Справа № 344/1028/26
Провадження № 1-кс/344/693/26
21 січня 2026 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , його захисника ОСОБА_6 , розглянувши в залі суду м. Івано-Франківська клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_5 , в межах кримінального провадження № 12026090000000041 від 19.01.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -
Слідчий, за погодженням з прокурором, звернувся з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 .
В обґрунтування клопотання зазначено, що як встановлено, 19.01.2026 близько
08 год 30 хв водій ОСОБА_5 , у світлу пору доби, керуючи автомобілем марки «ВАЗ 2108», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався проїзною частиною вул. Шептицького, в м. Городенка, зі сторони с. Глушків Городенківської територіальної громади Коломийського району Івано-Франківської області. У салоні автомобіля марки «ВАЗ 2108» водій ОСОБА_5 перевозив пасажирів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та малолітню ОСОБА_9 .
Під час руху по вул. Шептицького в м. Городенка водій ОСОБА_5 наближався до нерегульованого залізничного переїзду, який знаходиться поруч із будинком №26 по вул. Шептицького по напрямку руху водія ОСОБА_5 і позначений попереджувальним знаком 1.29 Правил дорожнього руху України, а також встановлений світлофор.
При наближенні до вищевказаного залізничного переїзду водій ОСОБА_5 , будучи завчасно проінформованим дорожнім знаком 1.29 ПДР України про наявність залізничного переїзду, проявив неуважність, під'їжджаючи до переїзду, не переконався в тому, що по залізничній колії рухається поїзд, який подавав звукові сигнали, перед залізничною колією не зупинився, а продовжив рух та в'їхав у межі залізничного переїзду, де відбулось зіткнення із тепловозом 2ТЕ10М-3211 пасажирського поїзда сполученням «Київ-Ясінь», який рухався із правої сторони відносно напрямку руху водія ОСОБА_5 .
При цьому, водій ОСОБА_5 порушив вимоги Правил дорожнього руху, затвердженого Постановою КМ України №1306 від 10.10.2001 (з подальшими змінами та доповненнями), а саме:
п. 1.5., відповідно до якого дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків;
п. 2.3., в якому зазначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;
п. 20.2, згідно якого, під'їжджаючи до переїзду, водій зобов'язаний керуватися дорожніми знаками та дорожньою розміткою, а також переконатися в тому, що не наближається поїзд (локомотив, дрезина);
п. п. 20.5 ґ), згідно якого рух через переїзд забороняється, якщо до переїзду в межах видимості наближається поїзд (локомотив, дрезина).
У результаті порушення водієм ОСОБА_5 , зазначених пунктів Правил дорожнього руху України сталася дорожньо-транспортна пригода, унаслідок якої пасажири автомобіля марки «ВАЗ 2108», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження, в результаті яких помер у приміщенні КНП «Городенківська БЛІЛ», ОСОБА_8 отримала тілесні ушкодження у вигляді перелому ребр, гемопневмотараксу, які згідно Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995, відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, а малолітня ОСОБА_9 отримала тілесні ушкодження у вигляді перелому ключової кістки, які згідно Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995, відносяться до тілесних ушкоджень, середнього ступеня тяжкості.
Матеріалами клопотання зазначається, що 19 січня 2026 року ОСОБА_5 затриманий в порядку ст. 208 КПК України.
20 січня 2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, покликаючись на викладені у ньому обставини, просить клопотання задовольнити.
Захисник підозрюваного у судовому засіданні вказала на безпідставність наведених у клопотанні ризиків. Просить врахувати, що ОСОБА_5 є особою старшого віку, на його утриманні перебуває перестаріла теща, його син перебуває на військовій службі. У підозрюваного наявні позитивні характеристики за місцем проживання. На час події ОСОБА_5 не перебував у стані алкогольного сп'яніння, що підтверджено довідкою медичного закладу. На даний час підозрюваний відшкодував шкоду потерпілому. Просить визначити підозрюваному як альтернативний запобіжний захід заставу у мінімальному розмірі.
Підозрюваний в судовому засіданні підтримав думку захисника.
Заслухавши прокурора, підозрюваного та його захисника, дослідивши матеріали клопотання, вважаю наступне.
Як слідує з матеріалів клопотання, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України підозрюється ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Глушків Городенківського району Івано-Франківської області, житель АДРЕСА_1 , українець, громадянин України, одруженицй, раніше не судимий.
Обґрунтованість підозри вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_5 підтверджується доказами, які містяться у протоколі огляду місця події від 19.01.2026 та додатками до нього, протоколах допитів свідків, протоколі огляду предмета, а також іншими доказами зібраними у кримінальному провадженні.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , належить до категорії тяжкого злочину, за вчинення якого передбачене покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років.
Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Пунктом 4 ч.2 ст.183 КПК України передбачено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.
У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).
При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об'єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».
У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Прокурором в судовому засіданні, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, наведено наявність ризиків, передбачених п. 1, п. 3, п. 4, ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість ОСОБА_5 :
переховуватися від органів досудового розслідування та суду, усвідомлюючи про неминучість покарання за вчинення кримінального правопорушення у виді позбавлення волі. Також підозрюваний ОСОБА_5 з метою уникнення кримінальної відповідальності може покинути територію України, так як може безперешкодно виїжджати за її межі;
незаконно впливати на свідків та потерпілих, так як досудове розслідування триває, встановлюються очевидці події, анкетні відомості про свідків підозрюваному стануть відомі при ознайомленні із матеріалами кримінального провадження;
перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином з метою уникнення від кримінальної відповідальності, зокрема не з'являтись за викликом слідчого, прокурора чи суду.
При вирішенні клопотання, слідчим суддею, окрім норм КПК України, враховується практика Європейського суду з прав людини, яка сформульована зокрема у рішенні "Лабіта проти Італії" від 06.04.2000 року та свідчить про те, що тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.
Такими обставинами у кримінальному провадженні є тяжкість злочину, який інкримінується підозрюваному та міра покарання, яка йому загрожує у разі доведення вини, а також те, що злочин, у якому підозрюється ОСОБА_5 , і саме наведені вище обставини у їх сукупності, а також дані про особу підозрюваного підтверджують існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та дають можливість зробити висновок, що виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою може забезпечити уникненню цих ризиків та забезпечити процесуальну поведінку підозрюваного.
У рішенні "Марченко проти України" Європейський суд з прав людини повторює, що при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернатиних) запобіжних заходів.
Вирішуючи питання про можливість застосування альтернативних запобіжних заходів, слідчий суддя бере до уваги вищезазначену правову позицію Європейського суду з прав людини, і приходить до висновку, що жоден із інших-альтернативних запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Інші види запобіжного заходу застосувати відносно підозрюваного неможливо, оскільки жоден інший запобіжний захід не може забезпечити вирішення завдань кримінального процесу. При цьому, слідчий суддя враховує тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному, а також враховує наявність ризиків.
На підставі викладеного, проаналізувавши надані сторонами докази та дані про особу підозрюваного, слідчий суддя, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Розмір застави, у відповідності до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При визначенні ОСОБА_5 альтернативного запобіжного заходу у виді застави слідчий суддя, поряд з положеннями ст.ст. 182, 183 КПК України, враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, що узгоджується з рішеннями Європейський суд з прав людини від 26.01.1993 року у справі «В. проти Швейцарії», у рішенні від 08.01.2009 року у справі «Мангурас проти Іспанії».
Враховуючи обставини кримінального правопорушення, мотив кримінального правопорушення, тяжкість злочину, у якому підозрюється ОСОБА_5 , особу підозрюваного, а тому необхідно визначити підозрюваному ОСОБА_5 заставу у розмірі 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 83 200 (вісімдесят три тисячі двісті) гривень. На переконання слідчого судді, саме такий розмір застави обумовлений тим ступенем довіри до підозрюваного, при якому перспектива втрати застави буде для ОСОБА_5 необхідним і достатнім стримуючим фактором, щоб не допустити невиконання ним процесуальних обов'язків та запобігти здійсненню дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України, підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому перебуває підозрюваний, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.
У разі внесення застави на підозрюваного ОСОБА_5 слід покласти наступні обов'язки: 1) прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою їх вимогою; 2) без дозволу слідчого, прокурора чи суду не відлучатись за межі населеного пункту, у якому він зареєстрований та проживає; 3) повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну місця свого проживання; 4) утримуватись від спілкування зі свідками та потерпілими; 5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну. .
Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 131, 132, 176-178, 182-184, 193, 194,197, 199, 202, 205, 309, 369-372, 395 КПК України,
Клопотання задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на строк шістдесят днів - до 18 березня 2026 року включно.
Тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 здійснювати у Державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань (№12)».
Визначити заставу у розмірі 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 83 200 (вісімдесят три тисячі двісті) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду (одержувач: ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код: 26289647, банк: ДКСУ України, м. Київ, МФО: 820172, р/р: UA158 201 720 355 259 002 000 002 265).
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_5 наступні обов'язки:
1) прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою їх вимогою;
2) без дозволу слідчого, прокурора чи суду не відлучатись за межі населеного пункту, у якому він зареєстрований та проживає;
3) повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну місця свого проживання;
4) утримуватись від спілкування зі свідками та потерпілими;
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.
У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв'язку із внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Ухвала слідчого судді підлягає до негайного виконання після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду, протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1
Повний текст ухвали складено 21.01.2026 року.