Справа № 343/538/24
Провадження № 22-ц/4808/51/26
Головуючий у 1 інстанції Керніцький І. І.
Суддя-доповідач Максюта
08 січня 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О.,
суддів Бойчука І.В., Василишин Л.В.,
секретаря Шемрай Н.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кос Тетяна Володимирівна, та ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Комарницький Едуард Григорович, на рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 29 вересня 2025 року, ухвалене суддею Керніцьким І.І., присяжними Федишин Р.М., Сабан В.З. в м.Долина, у справі за заявою ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , заінтересовані особи: Долинська міська рада як орган опіки та піклування, ОСОБА_1 , про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна,
Короткий зміст заяви
У березні 2024 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду із заявою, в якій просили визнати ОСОБА_1 недієздатною та призначити ОСОБА_3 її опікуном.
Вказані вимоги мотивували тим, що ОСОБА_2 є донькою ОСОБА_1 . 25 жовтня 2013 року ОСОБА_2 зареєструвала шлюб із ОСОБА_3
ОСОБА_1 поставлено діагноз кардіосклероз дифузний, повна АV блокада з нападами МЕС, гіпертонічна хвороба ІІІ ст, внаслідок чого не здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, в зв'язку з чим необхідно визнати її недієздатною та призначити ОСОБА_3 її опікуном, оскільки ОСОБА_1 потребує опіки, а вони проживають разом з нею. Тільки у ОСОБА_3 є можливість та бажання здійснювати догляд та опіку за ОСОБА_1 . Вона, ОСОБА_2 , постійно на роботі, тому не здатна весь час доглядати за своєю матір'ю і бути її опікуном, а її батько сам потребує догляду та не здатен доглядати за нею. Стверджувала, що її чоловік ОСОБА_3 весь час допомагає та доглядає за її матір'ю ОСОБА_1 , піклується про неї та забезпечує її усім необхідним. У ОСОБА_3 добрий стан здоров'я, він може надавати постійний сторонній догляд, спиртними напоями або наркотичними засобами не зловживає і на обліку у психоневрологічному або наркологічному диспансері не перебуває, має можливість і бажання дбати про ОСОБА_1 , створювати необхідні умови, забезпечувати її доглядом та лікуванням, бути її опікуном.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду
Рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 29 вересня 2025 року заяву ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , заінтересовані особи: Долинська міська рада як орган опіки та піклування, ОСОБА_1 , про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна - задоволено частково.
Визнано недієздатною ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
У задоволенні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про призначення ОСОБА_3 опікуном відмовлено.
До призначення опікуна недієздатній ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , здійснення опіки над нею покладено на орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Долинської міської ради Калуського району Івано-Франківської області.
Встановлено строк дії рішення в частині визнання особи недієздатною тривалістю 2 роки - до 28 вересня 2027 року.
Рішення суду мотивовано тим, що ОСОБА_1 страждає стійким хронічним психічним розладом, внаслідок чого не здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, тому її слід визнати недієздатною. Разом з тим, рішенням виконавчого комітету Долинської міської ради Калуського району Івано-Франківської області № 1393 від 15.07.2025 затверджено подання органу опіки та піклування, у відповідності до якого цей орган вважає недоцільним призначення ОСОБА_3 опікуном над ОСОБА_1 у разі визнання останньої судом недієздатною. Суд зазначає, що таке подання не є рішенням за процесуальним статусом та має для суду лише рекомендаційний характер і при постановленні судом рішення по справі не має пріоритетного значення, однак, в даній справі суд цілком погоджується з наданим висновком, оскільки орган опіки та піклування був позбавлений можливості встановити, чи може заявник здійснювати повноваження опікуна над недієздатною особою.
За таких обставин, проаналізувавши досліджені в судовому засіданні докази, суд не вбачає підстав для задоволення заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в частині призначення ОСОБА_3 опікуном над недієздатною ОСОБА_1 в зв'язку з відсутністю відповідного подання органу опіки та піклування, яке є обов'язковим для вирішення питання про призначення опікуна.
Зважаючи на те, що в задоволенні заяви в частині призначення опікуна суд відмовив, здійснення опіки над недієздатною ОСОБА_1 слід покласти на орган опіки і піклування за місцем проживання (перебування) недієздатної - тобто орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Долинської міської ради Калуського району Івано-Франківської області, до вирішення питання про призначення опікуна в порядку, визначеному законом.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги
На вказане рішення суду ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кос Тетяна Володимирівна, та ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Комарницький Едуард Григорович, подали апеляційні скарги, оскільки не погоджуються із рішенням суду в частині відмови у задоволенні вимоги про призначення опікуном ОСОБА_1 ОСОБА_3 та покладення на орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Долинської міської ради Калуського району Івано-Франківської області обов'язків щодо здійснення опіки до призначення опікуна судом.
В апеляційних скаргах, зокрема, зазначено, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення посилався на рішенням виконавчого комітету Долинської міської ради Калуського району Івано-Франківської області № 1393 від 15.07.2025, яким затверджено подання органу опіки та піклування, у відповідності до якого цей орган вважає недоцільним призначення ОСОБА_3 опікуном над ОСОБА_1 , у разі визнання останньої судом недієздатною. Разом з тим, суд зазначає, що таке подання не є рішенням за процесуальним статусом та має для суду лише рекомендаційний характер і при постановленні судом рішення по справі не має пріоритетного значення, однак, в даній справі суд цілком погоджується з наданим висновком, оскільки орган опіки та піклування був позбавлений можливості встановити, чи може заявник здійснювати повноваження опікуна над недієздатною особою. За таких обставин, проаналізувавши досліджені в судовому засіданні докази, суд не вбачає підстав для задоволення заяви в частині призначення ОСОБА_3 опікуном над ОСОБА_1 в зв'язку з відсутністю відповідного подання органу опіки та піклування, яке є обов'язковим для вирішення питання про призначення опікуна.
Вказують, що суд першої інстанції не врахував правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 04.09.2025 року у справі № 343/187/24, згідно якого суди попередніх інстанцій правильно виходили із того, що таке подання органу опіки і піклування має рекомендаційний характер та не може бути самостійним засобом захисту порушеного права. Цьому документу може бути надана лише оцінка в сукупності з іншими доказами у справі при вирішенні по суті питання, для якого він був складений. Подання органу опіку та піклування не містить належної мотивації, а також будь-яких обґрунтувань, з посиланням на наявні докази щодо можливості заявника бути опікуном та визначення конкретних обставин, які зумовлюють необхідність такого призначення, а містить лише посилання на можливість та доцільність заявника бути опікуном. Також подання не містить інформації про наявність інших членів сім'ї або інших осіб, які перебувають з недієздатною у родинних стосунках, і не мотивовано, чому вони не мають можливості здійснювати опіку над ОСОБА_2 .
Апелянти вказують, що у рішенні виконавчого комітету Долинської міської ради Калуського району Івано-Франківської області № 1393 від 15.07.2025, яким затверджено подання органу опіки та піклування, вказано лише про недоцільність призначення ОСОБА_3 опікуном над ОСОБА_1 , без жодного мотивування. Однак це подання не містить посилання на наявні докази щодо неможливості заявника бути опікуном та визначення конкретних обставин, які зумовлюють неможливість такого призначення, а містить лише посилання на недоцільність заявника бути опікуном. Також подання не містить інформації про наявність інших членів сім'ї або інших осіб, які перебувають з недієздатною у родинних стосунках, і не мотивовано, чому вони не можуть чи мають можливість здійснювати опіку над ОСОБА_1 . Таким чином, посилання суду першої інстанції на те, що у справі відсутнє відповідне подання органу опіки та піклування, яке є обов'язковим для вирішення питання про призначення опікуна є неправдивим, оскільки воно є наявне, тільки є необґрунтованим і містить висновок про недоцільність призначення ОСОБА_3 опікуном над ОСОБА_1 . Однак для суду, як було зазначено в оскаржуваному рішенні, дане подання носить лише рекомендаційний характер і при постановленні судом рішення по справі не має пріоритетного значення, тобто за наявних у матеріалах справи доказів, суд може призначити ОСОБА_3 опікуном над ОСОБА_1 . Проте, судом першої інстанції не було враховано, зокрема той факт, що на сьогоднішній день ОСОБА_1 опікується виключно ОСОБА_3 , що підтверджується актом обстеження від 23 січня 2024 року. Натомість ОСОБА_2 на підтвердження неможливості здійснювати обов'язки опікуна заявляла, що працює і майже завжди проводить час на роботі допізна, а тому не здатна весь час доглядати за своєю матір'ю, вказане підкріплювалось копією виписки із єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_2 . Чоловік ОСОБА_1 сам потребує догляду та не здатен доглядати за нею, на підтвердження чого надавались відповідні медичні довідки про стан його здоров'я та неможливість ним здійснювати догляд і потребу у такому догляді. Відтак суд першої інстанції не надав оцінку наданим доказам і єдиною аргументацією недоцільності ОСОБА_3 бути опікуном над ОСОБА_1 було невмотивоване подання органу опіки та піклування про недоцільність такого призначення.
Вважають, що під час розгляду справи не встановлено обставин, які вказують на те, що поведінка ОСОБА_3 суперечить інтересам недієздатної ОСОБА_1 . Окрім того, встановлення опіки над підопічним провадиться в одному провадженні з визнанням його недієздатним і прізвище особи опікуна обов'язково має бути зазначене в резолютивній частині рішення. Саме до такого правового висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 127/3862/16-ц (провадження №61-15761св18). Натомість, судом до призначення опікуна недієздатній ОСОБА_1 , здійснення опіки над нею було покладено на орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Долинської міської ради Калуського району Івано-Франківської області, що суперечить вищенаведеній позиції Верховного Суду. Не визначення конкретної особи-опікуна, що повинна доглядати за недієздатною прямо суперечить її інтересам та не забезпечує ті потреби, які виникають з огляду на її особливе становище.
Апелянти просять скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у призначенні опікуном ОСОБА_1 ОСОБА_3 та ухвалити в цій частині нове рішення, яким вимоги заяви задовольнити.
Позиція інших учасників справи
Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надійшов, що в силу вимог частини третьої статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Позиція Івано-Франківського апеляційного суду
Учасники справи в судове засідання не з'явилась, хоча належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, що відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає її розгляду.
Представник ОСОБА_3 адвокат Комарницький Е.Г. подав клопотання про відкладення розгляду справи, однак колегія суддів суду апеляційної інстанції ухвалила, що таке клопотання не підлягає задоволенню, оскільки розгляд справи уже двічі відкладався - 18.12.2026 року у зв'язку із клопотанням адвоката Комарницького Е.Г., 23.12.2025 року у зв'язку із перебуванням судді-доповідача у відпустці.
Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Рішення суду в частині визнання ОСОБА_1 недієздатною ніким не оскаржено, тому в цій частині апеляційним судом не переглядається.
Вислухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на таке.
Фактичні обставини справи
Судом встановлено, що заявник ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є рідною дочкою ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 19.09.1989 (а.с.12), де в графі «мати» зазначено ОСОБА_1 .
Із свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 25.10.2013 (а.с.13) встановлено, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 25 жовтня 2013 року зареєстровано шлюб відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Долинського районного управління юстиції в Івано-Франківської області, актовий запис № 213. Прізвища після реєстрації шлюбу: чоловіка " ОСОБА_4 ", дружини " ОСОБА_5 ".
Як вбачається з виписного епікризу з медичної карти стаціонарного хворого № 1548 (а.с.28), заключний клінічний діагноз ОСОБА_1 : гостра інтермітуюча проксимальна повна АV блокада від 13.04.2023; 21.04.2023. МАS від 13.04.23, гіпертонічна хвороба ІІІ ст, ст.2 ризик IV.
Згідно з випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 2201/23 від 21-28.04.2023 (а.с.27) ОСОБА_1 з 21.04.2023 по 28.04.2023 проходила обстеження в КНП «Івано-Франківський обласний клінічний кардіологічний центр Івано-Франківської обласної ради», діагноз ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІХС, кардіосклероз дифузний повна АV блокада з нападами МЕС, стан після імплантації ШВРС.
Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 468/2024 від 19.12.2024 (а.с.65-68) особа, стосовно якої проводилася експертиза - ОСОБА_1 страждає стійким хронічним психічним розладом - судинною деменцією з гострим початком, що згідно МКХ-10 F01.1, та не може усвідомлювати значення своїх дій і керувати.
Рішенням виконавчого комітету Долинської міської ради Калуського району Івано-Франківської області № 1393 від 15.07.2025 затверджено подання органу опіки та піклування, відповідно до якого цей орган вважає недоцільним призначення ОСОБА_3 опікуном над ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у разі визнання останньої судом недієздатною (а.с.103-104).
Застосовані норми права та мотиви, з яких виходив суд апеляційної інстанції
Відповідно до ч. 1 ст. 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
Статтею 41 ЦК України передбачено правові наслідки визнання фізичної особи недієздатною, а саме: над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка; недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину; правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун. Крім того, відповідальність за шкоду, завдану недієздатною фізичною особою, несе її опікун.
Згідно зі статтею 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.
Відповідно до статті 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.
У частині першій статті 60 ЦК України визначено, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна (частина перша статті 300 ЦПК України).
Відповідно до статті 62 ЦК України опіка або піклування встановлюються за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.
У частинах другій-п'ятій статті 63 ЦК України визначено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.
Відповідно до Правил опіки та піклування, затверджених Наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26.05.99р. № 34/166/131/88 (далі-Правила), опіка (піклування) встановлюється також для захисту особистих і майнових прав та інтересів повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати свої обов'язки.
Органами, які приймають рішення щодо опіки і піклування, є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі комітети міських, районних у містах, сільських, селищних рад. Безпосереднє ведення справ щодо опіки і піклування покладається у межах їх компетенції на відповідні відділи й управління місцевої державної адміністрації районів, районів міст Києва і Севастополя, виконавчих комітетів міських чи районних у містах рад. У селищах і селах справами опіки і піклування безпосередньо відають виконавчі комітети сільських і селищних рад.
Відповідно до п.1.7 Правил органи опіки та піклування, вирішують в тому числі питання про встановлення і припинення опіки та піклування; ведуть облік щодо осіб, які потребують опіки (піклування); здійснюють нагляд за діяльністю опікунів і піклувальників; забезпечують тимчасове влаштування неповнолітніх та непрацездатних осіб, які потребують опіки (піклування); розглядають скарги на дії опікунів (піклувальників); вживають заходи щодо захисту особистих та майнових прав неповнолітніх дітей і осіб, які перебувають під опікою (піклуванням); беруть участь у розгляді судами спорів, пов'язаних із захистом прав неповнолітніх дітей та осіб, які перебувають під опікою (піклуванням); установлюють опіку над майном у передбачених законом випадках; оформлюють належні документи щодо особи підопічного та щодо майна, над яким установлюється опіка; провадять іншу діяльність щодо забезпечення прав та інтересів неповнолітніх дітей та повнолітніх осіб, які потребують опіки і піклування.
Згідно з п.1.8 Правил рішення органів опіки і піклування про призначення чи звільнення опікунів і піклувальників від виконання своїх обов'язків, а також з інших питань опіки і піклування можуть бути оскаржені в установленому законом порядку.
Пунктом 3.1 Правил передбачено, що для безпосереднього здійснення опіки та піклування органами опіки та піклування призначається опікун чи піклувальник. При призначенні опікуна (піклувальника) беруться до уваги його можливості виконувати опікунські обов'язки, стосунки між ним та підопічним. Опікун чи піклувальник призначається лише за його згодою і, як правило, з числа родичів чи близьких підопічному осіб.
Згідно з п. 3.2 Правил опікунами (піклувальниками) не можуть бути особи, які: не досягли 18 років; визнані в установленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними; перебувають на обліку або лікуються в психоневрологічних та наркологічних закладах; раніше були опікунами чи піклувальниками та з їх вини опіку чи піклування було припинено; позбавлені батьківських прав; інтереси яких суперечать інтересам осіб, що підлягають опіці чи піклуванню; засуджені за скоєння тяжкого злочину.
Тлумачення зазначених норм права дає підстави для висновку, що недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов'язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння. Недієздатним особам мають надаватися правові можливості для задоволення індивідуальних потреб, реалізації та захисту їх прав і свобод.
Хоча за станом здоров'я недієздатні особи не спроможні особисто реалізовувати окремі конституційні права і свободи, вони не можуть бути повністю позбавлені цих прав і свобод, тому держава зобов'язана створити ефективні законодавчі механізми та гарантії для їх максимальної реалізації.
Згідно з частиною першою статті 67 ЦК України опікун зобов'язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.
При призначенні опікуна важливі і обов'язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряється органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.
Отже, призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має врахувати якнайкращі інтереси особи, над якою встановлюється опіка.
Статтею 64 ЦК України визначено виключний перелік обставин, за яких особа не може бути призначена опікуном чи піклувальником. Так, згідно з положеннями цієї статті, опікуном або піклувальником не може бути фізична особа, яка позбавлена батьківських прав або ж якщо поведінка та інтереси такої особи суперечать інтересам фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування.
Частиною 2 ст. 3 СК України передбачено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки .
Сімейний кодекс України регулює зокрема сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір'ю та батьком дитини, між бабою, дідом, прабабою, прадідом та внуками, правнуками, рідними братами та сестрами, мачухою, вітчимом та падчеркою, пасинком, між іншими членами сім'ї, визначеними у ньому (ст. 2 СК України).
Згідно абз. 5 п. 6 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 року № 5-рп/99, у справі про офіційне тлумачення терміну «член сім'ї», членами сім'ї є, зокрема особи, які постійно разом мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв'язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов'язковими умовами для визнання їх членами сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Кодекс законів про працю України передбачає, що близькими родичами чи свояками є батьки, подружжя, брати, сестри, діти, а також батьки, брати, сестри і діти подружжя (ст. 25-1 КЗпП України).
Законодавством не передбачено вичерпного переліку членів сім'ї та визначено критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім'ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки осіб, які об'єдналися для спільного проживання.
Такий висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 31.03.2020 року у справі № 205/4245/17 (провадження № 61-17628св19).
Отож, член сім'ї (у сімейно-правовому аспекті) - це особа, яка має тісний правовий зв'язок із сім'єю, що ґрунтується на шлюбі, спорідненні, усиновленні, характеризується спільністю життя та інтересів, наявністю взаємних прав і обов'язків, передбачених сімейним законодавством.
Врахувавши наявний у матеріалах справи висновок судово-психіатричного експерта №468/2024 від 19.12.2024 року, яким встановлено, що ОСОБА_1 страждає стійким хронічним психічним розладом - судинною деменцією з гострим початком, що згідно МКХ-10 F01.1, та не може усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстави для визнання її недієздатною.
Щодо можливості призначення ОСОБА_3 опікуном недієздатної ОСОБА_1 , слід виходити з такого.
Судом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи документами, що недієздатна ОСОБА_1 є матір'ю дружини (тещею) заявника ОСОБА_3 , а отже, сам заявник безпосередньо не перебуває з ОСОБА_1 в родинних відносинах, вказані особи не є близькими родичами.
У матеріалах справи є рішення виконавчого комітету Долинської міської ради Калуського району Івано-Франківської області № 1393 від 15.07.2025, яким затверджено подання органу опіки та піклування, відповідно до якого цей орган вважає недоцільним призначення ОСОБА_3 опікуном над ОСОБА_1 у разі визнання останньої судом недієздатною.
Суд зазначив, що таке подання не є рішенням за процесуальним статусом та має для суду лише рекомендаційний характер і при ухваленні судом рішення по справі не має пріоритетного значення, однак, в даній справі суд цілком погоджується з наданим висновком, оскільки орган опіки та піклування був позбавлений можливості встановити, чи може заявник здійснювати повноваження опікуна над недієздатною особою.
Заявником ОСОБА_3 не спростовано подання органу опіки та піклування.
Доводи апеляційних скарг про те, що у поданні органу опіки та піклування вказано лише про недоцільність призначення ОСОБА_3 опікуном над ОСОБА_1 , без жодного мотивування, колегія суддів вважає безпідставними. Так, як видно із подання орган опіки та піклування мотивував свій висновок про недоцільність призначення ОСОБА_3 опікуном ОСОБА_1 тим, що ОСОБА_3 є зятем ОСОБА_1 , яка одружена, має п'ятеро дітей. Тобто є інші родичі першого ступеня споріднення, які могли б здійснювати функції опікуна.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не було враховано той факт, що на сьогоднішній день ОСОБА_1 опікується виключно ОСОБА_3 , що підтверджується актом обстеження від 23 січня 2024 року, колегія суддів відхиляє, оскільки такий один акт є недостатнім для призначення ОСОБА_3 опікуном ОСОБА_1 .
Заявник ОСОБА_3 , який є зятем ОСОБА_1 , тобто не має з нею родинного споріднення, але пріоритет слід надавати близьким родичам, тим паче, що вона має родичів першого ступеня споріднення.
Крім того, якщо жоден з родичів не може або не виявляє бажання бути опікуном, можливо розглянути варіант патронатного догляду, де професійний доглядач забезпечуватиме необхідну допомогу.
Орган опіки та піклування повинен оцінити всі обставини та надати висновок щодо того, хто найкраще відповідає інтересам недієздатної особи.
Відтак, враховуючи наявність альтернативних варіантів, які відповідають інтересам недієздатної особи, призначення заявника ОСОБА_3 опікуном є недоцільним.
Судова практика свідчить про те, що в аналогічних ситуаціях суди надають перевагу кандидатурам, які можуть забезпечити постійний та надійний догляд, особливо в умовах воєнного стану.
Положеннями частини першої статті 67 ЦК України передбачено, що опікун зобов'язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.
При призначенні опікуна важливі і обов'язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряється органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.
Зважаючи на те, що суд в задоволенні заяви в частині призначення опікуна відмовив, здійснення опіки над недієздатною ОСОБА_1 покладено на орган опіки і піклування за місцем проживання (перебування) недієздатної - тобто орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Долинської міської ради Калуського району Івано-Франківської області, до вирішення питання про призначення опікуна в порядку, визначеному законом.
Доводи апеляційних скарг про те, що висновок суду про те, що до призначення опікуна недієздатній ОСОБА_1 здійснення опіки над нею слід покласти на орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Долинської міської ради Калуського району Івано-Франківської області, суперечить позиції Верховного Суду в постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 127/3862/16-ц, колегія суддів відхиляє, оскільки місцевим судом вирішено питання опіки в одному провадженні із визнанням особи недієздатною.
Висновки суду апеляційної інстанції
Аргументи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
За таких обставин, суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви в частині призначення заявника ОСОБА_3 опікуном над недієздатною.
Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов'язковими підставами для скасування судових рішень, суд не встановив.
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже з врахуванням викладеного, слід дійти висновку, що оскаржуване рішення судом першої інстанції постановлене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, тому його слід залишити в силі. Доводи апеляційної скарги не спростовують його законності і обґрунтованості. Підстав для його скасування з мотивів, наведених у скарзі, не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374, 375, 381- 384, 389 ЦПК України, суд
Апеляційні скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кос Тетяна Володимирівна, та ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Комарницький Едуард Григорович, залишити без задоволення, а рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 29 вересня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня ухвалення, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий І.О. Максюта
Судді: І.В. Бойчук
Л.В. Василишин
Повний текст постанови складено 21 січня 2026 року