20 січня 2026 р. Справа № 902/1042/25
Господарський суд Вінницької області у складі: головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Шарко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в режимі відеоконференції матеріали у справі
за заявою: ОСОБА_1 (адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
про неплатоспроможність
за участю :
АТ КБ "ПриватБанк": Ювко В.О.
В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа №902/1042/25 за заявою ОСОБА_1 про неплатоспроможність.
Ухвалою суду від 13.10.2025 року відкрито провадження у справі № 902/1042/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 . Введено процедуру реструктуризації боргів боржника - ОСОБА_1 у справі №902/1042/25. Призначено керуючим реструктуризацією у справі № 902/1042/25 арбітражного керуючого Белінську Н.О. Призначено попереднє засідання у справі №902/1042/25 на 23.12.2025 року.
20.10.2025 року оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
05.11.2025 року до суду від АТ КБ "ПриватБанк" надійшла заява (сформована в системі "Електронний суд") б/н від 05.11.2025 року (вх. № 01-36/1414/25) про визнання грошових вимог до боржника в розмірі 63 652,78 грн у справі № 902/1042/25.
Ухвалою суду від 06.11.2025 року призначено заяву АТ КБ "ПриватБанк" б/н від 05.11.2025 року (вх. № 01-36/1414/25) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/1042/25, до розгляду в судовому засіданні на 20.01.2026 року об 11:00 год.
Ухвалою від 16.01.2026 року задоволено клопотання представника АТ КБ "ПриватБанк" адвоката Ювка В.О. б/н від 15.01.2026 року про участь в судових засіданнях у справі № 902/1042/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Ухвалено забезпечити участь представника АТ КБ "ПриватБанк" адвоката Ювка В.О. у судовому засіданні, яке призначено на 20.01.2026 року об 11:00 год. та у всіх наступних судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 902/1042/25, в приміщенні Господарського суду Вінницької області, з використання підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС.
В судове засідання на визначену дату з'явився представник заявника. Арбітражний керуючий та інші учасники справи правом участі в судовому засіданні не скористались.
Натомість, 13.11.2025 року до суду від арбітражного керуючого Белінської Н.О. надійшло повідомлення № 02-869/7528 від 13.11.2025 року про результати розгляду вимог АТ КБ "ПриватБанк".
16.01.2026 року до суду від боржника надійшло повідомлення б/н від 15.01.2026 року про результати розгляду вимог АТ КБ "ПриватБанк", в якому зазначено про відсутність заперечень та зауважень щодо заявлених кредиторських вимог. Також, боржник просить суд здійснити розгляд справи за його відсутності.
В ході розгляду справи заявник надав пояснення щодо обставин, наведених у кредиторській заяві, підтримав заявлені вимоги та просив їх задоволити.
Суд, розглянувши подану кредиторську заяву, дослідивши матеріали справи та заслухавши представника заявника, встановив наступне.
За змістом кредиторської заяви та наявних матеріалів справи вбачається, що 11.10.2010 року ОСОБА_1 (далі - позичальник, клієнт, боржник) звернувся до АТ КБ "Приватбанк" (далі - кредитор, Банк) з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Анкету-заяву № бн та приєднався до Умов та правил надання банківських послуг саме в тій редакції, що діяла на дату підписання та розміщена на сайті банку https://privatbank.ua/terms.
З моменту підписання позичальником заяви, між Банком та ним був укладений договір в порядку ч.1 ст. 634 ЦК, шляхом приєднання клієнта до запропонованого Банком договору. На підставі вищевказаної анкети-заяви Позичальнику відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, на яку було встановлено початковий кредитний ліміт.
Позичальник після отримання картки за умовами укладеного з Банком договору здійснив дії щодо проведення її активації, користуватися кредитним лімітом, відповідно до виписки по рахунку вчиняв операції, таким чином, згідно до Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, що затверджено Постановою НБУ №164 від 29.07.2022 р., ОСОБА_1 є власником рахунку та держателем платіжного інструменту для здійснення операцій за рахунком.
Отже, позичальник не лише отримав кредитну картку, а й визнав укладення кредитного договору та погодився з його умовами, вчинивши дії, спрямовані на виконання укладеного договору та його умов, в тому числі щодо сплати відсотків.
Після спливу строку дії першої картки позичальником для можливості користування рахунком додатково отримані кредитні картки (зокрема, картка № НОМЕР_2 , дата відкриття 07.08.2020 року, карта Універсальна; картка № НОМЕР_3 , дата відкриття 14.04.2021 року, карта Універсальна Gold;), що підтверджується відповідною довідкою № 0000004870335575 від 27.10.2025 року.
В подальшому, у процесі користування рахунком, ОСОБА_1 неодноразово підписувались Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, на підставі яких отримано додаткові кредитні картки, а також погоджені інші суттєві умови користування кредитним рахунком.
07.08.2020 року ОСОБА_1 підписано Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, за умовами якої згідно зі статтею 634 Цивільного кодексу України, підписанням цієї Заяви приєднується до розділу "Загальні положення", підрозділів "Кредитні картки", "Поточні рахунки", "Використання картки", "Віддалені канали обслуговування", "Оплата частинами та Миттєва розстрочка", "Миттєва розстрочка. Кредит готівкою" Умов та Правил надання банківських послуг акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (далі - Умови та Правила), що розміщені в мережі Інтернет за адресою https://privatbank.ua/terms, в редакції, чинній на дату підписання цієї Заяви, які разом становлять Договір банківського рахунка (далі - Договір), приймає всі права та обов'язки, встановлені в цьому Договорі та зобов'язується їх належним чином виконувати.
Істотні умови Договору "Кредитні картки":
тип кредиту: відновлювана кредитна лінія; сума/ліміт кредиту: розмір кредитного ліміту не перевищує: 50 000 грн для карт "Універсальна", 75 000 грн для карт "Універсальна Gold"; строк кредитування: 12 місяців з пролонгацією; мета отримання кредиту: споживчі цілі; спосіб та строк надання кредиту: безготівковим шляхом; процентна ставка, відсотків річних: 42,0 % - для карт Універсальна, 40,8 % - для карт Універсальна Gold; тип процентної ставки: фіксована.
Істотні та інші умови Договору "Оплата частинами та Миттєва розстрочка":
тип кредиту: строковий кредит; сума / ліміт кредиту: розмір кредитного ліміту не перевищує: 50 000 грн для карт Універсальна, 75 000 грн для карт Універсальна Gold; строк кредитування 12 місяців з лонгацією; мета отримання кредиту: споживчі цілі; спосіб та строк надання кредиту: для кредитів "Оплата частинами" та/або "Миттєва розстрочка" та/або "Миттєва розстрочка. Акційна" - безготівковим шляхом. Для кредиту "Миттєва розстрочка. Кредит готівкою" - готівкою (у банкоматі) або безготівковим шляхом (перерахування коштів на поточний рахунок Клієнта) Строк - в день укладення угоди; процентна ставка, відсотків річних Щомісячно від загального розміру кредиту: Оплата частинами - 0,01 %; Оплата частинами. Гроші в періоді - 0,01 %; Миттєва розстрочка - 2,9 %; Миттєва розстрочка. Акційна - 0,99 %; Миттєва розстрочка. Кредит готівкою. - 2,9 %; тип процентної ставки: фіксована.
14.04.2021 року ОСОБА_1 підписано Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, за умовами якої згідно зі статтею 634 Цивільного кодексу України, підписанням цієї Заяви приєднується до розділу "Загальні положення", підрозділів "Кредитні картки", "Поточні рахунки", "Використання картки", "Віддалені канали обслуговування", "Оплата частинами та Миттєва розстрочка", "Миттєва розстрочка. Кредит готівкою." Умов та Правил надання банківських послуг акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (далі - Умови та Правила), що розміщені в мережі Інтернет за адресою https://privatbank.ua/terms, в редакції, чинній на дату підписання цієї Заяви, які разом становлять Договір банківського рахунка (далі - Договір), приймає всі права та обов'язки, встановлені в цьому Договорі та зобов'язується їх належним чином виконувати.
Істотні умови Договору "Кредитні картки":
тип кредиту: відновлювана кредитна лінія; сума/ліміт кредиту: розмір кредитного ліміту не перевищує: 50 000 грн для карт "Універсальна", 75 000 грн для карт "Універсальна Gold"; строк кредитування: 12 місяців з пролонгацією; мета отримання кредиту: споживчі цілі; спосіб та строк надання кредиту: безготівковим шляхом; процентна ставка, відсотків річних: 42,0 % - для карт Універсальна, 40,8 % - для карт Універсальна Gold; тип процентної ставки: фіксована.
Істотні та інші умови Договору "Оплата частинами та Миттєва розстрочка":
тип кредиту: строковий кредит; сума / ліміт кредиту: розмір кредитного ліміту не перевищує: 50 000 грн для карт Універсальна, 75 000 грн для карт Універсальна Gold; строк кредитування 12 місяців з лонгацією; мета отримання кредиту: споживчі цілі; спосіб та строк надання кредиту: для кредитів "Оплата частинами" та/або "Миттєва розстрочка" та/або "Миттєва розстрочка. Акційна" - безготівковим шляхом. Для кредиту "Миттєва розстрочка. Кредит готівкою" - готівкою (у банкоматі) або безготівковим шляхом (перерахування коштів на поточний рахунок Клієнта) Строк - в день укладення угоди; процентна ставка, відсотків річних Щомісячно від загального розміру кредиту: Оплата частинами - 0,01 %; Оплата частинами. Гроші в періоді - 0,01 %; Миттєва розстрочка - 2,9 %; Миттєва розстрочка. Акційна - 0,99 %; Миттєва розстрочка. Кредит готівкою. - 2,9 %; тип процентної ставки: фіксована.
У зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором, заборгованість ОСОБА_1 станом на 12.10.2025 року складає 63 652,78 грн., з яких: 58 942,11 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 4 710,67 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.
Таким чином, АТ КБ "ПриватБанк" просить визнати вимоги до ОСОБА_1 в загальному розмірі 63 652,78 грн, а також 4 844,80 грн судового збору сплаченого кредитором за звернення з заявою про грошові вимоги до Боржника у справі про неплатоспроможність.
Наведені у заяві обставини підтверджені відповідними письмовими доказами.
Арбітражний керуючий та боржник в повідомленнях про результати розгляду вимог АТ КБ "ПриватБанк", зазначають про визнання заявлених до боржника вимог в повному обсязі.
З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах № 910/13407/17, № 915/370/16 та № 916/3545/15.
Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Відповідно до ст. 113 КУзПБ, провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
За змістом ст. 1 КУзПБ, грошове зобов'язання (борг) - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.
Кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
Частина 1 ст. 122 КУзПБ передбачає, що подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Згідно ч. 1 ст. 45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Як вказувалось вище, 20.10.2025 року оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Відповідно до матеріалів справи, заява АТ КБ "ПриватБанк" б/н від 05.11.2025 року (вх. № 01-36/1414/25) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/1042/25 надійшла до суду 05.11.2025 року (сформована в системі "Електронний суд" 05.11.2025 року), тобто в межах визначеного ч. 1 ст. 45 КУзПБ строку на подання заяв з грошовими вимогами до боржника.
Частиною 4 ст. 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За змістом постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.07.2024 року у cправі № 910/1246/21, заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте, обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);
- на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова від 23.04.2019 у справі №910/21939/15);
- покладення обов'язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18, від 01.03.2023 у справі №902/221/22);
- розглядаючи кредиторські вимоги, суд в силу норм статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (постанова від 21.10.2021 у справі № 913/479/18).
- використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18).
Розглядаючи кредиторські вимоги, суд має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (див.висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19, від 29.03.2021 у справі № 913/479/18, постанова Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 15.03.2023 у справі № 904/10560/17).
У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17).
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
За змістом ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Отже, підписана між Банком та Боржником вказана вище Анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, є договором приєднання.
При цьому, згідно ч. 1 ст. 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Стаття 643 ЦК України визначає, якщо у пропозиції укласти договір вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку.
Судом встановлено, що АТ КБ "ПриватБанк" акцептував (прийняв) оферту ОСОБА_1 та згідно наявних у справі довідки № 0000004870338496 від 27.10.2025 року та виписки про рух коштів по картці від 27.10.2025 року за період з 01.01.1999 р. по 12.10.2025 р., боржнику було встановлено кредитний ліміт, з подальшими змінами.
Поряд з цим, із вказаної вище виписки про рух коштів по картці вбачається, що Боржник користувався кредитним лімітом.
Водночас, відповідно до наявного у справі розрахунку заборгованості за кредитним договором, укладеним між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 , станом на 12.10.2025 року заборгованість склала 63 652,78 грн., з яких: 58 942,11 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 4 710,67 грн. - заборгованість за простроченими відсотками, які нараховано станом на 01.10.2025 року, тобто до відкриття провадження у справі № 902/1042/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Приписами ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно п. 27, п. 64 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про фінансові послуги та фінансові компанії", кредит - грошові кошти, які надаються надавачем фінансових послуг (кредитодавцем) особі (позичальнику) у користування на поворотній основі на визначений строк із сплатою процентів.
Фінансова послуга - операція або декілька операцій, пов'язаних однією правовою метою, з фінансовими засобами, що здійснюються в інтересах інших осіб, ніж надавач такої фінансової послуги, а також послуги, прямо визначені спеціальними законами як фінансові послуги.
Згідно ч. 1, ч. 5 ст. 9 Закону України "Про фінансові послуги та фінансові компанії", фінансова послуга надається на підставі договору, який укладається, змінюється, припиняється, виконання зобов'язань за яким забезпечується відповідно до вимог цивільного законодавства України з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом та спеціальними законами.
У разі якщо договір про надання фінансової послуги укладається шляхом приєднання, він складається з публічної частини договору та індивідуальної частини договору, у тому числі у вигляді заяви про приєднання, підписанням якої клієнт приєднується до договору в цілому.
Публічна частина договору про надання фінансових послуг оприлюднюється та повинна бути доступною для ознайомлення клієнтів на веб-сайті (веб-сторінці) надавача фінансових послуг, включаючи його мобільну версію, і надається клієнту в момент підписання договору у спосіб, обраний ним із запропонованих надавачем фінансових послуг, який дає змогу встановити дату надання такого договору, з використанням контактних даних, зазначених клієнтом. Усі редакції публічної частини договору повинні зберігатися на веб-сайті (веб-сторінці) надавача фінансових послуг із зазначенням строку їх дії у порядку та протягом строку, встановлених нормативно-правовими актами Регулятора, але не менше трьох років з дати припинення дії останнього з договорів у відповідній редакції. Дія положень цього абзацу не поширюється на процес надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою, функціональні можливості якого дають змогу ознайомити клієнта з публічною частиною договору про надання фінансових послуг на екрані такого платіжного пристрою.
Індивідуальна частина договору повинна містити інформацію, передбачену частиною другою цієї статті, у тому числі шляхом посилання на відповідні умови, викладені у публічній частині договору.
Якщо індивідуальна частина договору укладена в паперовій формі, примірник індивідуальної частини та додатки до неї (за наявності) надаються клієнту одразу після підписання договору.
Надання клієнту примірника індивідуальної частини договору, укладеної у формі електронного документа, та додатків до неї (за наявності) здійснюється у погоджений клієнтом спосіб, зазначений у договорі про надання фінансової послуги, у порядку, передбаченому Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг" або Законом України "Про електронну комерцію".
Договори, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, укладаються у порядку, встановленому Законом України "Про електронну комерцію", з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Отже, Умови і правила надання послуг, відповідно до ст. 9 Закону України "Про фінансові послуги та фінансові компанії" є публічною частиною договору, до якого приєднався Боржник, підписавши Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 13.06.2019 року, яка є індивідуальною частиною договору.
Поряд з цим, зважаючи на наведені приписи законодавства та обставини справи, суд дійшов висновку, що між АТ КБ "Приват Банк" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, який складається із вищевказаних Анкети-заяви та Умов і правил надання послуг, що розміщені за посиланням https://privatbank.ua/terms, та за своїм змістом і правовою природою є кредитним договором.
Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Отже, зважаючи на викладене, суд перевіривши згаданий вище розрахунок заборгованості за кредитним договором, укладеним між АТ КБ "Приват Банк" та ОСОБА_1 станом на 12.10.2025 року, дійшов висновку, що заявлені до визнання Заявником кредиторські вимоги до Боржника в загальному розмірі 63 652,78 грн, відповідають умовам даного кредитного договору та наявним у справі доказам, а тому є правомірними.
Водночас, судом встановлено, що станом момент розгляду поданої кредиторської заяви, доказів щодо спростування або ж погашення Боржником заборгованості перед АТ КБ "Приват Банк" в загальній сумі 63 652,78 грн не надано.
Відповідно до ч. 6 ст. 45 КУзПБ, заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.
За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.
Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.
Згідно ч. ч. 2, 4 ст. 133 КУзПБ, витрати, пов'язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов'язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об'єктів, що підлягають продажу), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.
Вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам, які перебувають/перебували у трудових відносинах із боржником, сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; 2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами; 3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.
Враховуючи викладене та встановлені обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення заяви АТ КБ "ПриватБанк" б/н від 05.11.2025 року (вх. № 01-36/1414/25) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/1042/25, в повному обсязі та визнання заявлених вимог в розмірі 63 652,78 грн заборгованості, які підтверджені наданими доказами з віднесенням їх до другої черги задоволення.
Крім того, визнанню підлягають вимоги в розмірі 4 844,80 грн - судового збору за подання кредиторської заяви (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів).
Керуючись ст.ст. 1, 2, 9 (ч. 4), 45, 113, 133 КУ з процедур банкрутства, ст.ст. 2, 3, 13, 18, 42, 73, 74, 76-79, 86, 232-236, 242, 326 ГПК України, суд -
1. Задоволити заяву АТ КБ "ПриватБанк" б/н від 05.11.2025 року (вх. № 01-36/1414/25) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/1042/25, повністю.
2. Визнати грошові вимоги Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" (вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 (адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) в розмірі 63 652,78 грн. (друга черга задоволення), а також 4 844,80 грн - витрат на сплату судового збору за подання кредиторської заяви (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів) у справі №902/1042/25.
3. Арбітражному керуючому Белінській Н.О. внести відповідні кредиторські вимоги до реєстру вимог кредиторів Боржника по справі №902/1042/25.
4. Копію ухвали надіслати учасникам справи до електронних кабінетів ЄСІТС та на електронні адреси: ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; арбітражному керуючому Белінській Н.О. - ІНФОРМАЦІЯ_2 ; представнику АТ "Сенс Банк" адвокату Коваленко К.В. - ІНФОРМАЦІЯ_3 ; АТ "Універсал Банк" - contact@universalbank.com.ua, представнику АТ "Універсал Банк" Македону О.А. - ІНФОРМАЦІЯ_4 ; АТ КБ "ПриватБанк" - sud@privatbank.ua, представнику АТ КБ "ПриватБанк" адвокату Ювку В.О. - ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Згідно ч. 6 ст. 45 КУ з процедур банкрутства, ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 ГПК України.
Суддя Тісецький С.С.
Віддрук. прим.:
1 - до справи.