Справа № 344/19995/25
Провадження № 2/344/1770/26
20 січня 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді Татарінової О.А.,
секретаря Кондратів Х.І.,
розглянувши у спрощеному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» звернулось до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за Договором № 3567413 від 26.01.2021 року у розмірі 32 800,00 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що 26.01.2021 року між ТзОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 3567413.
Відповідач з власної ініціативи звернувся за отриманням кредиту до ТзОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», отримавши від останнього всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору. На умовах, встановлених Договором, Кредитодавець надає Споживачу кредит у гривні, а Позичальник зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені Договором. Сума кредиту (загальний розмір): 10 000,00 гривень. Тип кредиту - кредит. Кредитодавець свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав позичальнику можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах та в розмірі, передбачених договором. Строк кредиту 360 днів. Сторони договору, також узгодили, що грошові кошти кредиту надаються Кредитодавцем у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Позичальника.
26.08.2021 було укладено договір № 26082021 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3567413.
23.05.2024 було укладено договір № 23/05/24 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3567413.
Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 3567413.
Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №3567413 від 26.01.2021 р., що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 32800.00 грн, з яких: - заборгованість за основним зобов'язанням(за тілом кредиту) - 10000.00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 22800.00 грн. Враховуючи наведене просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за Договором № 3567413 від 26.01.2021 у розмірі 32 800,00 грн., понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 13 000,00 грн.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, в позові просив про розгляд справи без участі представника позивача.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Жодних заперечень проти позову, в тому числі відзиву на позовну заяву, від відповідача не надійшло.
Оскільки відповідач належним чином повідомлена про дату, час і місце судового розгляду, про причини своєї неявки в судове засідання не повідомила, відзиву не подала, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд на підставі ст. 280 ЦПК України на місці ухвалив про заочний розгляд справи.
Суд, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ст. 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Судом встановлено, що 26.01.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "АВЕНТУС УКРАЇНА" та ОСОБА_1 укладено Договір №3567413. Згідно умов договору №3567413 від 26.01.2021 року позичальнику надано кредит в розмірі 10 000,00 гривень, строк кредитування 30 днів. Дата повернення кредиту вказується в Графіку платежів, що є Додатком №1 до цього Договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 цього Договору.
Відповідно до п.1.5.Договору стандартна процентна ставка становить 1,90% в день та застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою Споживача, відповідно до п.4.2 Договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація, відповідно до п.4.3 Договору. 1.5.1. Знижена процентна ставка 1,90 % в день та застосовується відповідно до наступних умов.
Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби.
Згідно п.1.7.Договору орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою 693,50% річних; за зниженою ставкою 693,50% річних.
Як вбачається з п.1.8.Договору орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою 15 700,00 грн.; за зниженою ставкою 15 700,00 грн.
Відповідно до п.2.1.Договору кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки N? НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані Споживачем Товариству з метою отримання кредиту.
З п.4.1.Договору вбачається, що строк кредиту може бути продовжено: за ініціативою Споживача на кількість днів, зазначену в п.1.4. Договору, якщо між Сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному пп.4.2.(пп. 4.2.1.-4.2.4.) Договору; або - в порядку автопролонгації, на кількість днів та відповідно до умов визначених в п. 4.3 (пп. 4.3.1 - 4.3.2) Договору.
Згідно п.4.2.Договору порядок продовження строку кредиту за ініціативою Споживача 4.2.1. Споживач, у випадку якщо заборгованість за кредитом складає не менше 400 гривень (включно) може ініціювати продовження строку користування кредитом, відповідно до пп.4.2.2. Договору.
Відповідно до п.4.3.Договору порядок автопролонгації строку кредиту (далі-автопролонгація). 4.3.1 Сторони домовились, що у випадку, якщо у Споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 (дев'яносто) календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою Споживача, відповідно до пп.4.2.2- 4.2.4. Договору. Тобто в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту.
Як вбачається з п.4.3.2.Договору споживач, дає згоду на автопролонгацію строку кредиту на умовах передбачених в пп.4.3.1 Договору. Споживач вважається таким, що прострочив повернення кредиту, якщо після закінчення періоду автопролонгації у Споживача наявна заборгованість за кредитом та не відбулося продовження строку кредиту за ініціативою Споживача, у порядку передбаченому п.4.2.Договору.
Згідно п.9.8. Договору підписуючи цей Договір, Споживач підтверджує, що: перед укладенням цього Договору йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація: а) за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) відповідно до ст.9 Закону України «Про споживче кредитування; б) вказана в ч.1, 2 ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та розміщена на Веб-сайті; - він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АВЕНТУС УКРАЇНА», (далі - Правила), що розміщені на Веб-сайті та затверджені наказом №53-ОД від 16.01.2020 року, повністю розуміє їх, погоджується з ними і зобов'язується неухильно їх дотримуватися; - дані, що стосуються його особи (дані паспорту, РНОКПП, ПІБ, місце проживання, інше), зазначені в преамбулі, та реквізитах сторін цього Договору є актуальними, правильними та відповідають дійсності. Споживач погоджується, що наявність помилок та/або неточностей, та/або описок в таких даних, не пливають на зобов'язання Споживача, передбачені цим Договором; - він погоджується, що у випадку передбаченому пп.2 п.5.1. Договору для Товариства не наступає прострочення кредитора.
Із розділу 10 Договору встановлено, що зазначений договір відповідачем підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором M591581, 26.01.2021 о 20:39:13 год. (а.с.31-34).
Додатком №1 до Договору про надання споживчого кредиту №3567413 від 26.01.2021 року позивачем долучено Графік платежів до Договору про надання споживчого кредиту №3567413 від 26.01.2021 року, з якого вбачається, що позивачем погоджено суму кредиту 10 000,00 грн., суму нарахованих процентів 5 700,00 грн., Дата повернення кредиту 25.02.2021 року. Разом до оплати 15 700,00 грн. (а.с.49).
Також, відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором M591581, 26.01.2021 о 20:39:13 год. підписано паспорт споживчого кредиту, у якому сторони погодили умови кредитування.
З квитанції до платіжної інструкції №18653-1327-156049764 від 26.01.2021 року вбачається, що ТОВ «ФК «Контрактовий дім» здійснило перерахунок коштів в сумі 10 000,00 грн. ОСОБА_1 26.01.2021 року о 20:40:15 на карту № НОМЕР_1 (а.с.58).
26.08.2021 було укладено договір № 26082021 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3567413, що підтверджується копією Договору факторингу № 26082021 (а.с.11-13), та витягом з Додатку №1 до Договору Факторингу № 26082021 від 26.08.2021 року, п.1772 (а.с.16).
23.05.2024 року було укладено договір № 23/05/24 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3567413, що підтверджується копією Договору Факторингу № 23/05/24 (а.с.18-22), додатковою угодою №1 до Договору факторингу № 23/05/24 від 23.05.2024 року (а.с.26-27) та копією реєстру заборгованості №1 до Договору факторингу № 23/05/24 від 23.05.2024 року п.5832 (а.с.36,38).
Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 3567413.
З розрахунку заборгованості вбачається, що загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за Договором № 3567413 від 26.01.2021 року, становить 32 800,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту)10 000,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 22 800,00 грн. Заборгованість нарахована станом на 26.08.2021 року, та після відступлення прав вимоги до Відповідача, Позивачем не здійснювалося нарахування будь-яких інших додаткових нарахувань. (а.с.65).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 6 цього Кодексу передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах.
Пунктами 5 - 7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
Стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає порядок укладення електронного договору.
Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі «Інтернет» або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З Договору про надання споживчого кредиту №3567413 від 26.01.2021 року укладеного між ТзОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" та ОСОБА_1 вбачається, що у відповідності до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.
Оскільки Договір про надання споживчого кредиту №3567413 від 26.01.2021 року укладено на сайті позикодавця, та ОСОБА_1 підписав його одноразовим ідентифікатором M591581 який був надісланий ОСОБА_1 на його мобільний номер, тому без отримання повідомлення з відповідним ідентифікатором такий договір не був би укладений.
Зазначене відповідає висновкам, що викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20 (провадження № 61-2902св21).
Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» такі правочини вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюються до договору, укладеного у письмовій формі.
Позивачем надано належні та допустимі докази укладення в електронній формі Договору про надання споживчого кредиту №3567413 від 26.01.2021 року, згідно якого відповідач зобов'язався повернути кошти та сплатити проценти за користування даними коштами в порядку, визначеному договором.
У подальшому ТзОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" відступило ТзОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ", яке в свою чергу відступило право вимоги Товариству з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» право вимоги до ОСОБА_1 за вказаним договором.
Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Частиною першої статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Вказана правова позиція висловлена у постанові Великої палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження №14-10цс18.
З п.4.1.Договору вбачається, що строк кредиту може бути продовжено: за ініціативою Споживача на кількість днів, зазначену в п.1.4. Договору, якщо між Сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному пп.4.2.(пп. 4.2.1.-4.2.4.) Договору; або - в порядку автопролонгації, на кількість днів та відповідно до умов визначених в п. 4.3 (пп. 4.3.1 - 4.3.2) Договору.
Згідно п.4.2.Договору порядок продовження строку кредиту за ініціативою Споживача 4.2.1. Споживач, у випадку якщо заборгованість за кредитом складає не менше 400 гривень (включно) може ініціювати продовження строку користування кредитом, відповідно до пп.4.2.2. Договору.
В матеріалах справи відсутні докази, які свідчать ініціювання відповідачем продовження строку кредиту.
В той же час, відповідно до п.4.3.Договору порядок автопролонгації строку кредиту (далі-автопролонгація). 4.3.1 Сторони домовились, що у випадку, якщо у Споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 (дев'яносто) календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою Споживача, відповідно до пп.4.2.2- 4.2.4. Договору. Тобто в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту.
Враховуючи те, що відповідачем порушено умови кредитування та була наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжувався кожного разу на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не перевищує 90 (дев'яносто) календарних днів поспіль.
Таким чином, судом встановлено, що згідно розрахунку заборгованості загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за Договором № 3567413 від 26.01.2021 року, становить 32 800,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 10 000,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 22 800,00 грн. (а.с.65).
Зазначений розрахунок відповідачкою не спростовано.
Укладаючи кредитні договири, сторони погодили всі істотні умови договору, зокрема, суму кредиту, відсоткову ставку, та строк кредитування.
Як вбачається із наданих позивачем розрахунків заборгованості, відсотки за користування кредитом нараховувалися в межах дії кредитного договору та згідно умов договору, який погоджено сторонами.
Матеріали справи містять договір факторингу з відповідними додатками, які об'єктивно вказують на те, що ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором № 3567413 від 26.01.2021 року.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що ТОВ «Факторинг Партнерс» вправі заявити до ОСОБА_1 вимоги про стягнення заборгованості за вказаним Договором.
Судом встановлено, що умови зазначеного договору в частині своєчасності сплати боргу відповідачем не виконано. Таким чином доведено факт невиконання вимог закону, з боку відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином суд приходить до переконання, що позовні вимоги слід задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту №3567413 від 26.01.2021 року в розмірі 32 800,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) 10 000,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 22 800,00 грн.
Відповідно до ч.1. ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскільки позовні вимоги підлягають до задоволення, тому з відповідача слід стягнути на користь позивача понесені судові витрати у розмірі 2 422,40 грн.
Щодо витрат професійну правничу допомогу.
Відповідно до положень пунктів 1, 4 частини 1статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з положеннями частин 1-4статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно з правилами пункту 3 частини 2статті 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини 3 статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України, визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно з ч.4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 у справі №201/14495/16-ц зазначив, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
На підтвердження отримання професійної правничої допомоги позивачем надано заявку на надання юридичної допомоги №1146 від 01.09.2025 року, Договір №02-07/2024 про надання правової допомоги від 02.07.2024 року укладений між ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та АО «Лігал Ассістанс», витяг з Акту №19 про надання юридичної допомоги від 30.09.2025 року.
Відповідно до п. 1.1 Договору клієнт доручає, а адвокатське об'єднання приймає на себе зобов?язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
Згідно п.4.1.-4.2. Договору вартість Послуг узгоджується сторонами у заявці на надання юридичної допомоги, які є невід?ємними додатками до цього Договору (форма заявки визначена у Додатку №1 до Договору). Клієнт зобов'язується оплатити надані АО послуги після надання АО клієнту відповідного рахунку для оплати.
Відповідно до Витягу з Акту №19 про надання юридичної допомоги від 30.09.2025 року АО «Лігал Ассістанс» надано усну консультацію з вивченням документів терміном 2 год., вартістю 4 000,00 грн. та складено позовну заяву про стягнення боргу для подачі до суду терміном 3 год., вартістю 9 000,00 грн. Загальна вартість послуги становить 13 000 грн. (а.с. 102).
Враховуючи те, що розгляд даної справи проводився в порядку спрощеного позовного провадження, як малозначної справи, матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження та збирання яких адвокат витратив значний час, виходячи з критерію реальності та розумності, суд вважає, що з відповідача слід стягнути витрати на правову допомогу в розмірі 6 000,00 грн.
На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 527 ч.1, 530, 612, 1054 ч. 2, 16, 20 Цивільного Кодексу України, керуючись керуючись ст. ст. 12, 13, 141, 247, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 280-283 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», місцезнаходження: м.Київ, вул.Ґедройця Єжи, буд.6, офіс 521, код ЄДРПОУ 42640371, заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту №3567413 від 26.01.2021 року в розмірі 32 800 (тридцять дві тисячі вісімсот) гривень 00 копійок.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», місцезнаходження: м.Київ, вул.Ґедройця Єжи, буд.6, офіс 521, код ЄДРПОУ 42640371 витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422 гривні 40 копійок та витрати на правничу допомогу в розмірі 6 000 гривень 00 копійок.
В решті вимог позову відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте Івано-Франківським міським судом за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського Апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», місцезнаходження: м.Київ, вул.Ґедройця Єжи, буд.6, офіс 521, код ЄДРПОУ 42640371.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя Татарінова О.А.