Справа №766/14368/25
Пров. №2/766/641/26
19 січня 2026 року м. Херсон
Херсонський міський суд Херсонської області в складі: головуючого судді Ус О.В., секретар судового засідання Петішкін О.О., з участю представника відповідачки адвоката Токаленко В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань міського суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
АТ КБ "Приватбанк" звернулось до суду з позовом про стягнення заборгованості з відповідачки ОСОБА_1 , мотивуючи позов тим, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ "Приватбанк" з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала Заяву № б/н від 20.09.2018 року та приєдналася до Умов та правил надання банківських послуг саме в тій редакції, що діяла на дату підписання та розміщена на сайті банку https://privatbank.ua/terms. Відповідачці відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, на яку було встановлено початковий кредитний ліміт, який в подальшому збільшився до 50000.00 грн. Для отримання доступу до рахунку та використання кредитного ліміту Відповідачка отримала кредитну картку номер - НОМЕР_1 , строк дії - 02/23, тип - Універсальна. В процесі користування рахунком відбулась зміна відсоткової ставки на 42,0% річних. Відповідачка не виконала умови договору та має заборгованість за кредитом та відсоткам за користування кредитом станом на 17.07.2023 року в загальній сумі 33280,12 грн, яку позивач просить стягнути з відповідачки. Окрім того, просить стягнути на свою користь судові витрати у вигляді суми сплаченого судового збору в сумі 2422,40 грн.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 17.09.2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судовий розгляд.
22.10.2025 року представником відповідачки через Електронний суд подано відзив на позов, у якому просила відмовити у задоволенні позову. Вказала, що позивачем не надано доказів того, що долучені до позову Умови та Правила були відповідачці відомі та зрозумілі, не містять її підпису щодо ознайомлення з ними, а відтак не можуть свідчити про погодження між сторонами умови та тарифи банку. Ані Анкета-Заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, ні Тарифи обслуговування кредитних карт «Універсальна», не містять істотних умов договору: відсутня сума кредиту, відсутні конкретні умови щодо розміру процентної ставки за користування кредитними коштами, відсутній строк повернення кредиту (користування ним), тощо. Позивач на підтвердження наявності заборгованості та її розміру подав до суду докази на укладення договору, розрахунок заборгованості та виписку по картці. З наданих документів неможливо зрозуміти, чи були надані відповідачці кредитні кошти, а якщо були, то коли і в якому розмірі. При цьому позивач при подачі позову не зазначив щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, які підтверджують факт надання відповідачці кредитних коштів. З наданого банком розрахунку заборгованості та виписки випливає, що тіло кредиту утворювалось у зв'язку з включенням до нього всіх несплачених відповідачкою нарахувань, постійного збільшення його, що не було передбачено узгодженими умовами договору, а також списувались відсотки за користування кредитом, що також не було узгоджено між сторонами. Таким чином, є неправомірним та безпідставним списання банком внесених на погашення відповідачкою коштів в рахунок погашення відсотків. Отже, внаслідок таких дій банку тіло кредиту безпідставно збільшено на суму нарахованих та несплачених відповідачкою відсотків за користування кредитом та не враховані в погашення боргу списані суми відсотків, однак з одного боку фактично зазначена сума відповідачкою не витрачалася, а з іншого - заборгованість за тілом кредиту не зменшувалась. Просила застосувати строки позовної давності, з огляду на те, що відповідачкою останній платіж було здійснено 25.01.2022 року, а з позовом банк звернувся лише у вересні 2025 року.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в матеріалах справи наявна заява представника про розгляд справи за відсутності представника, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить позов задовольнити. Проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Представник відповідачки просила відмовити у задоволенні позову, вказувала на необґрунтованість розрахунку позивача, однак власного розрахунку суду не надала.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини справи та відповідні ним правовідносини.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг №б/н від 29.09.2018 року.
На підтвердження зазначених обставин Банком додано до позовної заяви «анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг №б/н від 29.09.2018 року, в якій зазначено особисту інформацію відповідачки, а саме: прізвище, ім'я, по-батькові, серію та номер паспорта, адресу проживання, номери засобів зв'язку, тощо.
Під текстом анкети-заяви міститься дата оформлення - 29.09.2018 року та особистий підпис клієнта. Відомостей щодо отримання позичальником картки та встановленого на неї кредитного ліміту дана анкета-заява не містить.
Зазначені вище відомості підтверджуються копією відповідної анкети-заяви, яка містить підпис працівника банку і відбиток печатки «ПриватБанку».
Позивачем не надано відомостей щодо отриманої картки ОСОБА_1 на підставі заяви №б/н від 29.09.2018, встановленого на неї кредитного ліміту, розміру сплати відсотків тощо.
На підтвердження доводів про отримання відповідачкою кредиту на підставі договору №б/н від 29.09.2018 року, а також на підтвердження доводів про наявність заборгованості за даним договором через неналежне виконання відповідачкою умов договору, - Банком надано суду розрахунок заборгованості за період з 30.05.2021 року по 26.08.2025 року включно та вказано про наявність заборгованості у загальному розмірі 33280,12 грн, яка складається з: заборгованості за простроченим тілом кредиту в сумі 27090,64 грн, заборгованість за простроченими відсотками в сумі 6189,48 грн.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
За ч. 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
В силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
29.09.2018 року відповідачкою ОСОБА_1 було підписано Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг в АТ КБ «Приватбанк», в якій відсутні відомості про отримання відповідачкою кредиту, кредитної картки та конкретно встановленого на картку кредитного ліміту, відсотків, що в свою чергу не може свідчити про ознайомлення відповідачки з конкретними запропонованими умовами відповідно до виданої та отриманої нею картки. Крім того, позивачем взагалі не надано доказів отримання відповідачкою картки.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
З виписки за договором №б/н за період з 30.05.2021 р. по 26.08.2025 р. вбачається, що ОСОБА_1 користувалася кредитними коштами та здійснювала внесення грошових коштів на рахунок, так встановлено, що ОСОБА_1 використано 32820,77 грн, внесено власних коштів 14495,00 грн, різниця складає 18325,77 грн.
Нарахування відсотків в розмірі 14697,57 грн. без погодження відсоткової ставки з відповідачкою суд вважає неправомірними, а відтак, дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у вказаній частині.
Щодо заяви відповідачки про застосування строків позовної давності.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
У разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредиту, погашення якого відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.
У постановах Верховного Суду України від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14, від 29 жовтня 2014 року № 6-169цс14, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15 зроблено висновок про те, що кредитна картка діє в межах визначеного нею строку. За кредитним договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу (стаття 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору, а також початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Судом із виписки по рахунку ОСОБА_1 встановлено, що відповідачкою 25.01.2022 року було останнє поповнення картки, шляхом переказу від ОСОБА_2 в розмірі 1500,00 грн, а з позовом до суду банк звернувся через Електронний суд 15.09.2025 року.
В той же час, пунктом 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в редакції Закону № 540-ІХ передбачено, що у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення (Закон України від 16 червня 2020 року № 691-ІХ «Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19»).
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19,спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.
Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов'язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX. Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі №910/18489/20 (провадження №12-46гс22).
Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хворобиCOVID-19,спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 02 липня 2025 року в справі №903/602/24 (провадження №12-19гс25) зазначила, що у разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.
Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указами Президента України №133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14 березня 2022 року, №259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 18 квітня 2022 року, №341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 17 травня 2022 року, №573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 12 серпня 2022 року, №757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 07 листопада 2022 року, №№58/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 6 лютого 2023 року, №254/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 01 травня 2023 року, №451/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 26 липня 2023 року, №734/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 06 листопада 2023 року, №49/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 05 лютого 2024 року, №271/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 06 травня 2024 року, №469/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 23 липня 2024 року, №740/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 28 жовтня 2024 року, №26/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14 січня 2025 року, в подальшому неодноразово продовжувався і діє станом на день розгляду справи в суді.
З огляду на викладене, судом враховано норми законодавства щодо запровадження карантинних обмежень, щодо COVID-19, а саме зупинення обчислення строків позовної давності, а також враховуючи введення у країн воєнного стану відповідно до Указу Президента України №64/2022, який у подальшому продовжувався та діє на час розгляду справи та дійшов висновку щодо неможливості застосування строків позовної давності, які були зупинені.
Враховуючи зазначені обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідачки на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за кредитом в загальному розмірі 18325,77 грн.
На підставі ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам. Позивач звернувся з позовом про стягнення 33280 грн 12 коп., задоволено позов в сумі 18325,77 грн, що складає 55,06%, а тому з відповідачки підлягають стягненню судові витрати у вигляді оплаченого судового збору за подачу позовної заяви в сумі 1333,77 грн.
Підстави для негайного виконання судового рішення відсутні.
Заходи забезпечення позову судом не застосовувалися.
Рішення в повному обсязі складене 19 січня 2026 року.
Керуючись ст. 11, 14, 16, 526, 530, 611, 615, 1050, 1054, 1055 ЦК України, ст. 2, 3, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 76-81, 83, 89, 141, 258, 259, 263-265, 353, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце проживання ВПО: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 14360570) заборгованість за кредитним договором №б/н від 20.09.2018 року, в розмірі 18325,77 грн. (вісімнадцять тисяч триста двадцять п'ять гривень сімдесят сім копійок).
В задоволенні решти вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце проживання ВПО: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 )на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 14360570) судовий збір в розмірі 1333,77 грн. (одна тисяча триста тридцять три гривні сімдесят сім копійок).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Херсонського апеляційного суду безпосередньо.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяО. В. Ус