Справа № 344/973/26
Провадження № 1-кс/344/667/26
21 січня 2026 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , адвоката ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12024262140000352 від 07.11.2024,-
Старший слідчий відділу слідчого управління Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області ОСОБА_3 , за погодженням із прокурором відділу Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_5 звернувся з вказаним клопотанням, в обґрунтування якого зазначив, що слідчим управлінням ГУНП в Івано-Франківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024262140000352 від 07.11.2024 за підозрою ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 361, ч. 4 ст. 185 КК України.
Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , діючи за попередньою змовою групою осіб на території Коломийського району, Івано-Франківської області, в період дії на території України воєнного стану, керуючись корисливим мотивом, не пізніше жовтня 2024 року по травень 2025 року, використовуючи електронно-обчислювальну техніку, несанкціоновано входили в мобільні банкінги (акаунти) клієнтів АТ КБ «Приватбанк» та в подальшому таємно викрадали їхні грошові кошти шляхом переказів на підконтрольні рахунки із яких здійснювали зняття коштів в банкоматах на території Коломийського району.
Також, до злочинної діяльності організованої групи з січня 2025 року був залучений ОСОБА_10 та з березня 2025 року - ОСОБА_9 , які взяли участь у 4 епізодах злочинної діяльності.
Встановлено 15 потерпілих осіб, чиї кошти з карток АТ КБ «Приватбанк» були виведені на картки відкриті на фігурантів, або осіб з числа їх зв'язків та в подальшому були перераховані безпосередньо на картки фігурантів, після чого відбулись обготівкування коштів в банкоматах м. Коломиї Івано-Франківської області.
Також досудовим розслідуванням встановлено спосіб вчинення кримінальних правопорушень - отримання логінів, паролів та пін-кодів клієнтів банку в месенджері Телеграм. Зокрема, під час слідчих дій слідчими ГСУ НПУ в рамках кримінального провадження № 12025000000001394 від 12.05.2025 в м. Коломиї у ОСОБА_7 та ОСОБА_8 були вилучені мобільні телефони на яких містяться скрін-шоти з месенджеру Телеграм на яких наявна інформація про логіни, паролі та пін-коди клієнтів банку.
19 січня 2026 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину України, українцю, уродженцю м. Львів, із зареєстрованим місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , неодруженому, дітей на утриманні не має, депутатом не обирався, раніше не судимому повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 361, ч. 4 ст. 185 КК України.
Цього ж дня, 19.01.2026 підозрюваного ОСОБА_6 затримано в порядку ст. 615 КПК України.
Також, в межах досудового розслідування, 19.01.2026, в період із 07:40 по 11:24, за місцем проживання ОСОБА_6 , у будинку, за адресою: АДРЕСА_2 було проведено санкціонований обшук, за результатами якого, серед іншого було виявлено та вилучено грошові кошти в сумі 6 000 євро, 2 100 доларів США, із гаманця ОСОБА_6 було виявлено та вилучено грошові кошти в сумі 100 доларів США.
У зв'язку із цим, зазначені вилучені грошові кошти визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні, оскільки могли бути здобуті злочинним шляхом.
Зазначене майно належить на праві приватної власності підозрюваному ОСОБА_6 а тому з метою збереження речових доказів, на нього необхідно накласти арешт із забороною відчуження, користування та розпорядження, а тому просить клопотання задовольнити.
Слідчий в судовому засіданні підтримав подане клопотання.
Адвокат в судовому засіданні заперечила щодо задоволення клопотання, оскільки вилучені грошові кошти є заощадженнями матері підозрюваного ОСОБА_11 .
Дослідивши матеріали клопотання, вважаю наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України передбачені такі види заходів забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Ч. 10 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Встановлено, що слідчий, за погодженням з прокурором звернувся з вказаним клопотання, яке відповідає вимогам ст. 171 КПК України.
Ст. 173 КПК України визначено порядок вирішення питання про арешт майна.
Слідчим управлінням ГУНП в Івано-Франківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024262140000352 від 07.11.2024 за підозрою ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 361, ч. 4 ст. 185 КК України.
19.01.2026, в період із 07:40 по 11:24, за місцем проживання ОСОБА_6 , у будинку, за адресою: АДРЕСА_2 було проведено обшук, в ході якого, серед іншого було виявлено та вилучено у кімнаті матері ОСОБА_11 грошові кошти в сумі 6 000 євро, 2 100 доларів США, та із гаманця ОСОБА_6 було виявлено та вилучено грошові кошти в сумі 100 доларів США.
Постановою старшого слідчого відділу слідчого управління Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області ОСОБА_3 від 19.01.2026 року виявлені та вилучені 19.01.2026, в період із 07:40 по 11:24, за місцем проживання ОСОБА_6 , у будинку, за адресою: АДРЕСА_2 в ході проведення санкціонованого обшуку грошові кошти в сумі 6 000 євро, 2 100 доларів США визнані речовими доказами у даному кримінальному провадженні.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Згідно з ч.1ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу), а також розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно з ч.11 ст.170 КПК України заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (ч.1ст.173 КПК України).
Слідчий суддя звертає увагу на те, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні здійснюється за ч. 5 ст. 361, ч. 4 ст. 185 КК України.
В даному кримінальному провадженні оголошено про підозру ОСОБА_6 та із гаманця якого було вилучено грошові кошти в сумі 100 доларів США.
Разом з тим, матеріали клопотання не містять відомостей про те, що вилучені у кімнаті матері підозрюваного - ОСОБА_11 грошові кошти в сумі 6 000 євро, 2 100 доларів США, могли бути отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення в рамках даного провадження.
Так, слідчому судді надані відомості з банківської установи, відповідно до яких ОСОБА_11 протягом 2025 року отримувала заробітню плату, пенсію та виплати за сина військовослужбовця, загальний розмір яких становив 2365951,02 грн.
У ст. 1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У рішеннях Європейського суду з прав людини Суд неодноразово доходив до висновку, що зберігання майна в якості речових доказів у кримінальному провадженні може бути необхідним в інтересах належного відправлення судочинства, що є легітимною метою в «загальних інтересах» суспільства (рішення у справах Смірнов (Smirnov), п. 57, та «East West Alliance Limited», п. 188). При цьому, має існувати розумне пропорційне співвідношення між використаними засобами та метою, яку прагнуть досягти будь-якими заходами, що застосовуються державою, у тому числі тими, що призначені для здійснення контролю за користуванням майном особи.
Слідчий суддя вважає, що в ході розгляду клопотання не доведено, що вилучені під час проведення обшуку у кімнаті матері підозрюваного - ОСОБА_11 грошові кошти в сумі 6 000 євро, 2 100 доларів США здобуті злочинним шляхом та відповідають критеріям, визначеним ст.98 КПК України.
Відтак, враховуючи вищенаведене, оскільки, незастосування накладення арешту, може призвести до наслідків, визначених ч. 11 ст. 170 КПК України, слідчий суддя вважає, що слід накласти арешт виключно на грошові кошти ОСОБА_6 у розмірі 100 доларів США.
Керуючись ст.ст. 170-173, 309, 395 КПК України, -
Клопотання задовольнити частково.
Накласти арешт на грошові кошти ОСОБА_6 у розмірі 100 доларів США, шляхом заборони на їх відчуження, розпорядження та користування до скасування у встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України порядку.
Ухвала підлягає до негайного виконання та може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського Апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 5 днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1