21 січня 2026 року
м. Київ
справа №380/17417/23
адміністративне провадження №К/990/28502/24
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Радишевської О.Р., провівши підготовчі дії до касаційного розгляду справи за позовом Малого приватного підприємства «Транспортник» до Управління транспорту та зв'язку Львівської обласної Державної адміністрації (правонаступником якого є Департамент дорожнього господарства Львівської обласної державної адміністрації), Обласного конкурсного комітету з розгляду конкурсних пропозицій та прийняття рішення про визначення переможця конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, що не виходять за межі території Львівської області Львівської обласної державної адміністрації, за участю третіх осіб - Львівської обласної державної (військової) адміністрації, Дрогобицької державної (військової) районної адміністрації Львівської області, Бориславської міської ради Львівської області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Транссіті», Товариства з обмеженою відповідальністю «Сігма», про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
23.07.2024 до Суду від Малого приватного підприємства «Транспортник» надійшла касаційна скарга на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2024.
За наслідками автоматизованого розподілу касаційну скаргу булу передано на розгляд колегії суддів у складі: судді-доповідача Радишевської О.Р., суддів Білак М.В., Смоковича М.І.
Ухвалою Суду від 27.08.2024 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
Проводячи підготовку справи до касаційного розгляду, Судом встановлено, що разом з касаційною скаргою скаржник заявив клопотання про зупинення виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2024.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 340 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя-доповідач в порядку підготовки справи до касаційного розгляду вирішує питання про зупинення виконання судових рішень, які оскаржуються.
Вирішуючи вказане клопотання, Суд виходить з такого.
Згідно з частиною першою статті 375 КАС України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскаржуваного судового рішення або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
Суд зазначає, що зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції передбачає випадки, коли постановленим рішенням на сторони покладено певні обов'язки, виконання яких забезпечується примусово, зокрема в порядку, установленому Законом України «Про виконавче провадження». Зупинення дії судового рішення можливе у разі ухвалення судом рішення, яке не передбачає його примусового виконання, тобто відсутні приписи зобов'язального характеру, але вирішено питання правового характеру - визнано протиправними дії/бездіяльність, скасовано акт індивідуальної дії тощо.
Таким чином, механізм зупинення виконання судового рішення, як і зупинення його дії (якщо рішення не передбачає примусового виконання), може бути застосований щодо рішення про задоволення позову, яким змінено правове становище, що існувало до його ухвалення.
Водночас у цій справі постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2024 було скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.02.2024 та ухвалено нове, яким у задоволенні позову відмовлено.
Отже, оскаржувана у цій справі постанова суду апеляційної інстанції не містить зобов'язальних приписів і не підлягає примусовому виконанню, що виключає можливість зупинення її виконання або дії в порядку, передбаченому статтею 375 КАС України.
З урахуванням викладеного, Суд дійшов висновку, що у задоволенні вказаного клопотання необхідно відмовити.
За правилами частини першої статті 344 КАС України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням положень статті 341 цього Кодексу.
Особливості розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження врегульовано статтею 262 КАС України, згідно з частиною п'ятою якої суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до частини шостої статті 262 КАС України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, а також якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Отже, питання щодо виклику учасників справи для надання пояснень у справі вирішується Судом, якщо є необхідність заслухати такі пояснення.
Скаржник наполягає на необхідності розгляду справи у судовому засіданні з викликом сторін.
Проаналізувавши матеріали касаційної скарги та зміст судових рішень у справі, беручи до уваги характер спірних правовідносин та підстави для відкриття касаційного провадження, Суд не вбачає необхідності надання пояснень сторонами в зазначеній справі в ході її касаційного перегляду, у зв'язку з чим підстави для касаційного розгляду справи за участю представників сторін відсутні.
Бажання учасника справи викласти під час публічних слухань свої аргументи, висловлені нею в письмових поясненнях, не зумовлюють необхідності призначення до розгляду справи з викликом її учасників.
Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції, публічний розгляд справи може бути виправданим не в кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року в справі «Аксен проти Німеччини» («Axen v. Germany»), заява № 8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі «Варела Ассаліно проти Португалії» («Varela Assalino v. Portugal»), заява №64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник [в одній із зазначених справ] не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Керуючись статтями 12, 262, 340, 345 КАС України, Суд
Відмовити у задоволенні клопотання Малого приватного підприємства «Транспортник» про зупинення виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2024.
Відмовити у задоволенні клопотання Малого приватного підприємства «Транспортник» про участь у судовому засіданні.
Підготовчі дії в справі закінчити.
Справу призначити до розгляду в порядку письмового провадження з 22.01.2026, який відбудеться в Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корпус 5.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя: О.Р. Радишевська