Справа № 658/166/22
Номер провадження 2-о/954/19/26
про передачу справи за підсудністю
20 січня 2026 рокус-ще Нововоронцовка
Суддя Нововоронцовського районного суду Херсонської області Гончаренко О.В., ознайомившись із заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про розірвання шлюбу за заявою подружжя,
встановив:
До Нововоронцовського районного суду Херсонської області звернулися ОСОБА_1 , ОСОБА_2 із спільною заявою про розірвання шлюбу.
Ознайомившись із заявою, вважаю, що вказана заява не підсудна Нововоронцовському районному суду Херсонської області з наступних підстав.
Предметом даного спору є розірвання шлюбу.
Згідно приписів ст.109 СК України подружжя, яке має дітей, має право подати до суду заяву про розірвання шлюбу разом із письмовим договором про те, з ким із них будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дітей.
Відповідно до ч.3 ст.293 ЦПК України у порядку окремого провадження розглядаються також справи про надання права на шлюб, про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей, за заявою будь-кого з подружжя, якщо один з нього засуджений до позбавлення волі, про встановлення режиму окремого проживання за заявою подружжя та інші справи у випадках, встановлених законом
Загальні підстави для визначення підсудності цивільних справ визначені у статях 27 та 28 ЦПК України, норми яких передбачають, що позови подаються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання або перебування відповідача або позивача.
Аналіз вказаних норм свідчить, що заява у справі окремого провадження подається заявником до суду за місцем свого проживання або перебування, яке зареєстроване у встановленому законом порядку.
Згідно частини 1 статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» документами, до яких вносяться відомості про місце проживання, є паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист.
Реєстрація - це внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Відповідно до положень ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.
Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
Особи, які не проживають за адресою, що зареєстрована як місце їх проживання, більше одного місяця і які мають невиконані майнові зобов'язання, накладені в адміністративному порядку чи за судовим рішенням, або призиваються на строкову військову службу і не мають відстрочки, або беруть участь у судовому процесі в будь-якій якості, зобов'язані письмово повідомити орган реєстрації про своє місце перебування.
Аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку про те, що реєстрації підлягає як місце проживання, так і місце перебування особи.
До того ж, відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
Таким чином, з наведеного вбачається, що зареєстрованим місцем проживання, відповідно до ЗУ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», внутрішньо переміщеної особи є адреса, зазначена у довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі, суд враховує імперативні положення Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» як спеціального закону.
Ця правова позиція відображена і у постанові Верховного Суду від 29 липня 2019 у справі № 409/2636/17.
Згідно відповіді №2253472 щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери від 20.01.2026, заявник ОСОБА_1 зареєстрована як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_1 , що належить до територіальної підсудності Святошинського районного суду м. Києва.
Також, заявник ОСОБА_2 зареєстрований як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_2 , відповідь №2253481 щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери від 20.01.2026, що належить до територіальної підсудності Приморського районного суду м. Одеси.
За вимогами п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
З огляду на викладене, дана справа не підсудна Нововоронцовському районному суду Херсонської області, а тому справу слід передати на розгляд до Святошинського районного суду м. Києва за правилами територіальної юрисдикції.
Керуючись ст.ст.31, 260 ЦПК України, суддя
постановив:
Справу за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про розірвання шлюбу за заявою подружжя передати для розгляду за підсудністю до Святошинського районного суду м. Києва.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Херсонського апеляційного суду в 15-денний строк з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
СуддяО.В. Гончаренко