Іменем України
19 січня 2026 року м. Кропивницький
справа № 405/7695/24
провадження № 22-ц/4809/63/26
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого судді-Дуковського О.Л. (суддя - доповідач),
суддів - Дьомич Л.М., Письменного О.А.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр»,
відповідач - ОСОБА_1
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 07 березня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
До Ленінського районного суду м. Кіровограда надійшла позовна заява, в якій позивач ТОВ «Споживчий центр» просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за договором заборгованості за кредитним договором № 10.10.2023-100001350 від 10.10.2023 у розмірі 30 600,19 грн, з яких: 12 000,00 грн боргу за тілом кредиту, 16 800,19 грн боргу за відсотками, 1 800,00 грн комісії, з покладенням на відповідача судових витрат.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що у зв'язку із невиконанням відповідачем умов кредитного договору № 10.10.2023-100001350 від 10.10.2023 в частині повернення кредитних коштів з нього підлягає стягнення відповідної заборгованості.
Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 07 березня 2025 рокупозов ТОВ «Споживчий центр» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 10.10.2023-100001350 від 10.10.2023 в розмірі 30 600,19 грн та 2 422,40 грн судового збору.
Рішення суду мотивовано тим, що позивач отримав у визначений законом спосіб права вимоги за кредитними договорами до відповідача, який не виконує взятих на себе зобов'язань, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , просить рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 07 березня 2025 рокускасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог ТОВ ТОВ «Споживчий центр» відмовити, а провадження у справі закрити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним, ухвалене з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права та без повного з'ясування всіх обставин, що мають значення для справи.
Також, апелянт зазначає, що він 05.03.2022 був мобілізований і по теперішній час перебуває на військовій службі у Збройних Силах України. Брав та бере участь у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, а тому вважає, що у позивача були відсутні правові підстави для нарахування йому процентів за користування кредитними коштами, а у суду першої інстанції підстав стягнення з нього цих коштів.
Зауважує, що жодних повісток про виклик до суду він не отримував, оскільки безперешкодного та постійного доступу до мережі «Інтернет» в силу виконання обов'язків військової служби у нього не було, а про рішення суду він дізнався лише через додаток «Дія».
Отже, апелянт вважає, що оскільки вінє діючим військовослужбовцем та перебуває на військовій службі в Збройних Силах України, а тому відповідно до п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» позовна вимога про стягнення процентів за кредитом є незаконною та такою, що не підлягає задоволенню.
Відзив на апеляційну скаргу від інших учасників справи до суду не надходило.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.
Справу розглянуто апеляційним судом відповідно до ст. 369 ЦПК України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи.
Статтею 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до умов договору № 10.10.2023-100001350 від 10.10.2023 (далі - Договір) ТОВ «Споживчий центр» надало ОСОБА_1 кредит в розмірі 12 000,00 грн, на умовах, визначених в Договорі з додатками (а.с. 12-29).
Видача кредиту позивачем відповідачу підтверджується квитанцією від 10.10.2023 (а.с. 34).
Позивач стверджує, що відповідач не виконав свої договірні зобов'язання, внаслідок чого в нього виникла заборгованість за Договором в сумі у розмірі 30 600,19 грн, з яких: 12 000,00 грн боргу за тілом кредиту, 16 800,19 грн боргу за відсотками, 1 800,00 грн комісії, що підтверджує довідкою-розрахунком (а.с. 33).
Аналізуючи надані позивачем докази та встановлені обставини, суд виходить з того, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність факту укладення між ТОВ «Споживчий центр» з однієї сторони та відповідачем з іншої, кредитного договору у електронній формі та виконання кредитором своїх обов'язків за цим договором, а саме надання грошових коштів позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором.
Разом з тим, суд не погоджується з визначеним судом першої інстанції розміром заборгованості за процентами, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр», з огляду на таке.
Відповідно до частини п'ятнадцятої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.
Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов'язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.
Схожі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 04 вересня 2024 року у справі № 426/4264/19 (провадження № 61-7310св24).
Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, відповідач посилався на те, що він є військовослужбовцем та перебуває на військовій службі в Збройних Силах України, а тому відповідно до п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» позовна вимога про стягнення процентів та комісії за кредитом є незаконною та такою, що не підлягає задоволенню.
Разом з апеляційною скаргою відповідач подав до суду апеляційної інстанції копію військового квитка серії НОМЕР_1 05.03.2022 від 19 липня 2023 року та копію довідки командира в/ч НОМЕР_2 ОСОБА_2 , виданої солдату ОСОБА_1 про те, що останній 05 березня 2022 року призваний на військову службу під час мобілізації на особливий період та направлений для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_2 (а.с. 74 -84),посилаючись на неможливість їх подання до суду першої інстанції, у зв'язку з проходженням військової служби в районі бойових дій.
За змістом ч. 3 ст. 367 ЦПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Аналізуючи доводи позивача щодо неможливості подання зазначених доказів до суду першої інстанції, суд визнає причини їх неподання до суду першої інстанції поважними та ухвалив долучити їх до матеріалів справи.
Враховуючи, що відповідач є військовослужбовцем, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на нього поширюються положення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у тому числі, положення п. 15 ст. 14 вказаного Закону, а тому у кредитора були відсутні підстави для нарахування процентів за користування кредитом згідно договором, починаючи з 10.10.2023, а також комісію за прострочення виконання зобов'язань
Таким чином, суд приходить до висновку, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр»підлягає стягненню лише основна сума боргу 12 000,00 грн.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні, пропорційно до задоволених позовних вимог (39,21%) з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр»підлягає стягненню 949,82 грн (2422,40 х 39,21 %) судового збору, сплаченого позивачем за подання позовної заяви.
Крім того, пропорційно до задоволених вимог апеляційної скарги (60,79 %) з ТОВ «Споживчий центр»на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 1139, 75 грн (2906,80 х 60,79 %) судового збору, сплаченого відповідачем за подання апеляційної скарги.
Остаточно шляхом проведення взаємозаліку з ТОВ «Споживчий центр»на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 189,93 (1139,75 - 949,82 ) судового збору.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 07 березня 2025 рокузмінити.
Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 )на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (ІКЮО 37356833) заборгованість за кредитним договором № 10.10.2023-100001350 від 10.10.2023 в розмірі 12 000,00 грн за основною сумою боргу.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (ІКЮО 37356833)на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 )189,93 судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий суддя: О.Л. Дуковський
Судді: Л.М. Дьомич
О.А. Письменний
Головуючий: (підпис)
Судді: (підписи)
Згідно з оригіналом:
Суддя Кропивницького
апеляційного суду О.Л. Дуковський