14 січня 2026 року м. Харків Справа № 922/4288/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гребенюк Н.В. , суддя Шутенко І.А.
за участю секретаря судового засідання Бєлкіної О.М.
за участю представників сторін:
прокурор - Ногіна О.М.
представники інших учасників справи не з'явились
розглянувши апеляційну скаргу керівника Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова (вх.№ 2695Х/1) на ухвалу господарського суду Харківської області від 04.12.2025 у справі № 922/4288/25 (повну ухвалу складено 04.12.2025 суддею Хотенцем П.В. у приміщенні господарського суду Харківської області)
за позовом Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова, м. Харків
до 1. Харківської міської ради, м. Харків,
2. Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків,
3. Фізичної особи - підприємця Ноздрачова Артема Миколайовича, м. Харків
про визнання недійсним договору та повернення майна
Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.12.2025 у справі № 922/4288/25 відмовлено у задоволенні заяви (вхідний № 4288 від 03 грудня 2025 року) Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова про забезпечення позову.
Ухвала суду обґрунтована тим, що у поданій прокурором заяві про вжиття заходів забезпечення позову заявником в достатній мірі не обґрунтовано, у чому саме полягає утруднення чи неможливість виконання рішення у разі задоволення позовних вимог. Прокурором до заяви про забезпечення позову не подано доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заходів до забезпечення позову. Крім того, суд першої інстанції зауважив, що з поданих заявником матеріалів, не вбачається доказів того, що відповідачем здійснюються певні дії, які направлені на проведення відчуження відповідного нерухомого майна з метою ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, керівник Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 04.12.2025 у справі № 922/4288/25 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом не надано оцінки доводам прокурора, що предметом спору у даній справі є, зокрема вимога про повернення у комунальну власність нежитлових приміщень 1-го поверху № 18, 19, 25-:-31, 33-:-37, загальною площею 256,8 кв.м, у житловому будинку літ. «А-14», який розташований за адресою: місто Харків, вулиця Золочівська, 21. Зазначає, що у разі задоволення позовних вимог ФОП Ноздрачов А.М. втрачає право власності на спірне майно та матиме повернути це майно у комунальну власність територіальної громади. Водночас, без встановлення обмежень на час розгляду справи, фактичний власник спірного нерухомого майна може розпорядитися майном на власний розсуд в будь-який час.
Подальше ймовірне відчуження майна на користь інших осіб, передача нерухомого майна в оренду, зміна його призначення (з нежитлового на житлове тощо), поділ, виділ чи об'єднання ускладнить виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Вчинення будь-яких дій з нерухомим майном до закінчення судового розгляду, у разі задоволення позову, призведе до необхідності зміни позовних вимог або вирішення спорів з іншими позовними вимогами та з іншими особами, яким це майно може бути передане в оренду або іншим чином відчужено.
Крім того, апелянт зазначає, що суд першої інстанції, приймаючи ухвалу, не взяв до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 28.05.2025 у справі № 922/3220/24, де зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.12.205 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою керівника Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова (вх.№ 2695Х/1) на ухвалу господарського суду Харківської області від 04.12.2025 у справі № 922/4288/25. Призначено справу до розгляду на 14.01.2026.
Прокурор у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.
Інші учасники провадження у справі у судове засідання не прибули, про час та місце слухання справи були повідомлені належним чином ухвалою суду від 22.12.2025, що підтверджується довідками про доставку електронного листа, сформованими в програмі Діловодство спеціалізованого суду.
ФОП Ноздрачов А.М., який не має електронного кабінету, про розгляд справи також повідомлявся належним чином, ухвала про відкриття апеляційного провадження направлялась на адресу вказану у ЄДР, втім була повернута відділенням зв'язку до суду із відміткою «адресат відсутній».
Крім того, за змістом ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Ухвала суду від 22.12.2025 про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду була надіслана у Єдиний державний реєстр судових рішень для оприлюднення 23.12.2025 та 24.12.2025 була оприлюднена для загального доступу.
Вказаний факт свідчить про належне повідомлення зазначених учасників про розгляд апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Новобаварська окружна прокуратура міста Харкова звернулася до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідачів - 1. Харківської міської ради, м. Харків, 2. Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків, 3. Фізичної особи - підприємця Ноздрачова Артема Миколайовича, м. Харків, в якій просить суд визнати поважною причину пропуску строку на звернення до суду та поновити його; визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 24 липня 2015 року № 5276-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та Фізичною особою - підприємцем Ноздрачовим Артемом Миколайовичем (реєстраційний номер обліковий картки платника податків: НОМЕР_1 ), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гавриловою С.А. і зареєстрований в реєстрі за № 1414 та зобов'язати Фізичну особу - підприємця Ноздрачова Артема Миколайовича (реєстраційний номер обліковий картки платника податків: НОМЕР_1 ) повернути Харківській міській територіальній громаді в особі Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 04059243) об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 29285663101 - нежитлові приміщення 1-го поверху № 18, 19, 25-:-31, 33-:-37, загальною площею 256,8 кв.м, у житловому будинку розташованому за адресою: місто Харків, вулиця Золочівська, 21, літ. "А-14", а Харківську міську раду - прийняти у власність зазначені приміщення. Просить покласти на відповідачів витрати зі сплати судового збору.
Разом з позовною заявою Новобаварською окружною прокуратурою міста Харкова подано заяву (вхідний № 4288 від 03 грудня 2025 року) про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Міністерству юстиції України, усім його структурним підрозділам та відділам, а також будь-яким суб'єктам державної реєстрації прав, а саме: виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській та Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, державним реєстраторам, нотаріусам тощо, вчиняти в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна будь-які реєстраційні дії відносно об'єкту нерухомого майна з реєстраційним номером 29285663101 - нежитлові підвальні приміщення першого поверху № 18, 19, 25-:-31, 33-:-37, загальною площею 256,8 кв.м, у житловому будинку розташованому за адресою: місто Харків, вулиця Золочівська, 21, літ. "А-14".
В обґрунтування заяви про забезпечення позову прокурор зазначає, що фактичний власник спірного нерухомого майна третій відповідач (Фізична особа - підприємець Ноздрачов Артем Миколайович) може розпорядитися своєю власністю на власний розсуд в будь-який час. Подальше ймовірне відчуження майна на користь інших осіб, передача нерухомого майна в оренду, зміна його призначення (з нежитлового на житлове тощо), поділ, виділ чи об'єднання ускладнить виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Вчинення будь-яких дій з нерухомим майном до закінчення судового розгляду, у разі задоволення позову, призведе до необхідності зміни позовних вимог або вирішення спорів з іншими позовними вимогами та з іншими особами, яким це майно може бути передане в оренду або іншим чином відчужено. Крім цього, Фізична особа - підприємець Ноздрачов Артем Миколайович, знаючи про наявність судового спору, з метою утруднення у майбутньому виконання судового рішення свідомо може здійснювати дії щодо розпорядження спірним майном та як власник може ініціювати питання щодо зміни призначення та виду його функціонального використання, що у подальшому призведе до необхідності скасування відповідних рішень, шляхом звернення до суду з іншими позовними заявами.
На думку прокурора, з метою запобігання зміни права власності на спірне нерухоме майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, його можливого відчуження, передачі в оренду тощо, що може істотно ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду, відповідно до статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, вбачаються підстави для вжиття заходів забезпечення позову.
При цьому прокурор зауважував, що заборона вчиняти буд-які реєстраційні дії щодо об'єктів нерухомого майна є тимчасовою та не має наслідком будь-якого перешкоджання господарській діяльності товариства та/або її блокування, не порушує права інших осіб, в тому числі тих, які не є учасниками судового процесу тощо.
04.12.2025 господарським судом Харківської області прийнято оскаржувану ухвалу.
Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову в судовому процесі.
Порядок вжиття судом заходів забезпечення позову врегульований статтями 136, 137, 140, 144 Господарського процесуального кодексу України.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 137 цього Кодексу заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (статті 136 Господарського процесуального кодексу України).
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (аналогічний висновок міститься у пункті 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20). Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити тощо.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 01.05.2023 у справі № 914/257/23, від 06.03.2023 у справі № 916/2239/22.
Згідно з частиною 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною відповідачу вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку, зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту, зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності, арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.05.2023 у справі № 906/1162/22, від 29.06.2023 у справі № 925/1316/22, від 18.05.2023 у справі № 910/14989/22, від 24.06.2022 у справі № 904/8506/21.
За загальним правилом достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Водночас слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
У випадку звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При цьому під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті, та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (п. 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 13.12.2023 у справі № 921/290/23, від 31.05.2023 у справі № 906/1223/22, від 21.12.2022 у справі № 911/121/22.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає оцінку співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 16.11.2023 у справі № 921/333/23, від 13.07.2022 у справі № 904/4710/21.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22, при застосуванні заходів забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
Заходи забезпечення немайнового характеру спрямовані на покладення на відповідача чи інших осіб обов'язку вчинити активні дії чи утриматись від їх вчинення, не пов'язаних з передачею грошових сум чи майна.
Такі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №907/269/22, від 04.04.2023 у справі №907/268/22, від 04.04.2023 у справі № 915/577/22.
Згідно з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 31.10.2022 у справі № 910/4192/22, у немайнових спорах суд вживає заходів забезпечення позову з превентивною метою щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача, та, зважаючи на завдання господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України), суд має встановити, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза унеможливлення чи суттєвого утруднення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача.
У справі № 910/1040/18 об'єднана палата Касаційного господарського суду в постанові від 16.08.2018 зазначила, що у випадку звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Водночас у таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Так, у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22, у постановах Верховного Суду від 11.12.2023 у справі №904/1934/23, від 04.09.2025 у справі 914/444/25.
Суд вважає за необхідне наголосити на тому, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (боржника) або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача або особи, яка звернулася з відповідними вимогами у справі про банкрутство.
Зокрема, позов забезпечується, в тому числі, накладенням арешту на майно, забороною відповідачу вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 ГПК України).
Предметом спору у даній справі є: визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 24 липня 2015 року № 5276-В-С, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та ФОП Ноздрачовим А.М., та зобов'язання ФОП Ноздрачова А.М. повернути Харківській міській територіальній громаді в особі Харківської міської ради об'єкт нерухомого майна.
Підставою для звернення прокурора з вищевказаною позовною заявою стали матеріали кримінального провадження, якими підтверджено порушення процедури приватизації комунального майна шляхом його викупу орендарем без проведення поліпшень, без аукціону чи конкурсу.
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, прокурор посилається на те, що у разі задоволення позовних вимог відповідач у справі - ФОП Ноздрачов А.М. втрачає право власності на спірне майно та повинен буде повернути це майно. Водночас, без встановлення обмежень на час розгляду справи фактичний власник спірного нерухомого майна ФОП Ноздрачов А.М. може розпорядитися своєю власністю на власний розсуд у будь-який час. Подальше ймовірне відчуження майна на користь інших осіб, передача нерухомого майна в оренду, зміна його призначення (з нежитлового на житлове тощо), поділ, виділ чи об'єднання ускладнить виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Вчинення будь-яких дій з нерухомим майном до закінчення судового розгляду, у разі задоволення позову, призведе до необхідності зміни позовних вимог або вирішення спорів з іншими позовними вимогами та з іншими особами, яким це майно може бути передане в оренду або іншим чином відчужено.
Таким чином, як зазначає прокурор, наявність у ФОП Ноздрачова А.М. правомочностей власника майна вказує на можливість у будь-який момент, в тому числі під час розгляду справи судом, але до прийняття ним остаточного рішення у справі, розпорядитись спірним майном на користь третіх осіб. До того ж, ФОП Ноздрачов А.М. дізнавшись про наявність судового спору, з метою утруднення у майбутньому виконання судового рішення, свідомо може здійснювати дії щодо розпорядження спірним майном та як власник може ініціювати питання щодо зміни призначення та виду його функціонального використання, що у подальшому призведе до необхідності скасування відповідних рішень, шляхом звернення до суду з іншими позовними заявами.
Апеляційний суд вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що у поданій прокурором на розгляд суду заяві про забезпечення позову викладені лише припущення заявника щодо ймовірності невиконання ФОП Ноздрачовим А.М. рішення суду та відсутність жодного доказу наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заходів забезпечення позову, зокрема, доказів, які б свідчили про вчинення ФОП Ноздрачовим А.М. дій, направлених на ухилення від виконання рішення, у разі задоволення позову, оскільки такі висновки суперечать наведеній вище правовій позиції Верховного Суду щодо застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Колегія суддів звертає увагу на те, що наявність у ФОП Ноздрачовим А.М. правомочностей власника спірного майна вказує на можливість у будь-який момент (в тому числі під час розгляду судом цієї справи, але до прийняття остаточного рішення) розпорядитися цим майном на користь третіх осіб, що може призвести до неможливості виконання рішення в цій справі про витребування спірного майна з володіння ФОП Ноздрачовим А.М. (у разі задоволення такого позову).
Отже, існує реальна загроза того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом забороною відповідачу вчиняти певні дії може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення про витребування його з володіння третього відповідача у разі задоволення такого позову.
Вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що зазначений захід забезпечення позову не завдає шкоди ФОП Ноздрачову А.М., адже не позбавляє його прав на володіння та користування майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів тощо, а лише тимчасово обмежить право розпорядитися спірним майном, відчужити його третім особам, передати нерухоме майно в оренду, змінити його призначення (з нежитлового на житлове тощо), поділити, виділити чи об'єднати.
Заходи забезпечення позову є тимчасовими на період вирішення спору по суті та спрямовані на збереження існуючого становища до розгляду спору по суті (збереження спірного об'єкта у відповідному правовому статусі) з метою зупинення вчинення під час розгляду справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки, що можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Заявлені заходи забезпечення безпосередньо стосуються предмета спору.
Крім того, суд бере до уваги, що ФОП Ноздрачов А.М. ані під час розгляду заяви господарським судом першої інстанції, ані під час апеляційного розгляду справи не зазначив, яким чином вжиття наведених заходів та збереження у зв'язку з цим існуючого стану, порушують його права, та не навів обставин, що в сукупності свідчили б про можливість заявника отримати повний захист оспорюваного права в межах даного судового провадження без нових звернень до суду, якщо позов буде задоволено, але згадані заходи забезпечення позову у цій справі не будуть вжиті судом (подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.09.2025 у справі № 914/444/25).
Суд вважає слушними побоювання скаржника стосовно того, що перебування об'єктів нерухомого майна, що є предметом спору, у власності третього відповідача створює передумови для подальшої їх передачі цією особою у власність або в користування іншим особам. А подальше відчуження об'єктів нерухомого майна ФОП Ноздрачовим А.М. до закінчення розгляду даного позову призведе до неможливості виконати рішення суду (в разі задоволення позову) та захистити права заявника в межах одного судового провадження без нових звернень до суду.
З огляду на викладене, врахувавши предмет і підстави поданої заяви, колегія суддів вважає, що наявні підстави для вжиття визначених заявником заходів забезпечення позову, адже вони відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку з предметом позовних вимог та можуть забезпечити ефективний захист прав або інтересів позивача в разі ухвалення рішення про задоволення позову.
Натомість висновки місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення заяви прокурора свідчать про неправильне застосування судом першої інстанції приписів ст.ст. 136, 137 ГПК України та наведених правових позицій Верховного Суду, в зв'язку з чим оскаржувана ухвала підлягає скасуванню.
Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, тому ухвала господарського суду Харківської області від 04.12.2025 у справі № 922/4288/25 підлягає скасуванню, як така, що ухвалена з порушенням норм процесуального права, а заява Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова про забезпечення позову підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 269, 270, п.2 ч.1 статті 275, п.4 ч.1 статті 277, статтями 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу господарського суду Харківської області від 04.12.2025 у справі № 922/4288/25 (вх.№ 2695Х/1) на ухвалу господарського суду Харківської області від 04.12.2025 у справі № 922/4288/25 задовольнити.
Ухвалу господарського суду Харківської області від 04.12.2025 у справі № 922/4288/25 скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова про забезпечення позову задовольнити.
Заборонити Міністерству юстиції України, усім його структурним підрозділам та відділам, а також будь-яким суб'єктам державної реєстрації прав, а саме: виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській та Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, державним реєстраторам, нотаріусам тощо, вчиняти в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна будь-які реєстраційні дії відносно об'єкту нерухомого майна з реєстраційним номером 29285663101 - нежитлові підвальні приміщення першого поверху № 18, 19, 25-:-31, 33-:-37, загальною площею 256,8 кв.м, у житловому будинку розташованому за адресою: місто Харків, вулиця Золочівська, 21, літ. "А-14".
Стягувач: Новобаварська окружна прокуратура м. Харкова (бульвар Гончарівський, 20, м. Харків, 61004, ЄДРПОУ 0291010823)
Боржник: Фізична особа - підприємець Ноздрачов Артем Миколайович ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Дана постанова є виконавчим документом, підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження та може бути пред'явлена до виконання протягом трьох років із наступного дня після набрання нею законної сили.
Постанова набирає законної сили негайно після її оголошення.
Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 22.01.2026.
Головуючий суддя М.М. Слободін
Суддя Н.В. Гребенюк
Суддя І.А. Шутенко