Провадження № 1-кп/734/190/26 Справа № 734/234/26
21 січня 2026 року селище Козелець
Козелецький районний суд Чернігівської області в складі
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні Козелецького районного суду Чернігівської області кримінальне провадження № 42024272300000903 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
16 січня 2025 року до Козелецького районного суду Чернігівської області надійшло кримінальне провадження № 42024272300000903 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Прокурор в підготовчому судовому засіданні вважав за можливе призначити кримінальне провадження до судового розгляду та заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 діб, обґрунтовуючи своє клопотання тим, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України: переховування від органів досудового розслідування та/або суду, незаконного впливу на свідків, перешкоджання кримінальному провадженню, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Адвокат ОСОБА_4 не заперечував проти призначення справи досудового розгляду; однак заперечував проти задоволення клопотання прокурора, оскільки ним до доведені ризики, передбачені с. 177 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав думку свого захисника.
Заслухавши клопотання прокурора стосовно продовження запобіжного заходу обвинуваченим, доводи та думку сторони захисту, суд дійшов наступних висновків.
Ухвалою Борзнянського районного суду Чернігівської області від 28 листопада 2025 року обвинуваченому був обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою, який закінчується 25 січня 2026 року.
Згідно з ч. 1 ст. 333 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.
Згідно з ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК України).
Отже, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення дієвості кримінального провадження, тобто досягнення його завдань.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: (1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; (2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; (3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності інші обставини, перелік яких визначений у ст. 178 КПК України.
Статтею 177 КПК України встановлено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, зокрема: 1) переховуватися від суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
На переконання суду, відповідні ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій. Водночас КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Отже, перш за все, суду слід перевірити чи підтверджується існування ризиків, на які покликається прокурор.
Враховуючи ступінь тяжкості вищезазначеного злочину, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, який відноситься до тяжкого злочину та є військовим кримінальним правопорушенням, зважаючи на те, що обвинуваченому інкримінується вчинення даного злочину в умовах воєнного стану, суд приходить до висновку про наявність ризиків, передбачених положеннями ст. 177 КПК України, а тому з метою запобігти спробам обвинуваченого ОСОБА_5 переховування від суду, незаконно впливати на свідків, які ще не допитані судом, вчинити інше кримінальне правопорушення, а також з метою забезпечення виконання процесуальних рішень, суд вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою, без визначення розміру застави, оскільки судове провадження неможливо завершити до його спливу.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Отже, зважаючи на встановлені судом існуючі ризики, про які йшлося вище, суд дійшов висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченому на строк 60 днів.
При постановленні даної ухвали про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, враховуючи практику ЄСПЛ з цього питання, зазначені вище підстави та обставини, передбачені ст. 177 та 178 цього Кодексу.
Вказане кримінальне провадження підсудне Козелецькому районному суду Чернігівської області, підстав для його закриття немає, обвинувальний акт складено відповідно до вимог кримінально-процесуального закону, угоди, передбачені ст. 468 КПК України учасниками кримінального провадження не укладались.
Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. ст. 176-178, 182-184, 314-316 КПК України
постановив :
Призначити судовий розгляд кримінального провадження № 42024272300000903 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, у відкритому судовому засіданні в приміщенні Козелецького районного суду Чернігівської області на 27 січня 2026 року об 11 годині 00 хвилин.
Судовий розгляд проводити суддею ОСОБА_1 .
У судове засідання викликати всіх учасників процесу.
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити.
Продовжити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 діб в державній установі «Чернігівський слідчий ізолятор» до 21 березня 2026 року включно.
Ухвала в частині продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом 5 днів з моменту оголошення (обвинуваченим, який утримується під вартою, - в той же строк з моменту вручення копії ухвали), в іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_6