Справа № 128/3933/25
Провадження №11-кп/801/223/2026
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
21 січня 2026 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 ,
з секретарем судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора
у режимі відеоконференції ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого
у режимі відеоконференції ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці судове провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_9 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 14.01.2026, якою задоволено клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначеним розміром застави відносно обвинуваченого ОСОБА_8 у кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025020050000498 від 07.08.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,
Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 14.01.2026, продовжено строк тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 на 60 днів, до 30.11.2025 включно, із визначеним розміром застави у сумі 242 240 гривень.
Своє рішення суд першої інстанції мотивує тим, що при вивченні матеріалів судової справи знайшли підтвердження ті ризики, про які заявляв прокурор у клопотанні, а тому суд прийшов до висновку, що клопотання прокурора слід задовільнити та продовжити обвинуваченому ОСОБА_8 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Не погодившись із рішенням Вінницького районного суду Вінницької області захисник ОСОБА_9 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 14.01.2026, та постановити нову, якою до обвинуваченого ОСОБА_8 , застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту та зменшити розмір застави до 30 прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що ухвала є незаконною, необґрунтованою та такою, що постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Зокрема, на думку захисника, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, не навівши при цьому жодних належних та допустимих доказів на їх підтвердження. Як зазначається у апеляційній скарзі, обвинувачений за місцем проживання характеризується позитивно, раніше не судимий, визнає свою вину, добровільно співпрацює зі слідством, постійно проживає разом з батьками похилого віку, які потребують його догляду, що підтверджується матеріалами кримінального провадження.
При цьому захисник наголошує, що відсутні будь-які дані, які б свідчили про наміри обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, впливати на свідків, знищувати або спотворювати речі чи документи, незаконно впливати на інших учасників кримінального провадження, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню або продовжувати злочинну діяльність. Отже, як стверджується у апеляційній скарзі, підстави для застосування чи продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відсутні.
Крім того, в апеляційній скарзі зазначено, що суд, одночасно визнавши відсутність підстав для неможливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, без належного обґрунтування визначив максимальний розмір застави, що, на переконання апелянта, суперечить принципам необхідності та пропорційності, закріпленим у ст. 183 КПК України.
Апелянт також звертає увагу, що при визначенні розміру застави суд не врахував реальний майновий стан обвинуваченого, зокрема відсутність у нього стабільних доходів, значного майна чи фінансових ресурсів, а також той факт, що він проживає разом з батьками похилого віку та не має можливості сплатити визначену суму застави. У зв'язку з цим, як зазначається у скарзі, визначення максимального розміру застави фактично позбавляє обвинуваченого права на застосування альтернативного запобіжного заходу.
Посилаючись на положення ст.ст. 178, 182, 370 КПК України, практику Європейського суду з прав людини та Верховного Суду України, захисник наголошує, що застава не може мати карального характеру, а її розмір повинен бути співмірним із майновим станом особи та спрямованим виключно на забезпечення належної процесуальної поведінки.
Таким чином, за доводами апеляційної скарги, ухвала не містить належного мотивування, ґрунтується на загальних посиланнях на ризики без їх конкретизації та доказового підтвердження, не враховує особу обвинуваченого та його соціальні зв'язки, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Заслухавши доповідь судді, думки обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_9 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовільнити, пояснення прокурора ОСОБА_6 , який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали судової справи та апеляційні доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Указаним вимогам ухвала Вінницького районного суду Вінницької області від 14.01.2026 не відповідає.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Статтею 199 КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою, а з частини третьої даної норми слідує, що звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти, зокрема обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 дотримався вимог кримінального процесуального закону.
Судом апеляційної інстанції було встановлено, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого злочину в сфері незаконного обігу наркотичних засобів, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Колегія суддів бере до уваги той факт, що на даному етапі судового розгляду судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжному заході у вигляді тримання під вартою відпала, доцільності змінювати запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_8 не вбачається, встановлені під час обрання запобіжного заходу ризики не зменшились та продовжують існувати.
Обсяг обвинувачення ОСОБА_8 у сукупності із даними про особу обвинуваченого, а саме віддаленість його зареєстрованого місця проживання, відсутність офіційного працевлаштування та власної сім'ї, вказують на обґрунтованість застосування саме запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Тому, для запобігання встановленим під час обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою ризикам, та враховуючи суспільний інтерес, що полягає у виконанні завдань, які передбачені ст. 2 КПК України, зокрема, у захисті інтересів суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охороні прав, свобод та інтересів інших учасників кримінального провадження, а також забезпеченні швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, і який, незважаючи на презумпцію невинуватості обвинувачених, превалює над принципом поваги до свободи особистості, про що зазначено у п. 79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011, суд першої інстанції вірно дійшов до висновку, що вважає виправданим тримання ОСОБА_8 під вартою та недостатнім застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
У зв'язку з викладеним, суд прийшов до висновку, що для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та уникнення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості обвинуваченого переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення, необхідно продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_8 дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 діб із залишенням попередньо визначеного розміру застави та покладенням відповідних обов'язків на обвинуваченого в разі внесення застави, на підставі ч. 3 ст. 183 КК України, зважаючи також на відсутність даних про наявність перешкод для застосування обраного запобіжного заходу.
Щодо зменшення розміру застави, то суд апеляційної інстанції приходить до наступного висновку.
Колегія суддів вважає, що застава, визначена обвинуваченому у розмірі 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень 00 коп. є непомірною для обвинуваченого, членів його сім'ї та близьких родичів.
У рішенні від 13.01.2022 у справі «Істоміна проти України» Європейський суду з прав людини, аналізуючи обґрунтування тримання підозрюваного під вартою та визначення розміру застави, зазначив що гарантія, передбачена п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, покликана забезпечити не відшкодування будь-якої шкоди, завданої внаслідок передбачуваного злочину, а лише присутність обвинуваченого у судовому засіданні.
Тому розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на особу обвинуваченого, належне йому майно та його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на ступінь впевненості, що можлива перспектива втрати застави або вжиття заходів проти поручителів у випадку його неявки у судове засідання буде достатнім стримуючий фактором, щоб позбавити його бажання втекти.
Оскільки відповідне питання є основоположним правом на свободу, гарантованим ст. 5 Конвенції, органи державної влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так і для вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою.
Ураховуючи дані про особу обвинуваченого, наявність міцних соціальних зв'язків, позитивні характеристики та відсутність судимості, водночас беручи до уваги тяжкість інкримінованого злочину та його наслідки, колегія суддів уважає за необхідне зменшити ОСОБА_8 заставу у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 133 120 (сто тридцять три тисячі сто двадцять) гривень у національній грошовій одиниці, з покладенням на обвинуваченого обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
На переконання колегії суддів, такий розмір застави буде співмірним з існуючими в кримінальному провадженні ризиками та в разі її внесення зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та виконання ним обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
За таких обставин, виходячи з положень п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу захисника слід задовольнити частково.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419, 422-1 КПК України, суд
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , - задовільнити частково.
Ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 14.01.2026, якою задоволено клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначеним розміром застави відносно обвинуваченого ОСОБА_8 у кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025020050000498 від 07.08.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, - скасувати.
Клопотання прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Літинського відділу Вінницької окружної прокуратури ОСОБА_6 про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 - задовольнити частково.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді тримання під вартою продовжити на строк 60 діб, тобто до 14.03.2026 включно.
Одночасно визначити обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 133 120 (сто тридцять три тисячі сто двадцять) гривень, які необхідно внести на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом строку дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
?прибувати до слідчого та/або прокурора за першою вимогою;
?не відлучатись з населеного пункту, де він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;
?повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
?утриматись від спілкування із особами, які являються свідками у даному кримінальному провадженні;
?здати на зберігання свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Якщо ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не виконає покладені на нього обов'язки, то застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 КПК України.
Ухвала апеляційного суду набуває законної сили з моменту оголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4