Справа №592/17608/25
Провадження №2/592/368/26
21 січня 2026 року м.Суми
Ковпаківський районний суд м. Суми у складі: головуючого судді Фоменко І.М., за участю секретаря судового засідання Щербань Г.Г., позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів,
У жовтні 2025 року позивач звернувся до суду з вказаним цивільним позовом, який позивач та його представник підтримали у судовому засіданні, та вимоги мотивує тим, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 проживали у цивільному шлюбі, від якого мають спільну малолітню дитину - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне життя у Позивача з Відповідачкою не склалося та в лютому місяці 2023 року Позивач переїхав до матері ОСОБА_5 , з якою став спільно проживати за адресою: АДРЕСА_1 . В лютому місяці 2023 року Відповідачка в зв'язку з від'їздом в інше місто передала Позивачу малолітнього сина ОСОБА_4 . З цього часу дитина стала проживати з Позивачем. Разом з ними проживає мати Позивача ОСОБА_5 . Мати Позивача допомагає останньому у вихованні ним дитини сприяє духовному та розумовому розвитку дитини, піклується про неї, стирає, готовить та допомагає Позивачу в інших питаннях, пов'язаних із вихованням дитини. Позивач з лютого місяця 2023 року виховує та утримує сина самостійно, Відповідачка участі у вихованні та утриманні сина з лютого місяця 2023 року не приймає. Позивач забезпечує дитині необхідний фізичний та духовний розвиток, необхідне харчування, медичний догляд, лікування та інші потреби. ОСОБА_4 - дитина з інвалідністю, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , консультативним висновком лікаря кардіоревматолога КНП Сумської обласної ради “Обласна дитяча клінічна лікарня» від 20.05.2023 року, має вроджені вади серця, в зв'язку з чим потребує постійного нагляду у лікаря-кардіоревматолога та безперервного лікування, дотримання відповідного режиму дня для дітей, яким встановлений такий діагноз, формою індивідуальної програми реабілітації дитини з інвалідністю, що видається ЛКК лікарсько-профілактичних закладів від 05.01.2022року та від 01.01.2024 року. Батько систематично займається діагностикою та лікуванням дитини. За період з моменту укладення декларації, про здоров'я та розвиток ОСОБА_4 піклується його батько. 25.07.2024 року Позивач звернувся до Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради із заявою про видачу документів, що підтверджують статус ОСОБА_4 як дитини з інвалідністю. Оскільки даний вид державної соціальної допомоги на сина отримала відповідач ОСОБА_3 , відповідно і посвідчення особи, яка одержує соціальну допомогу, отримала відповідач 13.03.2018 року, а отже позивач не має права на отримання документу, що підтверджує інвалідність його сина.
26.05.2023 року мати позивача ОСОБА_5 звернулася до Ковпаківського районного суду м. Суми з позовом до ОСОБА_3 про позбавлення відповідачки ОСОБА_3 батьківських прав відносно сина ОСОБА_4 та стягнення аліментів на утримання дитини щомісячно у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу). Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми у цивільній справі № 591/7298/23 у позовних вимогах останній було відмовлено.
На думку позивача, можна дійти висновку про те, що в ході дослідження обставин справи судом було встановлений факт, ухилення відповідачки від своїх батьківських обов'язків, проте чи робить це Відповідачка свідомо суду не представилося можливим встановити в даному провадженні.
29.03.2024 року позивач звернувся до Ковпаківського районного суду м. Суми з позовом про встановлення місця проживання дитини з ним. 14.07.2025 року рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми у справі № 592/5218/25 встановлено місце проживання дитини ОСОБА_4 з батьком ОСОБА_1 .
Позивач вважає, що судовими рішеннями у цивільних справах № 592/7298/23 та № 592/5218/24 були встановлені факт спільного проживання дитини ОСОБА_4 з позивачем окремо від Відповідачки з травня 2023 року та факт, що Відповідачка ухиляється від своїх батьківських обов'язків по відношенню до дитини ОСОБА_4 .
Крім того, позивач в квітні місяці 2025 року звертався до суду із заявою про видачу судового наказу по стягненню з ОСОБА_3 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , проте ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми в справі № 592/6621/25 у видачі судового наказу було відмовлено з тієї підстави, що докази подані до суду в обґрунтування спільного проживання дитини із заявником не підтверджують зазначений факт на момент звернення до суду із вказаною заявою
В подальшому, позивач, отримавши відмову суду у стягненні аліментів на утримання дитини, намагався у позасудовому порядку врегулювати з Відповідачкою спір про аліменти, в тому числі за період, починаючи з лютого місяця 2023 року по 2025 рік. З цією метою позивач телефонував Відповідачці, надсилав повідомлення у месенджерах, а 10.09.2025 року направив засобами поштового зв'язку на адресу Відповідачки листа з пропозицією добровільно сплатити йому аліменти за 2023-2025 роки. Також, позивач повідомив відповідачці, що згоден укласти з нею договір про сплату аліментів за 2023-2025 роки, яким узгодити сплату заборгованості по аліментах частинами. Оскільки вказаний лист-звернення позивача відповідачка також не отримала, позивач звернувся за допомогою у стягненні з відповідачки аліментів до управління «Служби у справах дітей» СМР, проте отримав відповідь, що вирішення даного спору не входить до компетенції управління «Служби у справах дітей».
Таким чином, позивач зазначає, що протягом 2023-2025 років вживав заходи щодо одержання аліментів з відповідачки, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останньої від їх сплати.
Тому позивач просить стягнути з ОСОБА_3 , на його користь аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття. Також просить стягнути з ОСОБА_3 , на його користь аліменти за минулий час на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з лютого 2023 до дня звернення до суду, тобто, по 28.10.2025 року. Стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 12 000 грн.
Ухвалою суду від 30.10.2025 відкрито спрощене позовне провадження в даній цивільній справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті з викликом сторін.
Відповідач ОСОБА_3 , повідомлена належним чином про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилася, про причини неявки не сповістила, відзив на позовну заяву чи будь-яких інших пояснень з приводу заявлених вимог не надала, що не перешкоджає розгляду справи у її відсутність за наявними в ній матеріалами.
Суд, заслухавши позивача та його представника, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, дійшов до наступних висновків.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 проживали у цивільному шлюбі, від якого мають спільну малолітню дитину - сина ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданим повторно серії НОМЕР_2 від 09.02.2022 року (а.с.11).
Спільне життя не склалось і сторони проживають окремо. Дитина проживає разом з батьком за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 14.07.2025 року визначено місце проживання дитини в АДРЕСА_2 (а.с.26). Дитина знаходиться на утриманні батька.
Позивач стверджує, що ОСОБА_3 у добровільному порядку коштів на утримання сина не надає, є працездатною особою, інших дітей чи непрацездатних утриманців не має.
Частиною 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1959, підписаною Україною 21.02.1990, ратифікованою Україною 27.02.1991, встановлено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної й однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до ст. 8 ЗУ «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
За правилом ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частиною 3 статті 181 Сімейного кодексу України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
У відповідності до ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Зі змісту ст. 183 СК України вбачається, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
При визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідачка є працездатною особою, а тому суд вважає, що вона спроможна сплачувати позивачу аліменти на утримання дитини. Доказів того, що за станом здоров'я чи матеріального становища ОСОБА_3 не може приймати участі в утриманні дитини, суду представлено не було. Також не надано доводів щодо наявності у відповідачки інших утриманців.
Таким чином, зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідачки на користь позивача аліментів на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини її заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення ним повноліття. Суд керується виключно інтересами дитини та вважає, що саме такий розмір аліментів є необхідним і достатнім для забезпечення гармонійного розвитку.
Щодо стягнення аліментів за минулий час, суд зазначає наступне.
Статтею 191 СК України передбачено, що суд стягує аліменти від дня пред'явлення позову. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.
Приписами статей 12, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
ОСОБА_1 звернувся із даним позовом до суду 29.10.2025 року. На підтвердження факту ухилення відповідачки ОСОБА_3 щодо ухилення від сплати аліментів та на підтвердження вжиття заходів щодо одержання аліментів з неї, позивач посилається на обставини, встановлені в рішеннях у справах № 592/7298/23, № 592/5218/24, фактом подання ОСОБА_1 заяви про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_3 , письмовим зверненням ОСОБА_1 до ОСОБА_3 з вимогою про сплату аліментів за 2023-2025 роки від 02.09.2025 року, письмовим зверненням позивача до Управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради щодо роз'яснення ОСОБА_3 обов'язку щодо сплати аліментів на утримання дитини.
Згідно частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 15.02.2024 року у справі № 592/7298/23 відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_1 , Управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 14.07.2025 року у справі № 592/5218/24 задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визначення місця проживання дитини з ним, де у мотивувальній частині рішення зазначено, що дитина син ОСОБА_6 проживає з батьком ОСОБА_1 з лютого 2023 року.
ОСОБА_1 подавав заяву про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_3 , однак, ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 05.05.2025 року у видачі такого судового наказу було відмовлено.
Позивач ОСОБА_1 звертався 10.09.2025 року до Управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради щодо вжиття заходів по роз'ясненню ОСОБА_3 обов'язку сплатити аліменти за 2023-2025 роки (а.с.20).
Управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради зазначило, що розшук батьків та роз'яснення їм обов'язку по сплаті аліментів не входить до компетенції Управління (а.с.21).
02.09.2025 року ОСОБА_1 звертався із листом до ОСОБА_3 з проханням сплатити аліменти за 2023-2025 роки (а.с.22). Відповіді на вказаний лист не отримав.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався, як до відповідачки так і до Управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради, тобто він вживав заходи щодо отримання аліментів від ОСОБА_3 .
За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення аліментів за минулий час підлягають задоволенню.
Суд вважає необхідним стягнути з відповідачки аліменти за минулий час на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з лютого 2023 до дня звернення до суду, тобто, по 28.10.2025 року.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню 2 4222,40 грн судового збору (за дві позовні вимоги).
Крім цього, у позовній заяві позивач та його представник просили стягнути з відповідача понесені ним витрати на правову допомогу в розмірі 12 000 гривень.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При вирішенні питання щодо відшкодування витрат, понесених позивачем ОСОБА_1 на професійну правову допомогу, суд дійшов наступного.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити в зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо), тобто склад та розмір судових витрат входить до предмета доказування у справі.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 26 ЗУ від 05.07.2012 року за № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Правнича допомога позивачу надавалася адвокатом Страшенко А.В. на підставі ордеру на надання правничої допомоги. До матеріалів справи також долучена копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю. Договору про надання правничої допомоги, детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, Акту прийому-передачі наданих послуг чи будь-яких інших доказів на підтвердження понесених витрат позивачем суду не надано.
Витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов'язаних з розглядом справи п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, та становлять одну із складових судових витрат ч. 1 ст. 133 ЦПК України.
Відповідно до ч. 5 ст. 135 ЦПК України сума забезпечення витрат на професійну правничу допомогу визначається судом з урахуванням приписів ч. 4 ст. 137, ч. 7 ст. 139 та ч. 3 ст. 141 цього Кодексу, а також їх документального обґрунтування.
Таким чином, суду не надано належних доказів на обґрунтування вказаних витрат, а тому в задоволенні цих вимог необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 4, 76-83,141, 264, 265 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини її заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення нею повноліття, починаючи стягнення з 29 жовтня 2025 року.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти за минулий час на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини її заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з 01.02.2023 до дня звернення до суду, тобто, по 28.10.2025 року.
У стягненні витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 2 422 грн 40 коп.
Рішення може бути оскаржено, шляхом подання апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Повний текст судового рішення виготовлений 21.01.2026 року.
Суддя Ірина ФОМЕНКО