Справа № 716/1848/25
Провадження № 2/727/676/26
21 січня 2026 року Шевченківський районний суд м.Чернівці в складі:
Головуючого-судді: Одовічен Я.В.
За участю секретаря: Зінич О.М.,
відповідача: ОСОБА_1 ,
представника відповідача: ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Чернівці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 21.07.2017 року між ПАТ «Ідея Банк» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 було укладено угоду про параметри кредитування №UO1.102.11894/1 до кредитного договору №UO1.102.11894.
Відповідно до умов договору кредиту №UO1.102.11894 від 21.04.2017 року, банк надає позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 8038 гривень, а позичальник зобов'язується одержати кредит і повернути його разом із процентними платежами (процентами і платою за кредитне обслуговування) і платою за послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, який є його невід'ємною часиною.
Пунктом 1.3 кредитного договору передбачено, що за користування кредитом позичальник сплачує проценти в розмірі 14,02% річних від залишкової суми кредиту.
Згідно п.1.4 кредитного договору за обслуговування кредиту банком позичальник сплачує плату за кредитне обслуговування щомісячно в розмірі відповідно до графіку платежів.
ПАТ «Ідея Банк» свої зобов'язання за кредитним договором виконало, та надало позичальнику грошові кошти у сумі 8038 гривень строком до 21.04.2024 року.
Відповідач не виконував взяті на себе зобов'язання, чим допустив істотні порушення умов договору, не повернув кошти, які були йому надані у вигляді кредиту відповідно договору, та не сплатив відсотки за користування кредитом, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.
У зв'язку з не поверненням отриманих коштів за договором кредиту заборгованість ОСОБА_1 за договором №UO1.102.11894 від 21.04.2017 року на 03.12.2020 року (дата відступлення) становить 11242 грн. 99 коп., яка складається з: 7760 грн. 64 коп. - заборгованість за основним боргом; 3482 грн. 35 коп. - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками.
03.12.2020 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «Профіт Капітал» було укладено договір факторингу №12/90.
Відповідно до п.2.1 договору факторингу АТ «Ідея Банк» відступає ТОВ «ФК «Профіт Капітал», а ТОВ «ФК «Профіт Капітал» приймає права вимоги та в їх оплату зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження АТ «Ідея Банк» за плату та на умовах визначених договором факторингу.
Права вимоги, які клієнт відступає фактору за цим договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед АТ «Ідея Банк», та визначені в реєстрі боржників, що підписується сторонами в паперовому вигляді в день укладення цього договору.
Пунктом п. договору факторингу права вимоги, строк платежів по котрим настав, а також ті, що виникнуть у майбутньому вважаються такими, що перейшли від АТ «Ідея Банк» до ТОВ «ФК «Профіт Капітал» в день підписання відповідного реєстру боржників, за умови виконання ТОВ «ФК «Профіт Капітал» зобов'язань передбачених договором факторингу, щодо розрахунків.
ТОВ «ФК «Профіт Капітал» зобов'язання за договором факторингу виконало в повному обсязі та відповідно перерахувало суму 2300000 гривень на користь АТ «Ідея Банк».
Таким чином, до ТОВ «ФК «Профіт Капітал», починаючи з 03.12.2020 року, на підставі договору факторингу №12/90 перейшло право за кредитним договором №UO1.102.11894 від 21.04.2017 року, що був укладений між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 .
Просив позов задовольнити, стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №UO1.102.11894 від 21.04.2017 року у розмірі 11242 грн. 99 коп. та понесені судові витрати.
Ухвалою суду від 11.11.2025 року провадження по справі було відкрито та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Представником відповідача було подано відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити. Відзив обґрунтовано тим, що дійсно між ОСОБА_1 та ПАТ «Ідея Банк» було укладено кредитний договір.
Вказував, що ОСОБА_1 не було письмово повідомлено про заміну кредитора у зобов'язанні. Позивачем, на підтвердження своїх вимог до відповідача було надано ряд документів, які не посвідчені.
Зазначив, що кредитний договір №UO1.102.11894 від 21.04.2017 року, на який посилається позивач, до матеріалів справи долучено не було. Не дивлячись на те, що в додатках зазначено, що до позову додається договір кредитування, насправді додано лише угоду про параметри кредитування до власне договору кредитування. Зміст угоди викликає сумнів в частині обґрунтованості, оскільки в ній не визначається тип кредиту. У п.1.1 угоди зазначено, що вона надається на «поточні потреби», однак ЗУ «Про споживче кредитування» не містить такого типу споживчого кредиту. Також, зазначено термін кредитування - 7 років під 14% річних, за умов надання у позику суму 8030 гривень, що є досить дивною умовою.
ОСОБА_1 отримала кредит готівкою, тому на підтвердження отримання коштів банк повинен був скласти меморіальний касовий ордер, який містить підпис одержувача коштів. Однак такий документ відсутній у матеріалах справи.
Крім того, не надано копій бухгалтерських документів (виписок про рух коштів), які б підтверджували сплату заборгованості, нарахування відсотків. У цьому випадку неможливо перевірити дійсний борг, правильність нарахування процентів.
Пояснив, що ОСОБА_1 сплачувала кредит готівкою через термінали на реквізити банку. Вважала, що здійснила погашення майже всієї суми. Банк відмовився надати їй довідку про дійсний розмір заборгованості.
У задоволенні позовних вимог просив відмовити в повному обсязі.
18.12.2025 року до суду надійшла відповідь на відзив. Представник позивача вважає, що позовні вимоги є цілком законними, обґрунтованими та такими, що відповідають процедурі та вимогам чинного законодавства, а наданий відзив не аргументованим та таким, що не відповідає дійсним обставинам справи.
Факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов'язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язань.
Зазначив, що ордер-розпорядження №1 про видачу кредиту та виписки з рахунку підтверджують як отримання кредитних коштів, так і часткове погашення заборгованості.
Згідно з умов кредитного договору, платежі, що надходили від клієнта, в першу чергу спрямовувались на погашення основного боргу та відсотків. Таким чином, сума, сплачена ОСОБА_1 , не покриває весь борг, а лише частково погашає його. Усі платежі, що надходили від відповідача, були враховані в повному обсязі, і їх сума відображена в виписці.
ОСОБА_1 була належним чином проінформована про всі умови договору та погодилась із ними, що підтверджується її підписами.
ТОВ «ФК «Профіт Капітал» не здійснювало видачу кредитних коштів, так і не здійснювало нарахування заборгованості за кредитним договором, як відповідно до договору факторингу до останнього перейшло тільки право вимоги за уже сформованим розрахунком заборгованості.
Відповідачем не було заявлено заперечень щодо основної суми заборгованості, не надано контррозрахунку, з чого слідує, що ОСОБА_1 визнається як факт, так і суму заборгованості за договором позики.
Єдиною тезою відповідача, на противагу заявлених позовних вимог, є те, що боржник не був письмово повідомений про зміну кредитора у зобов'язанні.
Зарахування грошових коштів на поточний рахунок позивача підтверджено випискою з його рахунку. Отже, з моменту зарахування кредитних коштів у визначеному кредитним договором розмірі на поточний рахунок клієнта банк вважається таким, що виконав свої зобов'язання за кредитним договором.
У поданому відзиві ОСОБА_1 не заперечує факт укладення договору №UO1.102.11894 від 21.04.2017 року та отримання в подальшому грошових коштів. Також, факт укладання вищевказаного договору підтверджується частковим погашенням кредитної заборгованості.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позов підтримав.
Відповідач у судовому засіданні позов не визнала Пояснила, що дійсно між нею та ПАТ «Ідея Банк» було укладено кредитний договір. Підпис в угоді від 21.04.2017 року належить їй. Нею були здійснені платежі у рахунок погашення заборгованості. Вважає, що внесеними нею сумами було погашено заборгованість за договором.
Представник відповідача у судовому засідання позовні вимоги не визнав із підстав, викладених у відзиві. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Вказував, що заявлені позивачем витрати на правову допомогу не відповідають об'єму виконаних робіт та належним чином не підтверджені, тому просила зменшити їх розмір.
Суд, вислухавши пояснення відповідача та її представника, дослідивши письмові докази у справі, приходить до наступного.
Судом встановлено, що 21.04.2017 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 підписано Угоду про параметри кредитування №UO1.102.11894/1 до кредитного договору №UO1.102.11894.
Відповідно до умов вказаної угоди, банк надає позичальнику кредит на поточні потреби в сумі 8038 гривень строком на 84 місяців. Датою видачі кредиту є дата списання коштів із позичкового рахунку для зарахування на банківський поточний рахунок позичальника, вказаний у п. 1.6 Угоди (п.п.1.1, 1.2 угоди).
Пунктом 1.3 угоди передбачено, що за користуванням кредитом позичальник сплачує проценти за ставкою: - при наявності пільгового періоду кредитування - від початку кредитування до завершення перших 0 місяців кредитування - 14.02% річних від неповернутої суми кредиту; - у строками за межами пільгового періоду кредитування або у разі його відсутності - 14,02% річних від неповернутої суми кредиту.
Відповідно до п. 1.6. банк відкриває позичальнику банківський поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривні в рамках пакету послуг «БПР «Стартовий», що обслуговується на умовах договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.
Згідно п. 2 угоди, ця угода є невід'ємною частиною кредитного договору.
Дана угода була підписана відповідачем власноручно.
Вказану обставину відповідач у судовому засіданні не заперечувала.
Банк надав грошові кошти ОСОБА_1 у сумі 8038 гривень, що підтверджується ордером-розпорядженням №1 про видачу кредиту (а.с.8).
Також, як вбачається з виписки, виданої АТ «Ідея Банк» у період з 21.04.2017 року по 21.07.2027 року, банком на картковий рахунок № НОМЕР_1 були переховані кошти у розмірі 8038 гривень. Призначення: видача кредиту, згідно кредитного договору №UO1.102.11894 від 21.04.2017 року (а.с.9).
З виписки наданої АТ «Ідея Банк» по рахунку ОСОБА_1 за період з 01.01.2000 року по 03.12.2020 року видно, що відповідачем 17.05.2017 року було здійснено повернення кредиту №UO1.102.11894 у сумі 156 грн. 80 коп.; 21.05.2017 року було здійснено погашення тіла кредиту по угоді №UO1.102.11894 від 21.04.2017 року на загальну суму 64 грн. 18 коп., погашення процентів по угоді №UO1.102.11894 від 21.04.2017 року у сумі 92 грн. 62 коп.,; 29.08.2017 року повернення кредиту №UO1.102.11894 на суму 150 грн. 92 коп., погашення прострочки по відсоткам за угодою №UO1.102.11894 від 21.04.2017 року у сумі 150 грн. 92 коп.; 11.09.2017 року здійснено погашення кредиту через термінал EasyPay у сумі 195 гривень, погашення прострочки по відсоткам за угодою №UO1.102.11894 від 21.04.2017 року у сумі 130 грн. 87 коп., погашення простроченого кредиту по угоді №UO1.102.11894 від 21.04.2017 року у сумі 64 грн. 13 коп.; 28.09.2017 року здійснено погашення кредиту через термінал EasyPay у сумі 243 грн. 75 коп., погашення простроченого кредиту по угоді №UO1.102.11894 від 21.04.2017 року у сумі 149 грн. 05 коп., погашення прострочки по відсоткам по угоді №UO1.102.11894 від 21.04.2017 року у сумі 94 грн. 70 коп. (а.с.10).
Згідно з довідкою-розрахунком заборгованості станом на 03.12.2020 року, у ОСОБА_1 наявна заборгованість за договором у сумі 11242 грн. 99 коп., яка складається з: заборгованість за основним боргом - 7760 грн. 64 коп.; заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками - 3482 грн. 35 коп. (а.с.11)
03.12.2020 року між АТ «Ідея Банк» (клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» (фактор) укладено договір факторингу № 12/90 (а.с.14-16).
Відповідно до п. 2.1 Договору факторингу АТ «Ідея Банк» відступає ТОВ «ФК «Профіт Капітал», а ТОВ «ФК «Профіт Капітал» приймає права вимоги та в їх оплату зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження АТ «Ідея Банк» за плату та на умовах визначених Договором факторингу.
Права вимоги які клієнт відступає фактору за цим Договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості Боржників перед АТ «Ідея Банк», та визначені в реєстрі боржників, що підписується сторонами у паперовому вигляді в день укладення цього договору (п.2.2 договору факторингу).
Пунктом 5.1 Договору факторингу передбачено, що права вимоги, строк платежів по котрим настав, а також ті, що виникнуть у майбутньому вважаються такими, що перейшли від АТ «Ідея Банк» до ТОВ «ФК «Профіт Капітал» в день підписання відповідного реєстру Боржників, за умови виконання ТОВ «ФК «Профіт Капітал» зобов'язань передбачених п. 4.1 цього договору.
Так, ТОВ «ФК «Профіт Капітал» зобов'язання за Договором факторингу виконав в повному обсязі, та відповідно перерахував суму коштів на користь АТ «Ідея Банк» (а.с.20-21).
Відповідно до реєстру боржників від АТ «Ідея Банк» до ТОВ «ФК «Профіт Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором UO1.102.11894 від 21.04.2017 року, у розмірі 11242 грн. 99 коп., з яких: заборгованість за основним боргом 7760 грн. 64 коп.; заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками 3482 грн. 35 коп. (а.с.17-18).
Пунктом 1 ч.1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Згідно ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Відтак, матеріалами справи підтверджуються обставини уступки права вимоги за Договором UO1.102.11894 від 21.04.2017, який укладено між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 .
Даючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
За змістом ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків визначені в ст. 11 ЦК України, зокрема з договорів та інших правочинів.
Згідно із ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом частини першої та другої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
У ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. ст. 626, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За положеннями статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Відповідно до вимог частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як було встановлено судом, кредитний договір від 21.04.2017 року (угода про параметри кредтування) містить персональні дані відповідача, зокрема її паспортні дані, номер картки платника податків, місце проживання, власноручний підпис, а також номер банківського рахунку на який було перераховано кошти.
Таким чином, суд приходить до висновку, що сторони в укладеній угоді досягли згоди щодо усіх істотних умов кредитного договору, а саме: узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строки та умови надання грошових коштів у кредит, що свідчить про наявність волевиявлення сторін на укладення кредитного договору на таких умовах, шляхом його підписання власноручним підписом.
Отже, укладений між сторонами договір відповідає вимогам Закону та є обов'язковим до виконання.
Щодо доводів представника відповідача, що позивачем на підтвердження отримання ОСОБА_1 коштів банком не було надано меморіальний касовий ордер, який містить підпис одержувача коштів, суд зазначає наступне.
Суд виходить із того, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 752/17604/15-ц (провадження № 61-14780св23).
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (див. постанову Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі №904/2104/19).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 13 Закону № 675-VIII розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні послуги», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.
Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг.
Згідно з частиною 3 статті 13 Закону № 675-VIII продавець (виконавець, постачальник), надавач платіжних послуг, оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала плату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку.
У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року (справа № 372/223/17, провадження № 61-10667св18) міститься правовий висновок, згідно з яким факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо.
Так, згідно п. 1.6. кредитного договору, банк відкриває позичальнику банківський поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривні в рамках пакету послуг «БПР «Стартовий», що обслуговується на умовах договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.
Як вбачається з наданого позивачем ордеру-розпорядження №1 про видачу кредиту та виписки з рахунку за 21.04.2017 року, АТ «Ідея Банк» перерахувало грошові кошти у розмірі 8038 гривень, на рахунок № НОМЕР_1 . Підстава: договір UO1.102.11894 від ОСОБА_1 .
Суд зазначає, що рахунок, на який банком було перераховані кошти у розмірі 8083 гривні, було вказано у кредитному договорі №UO1.102.11894 від 21.04.20217 року, його було відкрито на ім'я ОСОБА_1 .
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про доведеність обставин отримання ОСОБА_1 кредитних коштів за кредитним договором №UO1.102.11894 від 21.04.20217 року.
Щодо розміру заборгованості за кредитним договором суд зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16, вирішуючи виключну правову проблему щодо визначення періоду нарахування кредиторських вимог, що виникли у зв'язку з невиконанням договору банківського кредиту, які за своєю сутністю є процентами за користування кредитом, зробила такі висновки:
- припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України (пункт 91 постанови);
- вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19). Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстав для відступу від таких висновків немає (пункт 92 постанови);
- якщо боржник не сплатив суму боргу, яка складається з тіла кредиту та процентів, нарахованих в певній сумі на час закінчення строку кредитування чи на час пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, то прострочення такого грошового зобов'язання не призводить до подальшої зміни його розміру, але в боржника виникає додатковий обов'язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України (пункт 100 постанови);
- у разі порушення позичальником зобов'язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов'язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором (пункт 103 постанови).
Відповідно до умов кредитного договору №UO1.102.11894 від 21.04.20217 року сторони погодили:
- загальну суму кредиту у розмірі 8038 гривень;
- строк кредитування в межах якого здійснюється нарахування процентів за користування кредитом;
- розмір процентів за користування кредитом.
Зокрема відповідно до п.1.2 договору - строк кредиту - 84 місяці (тобто 7 років). Процентна ставка - 14,02 % річних (п.1.3).
Верховний Суд у постановах від 16 жовтня 2018 року у справі № 914/2567/17, від 19 листопада 2019 року у справі № 924/1014/18, від 28 січня 2020 року у справі № 924/1208/18, від 19 лютого 2020 року у справі № 639/4836/17 звернув увагу на те, що питання про належне чи неналежне виконання сторонами зобов'язань за договором кредиту, право вимоги за яким передавалося за оспорюваним договором, підлягає дослідженню у межах спору про стягнення заборгованості та не впливає на правомірність та дійсність договору про відступлення права вимоги. Сам по собі факт укладення договору відступлення права вимоги не створює для позичальника безумовного обов'язку сплатити борг саме у такому розмірі, який зазначено в оспорюваному договорі під час його виконання. У разі отримання відповідної вимоги від нового кредитора боржник не позбавлений права висловлювати свої заперечення проти такої вимоги на підставі наявних у нього доказів за основним зобов'язанням, що виникло на підставі кредитного договору.
Доказів, які б спростовували правильність наявної у ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, відповідачем не надано. Заперечення щодо правильності розрахунків відповідачем обґрунтовані не були, свого розрахунку заборгованості стороною відповідача суду не надано .
Окрім того, відповідачем не було надано суду будь-яких доказів на підтвердження погашення заборгованості за договором від 21.04.2017 року
Ураховуючи викладені обставини, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» обгрунтовані та підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача про стягнення витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне:
Порядок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу здійснюється відповідно до статей 134, 137, 141 ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 134 ЦПК України разом із першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
З огляду на положення статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявила клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) дійшла висновку, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункти 107-109).
Частина друга статті 141 ЦПК України передбачає, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).
На підтвердження понесених витрат відповідача на правову допомогу до матеріалів позову додано копію договору про надання правничої допомоги № 02-24 від 01.07.2024 року (а.с.22-25), додаткову угоду №1/1 до Договору про надання правничої допомоги №02-24 від 01.07.2024 року (а.с.26), Акт №1 прийому-передачі реєстру боржників за договором про надання правової допомоги № 02-24 від 01.07.2024 року, від 10.04.2025 року (а.с.27), акт № 1 прийому-передачі наданої правової допомоги від 14.05.2025 року (а.с.28), платіжну інструкцію у національній валюті № 1395 від 05.06.2026.
Згідно Договору про надання правничої допомоги № 02-24, укладеного між ТОВ «Профіт Капітал» та Адвокатським об'єднанням «Правовий курс» 01.07.2024 року, сторони визначили предмет договору у виді правничої допомоги в обсязі та на мовах, передбачених даним договором. Пунктом 1.1.1 Договору визначено види послуг щодо надання правової допомоги.
При цьому згідно положень п. 3.1 «Винагорода об'єднання та порядок розрахунків» за договором про надання правничої допомоги в суді першої інстанції клієнт сплачує на користь об'єднання винагороду, розмір якої визначається та фіксується сторонами додатково в акті прийому-передачі наданої правничої допомоги в залежності від строків вирішення спірних правовідносин, ступені важкості справи, обсягу правничих послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень клієнта.
Згідно Додаткової угоди № 1/1 від 01.07.2024 року сторони вирішили доповнити п.3.1 Договору про надання правничої допомоги № 02-24 пунктом 3.1.1 щодо додаткової сплати клієнтом на користь об'єднання винагороди та визначено розмір винагороди об'єднання у відсотках від суми платежу, що надійшла клієнту від боржників в якості погашення заборгованості за реєстром боржників та додаткову фіксовану винагороду об'єднання у єдиній сумі 7000 гривень за проведення консультацій з клієнтом, вивчення документів та підготовку проектів позовної заяви для направлення до суду за 1 позовну заяву згідно реєстру боржників.
Згідно Акту № 1 прийому-передачі реєстру боржників за договором про надання правової допомоги № 02-24 від 01.07.2024 АО «Правовий курс» прийняв реєстр боржників згідно з умовами договору про надання правової допомоги №02-24 від 01.07.2024 року. Кількість переданих боржників: 21. У переліку боржників за № 18 наявні відомості щодо боржника ОСОБА_1 кредитним договором UO1.102.11894 від 21.04.2017 року.
Згідно Акту № 1 прийому-передачі наданої правової допомоги від 14.05.2025 року сторонами узгоджено наданої правової допомоги, розмір грошової винагороди щодо боржників. За № 18 вказано кредитний договір UO1.102.11894 від 21.04.2017 року. Зазначено, що по договору було проведено консультацію з клієнтом, здійснено вивчення документів та підготовлено проект позовної заяви для направлення до суду та по кожному договору розмір винагороди становить 7000 гривень.
Згідно вимог ч.5 ст.137 ЦПК України у разі дотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
У поданому, представником відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 12.12.2025 року, відзиві на позовну заяву останній заперечував проти задоволення заяви представника позивача про стягнення судових витрат. Вказував, що витрати не відповідають об'єму виконаних робіт та належним чином не підтверджені. Просив відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу.
Згідно вимог ч.5 ст.137 ЦПК України у разі дотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Даючи оцінку зазначеним вище аргументам, суд враховує їх з огляду на складність справи, ціну справи та її значення для сторін, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, тривалість судового провадження, наявність численної усталеної практики, та приходить до висновку, що витрати на правничу допомогу є дещо завищеними та підлягають зменшенню до 3500 гривень.
Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір у розмірі 3028 грн. 00 коп.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 549, 610, 611, 1049, 1050 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76-83, 130, 131, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ), проживаючої в АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» (ЄДРПОУ 39992082), яке розташоване в м.Київ, Набережно-Лугова, 8, заборгованість за кредитним договором №UO1.102.11894 від 21.04.2017 року у розмірі 11242 грн. 99 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» (ЄДРПОУ 39992082) понесені судові витрати у розмірі 3028 грн. 00 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 3500 гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Одовічен Я.В.