Справа № 303/3531/25
19.01.2026 м. Ужгород
Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Волошин Любов Ярославівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 липня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальностіОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 липня 2025 року накладено на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 01 (один) рік.
Стягнуто зОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, судовий збір в розмірі - 605 грн. 60 коп.
Відповідно до постанови суди, - 08.05.2025 року о 18:06 годині, в м. Мукачево по вул. Автомобілістів, 3, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «VOLKSWAGEN CADDY» д/н знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку водій ОСОБА_1 відмовився о 18:13 год. на місці зупинки за адресою: м. Мукачево по вул. Автомобілістів, 3, під час безперервної відео фіксації. Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з даною постановою суду, адвокат Волошин Л.Я., в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення. Вважає, що постанова є незаконною у зв'язку із грубим порушенням процесуального законодавства поліцейськими під час документування та оформлення матеріалів правопорушення, що виразилось у прийняті судом першої інстанції незаконного та упередженого рішення на стадії припущення без достатніх допустимих доказів, яке суперечить положенням кодексу України про адміністративні правопорушення. Звертає увагу на те, що судом не надано оцінку тому, що ОСОБА_1 під час проведення огляду не був у стані алкогольного сп'яніння, його стан був пов'язаний з прийняттям тривалого часу ліків, що пов'язані з його хворобою.
Просить суд поновити строк на апеляційне оскарження постанови, оскільки телефон ОСОБА_1 було вилучено в ході проведення досудового розслідування кримінального провадження відносно нього, про Постанову суду першої інстанції дізнався лише в серпні 2025 року, про наявність притягнення до адміністративної відповідальності йому не було відомо.
В судове засідання апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його представник - адвокат Волошин Л.Я. не з'явилися, хоча належним чином були повідомленими про дату, час і місце судового засідання, при цьому, не повідомили суд про поважність причин їх неявки, що згідно вимог ст. 294 КУпАП, не перешкоджає розгляду справи, а тому, апеляційний суд вважає за можливе провести апеляційний розгляд без їх участі.
У цьому контексті, суд апеляційної інстанції враховує практику Європейського Суду з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» (справа №3236/03 від 03.04.2008), у якому зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан судового провадження. Отже, будь-яких підстав, що унеможливлюють проведення судового розгляду за відсутності правопорушника чи його представника, апеляційний суд не вбачає.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Розглянувши клопотання про поновлення строку, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, суд вважає за необхідне поновити апелянту строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин.
Апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги згідно з положеннями ст. 294 КУпАП.
Згідно положень ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти вмотивоване законне рішення.
Апеляційним судом встановлено, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення вказаних вимог дотримався.
Незважаючи на доводи апеляційної скарги сторони захисту, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується сукупністю належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів, зібраних та поданих до суду працівниками поліції відповідно до вимог ч. 2 ст. 251 КУпАП.
Згідно з вимогами п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до вимогп. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. Порушення цієї заборони тягне за собою адміністративну відповідальність за ст. 130 КУпАП.
Так, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №324197 від 08.05.2025вбачається, що 08.05.2025 року о 18:06 годині, в м. Мукачево по вул. Автомобілістів, 3, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «VOLKSWAGEN CADDY» д/н знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку водій ОСОБА_1 відмовився о 18:13 год. на місці зупинки за адресою: м. Мукачево по вул. Автомобілістів, 3, під час безперервної відео фіксації, чим порушив п. 2.5 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
Вказаний протокол відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оформлений компетентним органом в межах повноважень наданих особі, яка його склала, в якому чітко викладено як суть правопорушення так і інші відомості, необхідні для правильного вирішення даної справи. Своїми підписами в протоколі ОСОБА_1 підтвердив, що права та обов'язки йому роз'яснені, зі змістом протоколу ознайомлений, однак пояснення не надав.
Незважаючи на заперечення стороною захисту вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, його вина стверджується: вказаним протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №324197 від 08.05.2025, у якому викладені обставини вчиненого правопорушення; копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №4684568 від 08.05.2025, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП; довідкою старшого інспектора відділу адміністративної практики УПП у Закарпатській області ДПП, лейтенанта поліції, Волчкова М. від 09.05.2025 року про те, що гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримував посвідчення водія на право керування транспортними засобами відповідної категорії серії НОМЕР_2 від 05.12.2014 року, не склав теоретичну та практичну частину іспиту після спливу строку позбавлення права керування транспортними засобами; розпискою про залишення на зберігання транспортного засобу марки «VOLKSWAGEN CADDY» д/н знак НОМЕР_1 на місці зупинки за адресою: м. Мукачево, вул. Автомобілістів, 3;оглянутим у судовому засіданні відеозаписом з бодікамери поліцейського, який долучений до матеріалів справи, та з якого слідує, що 08.05.2025 року, з дотриманням вимог ч. 2 ст. 266 КУпАП та Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України 18.12.2018 №1026, працівниками поліції був зупинений транспортний засіб марки «VOLKSWAGEN CADDY» д/н знак НОМЕР_1 , під керуванням гр. ОСОБА_1 за порушення ПДР України. У зв'язку з виявленням у водія явних ознак алкогольного сп'яніння, про що повідомлено водію, працівниками поліції запропоновано водію, пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку на місці зупинки абу у медичному закладі, на що водій ОСОБА_1 відмовився.
Оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження в справі про адміністративне правопорушення, не вбачає будь-яких законних підстав не довіряти вказаним доказам.
Наведені докази жодним чином не спростовуються іншими доказами чи матеріалами справи, в тому числі і доводами апелянта, який категорично заперечив вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення за обставин, викладених як у протоколі про адміністративне правопорушення, так і у постанові суду. Такі пояснення є необґрунтованими і не заслуговують на увагу, оскільки вони суперечать фактичним обставинам та повністю спростовуються дослідженими доказами по справі.
При розгляді справи цим доказам суд дав належну оцінку, а тому твердження сторони захисту в апеляційній скарзі про те, що постанова суду прийнята без достатніх допустимих доказів, яке суперечить положенням кодексу України про адміністративні правопорушення- є необґрунтованими. Наведені докази є допустимими, належними і достатніми для підтвердження висновків суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Європейський суд з прав людини у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, ОСОБА_1 , який реалізував своє право керувати транспортним засобом, фактично погодився нести відповідальність та виконувати обов'язки згідно зі встановленими в Україні правових норм у сфері дорожнього руху.
Підстав вважати, що в процесі встановлення обставин справи зі сторони органів поліції на особу, яка притягнута до адміністративної відповідальності, чинився тиск, необ'єктивне ставлення до правопорушника з боку працівників поліції, в апеляційного суду немає.
Матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_1 зі сторони працівників поліції було необ'єктивне ставлення. Ніяких доказів про порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо) ОСОБА_1 та його захисник-адвокат Волошин Л.Я. не надали.
Доводи захисника-адвоката Волошин Л.Я. про те, що судом не надано оцінку тому, що ОСОБА_1 під час проведення огляду не був у стані алкогольного сп'яніння, його стан був пов'язаний з прийняттям тривалого часу ліків, що пов'язані з його хворобою, то такі доводи апелянта є неспроможними, оскільки матеріали справи не містять даних про такі обставини. Не надані вони і суду апеляційної інстанції.
Отже, невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційним судом розцінюється як лінія захисту з метою уникнення адміністративної відповідальності.
Інших доводів, які б заслуговували на увагу і підтверджували позицію сторони захисту щодо незаконності постанови судді місцевого суду та наявності підстав для закриття провадження у справі, в апеляційній скарзі не наведено й під час апеляційного перегляду справи не встановлені, а доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин події та не спростовують доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Таким чином, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, дотримуючись принципу неупередженості та об'єктивності, з дотриманням вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, дав належну оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності та дійшов обґрунтованих висновків про доведеність вини ОСОБА_1 «поза будь-яким розумним сумнівом» у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому підстав для закриття провадження у справі, визначених п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, на чому наполягає сторона захисту, суд апеляційної інстанції не вбачає.
Аналогічні посилання в апеляційній скарзі носять загальний характер та є суб'єктивними, у зв'язку з чим апеляційний суд приходить висновку, що немає необхідності наводити спростування на кожен аргумент апелянта, викладений ним у поданій апеляційній скарзі.
При цьому апеляційний суд керується висновком ЄСПЛ, зроблений ним у справі «Серекін та інші проти України» від 10.02.2010 року, де в п. 51 Суд вказав, що хоча пункт 1 статті Конвенції (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
На переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги спрямовані виключно на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення та є способом його самозахисту.
Відповідно до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.
Істотних порушень вимог закону, які б ставили під сумнів висновки судді першої інстанції та були безумовною підставою для скасування судового рішення не встановлено.
Накладене на ОСОБА_1 стягнення відповідає вимогам ст. 33 КУпАП, за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для виправлення особи притягнутої до адміністративної відповідальності та запобігання вчиненню нових адміністративних правопорушень.
З урахуванням наведеного, підстав для скасування постанови у межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Поновити захиснику-адвокату Волошин Л.Я., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , строк на апеляційне оскарження судового рішення.
Апеляційну скаргу захисника-адвоката Волошин Л.Я., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , - залишити без задоволення.
Постанову Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 липня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Т.Ю. Бисага