вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
22.01.2026м. ДніпроСправа № 904/5850/25
Господарський суд Дніпропетровської області
у складі судді Дупляка С.А.,
за участю секретаря судового засідання Євтушенка Д.Є.,
представників учасників справи:
від позивача: Шеметенко А.С. ;
від відповідача: Чайкіна К.О.;
розглянувши матеріали справи №904/5850/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СП ПАРК"
до Приватного акціонерного товариства "ЮЖКОКС"
про скасування оперативно-господарських санкцій,
1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Товариство з обмеженою відповідальністю "СП ПАРК" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою від 14.10.2025 за вих. №б/н до Приватного акціонерного товариства "ЮЖКОКС" (далі - відповідач), у якій просить скасувати оперативно-господарські санкції, застосовані Приватним акціонерним товариством "ЮЖКОКС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СП ПАРК" в загальному розмірі 1.675.665,98 грн, згідно з повідомлення №54-14 від 21.05.2025 щодо використання права ПрАТ “ЮЖКОКС» на підставі п. 10.10. договору підряду №07-17/24 від 12.07.2024 стосовно утримання в односторонньому безумовному порядку суми неустойки (в розмірі 0,3% від договірної вартості несвоєчасно виконаних робіт за кожен день прострочення), передбаченої п. 10.3.2. договору у розмірі 487.670,77 грн, та відповідно до п. 10.3.3. договору штрафу у розмірі 20% від договірної вартості несвоєчасно виконаних робіт або їх етапів у розмірі 1.187.995,21 грн.
Судові витрати позивач просить стягнути з відповідача.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/5850/25 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.10.2025.
Ухвалою від 20.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Повідомлено учасників справи, що підготовче засідання відбудеться 19.11.2025.
Через підсистему "Електронний суд" 05.11.2025 від відповідача надійшов відзив.
Через підсистему "Електронний суд" 07.11.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив.
Ухвалою від 19.11.2025 продовжено підготовче провадження та відкладено підготовче засідання у справі до 17.12.2025.
Ухвалою від 17.12.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.01.2026, роз'яснено учасникам судового процесу, що до першого засідання по суті вони можуть подати додаткові докази та пояснення.
Через підсистему "Електронний суд" 11.11.2025 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких останній також просить визнати поважними причини пропуску строків надання доказів та долучити їх до матеріалів справи.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.04.2018 у справі №1522/18417/12-ц також наголосила, що обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти і об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Всебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного і обґрунтованого рішення.
Таким чином, суд виходить із того, що обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
У даному випадку суд керується завданням господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Під час розгляду справи суд зобов'язаний забезпечити повне, всебічне та об'єктивне з'ясування обставин справи, оскільки обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
В аспекті зазначеного господарський суд вважає за доцільне звернутись також до практики Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях вказує на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, пункт 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява № 24003/07, пункт 33, 08.12.2016). Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/10965/17, 03.12.2018 у справі № 904/5995/16 та ухвалі Верховного Суду від 06.03.2020 у справі № 911/1974/18.
Таким чином, під час прийняття рішення у даній справі суд враховав та надав оцінку всім наявним в матеріалах справи на час прийняття рішення у справі доказам та поясненням.
У судовому засіданні 22.01.2026 представник позивача надав усні пояснення у справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити позов.
Представник відповідача надав усні пояснення у справі, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні позову.
Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.
З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. А тому, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.
Стислий виклад позиції позивача
Позовні вимоги мотивовано тим, що порушення строків виконання робіт за договором підряду №07-17/24 від 12.07.2024 сталося не з вини позивача, а внаслідок істотних і систематичних порушень договірних обов'язків з боку замовника відповідача.
Відповідач не забезпечив своєчасний та належний допуск підрядника до об'єкта, не оформив акт передачі об'єкта в ремонт, несвоєчасно та не в повному обсязі надавав технічну і дозвільну документацію, матеріали та обладнання, частину матеріалів надав неналежної якості, а також встановив обмежений режим доступу до об'єкта, що унеможливлювало виконання робіт у межах погодженого графіка. Усі зазначені обставини неодноразово фіксувалися у письмовому листуванні позивача та доводять наявність прострочення кредитора відповідно до ст. 613 ЦК України, що виключає відповідальність підрядника за порушення строків виконання робіт.
Позивач зазначає, що виконав значний обсяг робіт, які були прийняті відповідачем без будь-яких зауважень щодо якості чи обсягу, що підтверджується підписаними актами виконаних робіт та первинними бухгалтерськими документами. Незважаючи на це, відповідач оплатив виконані роботи лише частково, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 2.078.528,15 грн, яка визнавалася відповідачем під час переговорів та у проектах додаткових угод, однак так і не була погашена.
Застосування відповідачем оперативно-господарських санкцій у вигляді неустойки та штрафу є неправомірним, оскільки такі санкції були застосовані після закінчення строку дії договору та не відповідають правовій природі оперативно-господарських санкцій, визначеній ст. 235 ГК України, а саме спрямованості на припинення або запобігання порушенню зобов'язання. Крім того, на думку позивача, дії відповідача є внутрішньо суперечливими та недобросовісними, оскільки він одночасно визнавав наявність заборгованості та необхідність врегулювання спору мирним шляхом, проте фактично використав санкції як інструмент ухилення від оплати за вже прийняті роботи.
За наведених обставин позивач вважає, що відсутні правові підстави для покладення на ТОВ «СП ПАРК» відповідальності за порушення строків виконання робіт, у той час, як дії ПрАТ «ЮЖКОКС» свідчать про порушення принципів добросовісності та розумності у господарських правовідносинах. Застосовані відповідачем санкції підлягають скасуванню, а заборгованість за виконані та прийняті роботи стягненню на користь позивача у повному обсязі.
Стислий виклад позиції відповідача
Відповідач підтвердив укладення 12.07.2024 між сторонами договору підряду № 07-17/24 на капітальний ремонт «Машини дверізнімна №3» відповідно до локальних кошторисів, зі строком виконання робіт, визначеним графіком.
Відповідач зазначає, що позивач порушував строки договору, не забезпечував кваліфікований персонал, роботи виконані частково та неякісно. Станом на 31.12.2024 роботи виконані на суму 4.642.018,02 грн, не виконані роботи по механічній частині на 140.827,03 грн, електричній на 1.151.131,01 грн, загалом на 1.291.958,04 грн.
Оскільки позивач порушив договірні строки, відповідачем будо застосовано неустойку та штраф (п.10.3.2 - 10.3.3 договору) відповідно до п.10.10 договору, який відповідає ст.ст. 235, 236 Господарського кодексу України. На думку відповідача, позивач помилково стверджує про погодження нових строків, оскільки додаткові угоди до договору не укладались, графік від 23.12.2024 лише перерозподіляв роботи, а не погоджував нові строки. Позивач не дотримувався вимог договору щодо акту здачі об'єкта та подачі заявок на матеріали, що спричинило затримки.
Твердження позивача про несвоєчасне надання нарядів, матеріалів та обмеження роботи у вихідні дні не підтверджені доказами. Оперативно-господарська санкція застосована законно, її мета - стимулювання виконання зобов'язань. Незначні арифметичні помилки в повідомленні не впливають на дійсність санкції, а розмір санкції розраховано правильно.
Відтак, на думку відповідача, позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Стислий виклад позиції позивача на відзив відповідача (відповідь на відзив)
Позивач вважає відзив необґрунтованим та зазначає, що надані відповідачем акти про порушення були складені односторонньо, без підписів або відміток позивача і не містять доказів своєчасного доведення їх змісту та направлення для підписання. Односторонні акти не можуть слугувати доказами неналежного виконання робіт.
Позивач збільшував персонал, повідомляв про це відповідача листом №29/08-1 від 29.08.2024. Претензії відповідача щодо неякісного виконання робіт не підтверджені дефектними актами, як передбачено договором. Відповідач не надав доказів своєчасного передання об'єкта на ремонт, що унеможливлює претензії щодо порушення строків. Графік від 23.12.2024 погоджений сторонами, скасування або непогодження не доведено, тому на думку позивача, відповідач помилково нарахував неустойку і штраф, виходячи з неправильних строків, не врахувавши п. 5.2 договору та акти здачі об'єкта, які чітко визначають порядок передачі об'єкта підряднику.
Разом з тим, позивач звертався до відповідача з проханням надати дозвіл на цілодобові роботи (лист №17/12-1 від 17.12.2024), однак відповіді не отримав.
Відповідач ухиляється від підписання додаткових угод, що унеможливлює продовження робіт, а оперативно-господарські санкції застосовані після закінчення строку дії договору, не відповідають меті «оперативного впливу» (ст. 235 ГК України).
Позивач вважає, що сума санкції 36% від вартості виконаних робіт непропорційна та суперечить принципам добросовісності. А розрахунок відповідача містить помилки в розрахунках, що свідчить про неправомірне покладення відповідальності на відповідача.
Відтак, позивач вважає, що відзив є необґрунтованим та не спростовує доводів позивача, а тому позовна заява підлягає задоволенню в повному обсязі.
Стислий виклад позиції відповідача у запереченнях на відповідь на відзив
Відповідач зазначає, що позивач стверджує про те, що не порушував умови договору та надав докази порушень з боку відповідача. Однак умовами договору порядок фіксації порушень не передбачено, тому односторонні акти, надані відповідачем, є допустимими доказами. Позивач отримував листи щодо недостатньої кількості персоналу та визнав ці факти, зобов'язавшись збільшити кількість персоналу. Позивач не надав доказів ненадання часу для виконання робіт, несвоєчасного оформлення нарядів-допусків та надання електричних схем. Відповідач в свою чергу підтверджує наявність наряду-допуску від 05.08.2024 витягом із журналу.
Також позивач стверджує, що об'єкт робіт не був переданий, однак відповідач зазначає, що згідно з п. 7.1.1 договору та технічною документацією, він мав виконувати роботи на об'єкті з урахуванням технологічних особливостей, що виключало постійну передачу об'єкта. Позивач розпочав роботи та частково їх виконав, що підтверджує отримання об'єкта. Також він не надав доказів своєчасного направлення заявок на матеріали, як то передбачено п. 6.3 договору.
Також відповідач зазначає, що через специфіку об'єкта (газонебезпечні місця, мобілізація персоналу) працювати 24/7 було неможливо, проте позивачу надавалася можливість працювати у вихідні та за графіком від 23.12.2024. Разом з тим, відповідач зазначає, що позивач не ініціював укладання додаткових угод щодо нового графіку.
Щодо дефектних актів відповідач зазначає, що через неповне виконання робіт застосовано лише відповідальність за несвоєчасне виконання, що не є предметом спору, але пояснює причини затримки позивача, а листи позивача не є достатнім доказом порушень відповідача.
На думку відповідача, порушення позивачем господарських зобов'язань підтверджується матеріалами справи, а санкція, передбачена п. 10.10 договору, застосована правомірно та узгоджена сторонами, базою для її застосування є наявність суми до оплати за виконані роботи. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання зобов'язань. Посилання позивача на нібито недобросовісну поведінку відповідача під час переговорів є необґрунтованими, оскільки це звичайне узгодження питань у договірних відносинах.
Враховуючи викладене, відповідач просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, судові витрати покласти на позивача.
2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ
Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У даному випадку до предмета доказування входять обставини: щодо наявності/відсутності підстав для скасування оперативно-господарської санкції.
Суд встановив, що 12.07.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СП ПАРК» (далі - підрядник, позивач) та Приватним акціонерним товариством «ЮЖКОКС» (далі - замовник, відповідач) було укладено договір (підряду) № 07-17/24 (далі - договір).
Відповідно п. 1.1. договору замовник доручає, а підрядник зобов'язується на свій ризик у порядку та на умовах цього договору виконати на території замовника роботи з капітального ремонту на об'єкті замовника: «Машина дверізнімна № 3» інв. № 100072 в обсязі, передбаченому локальним кошторисом № 24/91 та 42-24/89 (додаток 2), що є невід'ємною частиною договору.
Пунктом 1.2 договору передбачено, що замовник зобов'язується надати підряднику об'єкт для виконання робіт, прийняти та оплатити виконані роботи в порядку та строки, передбачені цим договором.
Відповідно до п. 2.1 договору, строки виконання робіт за цим договором, а також їхніх окремих обсягів (об'єктів, етапів видів), визначаються рафіком виконання робіт (далі - графік), що оформлюється у вигляді додатка №1 та є невід'ємною частиною цього договору. Строк виконання робіт за цим договором починає обчислюватися з моменту фактичного прийняття об'єкта робіт відповідно до п.5.2 договору. У разі несвоєчасного прийняття об'єкта робіт, термін початку виконання робіт починає обчислюватися з останнього дня строку, визначеного п.5.2 цього договору.
Ціна робіт за цим договором становить 4.949.980, 05 грн без урахування ПДВ. Крім того ПДВ за ставкою 20%, що діє на момент укладення договору, у розмірі 989.996,01 грн. Усього вартість робіт за договором з урахуванням ПДВ становить 5.939.976,06 грн (п. 3.1. договору).
Відповідно до п. 4.1 договору оплата замовником виконаних робіт проводиться поетапно (щомісячно), протягом 30 (тридцяти) календарних днів від дати підписання замовником актів КБ-2в з додатками до актів КБ-2в, підтверджених довідками КБ-3, на підставі наданих підрядником рахунків і податкових накладних та оригіналів актів КБ-2в. У разі порушення підрядником строків надання замовнику актів КБ-2в, передбачених п.7.1.12. цього договору термін оплати таких робіт становить 60 (шістдесят) календарних днів від дати підписання замовником актів КБ-2в з додатками до акту КБ-2в, підтверджених довідками КБ-3, на підставі наданих підрядником рахунків та податкових накладних.
Оплата замовником виконаних підрядником робіт провадиться у національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок підрядника (п. 4.2 договору).
Відповідно до п. 5.2. договору безпосередньо перед початком встановленого терміну виконання робіт, замовник передає, а підрядник приймає відповідні об'єкти робіт на підставі «Акта здачі об'єкта (агрегату, обладнання) в ремонт» з підписанням, за необхідності, відповідних актів, а також передає згідно з графіком поставки матеріали, необхідні матеріали для виконання робіт із зазначенням найменування та кількості.
Згідно з п. 6.1. договору роботи виконуються з матеріалів підрядника (згідно з реєстром цін) та замовника і засобами підрядника, якщо інше не погоджено сторонами в письмовій формі. У деяких випадках допускається змішане постачання і комплектація об'єктів будівництва матеріалами і конструкціями. Під матеріалами замовника слід розуміти всі матеріали, що надаються замовником для виконання робіт підрядником, крім підакцизних товарів, перелік яких затверджено розділом VI «Акцизний податок» Податкового кодексу України від 02.12.2021 №2755-VI.
Пунктами 7.3.2., 7.3.3. договору встановлено, що замовник зобов'язується, зокрема, надавати підряднику для виконання робіт відповідні об'єкти, створювати необхідні умови для безпечного виконання робіт з урахуванням чинного виробництва замовника.
Відповідно до п. 10.10. договору замовник має право в односторонньому безумовному порядку (зокрема й після закінчення строку дії цього договору) застосовувати до підрядника оперативно-господарську санкцію, виражену в утриманні сум пред'явленої підрядникові неустойки та розрахованих збитків із сум, які підлягають оплаті, зокрема і за виконані роботи та поставлені матеріали, шляхом надіслання підрядникові відповідного повідомлення із зазначенням суми неустойки, що утримується, та розрахованих збитків. Утримання неустойки та розрахованих збитків не тягне за собою зміну вартості робіт за цим договором. У результаті перерахування замовником грошових коштів у сумі, що підлягає оплаті підрядникові після утримання неустойки та розрахованих збитків, зазначених у повідомленні, вважаються виконаними у повному обсязі зобов'язання замовника щодо перерахування грошових коштів у сумі, що підлягала оплаті підрядникові до утримання неустойки та розрахованих збитків, а також зобов'язання підрядника зі сплати замовникові неустойки та розрахованих збитків, зазначених у повідомленні. До завершення розгляду по суті спірних питань, що виникли, сторонами або судом, утримання замовником сум пред'явленої підрядникові неустойки та розрахованих збитків не є порушенням передбачених цим договором зобов'язань замовника щодо оплати виконаних підрядником робіт і поставлених матеріалів.
Договір діє до 31.12.2024. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе зобов'язань (у тому числі гарантійних) за цим договором (п. 15.5. договору).
На виконання умов договору позивач виконав, а відповідач прийняв без зауважень виконані роботи за період з серпня 2024 по грудень 2024 року включно на загальну суму 4.642.018,03 грн, що підтверджується актами приймання виконаних робіт, а саме:
- акт приймання виконаних робіт № 01-08 від 26.08.2024;
- акт приймання виконаних робіт № 01-09 від 26.09.2024;
- акт приймання виконаних робіт № 01-10 від 25.10.2024;
- акт приймання виконаних будівельних робіт № 02-10 від 25.10.2024;
- акт приймання виконання робіт № 01-11 від 25.11.2024;
- акт приймання виконаних будівельних робіт № 02-11 від 25.11.2024;
- акт приймання виконаних робіт № 01-10 від 30.12.2024;
- акт приймання виконаних робіт № 02-12 від 30.12.2024.
Також виконання робіт за період з серпня 2024 по грудень 2024 року підтверджується рахунками-фактурами, довідками КБ-3 та додатками до актів.
Крім того, ТОВ «СП ПАРК» було зареєстровано відповідні податкові накладні, а саме: №8 від 26.08.2024, №9 від 26.09.2024, №3 від 25.10.2024, №4 від 25.10.2024, №2 від 25.11.2024, №3 від 25.11.2024, №9 від 30.12.2024, №10 від 30.12.2024.
Як у позові зазначає позивач, відповідач здійснив оплату виконаних робіт з порушенням передбаченого п. 4.1. договору строку, а деякі роботи не оплатив взагалі, внаслідок чого, основна заборгованість ПрАТ «ЮЖКОКС» перед ТОВ «СП ПАРК» за вищезазначеними актами складає 2.078.528,15 грн.
ПрАТ «ЮЖКОКС» повідомленням №54-14 від 21.05.2025 на суму 1.675.665,98 грн повідомило ТОВ «СП ПАРК» про використання права ПрАТ «ЮЖКОКС» на підставі п. 10.10. договору підряду №07-17/24 від 12.07.2024 стосовно утримання в односторонньому безумовному порядку суми неустойки (в розмірі 0,3% від договірної вартості несвоєчасно виконаних робіт за кожен день прострочення), передбаченої п. 10.3.2 договору, у розмірі 487.670,77 грн та відповідно до п. 10.3.3. договору штрафу у розмірі 20% від договірної вартості несвоєчасно виконаних робіт або їх етапів у розмірі 1.187.995,21 грн.
В обґрунтування зазначеного повідомлення ПрАТ «ЮЖКОКС» зазначило, що станом на 31.12.2024 було зафіксовано актами приймання-виконаних робіт №01-08 від 26.08.2024, №01-09 від 26.09.2024, №01-10 від 25.10.2024, №02-10 від 25.10.2024, №01-10 від 25.10.2024, №02-11 від 25.11.2024, №01-11 від 25.11.2024, №02-12 від 30.12.2024, №01-10 від 30.12.2024 виконання робіт на загальну суму 4.642.018, 02 грн. з ПДВ, в тому числі роботи по механічній частині на суму 4.218.764,76 грн з ПДВ та роботи по електричній частині на суму 423.253,26 грн. з ПДВ.
Так, у зв'язку з невиконанням ТОВ «СП ПАРК» робіт згідно графіка за договором станом на 28.03.2025 не виконано робіт на суму 1.297.958,04 грн з ПДВ, в тому числі механічній частині у сумі 140.827,03 грн з ПДВ, по електричній частині 1.151.131,01 грн з ПДВ. Таким чином, підрядником було порушено умови договору в частині строків виконання робіт на загальну суму 1.297.958,04 грн з ПДВ.
Однак, на переконання ТОВ «СП ПАРК», саме систематичні порушення ПрАТ «ЮЖКОКС» умов договору, зумовили неможливість виконання ТОВ «СП ПАРК» робіт в передбачений договором строк, внаслідок чого ТОВ «СП ПАРК» не погоджується з правомірністю застосування ПрАТ «ЮЖКОКС» зазначених оперативно-господарських санкцій, їх обґрунтованістю та вважає їх такими, що підлягають скасуванню в повному обсязі.
Наведені вище обставини і зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.
3. ПОЗИЦІЯ СУДУ
Предметом позову позивач визначив скасування оперативно-господарські санкції, застосовані Приватним акціонерним товариством "ЮЖКОКС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СП ПАРК" в загальному розмірі 1.675.665,98 грн, згідно повідомлення №54-14 від 21.05.2025 щодо використання права ПрАТ “ЮЖКОКС» на підставі п. 10.10. договору підряду №07-17/24 від 12.07.2024 стосовно утримання в односторонньому безумовному порядку суми неустойки (в розмірі 0,3% від договірної вартості несвоєчасно виконаних робіт за кожен день прострочення), передбаченої п. 10.3.2. договору, у розмірі 487.670,77 грн та відповідно до п. 10.3.3. договору штрафу у розмірі 20% від договірної вартості несвоєчасно виконаних робіт або їх етапів у розмірі 1.187.995,21 грн.
Порушенням зобов'язання у відповідності до частини першої статті 610 Цивільного кодексу України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Вимогами частини першою статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За приписами статті 230 Господарського кодексу України (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 235 ГК України за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором. Оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання.
Положення ч. 1 ст. 236 ГК України містять такі види оперативно-господарських санкцій, які сторони можуть передбачати у господарських договорах: 1) одностороння відмова від виконання свого зобов'язання управненою стороною, із звільненням її від відповідальності за це - у разі порушення зобов'язання другою стороною; відмова від оплати за зобов'язанням, яке виконано неналежним чином або достроково виконано боржником без згоди другої сторони; відстрочення відвантаження продукції чи виконання робіт внаслідок прострочення виставлення акредитива платником, припинення видачі банківських позичок тощо; 2) відмова управненої сторони зобов'язання від прийняття подальшого виконання зобов'язання, порушеного другою стороною, або повернення в односторонньому порядку виконаного кредитором за зобов'язанням (списання з рахунку боржника в безакцептному порядку коштів, сплачених за неякісну продукцію, тощо); 3) встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов'язань стороною, яка порушила зобов'язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо; 4) відмова від встановлення на майбутнє господарських відносин із стороною, яка порушує зобов'язання.
Водночас ч. 2 ст. 236 ГК України передбачає, що перелік оперативно-господарських санкцій, встановлений у ч. 1 цієї статті, не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції.
Згідно з ч. 1 ст. 237 ГК України підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред'явлення претензії порушнику зобов'язання.
Оперативно-господарські санкції можуть полягати в односторонній відмові від господарського зобов'язання (повністю або частково) або в односторонній зміні його умов. Оперативно-господарські санкції застосовуються відповідною особою - стороною зобов'язання в односторонньому порядку, а їх перелік та порядок вжиття визначаються виключно положеннями договору, укладеного між сторонами. Мета застосування зазначених санкцій - припинення або запобігання повторенню порушень зобов'язання шляхом оперативного впливу на правопорушника. Оперативно-господарські санкції застосовуються виключно за рішенням управненої сторони й спрямовані на корегування подальшої поведінки порушника господарського зобов'язання в майбутньому.
Аналогічна правова позиція є сталою та міститься в постановах Верховного Суду від 05.10.2022 №904/7906/21, від 01.07.2020 у справі №914/2285/17.
Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 21.12.2019 у справі №905/174/19, при розгляді оперативно-господарської санкції необхідно встановити момент виникнення у відповідача права на застосування такої санкції та чи відповідає мета застосування відповідачем цієї санкції меті застосування оперативно-господарських санкцій, передбаченій статтею 235 ГК України, а саме: припинення або запобігання повторенню порушень зобов'язання. Також, необхідно встановити чи виконані сторонами свої зобов'язання за договором і відповідно чи не є ці зобов'язання припиненими станом на момент застосування оперативно-господарської санкції, задля встановлення можливості застосування такої санкції взагалі.
За своїм змістом оперативно-господарська санкція, нерозривно пов'язана із штрафними санкціями, передбаченими договору, та має похідний характер, однак, вона взагалі може бути застосована лише за умови того, що на момент її застосування зобов'язання за договором лишилися не виконаними.
Згідно із ч. 1 ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п. 2.1 договору, строки виконання робіт за цим договором, а також їхніх окремих обсягів (об'єктів, етапів видів), визначаються рафіком виконання робіт (далі - графік), що оформлюється у вигляді додатка №1 та є невід'ємною частиною цього договору. Строк виконання робіт за цим договором починає обчислюватися з моменту фактичного прийняття об'єкта робіт відповідно до п.5.2 договору. У разі несвоєчасного прийняття об'єкта робіт, термін початку виконання робіт починає обчислюватися з останнього дня строку, визначеного п.5.2 цього договору.
Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов договору позивач виконав, а відповідач прийняв без зауважень виконані роботи за період з серпня 2024 року по грудень 2024 року включно на загальну суму 4.642.018,03 грн, що підтверджується актами приймання виконаних робіт, а саме:
- акт приймання виконаних робіт № 01-08 від 26.08.2024 на суму 397.647,53 грн;
- акт приймання виконаних робіт № 01-09 від 26.09.2024 на суму 666.620,87 грн;
- акт приймання виконаних робіт № 01-10 від 25.10.2024 на суму 919.534,80 грн;
- акт приймання виконаних будівельних робіт № 02-10 (ел.частина) від 25.10.2024 на суму 36.439,00 грн ;
- акт приймання виконання робіт № 01-11 від 25.11.2024 на суму 449.803,75 грн;
- акт приймання виконаних будівельних робіт № 02-11 (ел.частина) від 25.11.2024 на суму 93.443,93 грн;
- акт приймання виконаних робіт № 01-10 від 30.12.2024 на суму 1.785.157,81 грн;
- акт приймання виконаних робіт № 02-12 (ел.частина) від 30.12.2024 на суму 293.370,34 грн.
В якості додатка 1 до договору сторонами були погоджені графік виконання робіт з проведення капітального ремонту на об'єкті «Машина дверізмінна № 3» інв. № 100072.
Графіком виконання робіт погодженого сторонами був передбачений строк:
- на проведення капітального ремонту на об'єкті ел.частини - 23.11.2024,
- на проведення капітального ремонту на об'єкті мех.частини - 30.11.2024.
В якості додатка 2 до договору сторонами було погоджено договірну ціну з проведення капітального ремонту на об'єкті «Машина дверізмінна № 3» інв. № 100072, якими було погоджено вартість, а саме:
- на проведення капітального ремонту на об'єкті ел.частини у сумі 1.580.384,27 грн;
- на проведення капітального ремонту на об'єкті мех.частини у сумі 4.359.591,79 грн.
Відтак, фактично позивачем не були виконані роботи по механічній частині у сумі 140.827,03 грн (4.359.591,79 погоджена вартість у додатку 2 - 4.218.764,76 виконані роботи за актами), по електричній частині 1.157.131,00 грн (1.580.384,27 погоджена вартість у додатку 2 - 423.253,27 грн виконані роботи за актами).
Таким чином, позивачем не виконані робіти на загальну суму 1.297.958,03грн.
Позивач визнає факт не виконання робіт за договором у сумі 1.291.958,04 грн.
Пунктом 10.3.2. договору сторони погодили, що у разі порушення підрядником строків виконання робіт (їхніх етапів), а також строків усунення виявлених дефектів виконання робіт підрядник сплачує замовникові неустойку в розмірі 0,3% від договірної вартості несвоєчасно виконаних робіт, за кожний день прострочення, відшкодовує збитки згідно з п. 4.7. цього договору. Неустойка нараховується за весь період прострочення.
Також п. 10.3.3. договору було визначено, що за порушення строків виконання робіт, їх етапів, а також строків усунення виявлених дефектів неналежне (неякісно) виконаних робіт, понад 10 календарних днів, підрядник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 20 % від договірної вартості таких робіт (з урахуванням ПДВ).
Разом з тим, п. 10.10 договору передбачено, що замовник має право в односторонньому безумовному порядку (зокрема й після закінчення строку дії цього договору) застосувати до підрядника оперативно - господарську санкцію, виражену в утриманні суд пред'явленої підрядникові неустойки та розрахованих збитків із сум, які підлягають оплаті, зокрема і за виконані роботи та поставлені матеріали, шляхом надіслання підрядникові відповідного повідомлення із зазначенням суми неустойки, що утримується, та розрахованих збитків.
Утримання неустойки та розрахованих збитків не тягне за собою зміну вартості робіт за цим договором.
У результаті перерахування замовником грошових коштів у сумі, що підлягає оплаті підрядникові після утримання неустойки та розрахованих збитків, зазначених у повідомленні, вважаються виконаними у повному обсязі зобов'язання замовника щодо перерахування грошових коштів у сумі, що підлягала оплаті підрядникові до утримання неустойки та розрахованих збитків, а також зобов'язання підрядника зі сплати замовникові неустойки та розрахованих збитків, зазначених у повідомленні.
До завершення розгляду по суті спірних питань, що виникли, сторонами або судом, утримання замовником сум пред'явленої підрядникові неустойки та розрахованих збитків не є порушенням передбачених цим договором зобов'язань замовника щодо оплати виконаних підрядником робіт і поставлених матеріалів.
Відповідач 21.05.2025 направив позивачу повідомлення № 54-14 про застосування оперативно-господарської санкції у розмірі 1.675.665,98 грн, а саме відповідач утримав з сум, що підлягали оплаті підряднику: неустойку, передбачену п. 10.3.2. договору, в розмірі 0,3% від договірної вартості несвоєчасно виконаних робіту загальному розмірі 487.670,77 грн та штраф, передбачений п. 10.3.3. договору, у розмірі 20 % від договірної вартості таких робіт в сумі 1.187.995,21 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач, зокрема, посилається на погодження сторонами нового Графіка виконання робіт, за яким встановлено новий строк виконання робіт з 02.09.2024 по 31.12.2024.
Разом з тим, п. 2.2. договору сторони погодили, що у разі виникнення необхідності внесення зміни до раніше погоджених сторонами строків виконання робіт, сторона, шо ініціює таку зміну, повідомляє про це іншу сторону не пізніше, ніж за 10 (десять) календарних днів до настання передбачуваних змін. При досягнення сторонами згоди щодо такої зміни, сторонами укладається додаткова угода до цього договору.
В матеріалах прави відсутня додаткова угода щодо зміни строків виконання робіт та погодження нового Графіку виконання робіт, а відтак суд виходить із погодженого сторонами додатку 1 до договору графіку виконання робіт з проведення капітального ремонту на об'єкті «Машина дверізмінна № 3» інв. № 100072, відповідно до якого сторонами погодженого строк на проведення капітального ремонту на об'єкті ел.частини - 23.11.2024; на проведення капітального ремонту на об'єкті мех.частини - 30.11.2024.
Позивач у позовній заяві також зазначає про те, що в порушення умов п. 5.2. договору сторонами не був оформлений Акту здачі об'єкта (агрегату, обладнання) в ремонт.
Відповідно до п. 5.2. договору сторони передбачили, що безпосередньо перед початком встановленого терміну виконання робіт, замовник передає, а підрядник приймає відповідні об'єкти робіт на підставі «Акта здачі об'єкта (агрегату, обладнання) в ремонт» з підписанням, за необхідності, відповідних актів, а також передає згідно з графіком поставки матеріали, необхідні матеріали для виконання робіт із зазначенням найменування та кількості.
Як вбачається з п. 5.2. договору, акт здачі об'єкта (агрегату, обладнання) в ремонт складається за необхідності, а відтак посилання відповідача на порушення позивачем п. 5.2. договору судом відхиляються.
Разом з тим, позивач у позові зазначав, що систематичне порушення відповідачем умов спірного договору, а саме: ненадання або несвоєчасне надання позивачу матеріалів, необхідних для виконання робіт; надання підряднику для виконання робіт матеріалів неналежної якості; допуск працівників позивача до об'єкта робіт на час недостатній для виконання узгодженого обсягу робіт; несвоєчасне узгодження та надання необхідних для виконання робіт документів та дозволів; несвоєчасне надання початкового допуску для виконання робіт має безпосередній вплив на строки виконання робіт за спірним договором.
Посилаючись на ненадання відповідачем можливості виконання робіт у вихідні дні, позивач водночас надав до позовної заяви докази, які спростовують зазначені твердження, а саме інформацію про вхід та вихід працівників позивача на об'єкт у вихідні дні, що свідчить про надання відповідачем відповідної можливості.
Аналогічно, твердження позивача про несвоєчасне оформлення нарядів-допусків для виконання робіт не знаходять свого підтвердження в матеріалах справи. Так, позивач зазначає, що такі наряди-допуски були оформлені лише 15.08.2024, однак з наданих ним же документів вбачається, що наряд-допуск був оформлений 05.08.2024 (арк. 133-233, том 2). Таким чином, наведені позивачем обставини суперечать наявним у справі доказам.
Посилання позивача на те, що електричні схеми ДЗМ № 3 були надані лише 29.08.2024 також є недоведеними, оскільки зазначені твердження не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.
Щодо доводів позивача про ненадання відповідачем матеріалів для виконання підрядних робіт та посилання на положення ст. 851 ЦК України, суд зазначає, що порядок забезпечення робіт матеріалами врегульований п. 6.3 договору.
Відповідно до умов договору п. 6.3. саме підрядник (позивач) зобов'язаний завчасно, не пізніше ніж за 35 календарних днів до початку виконання робіт, подати замовнику відповідні заявки на постачання матеріалів із визначенням номенклатури, кількості та строків поставки.
Отже, своєчасне та повне забезпечення робіт матеріалами було безпосередньо поставлено у залежність від належного планування та подання позивачем відповідних заявок. Матеріалами справи не підтверджено, що позивач виконав зазначений обов'язок у повному обсязі та у встановлені договором строки, а відтак можливі затримки у постачанні матеріалів не можуть бути покладені на відповідача.
Крім того, суд бере до уваги, що позивач не скористався своїм правом на зупинення робіт, передбаченим ст. 851 ЦК України, яка передбачає, що підрядник має право не розпочинати роботу, а розпочату роботу зупинити, якщо замовник не надав матеріалу, устаткування або річ, що підлягає переробці, і цим створив неможливість виконання договору підрядником, що додатково свідчить про відсутність об'єктивних перешкод для виконання робіт у зв'язку з несвоєчасним наданням матеріалів відповідачем, як про це зазначає позивач.
Посилання позивача на відсутність належної фіксації обставин, пов'язаних із неналежним виконанням ним договірних зобов'язань, суд вважає безпідставними, оскільки умовами договору не передбачено спеціального або виключного порядку фіксації відповідних фактів, у зв'язку з чим така фіксація, як зазначає відповідач, могла здійснюватися шляхом складання односторонніх актів або шляхом листування між сторонами.
Доводи позивача про те, що зазначені обставини не були доведені до його відома, спростовуються матеріалами справи. Відповідачем на адресу позивача направлявся лист № 54-13 від 23.09.2024, у якому порушувалося питання щодо недостатньої кількості персоналу, залученого позивачем для виконання підрядних робіт, а також наголошувалося на необхідності проведення відповідної робочої наради (арк. 230, том 1).
З матеріалів справи вбачається, що за результатами розгляду зазначеного листа та проведеної 25.09.2024 наради позивач 27.09.2024 направив відповідачу відповідь за вих.№29/08-1, у якій фактично визнав наведені обставини та взяв на себе зобов'язання щодо збільшення кількості кваліфікованого персоналу для виконання робіт. Таким чином, твердження позивача про необізнаність із зазначеними обставинами не відповідають дійсності.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження порушень умов договору з боку відповідача. Самі по собі листи позивача та наведені в них твердження, не підтверджені іншими доказами, не можуть вважатися достатніми для доведення таких порушень.
Факт порушення позивачем своїх договірних зобов'язань у вигляді несвоєчасного та неповного виконання робіт підтверджується матеріалами справи та фактично не заперечується позивачем, у зв'язку з чим у відповідача були правові підстави для застосування передбачених договором оперативно-господарських санкцій.
Відповідно до частини 1, 2 статті 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (частина 1 статті 617 Цивільного кодексу України).
Згідно з нормами статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання згідно зі статтями 617 Цивільного кодексу України, 218 Господарського кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв'язок між цими обставинами і понесеними збитками (постанова Верховного Суду України від 10.06.2015 у справі № 904/6463/14).
Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин, навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (постанова Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20).
Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд доходить висновку, що на виконання умов договору позивач виконав, а відповідач прийняв без зауважень виконані роботи за період з серпня 2024 року по грудень 2024 року включно на загальну суму 4.642.018,03 грн, що підтверджується актами приймання виконаних робіт, а саме: - акт приймання виконаних робіт № 01-08 від 26.08.2024 на суму 397.647,53 грн; - акт приймання виконаних робіт № 01-09 від 26.09.2024 на суму 666.620,87 грн; - акт приймання виконаних робіт № 01-10 від 25.10.2024 на суму 919.534,80 грн; - акт приймання виконаних будівельних робіт № 02-10 (ел.частина) від 25.10.2024 на суму 36.439,00 грн; - акт приймання виконання робіт № 01-11 від 25.11.2024 на суму 449.803,75 грн; - акт приймання виконаних будівельних робіт № 02-11 (ел.частина) від 25.11.2024 на суму 93.443,93 грн; - акт приймання виконаних робіт № 01-10 від 30.12.2024 на суму 1.785.157,81 грн; - акт приймання виконаних робіт № 02-12 (ел.частина) від 30.12.2024 на суму 293.370,34 грн.
Як судом зазначалось вище, оскільки в матеріалах справи відсутня додаткова угода, щодо зміни строків виконання робіт та погодження нового Графіку виконання робіт, суд виходить із погодженого сторонами додатку 1 до договору графіку виконання робіт з проведення капітального ремонту на об'єкті «Машина дверізмінна № 3» інв. № 100072, яким передбачений строк:
- на проведення капітального ремонту на об'єкті ел.частини - 23.11.2024,
- на проведення капітального ремонту на об'єкті мех.частини - 30.11.2024.
В якості додатка 2 до договору сторонами було погоджено договірну ціну з проведення капітального ремонту на об'єкті «Машина дверізмінна № 3» інв. № 100072, якими було погоджено вартість 5.939.976,06 грн, а саме:
- на проведення капітального ремонту на об'єкті ел.частини у сумі 1.580.384,27 грн;
- на проведення капітального ремонту на об'єкті мех.частини у сумі 4.359.591,79 грн.
Позивач виконав, а відповідач прийняв без зауважень виконані роботи за період з серпня 2024 по грудень 2024 року включно на загальну суму 4.642.018,03 грн, що підтверджується актами приймання виконаних робіт.
Відтак, фактично позивачем не були виконані роботи по механічній частині у сумі 140.827,03 грн (4.359.591,79 погоджена вартість у додатку 2 - 4.218.764,76 виконані роботи за актами), по електричній частині 1.157.131,00 грн (1.580.384,27 погоджена вартість у додатку 2 - 423.253,27 грн виконані роботи за актами).
Позивач в свою чергу визнає факт не виконання робіт за договором у сумі 1.291.958,04 грн.
Разом з тим, як встановлено судом вище та підтверджено матеріалами справи позивачем не виконані робіти на загальну суму 1.297.958,03 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
За визначенням ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 1 ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. ч. 4, 6 ст. 231 ГК у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як встановлено судом вище, строк на проведення капітального ремонту на об'єкті ел.частини сплив 23.11.2024, а на проведення капітального ремонту на об'єкті мех.частини сплив 30.11.2024.
Пунктом 10.3.2. договору сторони погодили, що у разі порушення підрядником строків виконання робіт (їхніх етапів), а також строків усунення виявлених дефектів виконання робіт підрядник сплачує замовникові неустойку в розмірі 0,3% від договірної вартості несвоєчасно виконаних робіт, за кожний день прострочення, відшкодовує збитки згідно з п. 4.7. цього договору. Неустойка нараховується за весь період прострочення.
Відповідач нарахував до стягнення з відповідача пеню у розмірі 0,3% від договірної вартості несвоєчасно виконаних робіт станом на 28.03.2025 на загальну суму 487.670,77 грн.
Здійснивши перевірку розрахунку пені, судом встановлено помилки у визначені остаточних сум пені, за розрахунком суду, загальний розмір пені, передбачений п. 10.3.2, складає 483.776,91 грн, а саме:
- по механічній частині за період прострочення з 01.12.2024 по 28.03.2025 на суму невиконаних робіт у розмірі 140.827,03 грн пеня склала 49.852,77 грн;
- по електричній частині за період прострочення з 24.11.2024 по 28.03.2025 на суму невиконаних робіт у розмірі 1.157.131,00 грн пеня склала 433.924,14 грн.
Також п. 10.3.3. договору було визначено, що за порушення строків виконання робіт, їх етапів, а також строків усунення виявлених дефектів неналежне (неякісно) виконаних робіт, понад 10 календарних днів, підрядник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 20 % від договірної вартості таких робіт.
Відповідач нарахував до стягнення з відповідача штраф у розмірі 20% від договірної вартості несвоєчасно виконаних робіт станом на 28.03.2025 на загальну суму 1.187.995,21 грн.
Здійснивши перевірку розрахунку штрафу, судом встановлено помилки у визначенні остаточних сум штрафу, за розрахунком суду, загальний розмір штрафу, передбачений п. 10.3.3 складає 259.591,61 грн.
Відповідач при здійснені розрахунку 20% штрафу виходив із договірної вартості всіх робіт за договором (5.939.976,06 грн), однак п. 10.3.3. договору було визначено, що за порушення строків виконання робіт, їх етапів, понад 10 календарних днів, підрядник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 20 % від договірної вартості таких робіт, тобто базою для нарахування штрафу є договірна вартість робіт, їх етапів щодо яких підрядником порушено строк їх виконання, а не загальна вартість всіх робіт за договором.
Відтак, за розрахунком суду вірними є нарахування пені у розмірі 483.776,91 грн та штрафу у розмірі 259.591,61 грн.
Враховуючи встановлені судом вище обставини, позовні вимоги позивач підлягають частковому задоволенню, а саме в частині скасування оперативно-господарської санкції, застосованої Приватним акціонерним товариством "ЮЖКОКС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СП ПАРК" в загальному розмірі 932.297,46 грн (згідно з повідомленням №54-14 від 21.05.2025 щодо використання права ПрАТ “ЮЖКОКС» на підставі п. 10.10. договору підряду №07-17/24 від 12.07.2024 стосовно утримання в односторонньому безумовному порядку суми неустойки (в розмірі 0,3% від договірної вартості несвоєчасно виконаних робіт за кожен день прострочення), передбаченою п. 10.3.2 договору, у розмірі 3.893,86 грн та відповідно до п. 10.3.3. договору штрафу у розмірі 20% від договірної вартості несвоєчасно виконаних робіт або їх етапів у розмірі 928.403,60 грн).
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Суд також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників справи суд з урахуванням п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.
У справі, що розглядається суд дійшов висновку, що позовні вимоги із зазначених позивачем підстав підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати
Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 1.347,82 грн з урахуванням того, що 55,64 % позовних вимог позивача судом задоволено.
Водночас, зміст позовних вимог з огляду на їх специфіку дозволяє вирахувати пропорції розміру задоволених позовних вимог.
При цьому суд виходить із того, що даний спір має саме немайновий характер (оскільки не містить вимог про стягнення коштів, а зводиться фактично лише до встановлення правомірності чи неправомірності нарахування штрафних санкцій).
Майнові ж вимоги щодо стягнення з відповідача таких коштів у розмірі утриманої неустойки заявлені позивачем у справі №904/4949/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СП Парк" до Приватного акціонерного товариства "Южкокс" про стягнення коштів.
Відповідно до п. п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При цьому частиною першою цієї статті передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Водночас, ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено понижуючий коефіцієнт у розмірі 0,8 для сплати судового збору у разі подання до суду документів у електронній формі.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №916/228/22 наголосила, що при поданні позову через Електронний суд судовий збір розраховується з понижуючим коефіцієнтом.
Аналогічні правові позиції містяться в постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 16.01.2023 у справі №905/1977/21, постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 06.06.2024 у справі №906/1091/23, постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 14.12.2023 у справі №263/4787/15-ц.
Позовна заява у справі №904/5850/25 була сформована в системі «Електронний суд», а тому правомірним є застосування ставки судового збору з понижуючим коефіцієнтом 0,8, так, за вимогу немайнового характеру позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 2.422,40 грн.
Крім цього, господарський суд вважає за доцільне надати роз'яснення щодо повернення сплаченої суми судового збору за подання позовної заяви, у зв'язку із внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Стаття 7 Закону України "Про судовий збір" містить вичерпний перелік пунктів, за якими повертається сплачена сума судового збору.
Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема, у разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Таким чином у позивача наявна можливість повернути судовий збір у загальному розмір 17.682,59 грн (20.107,99 грн - 2.422,40 грн).
Керуючись ст. ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Скасувати оперативно-господарську санкцію, застосовану Приватним акціонерним товариством "ЮЖКОКС" (51909, Дніпропетровська область, місто Кам'янське, ВУЛИЦЯ ВЯЧЕСЛАВА ЧОРНОВОЛА, будинок 1; ідентифікаційний код 05393079) до Товариства з обмеженою відповідальністю "СП ПАРК" (51928, Дніпропетровська область, місто Кам'янське, вул. Воїнів-афганців, будинок 11-А, квартира 38; ідентифікаційний код 37149525) у вигляді штрафних санкцій в загальному розмірі 932.297,46 грн (дев'ятсот тридцять дві тисячі двісті дев'яносто сім грн 46 к.) згідно з повідомленням Приватного акціонерного товариства "ЮЖКОКС" №54-14 від 21.05.2025 (в т.ч. пеня, передбачена п. 10.3.2. договору, у розмірі 3.893,86 грн (три тисячі вісімсот дев'яносто три грн 86 к.) та штраф, передбачений п. 10.3.3 договору, у розмірі 928.403,60 грн (дев'ятсот двадцять вісім тисяч чотириста три грн 60 к.).
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ЮЖКОКС" (51909, Дніпропетровська область, місто Кам'янське, ВУЛИЦЯ ВЯЧЕСЛАВА ЧОРНОВОЛА, будинок 1; ідентифікаційний код 05393079) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СП ПАРК" (51928, Дніпропетровська область, місто Кам'янське, вул. Воїнів-афганців, будинок 11-А, квартира 38; ідентифікаційний код 37149525) 1.347,82 грн (одну тисячу триста сорок сім грн 82 к.) судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складене 22.01.2026.
Суддя С.А. Дупляк