ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/23587/25
провадження № 3/753/8389/25
"21" січня 2026 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Коляденко П.Л., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП (протокол серії ЕПР1 № 496069),
ОСОБА_1 , повторно, протягом року, вчинив порушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме: 27.10.2025 року о 22 год. 40 хв., рухаючись по вул. Ревуцького, 2 у м. Києві, керував транспортним засобом «Mitsubishi», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: зіниці очей не реагують на світло, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, в порушення вимог п. 2.5 ПДР, відмовився у присутності двох свідків.
До суду особа, що притягається до адміністративної відповідальності, будучи повідомленою про день, час та місце розгляду справи, згідно положень ст. ст. 268, 277-2 КУпАП, не з'явилася, про причини неявки не повідомила. Враховуючи вище зазначені правові норми, беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Також, право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зокрема, за статтею 130 КУпАП, на особисту участь у розгляді її справи чи участь її адвоката, встановлене частиною першою статті 268 КУпАП, не є абсолютним. Законом визначено випадки, коли справа не може розглядатися за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, однак розгляд справи за статтею 130 КУпАП не належить до цих випадків.
Крім того, відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні «Смірнов проти України» (2005 р.), у силу вимог параграфу 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи.
При цьому справа не є складною ні в правовому, ні у фактичному аспекті.
Крім того, клопотань про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, в тому числі із використанням власних технічних засобів, до суду не надходило.
Враховуючи викладене, з метою дотримання вимоги розумного строку відповідно до статті 6 параграфа 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вважаю можливим розглядати справу на підставі доказів, наявних в матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходжу до наступних висновків.
Відповідно до загальних положень ПДР, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Згідно зі ст. 2 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. N 1103, огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.
При цьому згідно п. 4 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України від 09.11.2015 року № 1452/735, ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Відповідно до п. 12 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 року за № 1452/735, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Як убачається із протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: зіниці очей не реагують на світло, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці.
За наведених обставин вважаю, що у працівників поліції були наявні передбачені законом підстави для проведення ОСОБА_1 відповідного огляду на стан сп'яніння, про що працівник поліції і зазначив у протоколі про адміністративне правопорушення.
Факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння було зафіксовано на нагрудну камеру працівника поліції, запис якої було долучено до матеріалів справи.
Так, із даних відеозапису з нагрудної камери працівника поліції, переглянутого в судовому засіданні, вбачається, що ОСОБА_1 було запропоновано пройти відповідний огляд, у зв'язку з підозрою у керуванні транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння, однак останній від проходження огляду у категоричній формі відмовився від проходження огляду.
Також, відповідно до ч. 1 розділу ІХ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 року № 1395, водії, стосовно яких у поліцейських є достатні підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Разом з тим, відсутність даних щодо відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом само по собі не свідчить про відсутність його вини у вчиненні інкримінованого правопорушення.
Крім того, як убачається з матеріалів справи, а саме даних постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 31.07.2025 року, ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, вчиненого 05.07.2025 року, та накладено стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
З урахуванням наведеного вважаю, що винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП - повторне, протягом року, вчинення порушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння, за обставин, викладених у постанові, підтверджена в повному обсязі.
Суттєвих порушень, які би вказували на недопустимість доказів у даній справі, а також могли вплинути на висновок щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, не встановлено.
Враховуючи те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, приходжу до висновку, що необхідним та достатнім є адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами. Разом з тим, приймаючи до уваги те, що даних про належність автомобіля порушнику немає, вважаю за неможливе застосувати стягнення у виді оплатного вилучення транспортного засобу.
Крім того, відповідно до положень ст. 40-1 КУпАП, ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2025 року, що становить 605,60 грн., оскільки правопорушення вчинено у 2025 році.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 40-1, 130 ч. 2, 283-285 КУпАП, ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суддя,-
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки без оплатного вилучення транспортного засобу.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 0,2розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 грн.
Роз'яснити, що в разі несплати штрафу в п'ятнадцятиденний строк з дня вручення постанови правопорушнику, сума штрафу буде стягнена в порядку примусового виконання постанови в подвійному розмірі.
Постанова судді пред'являється до примусового виконання протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва.
Суддя