Справа № 591/13030/25
Провадження № 2/591/3377/25
Іменем України
21 січня 2026 року м. Суми
Зарічний районний суд м. Суми в складі головуючого судді Зері Ю.О., за участю секретаря судового засідання Ткаченко Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», вул. Симона Петлюри, буд. 30 м. Київ, код ЄДРПОУ 35625014, в особі представника Сімутіної Альони Андріївни до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 про стягнення заборгованості,
установив:
18.11.2025 до Зарічного районного суду м. Суми надійшла вказана позовна заява.
В обґрунтування позову позивач зазначив, 30.08.2023 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем укладений договір позики №76448427, 09.09.2023 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладений договір позики №4645789. 14.06.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладений договір факторингу №14/06/21, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив позивачеві за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, у тому числі право вимоги за договорами позики №76448427 та №4645789, укладеними з ОСОБА_1 . Оскільки відповідач взятих на себе зобов'язань щодо повернення коштів не виконав, позивач як новий кредитор був змушений звернутись до суду за захистом своїх порушених прав з даним позовом.
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 01.12.2025 відкрито провадження у даній справі, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін, розгляд справи по суті призначено на 21.01.2026.
Представник позивача у судове засідання не прибув, у позові просив суд розглядати справу за його відсутності, просив задовольнити позов.
Відповідач відзиву на позов не подав, у судове засідання не прибув, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся шляхом направлення судової повістки за місцем реєстрації, яка в силу положень частини восьмої статті 128 ЦПК України вважається врученою.
Неявка сторін, належним чином повідомлених про дачу і місце проведення судового засідання, не перешкоджає розгляду справи.
У відповідності до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням наявні у справі докази, суд встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.
Як вбачається з позову, ОСОБА_1 уклав із Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» договір позики №76448427 від 30.08.2023, підписанням якого відповідач підтвердив, що він ознайомився на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-licenste/ та беззастережно приєднався до умов Договору.
Крім того відповідач уклав із Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» договір позики №4645789 від 09.09.2023, підписанням якого відповідач підтвердив, що він ознайомився на сайті https://clickcredit.ua/informaciya та беззастережно приєднався до умов Договору.
За умовами договору позики № 76448427 відповідач отримав позику у розмірі 11500,00 грн на строк 30 днів із сплатою базової денної ставки у розмірі 2,5%.
За умовами договору позики № 4645789 відповідач отримав позику у розмірі 6000,00 грн на строк 30 днів із сплатою базової денної ставки у розмірі 2,5%.
Пунктами 20 та 21 вказаних вище договорів позики передбачено, що вони укладені у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України «Про електронну комерцію». Договір підписується електронним підписом позикодавця та надсилається для ознайомлення та узгодження умов позичальнику в особистий кабінет разом з електронним повідомленням - пропозицією укласти Договір. На вказану Позичальником електронну пошту надсилається одноразовий ідентифікатор для підписання Договору, що згенерований під час проходження Позичальником процедури укладення Договору. Позичальник, приймаючи пропозицію Позикодавця укласти Договір підписує в інформаційно-телекомунікаційній системі електронне повідомлення одноразовим ідентифікатором. Сформовані таким чином електронні підписи Позичальника та Позикодавця накладені на Договір. Після підписання такими електронними підписами Договору його умови вважаються прийнятими, а Договір є укладеним. Договір містить накладену кваліфіковану електронну печатку позикодавця з кваліфікованою електронною позначкою часу. Підписаний такий договір прирівнюється до укладеного у письмовій формі.
Слід зазначити, що позивачем до позову не додано жодних доказів, які б підтверджували факт того, що відповідач у встановленому порядку отримав одноразові ідентифікатори, якими б були підписані з його боку договори позики, а також факт перерахування коштів за договорами відповідачеві. На підтвердження факту отримання відповідачем коштів у позику подані лише розрахунки заборгованості, складені ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів».
14.06.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладений договір факторингу №14/06/21, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив позивачеві за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, у тому числі право вимоги за договорами позики №76448427 та №4645789 укладеними з ОСОБА_1 . Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за договорами позики №76448427 та №4645789 на загальну суму 68200,00 грн.
Згідно додаткової угоди №7 до договору факторингу №14/06/2021 від 14.06.2021 сторони домовились, що даний договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін. Договір дійсний протягом 12 місяців з дня набрання чинності, але в будь якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором. У випадку, якщо жодна із сторін не направить письмове повідомлення про розірвання договору за один місяць до строку закінчення дії договору, даний Договір автоматично пролонгується на кожний наступний рік.
Як зазначає позивач, з моменту отримання права вимоги до відповідача ним не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій за неналежне виконання договірних зобов'язань. Однак станом на момент звернення позивача з позовною заявою до суду відповідач так і не сплатив суму заборгованості за двома договорами позики, яка виникла через невиконання ним договірних зобов'язань.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Згідно з частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частин першої і другої статті 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Тобто договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх його істотних умов у належній формі. При цьому момент укладення може бути різним залежно від типу договору: для консенсуальних договорів - момент досягнення згоди, для реальних - момент передачі майна чи вчинення дії, а для договорів, що потребують нотаріального посвідчення чи державної реєстрації - момент їх вчинення.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов'язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до пункту 6 частини першої електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону).
Слід зазначити, що матеріали справи не містять доказів реєстрації відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі позикодавця або на його офіційному сайті, доказів отримання відповідачем одноразового ідентифікатора, що свідчить про недотримання умов укладення договорів позики, визначених пунктами 20, 21 цих договорів.
Відповідно до положень статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 526 ЦК Українипередбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Однак як встановлено судом у ході розгляду справи, позивачем не надано жодного доказу, який би міг підтвердити факт передання відповідачеві коштів за договорами позики №76448427 та №4645789.
Також відповідних клопотань про витребування доказів від позивача не надходило.
Відтак враховуючи, що згідно з умовами цивільного законодавства України та відповідно до договорів позики від 30.08.2023 та 09.09.2023 укладення цих договорів пов'язується з фактом перерахування кредитних коштів відповідачу на банківську картку, однак відповідних доказів матеріали справи не містять, відсутні підстави вважати, що договори позики №76448427 та №4645789 є укладеними.
При цьому слід зазначити, що доказами, які можуть підтверджувати наявність кредитної заборгованості боржника перед банком та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаними положеннями закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. При цьому первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Виписка по картковому рахунку може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судами у сукупності з іншими доказами.
Вказаний правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18.
Проте у матеріалах даної справи відсутні виписки з карткового рахунку відповідача, а також будь-які інші докази, на підставі яких суд мав би можливість встановити факт належності відповідачу рахунку з номером картки НОМЕР_2 , факт перерахування відповідачу на вказаний рахунок кредитних коштів, факти витрачання та повернення кредитних коштів.
Наявність одного лише розрахунку заборгованості за договорами позики не є підставою для задоволення позовних вимог, оскільки самі розрахунки не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити розмір заборгованості та правильність її визначення.
Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов'язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
В силу зазначеного вище саме на позивача покладено обов'язок довести суду факт укладення кредитного договору та прострочення позичальником зобов'язання, факт переходу до позивача права грошової вимоги до відповідача, а на відповідача - обов'язок довести належне виконання договірних зобов'язань чи спростувати розмір існуючої заборгованості у разі заперечення проти вимог позивача, або ж право визнати позовні вимоги повністю чи частково.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Так у ході розгляду справи встановлено, що на підтвердження факту перерахування коштів за договорами позики №76448427 та №4645789 позивачем наданий лише розрахунок заборгованості.
Однак на переконання суду наявність самого лише розрахунку, за умови відсутності інших доказів, які б могли підтвердити факт отримання коштів відповідачем (платіжні доручення, меморіальні ордери, банківські виписки) та незаявленням позивачем клопотання про витребування доказів у разі неможливості подати докази самостійно, не є підставою для задоволення позовних вимог.
Відтак за результатом розгляду справи суд дійшов висновку про те, що позивач не довів належними та допустимими доказами, що заборгованість відповідача дійсно має місце та що вона виникла саме внаслідок порушення ним умов договорів, укладених з ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів».
За таких підстав суд доходить висновку, що позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає. З огляду на це суд не розглядає питання правомірності набуття позивачем права вимоги до відповідача за спірними договорами.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог відповідно до положень статті 141 ЦПК України суд залишає за позивачем понесені ним судові витрати.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 12, 76, 81, 141, 247, 265, 268, 273, 274, 279, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, відмовити.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», вул. Симона Петлюри, буд. 30 м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 35625014.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Суддя Ю. О. Зеря