Справа № 194/1764/25
Номер провадження 2/194/45/26
19 січня 2026 року м.Тернівка
Тернівський міський суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Соколової Ю.І.,
за участю секретаря судового засідання Коркіної Т.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Тернівка Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Представник ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» - адвокат Усенко М.І. звернувся до Тернівського міського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №7808355 від 27.09.2022 у розмірі 7576,80 грн, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн та понесені витрати на правничу допомогу у сумі 8000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 27.09.2022 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , був укладений Договір про споживчий кредит №7808355, у виді електронного документа та підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора. Згідно з умовами договору відповідач отримав кредит у розмірі 3000,00 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені договором. Відповідач належним чином не виконав свої зобов'язання за договором, у зв'язку із чим має заборгованість в розмірі 7576,80 грн, з яких: 2160,00 грн - заборгованість за сумою кредиту; 5339,73 грн - заборгованість по процентам, 77,07 - прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту. 30 січня 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено Договір про відступлення прав вимоги №89-МЛ, за яким ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» отримало (набуло) право грошової вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, в тому числі і до відповідача. Невиконання відповідачем умов кредитного договору стало підставою для пред'явлення в суді цього позову.
Ухвалою Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 17.11.2025 відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, призначено справу до розгляду та витребувано докази по справі.
В судове засідання учасники справи не з'явились, належними чином були повідомлені про день та час розгляду справи.
В позовній заяві представник позивача просив розгляд справи здійснювати за його відсутності.
Відповідачем ОСОБА_1 , подано заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги визнає частково, а саме просить зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів. Згідно з ч. 1 ст. 233 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об'єктивно оцінивши надані докази та давши їм належну оцінку, суд встановив наступне.
Даними Договору про споживчий кредит №7808355 (індивідуальна частина) від 27.09.2022 (а.с.10-15), Графіком платежів за договором про споживчий кредит №7808355 від 27.09.2022 (а.с.15 звор.бік), анкетою - заявою на кредит №7808355 від 27.09.2022 (а.с. 17 звор.бік), Паспортом споживчого кредиту №7808355, який є додатком 2 до договором про споживчий кредит №7808355 від 27.09.2022 (а.с.16), Довідкою ТОВ «Мілоан» б/н від 10.09.2025 про ідентифікацію клієнта (а.с.17-18), копією платіжного доручення 83530417 від 27.09.2022 (а.с. 18 звор.бік), підтверджується, що 27.09.2022 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений Договір Договору про споживчий кредит №7808355. За умовами вказаного договору, ОСОБА_1 отримала 3 000,00 грн на строк 105 днів з 27.09.2022, який складається з пільгового (15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 12.10.2022 року (рекомендована дата платежу) та поточного періодів (складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 10.01.2023 р. (дата остаточного погашення заборгованості)).
Відповідно до п.1.5.2 Договору проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 315.00 грн., які нараховуються за ставкою 0,70 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду.
Відповідно до п. 1.5.3 Договору проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 8100.00 грн., які нараховуються за стандартною процентною ставкою 3,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.
Загальні витрати позичальника за пільговий період складають 525.00 грн. в грошовому виразі та 4,961.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка за пільговий період), загальні витрати Позичальника за кредитом (за весь строк кредитування) складають 8625,00 грн в грошовому виразі та 999,00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна річна процентна ставка за весь строк кредитування). Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника за пільговий період складає 3525,00 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника за весь строк кредитування складає 11625,00 грн. (п.1.5 договору).
Сторони погодили що розмір комісії за надання кредиту складає 210,00 грн, та нараховується за ставкою 7,00% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту (п.1.5.1 Договору).
Відповідно до п.2.1 Договору кредит надається у безготівковій формі шляхом перерахування коштів за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 .
Договір та його складові підписані ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатору (U98923). У пункті 10 Договору зазначені реквізити сторін, а саме: прізвище, ім'я, по батькові позичальника, паспортні дані, РНОКПП, місце реєстрації, контактні дані номер телефону та електронної пошти.
30 січня 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено Договір про відступлення прав вимоги №89-МЛ, у відповідності до якого первісний кредитор відступив позивачу право вимоги до відповідача коштів, право на одержання яких належить первісному кредитору.
Відповідно до Витягу з реєстру боржників до Договору про відступлення прав вимоги №89-МЛ ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача за договором №7808355 від 27.09.2022 року в сумі 7576,80 грн.
16 жовтня 2025 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було надіслано відповідачу письмову вимогу про необхідність усунення порушення виконання зобов'язання, однак у встановлений строк заборгованість відповідачем погашена не була.
Згідно з розрахунком заборгованості за Договором про споживчий кредит №7808355 від 27.09.2022 станом на 22.10.2025 у ОСОБА_1 утворився борг у розмірі 7576,80 грн (а.с.19,20).
Доказів, які б спростовували факт укладення кредитного договору, факт відсутності заборгованості за вказаним кредитним договором відповідачем суду надано не було.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ч. 1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статті 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Частиною 1 статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
У відповідності до частин 1, 2 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підпису електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу.
Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Отже, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Згідно з ч. 1 ст.7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».
Таким чином, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного Кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Цивільного кодексу України).
Водночас, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.
Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, від 10.06.2021 у справі №234/7159/20, які, відповідно до вимог частини 4 статті 263 Цивільного процесуального кодексу України, суд враховує при виборі і застосуваннінорми права до цих спірних правовідносин.
Кредитний договір, на підставі якого позивачем вимагається стягнення заборгованості, про який судом зазначено вище, був укладений в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора та наданням персональних даних відповідача.
Отже, виходячи з вищенаведених положень Закону, правових позицій та встановлених обставин справи, суд бере до уваги те, що вказаний договір підписаний електронним підписом, використання якого не можливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу ним на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.
Доказів того, що персональні дані відповідача (копія паспорта громадянина України, РНОКПП, реквізити банківської картки, на яку кредиторами здійснювалось перерахування позичених грошових коштів, номери телефонів, адреса) були використані неправомірно для укладення кредитного договору від його імені, стороною відповідача до суду не надано, відомостей про те, що правомірність укладеного договору оскаржувалася, також суду не надано.
Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
У частинах першій та другій статті 639 ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. В ст. 642 ЦК України - відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до вимог статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч.1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
В ч. 1 ст.1054 ЦК України зазначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання в наслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Правові наслідки порушення грошового зобов'язання визначені у статтях 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов'язують його сплатити суму боргу кредитору.
При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України.
Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 року (справа №444/9519/12) та 31.10.2018 року (№202/4494/16-ц).
Відповідно до положень ст.ст.512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, у тому числі внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, щоіснували на момент переходу цих прав, якщоінше не встановлено договором або законом.
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).
Отже, враховуючи положення вказаних норм, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» є новим кредитором у зобов'язанні з відповідачем за Договором про споживчий кредит №7808355 від 27.09.2022, що був укладений між первісним кредитором ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 .
Позивачем надано докази виникнення між сторонами правовідносин, у зв'язку з укладанням ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 27.09.2022 року Договору про споживчий кредит №7808355 та наявності з боку відповідача невиконаних зобов'язань за цим договором.
Заборгованість нарахована в межах строку передбаченого умовами договору та підстав вважати, що наданий позивачем розрахунок заборгованості невірний немає, оскільки відповідачем він не спростований.
Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, суд вважає за необхідне позовні вимоги в частині стягнення боргу, процентів та комісії задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором про споживчий кредит №7808355 від 27.09.2022, яка станом на 22.10.2025 становить 7576,80 грн, з яких: 2160,00 грн - заборгованість за сумою кредиту; 5339,73 грн - заборгованість по процентам, 77,07 - заборгованість за комісією.
З приводу розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Згідно ч.1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У частині другій статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч.4, 5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
У частині восьмій статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу надано суду копії: договору про надання правничої допомоги №0107 від 01.07.2025, укладеного між ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» та адвокатським об'єднанням «Апологет» (арк.33 звор.бік), ордеру на надання правничої допомоги на підставі договору про надання правничої допомоги №0107 від 01.07.2025 адвоката Усенко М.І. (а.с.34), детального опису наданих послуг до акту №Д/6089 від 22.10.2025 року, Акту №Д/6089 наданих послуг (правової (правничої) допомоги) 22.10.2025 (а.с.34 звор.бік).
Посилаючись на вищевказані докази, представник позивача просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 8000,00 грн.
Разом з тим, судом встановлено, що відповідачем подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.
В свою чергу, суд зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд має враховувати складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг, предмет та ціну позову.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні позивача, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, необхідних процесуальних дій сторони, та інші обставини.
Верховний Суд у своїй постанові від 01.09.2020 у справі № 640/6209/19 зазначив, що розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У постанові від 05.07.2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявникмає право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Таким чином, беручи до уваги принцип співмірності, слід пам'ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.
Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи, враховуючи зміст та обсяг наданих послуг, предмет позову, ціну позову, суд вважає, що розмір витрат, понесених на професійну правничу допомогу позивачем у суді в розмірі 8000,00 грн, є суттєво завищеним та не є співмірним з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Суд, враховуючи що дана справа є справою незначної складності, розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, зважаючи на предмет спору, заявлені позовні вимоги, зміст позовної заяви, ціну позову, значення справи для сторони, з урахуванням сталої судової практики Верховного Суду у цій категорії справ, час, який об'єктивно був витрачений адвокатом на надання послуг, та їх обсяг, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, зважаючи на заперечення представника відповідача щодо обґрунтованості та співмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката, дійшов висновку про те, що на користь позивача підлягають відшкодуванню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн, оскільки такий розмір витрат є цілком обґрунтованим, а також співмірний з виконаними адвокатом роботами (наданими послугами) та витраченим часом.
Крім того, позивачем понесені судові витрати у виді сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 грн, згідно платіжної інструкції № 29181 від 31.10.2025 (а.с.5).
На підставі ч.1 ст.141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 137, 141, 259, 263-265, 274, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження за адресою: 79029, м.Львів, вул.Смаль-Стоцького, буд.1, 28 корпус, р/р НОМЕР_3 банк отримувача АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614) заборгованість за Договором про споживчий кредит №7808355 від 27 вересня 2022 року станом на 22 жовтня 2025 року у розмірі 7576,80 грн (сім тисяч п'ятсот сімдесят шість гривень 80 копійок), з яких: 2160,00 грн - заборгованість за сумою кредиту; 5339,73 грн - заборгованість по процентам, 77,07 - заборгованість за комісією.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження за адресою: 79029, м.Львів, вул.Смаль-Стоцького, буд.1, 28 корпус, р/р НОМЕР_3 банк отримувача АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614) судовий збір у сумі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) та витрати на правничу допомогу у сумі 5000,00 грн (п'ять тисячі гривень 00 копійок).
У іншій частині вимоги про стягнення правничої допомоги - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Копію рішення направити сторонам.
Повний текст рішення складено 19 січня 2026 року.
Повне найменування учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження за адресою: 79029, м.Львів, вул.Смаль-Стоцького, буд.1, 28 корпус;
Представник позивача від Адвокатського об'єднання «Апологет» адвокат Усенко Михайло Ігорович, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №2093від 29.09.2012, місцезнаходження за адресою: 79015, Львівська область, Львівський р-н, м.Львів, р-н Франківський, вул.Смаль-Стоцького, буд.1, корп.28;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Головуючий суддя Ю.І. Соколова