Справа № 348/244/24
Провадження № 22-ц/4808/61/26
Головуючий у 1 інстанції Матолич В. В.
Суддя-доповідач Бойчук
12 січня 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
судді-доповідача Бойчука І.В.,
суддів: Томин О.О., Девляшевського В.А.,
секретаря Панасюк В.О.,
з участю представника Струк І.Д., представників відповідача,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Білоославського ліцею імені Марійки Підгірянки Делятинської селищної ради про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування завданої моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Надвірнянського районного суду від 04 червня 2024 року під головуванням судді Матолич В.В. у м. Надвірна,
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулася із позовом до Білоославського ліцею імені Марійки Підгірянки Делятинської селищної ради про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування завданої моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтувала тим, що позивачка працювала в Білоославській середній школі на посаді вихователя групи продовженого дня з 15.09.1980. В подальшому переведена на посаду вчителя 01.09.1984, на якій і працювала до дня звільнення. В середині серпня 2023 року заступник директора повідомила, що можливо буде скорочена кількість класів і тому у розкладі будуть зазначені два дні і що позивачку подадуть у табель обліку робочого часу. В кінці серпня 2023 року директор заявив, що знайде для позивачки години. З вересня 2023 року позивачка неодноразово зверталася до директора про надання документів щодо припинення контракту та про звільнення її з роботи. Жодної відповіді не було, в кінці листопада 2023 року позивачка звернулась зі скаргою до служби з питань праці про порушення законодавства про працю Білоославським ліцеєм. Відповідь на звернення отримала 02.01.2024, з якої дізналась, що наказом №75/01-09 від 09.06.2023 позивачку звільнили з посади вчителя у зв'язку із закінченням строку дії строкового трудового договору, відповідно до п. 2 ст. 36 КЗпП України. Позивака вважає звільнення з роботи незаконним, оскільки не отримала наказ про своє звільнення, з ним не ознайомлена. Складений працівниками ліцею акт про відмову від підпису сфальсифікований, оскільки позивачка не відмовлялася від ознайомлення з наказом про звільнення з роботи. Не ознайомила її адміністрація ліцею і з наказом №22/01-05 від 02.05.2023 «Про персональне попередження педагогічних працівників Білоославського ліцею імені Марійки Підгірянки і про можливі зміни істотних умов праці», оскільки її підпис у відомостях біля прізвища відсутній. Адміністрація не оформила належним чином трудову книжку, оскільки така перебувала в позивачки з квітня 2023 року. 14.06.2022 позивачка писала заяву про погодження працювати за строковим трудовим договором на один рік з 01.07.2022, однак такий договір з нею не уклали, оскільки вона його не підписала. З наказом прийнятим за результатами розгляду її заяви від 14.06.2022 позивачка не була ознайомлена. Позивачка зазначала, що вона не знала про звільнення з роботи, не відмовлялася від отримання наказу про звільнення. Трудові відносини з нею всупереч рішенню Конституційного Суду України від 07.02.2023 були незаконно припинені, замість того, щоб бути продовженими на невизначений строк. Про необхідність написання заяви про продовження трудових відносин позивачку не попередили. Педагогічної ради 01.05.2023 не було взагалі, а 30.05.2023 питання продовження трудових відносин з пенсіонерами не обговорювалося. Протокол педагогічної ради підробили.
Просила скасувати наказ директора Білоославського ліцею ім. Марійки Підгірянки Делятинської селищної ради від 09.06.2023 №75/01-09 «Про звільнення з роботи ОСОБА_1 », поновити її на роботі на посаді вчителя зарубіжної літератури Білоославського ліцею ім. Марійки Підгірянки з 28.07.2023, стягнути з Білоославського ліцею ім. Марійки Підгірянки: заробітну плату за час вимушеного прогулу з 28.07.2023 до дня поновлення на роботі, моральну шкоду у розмірі 10 000 гривень та судові витрати.
Рішенням Надвірнянського районного суду від 04 червня 2024 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 .
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду.
Зазначає, що судом неправильно застосовано норми матеріального права, неповно встановлено обставини справи, допущено однобічність у дослідженні доказів, висновки суду по суті вирішення спору є помилковими.
Суд не взяв до уваги те, що трудові відносини між ОСОБА_1 та Білоославським ліцеєм ім. Марійки Підгірянки, тривали після видачі наказу № 75/01-09 від 09.06.2023 «Про звільнення з роботи ОСОБА_1 » в тому числі і після 27 липня 2023 року, тобто після звільнення з роботи, їй була виплачена заробітна плата за липень 2023 року.
Заробітна плата в сумі 530,07 грн за липень місяць їй виплачена 29 липня 2023 року шляхом перерахування на картковий рахунок, а не в день звільнення. При цьому, адміністрація не повідомляла про суми нараховані та виплачені в зв'язку із звільненням. У відомості про зарплату зазначена тільки загальна сума, не зважаючи на неодноразові вимоги, директор не надав відповідні розрахунки.
Суд не надав належної оцінки також тому, що ОСОБА_1 не було відомо про укладення останнього строкового трудового договору, оскільки директор ліцею не повідомляв ОСОБА_1 про те, що заява погоджена чи не погоджена і не доводив до останньої свій наказ, підпис ОСОБА_1 про ознайомлення з цим наказом відсутній, незважаючи на те, що директор ліцею стверджує, що наказ є однією із форм строкового трудового договору.
В трудовій книжці відсутні записи про те, що ОСОБА_1 прийнята на роботу за строковим трудовим договором в 2021 році та в 2022 році. В зв'язку з цим вважає, що працювала на умовах безстрокових трудових відносинах.
Копію наказу директора ліцею «Про звільнення з роботи ОСОБА_1 » від 09.06.2023 вона не отримувала. Директор ліцею не повідомив її про наявність наказу про звільнення з роботи і не надіслав копію такого наказу їй поштою на домашню адресу. Також 27 липня 2023 року наказ про звільнення її з роботи директор ліцею не вручив і ніхто не повідомляв її про звільнення з роботи. З наказом про звільнення з роботи вона ознайомилась лише в січні 2024 року, після отримання копії такого наказу адвокатом на його запит.
Оскільки не знала про звільнення з роботи 27 липня 2023 року, то продовжувала працювати в серпні 2023 року. В кінці серпня 2023 році під час перебування на роботі, директор ліцею повідомив, що вона звільнена з роботи, при цьому не надав їй копію наказу про звільнення з роботи. Таким чином, директор ліцею порушив обов'язок роботодавця про видачу звільненому працівникові копії наказу про звільнення.
Суд не надав належної оцінки виконанню обов'язку ліцеєм встановленого ч. 3 ст. 23 КЗпП України про інформування роботодавцем працівників, які працюють за строковим трудовим договором, про вакансії, що відповідають їх кваліфікації та передбачають можливість укладення безстрокового трудового договору, а також тому, що роботодавець не забезпечив рівні можливості таких працівників для його укладення. Вважає, що можливість укладення з ОСОБА_1 безстрокового трудового договору в Білоославському ліцеї була, оскільки після її звільнення, на роботу прийняли іншу людину, посаду не скоротили.
Крім того, свідки в судовому засіданні підтвердили, що акт про відмову від підпису наказу «Про звільнення з роботи» від 31.05.2023 сфальсифікований, оскільки всі члени комісії, які підписали акт, не складали його і не чули особисто про те, що ОСОБА_1 відмовилася від підпису, а акт підписували за вказівкою директора. Отже, з цього випливає, що всі пояснення надані свідками в суді, здійснені за вказівкою директора ліцею.
Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Директором Білоославського ліцею імені Марійки Підгірянки Делятинської селищної ради подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а її вимоги є безпідставними. Просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 10 грудня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишиено без задоволення, а рішення Надвірнянського районного суду від 04 червня 2024 року без змін.
Постановою Верховного Суду від 15 жовтня 2025 року задоволено частково касаційну скаргу ОСОБА_1 .
Рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 04 червня 2024 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 10 грудня 2024 року в частині позовної вимоги про поновлення на роботі скасовано й ухвалено в цій частині нове рішення.
Позовну вимогу ОСОБА_1 до Білоославського ліцею імені Марійки Підгірянки Делятинської селищної ради про поновлення на роботі задоволено.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді вчителя зарубіжної літератури Білоославського ліцею імені Марійки Підгірянки Делятинської селищної ради з 28 липня 2023 року.
Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 10 грудня 2024 року в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Таким чином, рішення суду першої інстанції переглядається судом апеляційної інстанції тільки в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Білоославським ліцеєм імені Марійки Підгірянки Делятинської селищної ради про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Положенням частини п'ятої статті 411 ЦПК України висновки суду касаційної інстанції, в зв'язку з якими скасовано судові рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.
Представник ОСОБА_1 адвокат Госедло О.Д. апеляційну скаргу підтримав з мотивів наведених у ній.
Представники Білоославським ліцеєм імені Марійки Підгірянки Делятинської селищної ради адвокат Куций О.С. та директор ліцею Івасюк С.Д. подали апеляційному суду пояснення з приводу досліджуваних обставин та свій розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу і заперечили вимоги про стягнення моральної шкоди.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 , представників відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, враховуючи таке.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині відмови щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди не відповідає.
Встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з Білоославським ліцеєм імені Марійки Підгірянки Делятинської селищної ради та займала посаду вчителя зарубіжної літератури з 01.09.1984.
ОСОБА_1 02.06.2021 після досягнення пенсійного віку подала до Білоославського ліцею ім. Марійки Підгірянки заяву, якою погодилася працювати у ліцеї за строковим трудовим договором на один рік. На підставі поданої нею заяви було видано наказ №37 від 02.06.2021, відповідно до якого ОСОБА_1 було продовжено трудові відносини на умовах строкового трудового договору на один рік від 01.07.2021 по 30.06.2022 роки.
Перед закінченням строку попереднього наказу 14.06.2022 ОСОБА_1 подала заяву, якою погодилася працювати в ліцеї за строковим трудовим договором на один рік. На підставі цієї заяви ліцеєм видано наказ №72 від 14.06.2022, відповідно до якого ОСОБА_2 прийнята на роботу на посаду вчителя зарубіжної літератури на умовах строкового трудового договору на один рік з 01.07.2022 по 27.07.2023 року (з розрахунку один рік роботи та 27 календарних днів щорічної відпустки). Таким чином, на час видачі ліцеєм наказу №72 від 14.06.2022 із ОСОБА_1 було досягнуто згоди по всіх істотних умовах трудового договору.
За наказом директора Білоославського ліцею імені Марійки Підгірянки від 09.06.2023 №75/01-09 ОСОБА_1 , учительку зарубіжної літератури, звільнена з роботи 27 липня 2023 року у зв'язку із закінченням строку дії трудового договору на підставі п.2 ст.36 КЗпП України.
Відповідно до платіжної інструкції від 27.07.2023 №189 та розрахункового листа Білоославський ліцей імені Марійки Підгірянки здійснив виплату заробітної плати вчителю зарубіжної мови і літератури ОСОБА_1 за липень 2023 року у розмірі 530,07 гривень, за один відпрацьований день (т.1 а.с.9).
Гарантії працівників при незаконному звільненні з роботи та порушенні порядку їх звільнення з роботи визначені законодавцем у статті 235 КЗпП України, відповідно до якої при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
У постанові Верховного Суду від 02 квітня 2024 року у справі №520/6577/17 (провадження №61-11849св22) зазначено, що вказана норма права, крім превентивної функції, виконує соціальну функцію, задовольняючи потребу працівника в засобах до існування на період незаконного звільнення, і таке тлумачення відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності, сприяє дотриманню балансу прав і законних інтересів незаконно звільнених працівників, які були позбавлені можливості працювати та отримувати гарантовану на конституційному рівні винагороду за виконану роботу, та стимулює несумлінних роботодавців, які порушили таке конституційне право працівників, у подальшому дотримуватися норм чинного законодавства.
Таким чином, у разі визнання звільнення незаконним та поновлення працівника на роботі держава гарантує отримання працівником середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такий працівник був незаконно позбавлений роботодавцем можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин та отримувати заробітну плату.
Встановлено, що на виконання постанови Верховного Суду від 15.10.2025 у цій справі наказом Білоославського ліцею імені Марійки Підгірянки Делятинської селищної ради від 04.11.2025 ОСОБА_1 поновлено на посаді вчителя зарубіжної літератури з 28.07.2023. З наказом ОСОБА_1 ознайомлена 06.11.2025 (т.2 а.с. 127).
Оскільки позивачка звільнена з роботи незаконно та поновлена судом на роботі на її користь має бути стягнений середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 28 липня 2023 року (день звільнення 27 липня 2023 року є останнім днем роботи) по день поновлення працівника на роботі 06 листопада 2025 року.
Відповідно до положень ст. 27 ЗУ «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими «Порядком обчислення середньої заробітної плати», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року (далі - Порядок №100).
Відповідно до п. 5 розділу IV Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно з абз. 1 п. 8 розділу IV Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
При обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п'ятого пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації.
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
Згідно наявних в матеріалах справи розрахунків про доходи ОСОБА_1 у Білоославському ліцеї імені Марійки Підгірянки Делятинської селищної радина посаді вчителя зарубіжної мови та літератури їй нарахована заробітна плата за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи за квітень 2023 року становила 10 878,41 грн, за травень 2023 року - 10 878,41 грн (т. 2, а.с. 8,9).
Отже розмір середньоденного заробітку ОСОБА_1 становить 505,97 грн як вчителя зарубіжної мови та літератури ((10 878,41 гривень + 10 878,41 гривень) / 43 (20+23-фактично відпрацьовані дні)).
За змістом ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи.
Тому з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 28 липня 2023 року (день звільнення 27 липня 2023 року є останнім днем роботи) по 06 листопада 2025 року (день поновлення працівника на роботі) включно (595 робочих дні вчителя зарубіжної мови та літератури) в розмірі 301 052,15 грн (595 робочі дні * 505,97 грн розмір середньоденного заробітку), з якого необхідно відрахувати суми всіх обов'язкових платежів, зборів та внесків.
Вирішуючи спір у частині відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірним звільненням ОСОБА_1 , суд враховує, що позивачка зазнала певних моральних страждань у зв'язку з душевними переживаннями з приводу втрати роботи та погіршенням стану здоров'я та вважає за можливе частково задовольнити таку вимогу.
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством. КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи винятків для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а ст. 237-1 КЗпП України передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди в обраний ним спосіб, зокрема повернення вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у житті та з урахуванням інших обставин.
Колегія апеляційного суду вважає, що порушення прав позивача при звільненні вимагало докладання певних зусиль для організації нормального способу життя та поновлення порушеного права, зокрема позивачка вживала заходів щодо оскарження протиправного наказу та поновлення на роботі, здійснювала пошук фахівця в галузі права, писала заяви відповідачу, готувала документи до суду при цьому мала знаходити засоби для існування та матеріального забезпечення, що в цілому значно впливало та погіршувало його нормальний ритм життя, самопочуття та моральний стан.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне стягнути з Білоославського ліцею імені Марійки Підгірянки Делятинської селищної радина користь ОСОБА_1 5 000 гривень в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди, що відповідає принципу справедливості та є співмірним із характером та обсягом моральних страждань, понесених позивачкою, яка є особою працездатного віку, яка була незаконно звільнена та вимушено перебувала без роботи тривалий час.
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неправомірно відмовив у позові в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, тому рішення суду першої інстанції відповідно до ст. 374 ЦПК України підлягає скасуванню в цій частині з ухваленням нового рішення про часткове задоволення таких вимог.
Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.
Питання стягнення судового збору суд вирішує згідно вимог ст. 141 ЦПК України.
З урахуванням часткової сплати позивачем судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг, та вимог, за які вона була звільнена від сплати судового збору, часткового задоволення позову, з Білоославського ліцею імені Марійки Підгірянки Делятинської селищної радипідлягає стягненню на користь ОСОБА_1 4 542 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної та касаційної скарг та в дохід держави 5 450,40 грн судового збору за розгляд справи в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій.
Керуючись ст. 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Надвірнянського районного суду від 04 червня 2024 року в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди скасувати.
Ухвалити в цій частині нове рішення.
Позов ОСОБА_1 до Білоославського ліцею імені Марійки Підгірянки Делятинської селищної ради про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування завданої моральної шкодизадовольнити частково.
Стягнути з Білоославського ліцею імені Марійки Підгірянки Делятинської селищної ради (код ЄДРПОУ 20567708, місцезнаходження: вул. Марійки Підгірянки будинок 97, с. Білі Ослави, Надвірнянський район, Івано-Франківська обл.) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 28 липня 2023 року по 06 листопада 2025 року включно в розмірі 301 052,15 (триста одна тисяча п'ятдесят дві) грн 15 коп. з відрахуванням із присудженої суми всіх обов'язкових платежів, зборів та внесків.
Стягнути з Білоославського ліцею імені Марійки Підгірянки Делятинської селищної ради на користь ОСОБА_1 5 000 (п'ять тисяч) грн моральної шкоди.
Стягнути з Білоославського ліцею імені Марійки Підгірянки Делятинської селищної на користь ОСОБА_1 4 542 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної та касаційної скарг.
Стягнути з Білоославського ліцею імені Марійки Підгірянки Делятинської селищної ради в дохід держави 5 450,40 грн судового збору за розгляд справи в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій.
Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Постанову складено 21 січня 2026 року.
Суддя-доповідач: І.В. Бойчук
Судді: В.А. Девляшевський О.О. Томин