Провадження № 2/742/790/26
Єдиний унікальний № 742/6943/25
20 січня 2026 року м.Прилуки
Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області
в складі: головуючого-судді Павлов В.Г.,
при секретарі судового засідання Сороки Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області цивільну справу за позовом ТОВ ФК «Позика» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором -
Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 22.12.2025 р. відкрито провадження та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
14.01.2026 р. представником позивача у зв'язку з досягненням домовленостей з відповідачами щодо предмету спору на адресу суду надіслано клопотання про закриття провадження.
Сторони, будучи належним чином повідомленими про час, дату та місце судового розгляду, в судове засідання не з'явились.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши заяву представника ТОВ ФК «Позика» та проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Згідно з ч.3 ст.13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.49 ЦПК України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 43 цього Кодексу, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
За приписами ч.1 ст.206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Статтею 255 ЦПК України визначені підстави закриття провадження у справі, зокрема суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: відсутній предмет спору (пункту 2 частини першої); позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом (пункт 4 частини першої).
Відмова представника позивача ТОВ ФК «Позика» від позову відповідає вимогам ст.206 ЦПК України. Обставин, які б свідчили про неможливість прийняття відмови від позову, судом не встановлено.
Відповідно до ч.2 ст.255 ЦПК України, постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі, суд одночасно вирішує питання про розподіл судових витрат.
Зміст зазначеної норми у системному зв'язку з положеннями ст.142 ЦПК України та статті 7 Закону України «Про судовий збір» свідчить, що порядок розподілу судових витрат залежить від процесуальної підстави закриття провадження у справі.
Частиною третьою ст.142 ЦПК України встановлено, що у разі відмови позивача від позову понесені ним судові витрати відповідачем не відшкодовуються, а судові витрати відповідача за його заявою можуть бути стягнуті з позивача.
У конкретній справі позивач відмовився від позову до початку розгляду справи по суті, при цьому просив не стягувати судові витрати, понесені товариством при зверненні до суду. Відповідачі заяв про стягнення понесених ними судових витрат до суду не подавали.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення судових витрат з будь-якої зі сторін, а також для вирішення питання про повернення судового збору.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для прийняття відмови представника позивача ТОВ ФК «Позика» від позову до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та закриття провадження у справі на підставі п.4 ч.1 ст.255 ЦПК України.
Керуючись ст.142,255,256,258,260,354 ЦПК України, суд -
Прийняти відмову ТОВ ФК «Позика» від позову до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Провадження у справі за позовом ТОВ ФК «Позика» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення суми заборгованості - закрити у зв'язку з відмовою позивача від позову.
Ухвала може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя В.Г. Павлов