Справа № 373/221/24 Головуючий у І інстанції Свояк Д.В.
Провадження №22-з/824/99/2026 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.
Іменем України
(додаткова)
19 січня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Таргоній Д.О., суддів: Голуб С.А., Приходька К.П.,розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Конюшка Дениса Борисовича про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП,
У жовтні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Конюшко Д.Б. звернувся до суду з даним позовом, в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача різницю між розміром заподіяної шкоди і належним страховим відшкодуванням в розмірі 59 218,19 грн, моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн та судові витрати.
Рішенням Переяславського міськрайонного суду Київської області від 19 травня 2025року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП, у розмірі 4 665,11 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, у розмірі 2000,00 грн.
У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Конюшко Д.Б. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на недотримання судом вимог процесуального законодавства, а саме, всебічності та повноти з'ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін в даних правовідносинах, належної правової оцінки наданих сторонами в справі доказів та з застосуванням відповідних норм матеріального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про стягнення майнової шкоди та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Постановою Київського апеляційного суду від 16 грудня 2025 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Конюшка Дениса Борисовича задоволеночастково.
Рішення Переяславського міськрайонного суду Київської області від 19 травня 2025року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП, в розмірі 4 665,11 грн скасованота ухвалено в цій частині нове рішення.
Стягнутоз ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП, в розмірі 44 354,99 грн.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
До Київського апеляційного суду через систему «Електронний суд» представник ОСОБА_1 - адвокат Конюшко Д.Б. подав заяву про ухвалення додаткового рішення, в обґрунтування якої зазначив, що 16 грудня 2025 року Київським апеляційним судом була винесена постанова про часткове задоволення його апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог у відповідній частині.
Під час розгляду даної справи позивачем були понесені витрати на правову допомогу в розмірі 12 000,00 грн, витрати пов'язані зі збиранням доказів (проведення оцінки пошкодженого транспортного засобу) у розмірі 4800,00 грн та судові збори (за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції) в сукупному розмірі 4 239,20 грн, а всього 21 039,20 грн.
Зазначає, що докази понесення судових витрат, які сплачені або підлягають сплаті, наявні у матеріалах справи, оскільки подавалися до суду разом з позовною заявою та апеляційною скаргою.
Згідно положень ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача у даній справі, судова колегія вважає за неохідне ухвалити додаткове рішення по справі для розподілу понесених позивачем судових витрат.
Вирішуючи вказане питання, апеляційний суд виходить з наступного.
П. 1, 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Разом з тим, положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до ч.1-4 ст. 137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (ч. 3 ст. 141 ЦПК України).
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормовані ч. 4 ст. 141 ЦПК України, визначені також положеннями ч. 6, 7, 9 ст. 141 цього Кодексу.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на правову допомогу або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5, 6, 7 ст. 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Разом із тим, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст.137, ч. 8 ст. 141 ЦПК України).
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі № 727/463/19, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18.
Адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставі та в порядку, що передбачені Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Згідно з п.п. 4, 6, 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VIдоговір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Ст. 29 Закону №5076-VI визначено, що дія договору про надання правової допомоги припиняється його належним виконанням. Договір про надання правової допомоги може бути достроково припинений за взаємною згодою сторін або розірваний на вимогу однієї із сторін на умовах, передбачених договором. При цьому клієнт зобов'язаний оплатити адвокату (адвокатському бюро, адвокатському об'єднанню) гонорар (винагороду) за всю роботу, що була виконана чи підготовлена до виконання, а адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язаний (зобов'язане) повідомити клієнта про можливі наслідки та ризики, пов'язані з достроковим припиненням (розірванням) договору.
Згідно зі ст. 30 вказаного Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі East/WestAllianceLimited проти України заява №19336/04, від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (пункт 95), від 06 липня 2015 року у справі Заїченко проти України (п.131), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №742/2585/19, від 03 лютого 2021 року у справі №522/24585/17.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Так, відповідно до ст. 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанціях ОСОБА_1 користувався правовою допомогою адвоката Конюшко Д.Б., з яким 15 липня 2024 року було укладено договір про надання правової допомоги допомоги № 11/07/24-ЮП/ІL.
Згідно Договору про надання правової допомоги № 11/07/24-ЮП/ІL від 15 липня 2024 року, адвокат зобов'язується надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а замовник зобов'язується оплатити надані послуги на умовах цього Договору.
На підтвердження понесених позивачем витрат до матеріалів справи долучено: копію акту виконаних робіт №1 до Договору № 11/07/24-ЮП/ІLвід 15 липня 2024 року, з якого вбачається, що адвокатом надані послуги на загальну суму 12000,00 грн; копію платіжної інструкції на суму 6000,00 грн.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова Верховного Суду від 22 листопада 2023 року у справі 756/2051/16-ц).
Відповідно до договору, який ОСОБА_1 уклав з адвокатом Конюшком Д.Б., за надання правової допомоги сплачується гонорар адвокату за домовленісю сторін, виходячи з конкретного випадку та обсягу необхідної допомоги.
Домовленості про оплату наданих послуг за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання.
Постановою Київського апеляційного суду від 16 грудня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково (67% (ціна позову 69218,19 грн, задоволено 46354,99)) тому, з урахуванням положень ч. 2 ст. 141 ЦПК України, суд приходить до висновку про наявність підстав для відшкодування ОСОБА_1 витрат на правову допомогу в розмірі 8040,00 грн за рахунок відповідача.
Щодо стягнення витрат пов'язаних зі збиранням доказів в розмірі 4800,00 грн, судова колегія вважає їх необґрунтованими, виходячи з наступного.
До матеріалів справи стороною позивача долучено копію рахунку - фактури № 272 від 10 квітня 2024 року, в якому зазначено: Постачальник ФОП ОСОБА_3 , Одержувач (Платник) ОСОБА_1 , призначення платежу: визначення вартості матеріального збитку автомобіля Renault Kangoo, д.н.з. НОМЕР_1 , також, долучено квитанцію від 11 квітня 2024 року, що свідчить про сплату вказаного рахунку.
Однак, в матеріалах справи відсутні будь-які документи, що свідчили б про те, що ФОП ОСОБА_3 визначив вартість матеріального збитку автомобіля Renault Kangoo, д.н.з. НОМЕР_1 , що було завдано внаслідок ДТП від 30 березня 2024 року за участю сторін даної справи.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія доходить висновку, що витрати на проведення оцінки пошкодженого транспортного засобу в розмірі 4800,00 грн не підлягають стягненню з відповідача.
Зі змісту ст. ст. 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.
При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (ч. 1 ст. 182 ЦПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій такої сторони.
Це підтверджується і такими нормами ЦПК України.
Відповідно до частини першої ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях ч. 5 та 6 ст. 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Таким чином, врахувавши подані представником ОСОБА_2 - ОСОБА_4 заперечення щодо ухвалення додаткового рішення, судова колегія вважає, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8040,00 грн є співмірними зі складністю цієї справи, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру та є пропорційними до задоволених позовних вимог та доведеними.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивачем були понесені судові витрати у вигляді судового збору, сплаченого за подання позовної заяви та апеляційної скарги на рішення Переяславського міськрайонного суду Київської області від 19 травня 2025 року.
Враховуючи те, що постановою Київського апеляційного суду від 16 грудня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково (67%), апеляційний суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог за подання позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 2028,76 грн ((1211,20+1816,80)*67%).
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Конюшка Дениса Борисовича про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат та стягнення їх з ОСОБА_2 , у зв'язку із чим приймає додаткову постанову у порядку ст. ст. 270 та 381 ЦПК України.
Керуючись ст. 133, 137, 141, 246, 270, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Конюшка Дениса Борисовича про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
Ухвалити додаткове рішення.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8040 (вісім тисяч сорок) гривень 00 копійки та судовий збір в розмірі 2028 (дві тисячі двадцять вісім) гривень 76 копійок, що разом становить 10 068 (десять тисяч шістдесят вісім) гривень 76 копійок.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач Д.О.Таргоній
Судді: С.А. Голуб
К.П. Приходько