Справа № 390/613/24
Номер провадження 2/404/1208/24
10 грудня 2025 року м. Кропивницький
Фортечний районний суд м. Кропивницького в складі:
головуючої судді - Варакіної Н.Б.
участю секретаря - Кірової А.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (ЄДРПОУ 37356833, вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, 01032) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості, -
15.03.2024 представник ТОВ "Споживчий центр" звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ "Споживчий центр" заборгованість за Кредитним договором № 27.10.2022-100002748 від 27.10.2022 у розмірі 10 600 грн 00 коп. та судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 27.10.2022 між ТОВ "Споживчий центр" (кредитодавець) та відповідачем ОСОБА_1 укладений Кредитний договір (оферта) № 27.10.2022-100002748. Відповідно до умов Договору ТОВ "Споживчий центр" надало відповідачу кредит у розмірі 5000,00 грн, строком на 42 днів з процентною ставкою у розмірі 2% за 1 день користування кредитом. Неустойка : 100 грн 00 коп. нараховується за кожен день невиконання зобов'язання.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за кредитним договором виникла заборгованість станом на 11.03.2024 у розмірі 10600,00 грн, що складається із заборгованості по тілу кредиту у розмірі 5000,00 грн, заборгованості за відсотками у розмірі 5600,00 грн. Оскільки відповідач має непогашену заборгованість перед позивачем, що порушує права останнього, представник позивача звернувся до суду з даним позовом.
24 травня 2024 року прийнято до розгляду судом даний позов, відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
05 червня 2024 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказав, що не погоджується з викладеним у позовній заяві обставинами, вважає позов безпідставним та необгрунтованим, оскільки позивачем не доведено укладення договору позики ( кредиту) саме з ним на умовах, що вказані в наданій копії договору, не доведено перерахування йому тіла кредиту, не доведено розміру фактично наданих у кредит коштів і розмір відсотків та інших платежів. Просить відмовити у задоволенні такого позову.
11 червня 2024 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив.
03 квітня 2025 року від представника позивача надійшли додаткові пояснення.
19 травня 2025 року судом задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів у справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
24 червня 2025 року на виконання ухвали суду, від АТ «Райффайзен Банк Аваль» надійшла інформація, якою повідомив, що за наданими даними не можливо ідентифікувати по програмних забезпеченнях та встановити приналежність платіжної картки особі.
Інш их заяв та клопотань до суду не надходило.
У судове засідання учасники справи не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. У змісті позовної заяви представник позивача просив справу розглядати у його відсутності.
Дослідивши позовні вимоги та докази, якими вони обґрунтовуються, суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що відповідно до Пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) від 27.10.2022, за цим договором кредитодавець зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Електронний кредитний договір, частиною якого є дана Пропозиція укладається у порядку, передбаченому Законом України Про електронну комерцію.
Електронний кредитний договір складається з Пропозиції про укладення кредитного договору (оферта), Заявки та Відповіді позичальника про прийняття Пропозиції.
Згідно Пропозиції про укладення кредитного договору (оферта), кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах строковості, платності і поворотності. Відповідно до умов сума кредиту встановлюється у заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти; тип кредиту фіксований кредит; строк, на який надається кредит - встановлюється у заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти; проценти за користування кредитом (проценти) - встановлюється у заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти; графік платежів - встановлюється у заявці, яка є невід'ємною частиною кредитного договору.
Як вказує позивач та проти чого заперечує відповідач, 27.10.2022 року позичальник ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором підписав заявку, яка є невід'ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою позичальник ознайомився, та відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт).
Згідно вказаної Заявки: кредитор ТОВ «Споживчий центр»; позичальник ОСОБА_1 ; сума кредиту 5 000 гривень 00 коп.; строк кредиту 42 календарних днів з дати надання; процентна ставка фіксована у розмірі 2% за 1 день; неустойка: 100,00 грн за кожен день невиконання зобов'язання; реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів за даним та наступним договорами № 4149-50ХХ-ХХХХ-0250.
Матеріали справи містять роздруківку квитанції LIQPAY щодо переказу швидкого кредиту 27.10.2022 коштів у сумі 5 000,00 грн за договором кредиту № 27.10.2022-100002748 на картку отримувача № 414950*50.
Відповідно довідки - розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 27.10.2022-100002748, заборгованість відповідача за даним кредитним договором складає разом 10 600,00 грн, з яких : 5 000,00 грн основний борг; 5 600,00 грн проценти. Проценти по кредиту нараховані за період 27.10.2022 по 07.12.2022.
Вирішуючи даний спір, суд керується наступним.
Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно положень статей 3, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей визначених родовими ознаками.
Відповідно ч.1 ст. 1047 ЦК України, у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, договір позики укладається у письмовій формі незалежно від суми.
Відповідно до ч.1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Згідно ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
За ч.6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.
Відповідно до ст. 3, 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно ст. 629 ЦПК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання /неналежне виконання/.
Відповідно до вимог ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За вимогами ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Відповідно до ч.7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно із ч.2 ст. 43 ЦПК України обов'язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі статтею 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Відповідно до п. 5 ч. 3 частини третьої статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є диспозитивність.
Відповідно до частин першої - третьої статті 2 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру (постанова від 23 жовтня 2024 року у справі №753/25081/21 провадження № 61-8693св24 Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду).
Вирішуючи даний спір судом встановлено, що стороною позивача не надано та матеріали справи не містять належних та достатніх доказів на підтвердження того, що відповідач отримав від позивача грошові кошти у сумі 5 000,00 грн на виконання даного кредитного договору, не надано доказів про належність відповідачу електронного платіжного засобу за № 4149-50ХХ-ХХХХ-0250, що зазначено в Договорі та на який перераховано кредитні кошти, не доведено факту перерахування кредитних коштів саме відповідачу.
Так, матеріали справи не містять та стороною позивача також не надано виписок з рахунків відповідача, з яких можна було б встановити факт належності йому певного платіжного засобу, користування ним банківською карткою, банківським рахунком та наявність у нього заборгованості. Позивачем також не надано суду відповідний касовий документ, який відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Наявна у справі роздруківка квитанції LIQPAY не є достатнім доказом переказу відповідачу кредитних коштів, оскільки не містить прізвище отримувача, а лише номер картки.
Довідка розрахунок про стан заборгованості також не свідчить про видачу кредитних коштів відповідачу.
Отже, встановлені судом обставини достеменно не підтверджують факту отримання відповідачем кредитних коштів, що у свою чергу має свідчити про виникнення між сторонами прав і обов'язків, які ґрунтуються на кредитних правовідносинах.
Оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, суд висновує, що представником позивача не доведено та судом не встановлено беззаперечного факту порушення відповідачем прав позивача. У зв'язку з відсутністю необхідних доказів, суд позбавлений можливості впевнитись у законності права вимоги позивача до відповідача, що є підставою для відмови в задоволенні позову.
Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, то вимога позивача про стягнення з відповідача судових витрат також не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-83, 141, 258, 259, 264, 265, 268, 284,289,352,354,355 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (ЄДРПОУ 37356833, вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, 01032) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості про стягнення заборгованості - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його складення, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду.
Резолютивна частина рішення складена та проголошена 24.12.2025, повний текст рішення суду складено 05.01.2026.
Суддя Фортечного районного суду
міста Кропивницького Н. Б. Варакіна