.2026.
Суддя С.А. Дупляк