Справа № 466/6675/25
Провадження № 1-кп/466/390/26
21 січня 2026 року Шевченківський районний суд м. Львова
у складі: головуючого судді ОСОБА_1
секретаря судового засідання ОСОБА_2
з участю: прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
обвинуваченої ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
розглянувши у відкритому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Львові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024142410000078 від 21.03.2024 року про обвинувачення ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, -
в провадженні Шевченківського районного суду м. Львова перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024142410000078 від 21.03.2024 року про обвинувачення ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.
Від прокурора ОСОБА_3 поступило клопотання про продовження терміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 строком на два місяця, оскільки ризики, передбачені ст.177 КПК України не зменшились. Також зазначає, що інший, більш м'який запобіжний захід не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечила щодо задоволення клопотання прокурора, просила застосувати до обвинуваченого більш м'який запобіжний захід.
Обвинувачений ОСОБА_7 в судовому засіданні просив застосувати до нього запобіжний у виді особистого зобов'язання, оскільки хоче офіційно працевлаштуватись та приносити суспільну корсить.
Захисник ОСОБА_4 та обвинувачена ОСОБА_6 просили відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
Заслухавши думку прокурора в підтримку даного клопотання, думку обвинувачених та їх захисників, суд приходить до висновку про задоволення клопотання, оскільки ризики з моменту обрання запобіжного заходу не змінилися.
Ознайомившись з поданими клопотаннями, заслухавши доводи та заперечення учасників процесу щодо заявленого клопотання, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.
За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу суд враховує вимоги п.п. 3, 4, 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно із якими обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Водночас, відповідно по п.36 Рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Москаленко проти України», Європейський суд зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Як зазначає Європейський суд з прав людини, питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (рішення у справі «Єчюс проти Литви» (Jecius v. Lithuania), №34578/97, п.93, ECHR 2000-IX).
Обвинуваченому ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Строк тримання обвинуваченого під вартою з визначенням розміру застави неодноразово продовжувався у встановленому порядку та завершується 07.02.2026 року.
Вирішуючи питання доцільності продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд враховує те, що такий обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, санкція частини статті якої передбачає позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.
Так, за злочин у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі.
Враховуючи те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого кримінального правопорушення, будучи особою обізнаною із можливою мірою покарання, обвинувачений може переховуватися від суду та вчинити інші кримінальні правопорушення, а також беручи до уваги те, що обвинувачений міцних соціальних зв'язків немає, раніше неодноразово судимий, востаннє вироком Залізничного районного суду м. Львова 18.09.2019 року за ч. 1 ст. 395 КК України до 1 місяця 15 днів позбавлення волі, ніде офіційно не працює, немає постійного місця проживання у м.Львові, докази у даному кримінальному провадженні ще не досліджені, суд приходить до висновку, що продовжують існувати ризики, які були підставою для обрання йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, які не зменшилися на даний час.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» №12369/86 від 26.06.1991 вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Із вказаного рішення Європейського суду вбачається, що попереднє ув'язнення може бути застосоване стосовно до особи, яка обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, виходячи із самої тяжкості обвинувачення.
Суд не відхиляє доводів захисту на користь обвинуваченого, але вважає, що у даному випадку ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних рішень у справі та запобігання процесуальних ризиків.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою буде відповідати характеру суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року).
Суд вважає доцільним продовження обвинуваченому ОСОБА_7 у даному кримінальному провадженні запобіжного заходу у виді тримання під вартою. На переконання суду, застосування щодо обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою не зможе запобігти вказаним ризикам.
Враховуючи обставини справи, те, що, продовжують існувати ризики, які передбачені ст.177 КПК України і слугували підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, ці ризики не зменшилися, суд приходить до висновку, що слід продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 .
Продовжуючи строк запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 у виді тримання під вартою, суд вважає за необхідне у відповідності до положень ст.ст. 182, 183 КПК України визначити заставу у розмірі 25 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Застава є альтернативним видом запобіжного заходу, який на думку суду в тій же мірі, що і тримання під вартою зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
У разі внесення суми застави, на обвинуваченого слід покласти наступні обов'язки: прибувати до суду за першим викликом; не відлучатися з м. Львова без дозволу суду; не спілкуватись зі свідками у даному кримінальному провадженні; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до Головного управління ДМС у Львівській області, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Січових Стрільців, 11 свій паспорт (паспорти) громадянина України для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Керуючись ст. ст. 177,183, 197, 199, 331 КПК України, суд, -
клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, строк тримання під вартою строком на 60 днів - з 22 січня 2026 року до 22 березня 2026 року включно.
У відповідності до положень ст.ст. 182, 183 КПК України визначити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 25 (двадцять п'ять) розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб - що складає 75700 грн (сімдесят п'ять тисяч сімсот гривень).
У разі внесення застави у вищевказаному розмірі покласти на ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язки:
1) прибувати до суду за першим викликом;
2) не відлучатися з м. Львова без дозволу суду;
3) не спілкуватись зі свідками у даному кримінальному провадженні;
4) повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
5) здати на зберігання до Головного управління ДМС у Львівській області, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Січових Стрільців, 11 свій паспорт (паспорти) громадянина України для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
У разі порушення покладених обов'язків заставу буде звернуто в дохід держави.
Дані обов'язки діють на строк не більше двох місяців.
На ухвалу суду протягом п'яти діб з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Суддя ОСОБА_1