465/10797/25
2/465/1956/26
про повернення позовної заяви
21.01.2026 м. Львів
Суддя Франківського районного суду м. Львова Баран О.І., розглянувши питання про відкриття провадження у справі:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (код ЄДРПОУ: 42640371, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Гедройця Єжи, 6 офіс. 521),
відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ),
предмет позову: стягнення заборгованості за договором,
28 листопада 2025 року на адресу Франківського районного суду м. Львова надійшла указана позовна заява, про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за
Договором позики № 3212905797 від укладеним 24.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інкасо Фінанс» та відповідачем,
та за Кредитним договором №8195287 укладеним від 23.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та відповідачем
Всього просить стягнути заборгованість у сумі 51 005,33 грн.
Крім цього, просить вирішити питання про розподіл судових витрат, у тому числі 16 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Позивачем зазначено місце проживання відповідача за адресою: АДРЕСА_2 .
На виконання вимог ч. 6 ст. 187 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) судом скеровано запит щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача у справі.
19 січня 2026 року до суду надійшла довідка (вх.№1446/26) про місце реєстрації відповідача, та підтверджено дійсне зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Указану довідку передано судді 20.01.2026.
Однак, під час вивчення матеріалів указаної позовної заяви та змісту позовних вимог вбачається, що позивачем наведені обставини видачі коштів одразу за двома різними договорами позики та кредиту та наведені різні обставини із наданням непов'язаних між собою доказів, на підставі яких позивачем пред'явлено грошову вимогу про стягнення коштів у відповідних розмірах. Слід зазначити, що кожна кредитна операція є самостійним правовідношенням, що є підставою для виникнення у сторін цього правовідношення цивільних прав і обов'язків. У випадку наявності порушень, які були допущені як під час укладення відповідного кредитного договору, так і при їх виконанні, утворюють окремий склад цивільно-правового правовідношення, що характеризуються самостійними цивільно-правовими наслідками. Встановлення обставин вчинення кожної з цих операцій засвідчується доказами, які не є пов'язаними між собою (різні договори). Отже, вимоги про стягнення заборгованості за договорами кредиту та позики у конкретно визначеному позивачем за кожним окремим договором розмірі є самостійними вимогами, що випливають із різних правил надання грошових коштів у позику, які не пов'язані ні підставами виникнення, ні поданими доказам та не є основними і похідними одна від одної, оскільки від задоволення одних не залежить задоволення інших. Крім цього, для підтвердження переходу до позивача права вимоги за кредитними договорами слід дослідити різні договори факторингу та супутні до них докази.
Отже, суддя не знаходить обґрунтувань для застосування правил об'єднання позовів у розумінні ст. 188 ЦПК України.
Аналогічний правовий висновок щодо об'єднання вимог в одному позові, викладений в постанові Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 15.02.2019 у справі № 910/11811/18 та в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі № 910/7186/19.
Пунктом 2 ч. 4 ст. 185 ЦПК України визначено, що заява повертається у випадках, коли порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень ст. 188 цього Кодексу).
Таким чином, розгляд усіх заявлених вимог в одному провадженні суперечить вимогам цивільно-процесуального закону, оскільки підстави для застосування положень ст. 188 ЦПК України не встановлено, а об'єднання таких вимог не тільки суперечить вимогам наведених норм ЦПК України, а і є процесуально недоцільним, значно розширює предмет доказування у справі та ускладнює розгляд та вирішення справи, тому така позовна заява підлягає поверненню.
Статтею 188 ЦПК України визначено підстави та порядок об'єднання і роз'єднання позовних вимог. Зокрема, згідно з частиною першою цієї статті в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
У постанові Верховного Суду від 05.08.2021 у справі №910/19584/20 зазначено, що підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Отже, позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.
Проте, у поданій позовній заяві об'єднано вимоги про стягнення заборгованості за різними договорами позики та кредиту, укладеними відповідачем із різними кредиторами, права вимоги за якими перейшли до позивача за різними договорами факторингу, а відтак ці вимоги не пов'язані між собою підставами виникнення та поданими доказами, а також не є основною та похідною вимогами.
Отже, позивачем було порушено правила об'єднання позовних вимог.
При цьому, як зазначено Верховним Судом у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 16.10.2020 у справі № 910/7186/19, суд не має обов'язку постановляти ухвалу про залишення заяви без руху і надавати позивачу строк для усунення недоліків, оскільки відповідно до частини одинадцятої статті 176 ГПК України у переліку вимог, недодержання яких є підставою залишення заяви без руху, відсутнє посилання на статтю 173 цього Кодексу.
Частиною шостою статті 188 ЦПК України визначено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання цивільного судочинства.
Водночас, відповідно до ч. 6 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у разі роз'єднання судом позовних вимог судовий збір, сплачений за подання позову, не повертається і перерахунок не здійснюється. Після роз'єднання судом позовних вимог судовий збір повторно не сплачується.
Оскільки позивачем було порушено правила об'єднання позовних вимог та сплачено судовий збір, виходячи з загальної суми позову - 2 422,40 грн, при цьому заявлено вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 16 000,00 грн, а після роз'єднання судом позовних вимог судовий збір повторно не сплачується, то у даному випадку застосування судом положень ч. 6 ст. 188 ЦПК України і роз'єднання позовних вимог не сприятиме виконанню завдання цивільного судочинства та призведе до безпідставного зменшення судових витрат позивача.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що позовна заява підлягає поверненню позивачу на підставі п. 2 ч. 4 ст. 185 ЦПК України.
Враховуючи вищезазначене, керуючись ст. 185, 260, 261, 263, 272 ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за договорами - повернути позивачеві.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення.
Копію позовної заяви залишити в суді (ч. 6 ст. 185 ЦПК України).
Роз'яснити, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із такою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення позовної заяви (ч. 7 ст. 185 ЦПК України).
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (ч. 2 ст. 354 ЦПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: http://court.gov.ua/.
Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому у ст. 261 ЦПК України.
Суддя: Баран О.І.