Справа № 348/3072/25
Провадження № 22-ц/4808/233/26
Головуючий у 1 інстанції Гундяк Т. Д.
Суддя-доповідач Василишин Л. В.
20 січня 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі:
головуючої (суддя-доповідач): Василишин Л. В.,
суддів: Баркова В. М., Максюти І. О.,
секретаря: Петріва Д.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 04 грудня 2025 року, постановлену в складі судді Гундяка Т. Д. в місті Надвірній, у справіза позовом Акціонерного товариства «Прокредит Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приватне сільськогосподарське підприємство «Агрофірма Привілля», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буцикіна Лілія Олексіївна, ОСОБА_3 , про визнання недійсними договорів дарування, скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зобов'язання державного реєстратора вчинити реєстраційні дії,
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2025 року АТ «Прокредит Банк» звернулося до Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ПСП «Агрофірма Привілля», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буцикіна Л. О., ОСОБА_3 , в якому просило:
1. Визнати недійсним Договір дарування, посвідчений 23 лютого 2023 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буцикіною Л.О. та зареєстрованим в реєстрі за № 81, про відчуження житлового будинку, загальною площею (кв.м): 299.4; житловою площею (кв.м): 159; адреса: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1734236826110; з усіма відповідними надвірними будівлями і спорудами; 1/2 частки земельної ділянки, кадастровий номер 2611092001:22:002:1091; площа (га): 0.0795; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 941026626110.
2. Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 66538409 від 23 лютого 2023 року, приватний нотаріус Буцикіна Лілія Олексіївна, Київський міський нотаріальний округ, м.Київ (номер відомостей про речове право: 49349741; 49349815).
3. Зобов'язати державного реєстратора, яким є особи, визначені частиною 1 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», здійснити державну реєстрацію скасування державної реєстрації права власності за номером запису про право власності 49349741, 49349815, дата державної реєстрації: 23 лютого 2023 року.
4. Визнати недійсним договір дарування, посвідчений 24 лютого 2023 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буцикіною Л.О. та зареєстрованим в реєстрі за № 84, про відчуження: житлового будинку, з господарською будівлею, загальною площею (кв.м): 110.8, житловою площею (кв.м): 37.8; адреса: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1272402126110; 1/2 частку земельної ділянки, кадастровий номер 2611092001:22:002:1092; площа (га): 0.12; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 941093726110;
5. Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 66555949 від 24 лютого 2023 року, приватний нотаріус Буцикіна Лілія Олексіївна, Київський міський нотаріальний округ, м.Київ (номер відомостей про речове право: 49364497, 49364557).
6. Зобов'язати державного реєстратора, яким є особи, визначені частиною 1 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», здійснити державну реєстрацію скасування державної реєстрації права власності за номером запису про право власності 49364497, 49364557, дата державної реєстрації: 24 лютого 2023 року.
Оденчук О. Д. подав клопотання про передачу цивільної справи за вказаним позовом до Голосіївського районного суду міста Києва за його зареєстрованим місцем перебуванням та фактичним місцем знаходження позивача та третіх осіб: ПСП «Агрофірма Привілля» та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Буцикіної Л.О.
Короткий зміст оскаржуваної ухвали
Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 04 грудня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу цивільної справи до Голосіївського районного суду міста Києва.
Цивільну справу за позовом АТ «Прокредит Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ПСП «Агрофірма Привілля», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буцикіна Л. О., ОСОБА_3 , про визнання недійсними договорів дарування, скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зобов'язання державного реєстратора вчинити реєстраційні дії постановлено передати Яремчанському міському суду Івано-Франківської області.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги
ОСОБА_1 на ухвалу суду подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм процесуального права, що призвело до порушення норм матеріального права, зокрема Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував, що відповідно до статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються за зареєстрованим у встановленому порядку її місцем проживання чи перебування. Оскільки він є внутрішньо переміщеною особою і зареєстрував своє місце перебування у АДРЕСА_2 , то справа за позовом до нього підсудна Голосіївському районному суду міста Києва, юрисдикція якого поширюється на територію зареєстрованого місця його перебування.
Крім того, апелянт зазначає, що у цій справі він є відповідачем, а також виступає представником іншого відповідача - ОСОБА_2 , та відповідно до наданих довіреностей представляє третю особу - ПСП «Агрофірма Привілля». Позивач та третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буцикіна Л. О. також знаходяться у місті Києві. За таких обставин, на думку апелянта, відмова суду першої інстанції у передачі справи за підсудністю до Голосіївського районного суду міста Києва призводить до створення додаткових труднощів для учасників справи, з огляду на значну відстань між містами Яремче та Київ, а також ракетні обстріли і перепади електропостачання.
Просить оскаржувану ухвалу суду скасувати та передати справу за підсудністю до Голосіївського районного суду міста Києва.
Позиція інших учасників справи
Представник АТ «Прокредит Банк» - Бенедюк С. С. подав відзив на апеляційну, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.
Зазначив, що суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи за підсудністю до Голосіївського районного суду міста Києва, з огляду на правила виключної підсудності, які застосовуються до спорів, пов'язаних із правом на нерухоме майно. Оскільки спірне майно розташоване на території Івано-Франківської області, суд обґрунтовано дійшов висновку, що справа підсудна виключно Яремчанському міському суду Івано-Франківської області.
Уважає безпідставними посилання апелянта в обґрунтування апеляційної скарги на недотримання судом вимог Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», оскільки зазначений Закон не містить норм, які б регулювали питання визначення територіальної підсудності.
Інші учасники справи своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, що відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Заяви (клопотання) учасників справи
У судове засідання належним чином повідомлені учасники справи не з'явилися.
Представник банку просив розглядати справу у його відсутність.
Позиція Івано-Франківського апеляційного суду
Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 27 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Згідно з положеннями статті 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 (провадження № 12-73гс20).
Виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.
Словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення.
Подібні висновки щодо застосування правила виключної підсудності спорів щодо нерухомого майна викладені у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 910/10647/18.
Виходячи з аналізу зазначеного, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна. Такі позови стосуються будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема, щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна тощо.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що спір у справі, яка переглядається, виник з приводу нерухомого майна, оскільки стосується визнання недійсними договорів дарування житлових будинків та часток у праві власності на земельні ділянки, розташовані у с. Поляниця Надвірнянського району Івано-Франківської області.
Отже, зазначені обставини свідчать про те, що підсудність цього спору підлягає визначенню за правилами, встановленими статтею 30 ЦПК України, якою врегульовано питання виключної підсудності, що суд першої інстанції правомірно врахував.
Доводи апеляційної скарги не містять будь-яких обґрунтувань щодо неправильності дій суду першої інстанції в частині передачі справи з Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області до Яремчанського міського суду Івано-Франківської області, з огляду на те, що, незважаючи на ліквідацію районів та утворення нових, місцеві загальні суди продовжують здійснювати розгляд справ у межах раніше утворених районів та раніше визначеного адміністративно-територіального устрою.
Фактично доводи апеляційної скарги зводяться виключно до незгоди апелянта з відмовою суду першої інстанції у задоволенні клопотання про передачу справи за підсудністю до Голосіївського районного суду міста Києва. Вказаним доводам суд першої інстанції дав належну оцінку та обґрунтовано виснував, що Надвірнянський районний суд не є судом, встановленим законом у вирішенні цієї справи.
Посилання апелянта на неврахування судом положень статті 27 ЦПК України є безпідставними, оскільки правила загальної підсудності у спірному випадку не підлягають застосуванню.
Крім того, безпідставними є й доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, порушив вимоги Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», оскільки наведений Закон встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб, але жодним чином не регламентує правила підсудності, які визначені нормами цивільного процесуального законодавства. При цьому ЦПК України передбачає, що учасники справи та їх представники можуть брати участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції (стаття 212 ЦПК України), що забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав незалежно від місця перебування.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо застосування правил виключної підсудності у цій справі та не свідчать про порушення судом норм процесуального права, які би могли бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, апеляційний суд уважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.
Керуючись статтями 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 04 грудня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено 21 січня 2026 року.
Суддя-доповідач: Л. В. Василишин
Судді: В. М. Барков
І. О. Максюта