21 січня 2026 року
м. Київ
справа №520/25813/25
адміністративне провадження №К/990/55395/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Уханенка С.А.,
суддів: Жука А.В., Соколова В.М.,
перевірив касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Комова Олега Геннадійовича на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 третя особа ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправними та скасування висновку, пунктів наказів, зобов'язання вчинити певні дії,
У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ), в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати висновок НОМЕР_3 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_1 ) службового розслідування за фактом можливого неправомірного нарахування деяким військовослужбовцям прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_3 прикордонного загону № 04.3.2/1310/25-Вн від 11.08.2025, прийнятого щодо військовослужбовця ОСОБА_1 .
- визнати протиправним та скасувати пункти 5, 6, 7 наказу НОМЕР_3 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_1 ) № 4332-АГ від 20.08.2025 «Про підсумки службового розслідування» у частині щодо військовослужбовця ОСОБА_1 :
"5. За порушення статей 11, 16, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, положень посадової інструкції в частині неухильного виконання вимог законодавства, наказів і розпоряджень, здійснення контролю за підлеглим особовим складом, статті 23 Закону України «Про Державну прикордонну службу України», статті 1.2.3 Бойового статуту механізованих і танкових військ Збройних Сил України, затвердженого наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 30.12.2016 № 605, старшого лейтенанта ОСОБА_1 притягнути до відповідальності правами начальника прикордонного загону та оголосити дисциплінарне стягнення «догана».
6. За порушення п.1 ст. 3 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» притягнути до матеріальної відповідальності старшого лейтенанта ОСОБА_1 по факту нанесення шкоди державі на загальну суму 6 012 777,70 (шість мільйонів дванадцять тисяч сімсот сімдесят сім) гривень 70 копійок, внаслідок надмірного нарахування та виплати додаткової винагороди.
7. Щодо внесення до книги обліку нестач та відображення суми в книзі обліку грошових стягнень та нарахувань за ОСОБА_1 та щомісячного утримання з нього коштів в розмірі 20% місячного грошового забезпечення та додаткової винагороди до повного погашення збитку".
- зобов'язати НОМЕР_3 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити недоплачене (стягнуте) грошове забезпечення та додаткову винагороду за вересень 2025 року ОСОБА_1 у розмірі 29 040,88 грн відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, постанові Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022.
У вересні 2025 року позивачем було подано заяву про вжиття заходів щодо забезпечення позову, в якій просив зупинити дію пунктів 6,7 наказу НОМЕР_3 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) № 4332-АГ від 20.08.2025 «Про підсумки службового розслідування», а саме шляхом заборони Військовій частині НОМЕР_1 вчиняти дії зі стягнення коштів в розмірі 20% місячного грошового забезпечення та додаткової винагороди до повного погашення збитку, що складає на загальну суму 6 012 777,70 грн відносно ОСОБА_1 , до набрання законної сили рішенням суду у адміністративній справі № 520/25341/25 в Харківському окружному адміністративному суді.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року заяву про забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1 задоволено. Зупинено дію пунктів 6,7 наказу НОМЕР_3 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_1 ) № 4332-АГ від 20.08.2025 «Про підсумки службового розслідування». Заборонено Військовій частині НОМЕР_1 вчиняти дії зі стягнення коштів в розмірі 20% місячного грошового забезпечення та додаткової винагороди до повного погашення збитку, що складає на загальну суму 6 012 777,70 грн, відносно ОСОБА_1 до набрання законної сили рішенням суду у адміністративній справі № 520/25813/25 в Харківському окружному адміністративному суді.
Відповідач, не погодився з ухвалою суду першої інстанції від 29 вересня 2025 року, подав апеляційну скаргу.
Постановою другого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задоволено. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року скасовано. Ухвалено постанову, якою у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.
29 грудня 2025 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» представник позивача надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року у цій справі.
Предметом касаційного оскарження є постанова суду апеляційної інстанції, якою скасовано ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і стаття 13 КАС України.
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Перелік судових рішень суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені у касаційному порядку після їх перегляду апеляційним судом, визначено частиною другою статті 328 КАС України, до якого віднесено ухвали:
- про забезпечення позову,
-заміну заходу забезпечення позову,
- ухвали, зазначені у пунктах 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 КАС України (щодо повернення заяви позивачеві (заявникові), відмови у відкритті провадження у справі, залишення позову (заяви) без розгляду, закриття провадження у справі, відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження).
Частиною третьою статті 328 КАС України обумовлено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 15 вересня 2020 року у справі №753/22860/17, критерієм для касаційного оскарження постанов апеляційного суду за наслідками перегляду ухвал суду першої інстанції про забезпечення позову або про відмову у такому забезпеченні є зміст дій апеляційного суду, а саме те, чи підтримав він висновки суду першої інстанції про забезпечення позову, або чи забезпечив позов за наслідками перегляду ухвали суду першої інстанції про відмову у такому забезпеченні. Якщо на питання відповісти ствердно, відповідні постанови апеляційного суду можуть бути предметом касаційного оскарження.
Таким чином, у касаційному порядку можна оскаржити ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову та постанову апеляційного суду про залишення зазначеної ухвали без змін, а також постанову апеляційного суду про забезпечення позову, прийняту за наслідками перегляду ухвали суду першої інстанції про відмову у такому забезпеченні.
При цьому, неможливим є касаційне оскарження ухвали суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову, постанови апеляційного суду, згідно з якою така ухвала залишена без змін, ухвали апеляційного суду, згідно з якою він відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову, а також постанови апеляційного суду, згідно з якою скасовано ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову та відмовлено у задоволенні відповідної заяви.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 18 травня 2021 року у справі №914/1570/20 відступила від викладеної вище правової позиції у частині висновків про неможливість оскарження ухвали суду апеляційної інстанції про відмову в забезпеченні позову та про неможливість касаційного оскарження постанови апеляційної інстанції, якою скасовано вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову, зазначивши, що такі обмеження є невиправданими, та що у касаційному порядку можуть окрім інших переглядатися ухвали суду апеляційної інстанції щодо забезпечення позову (тобто, як ухвали, якими задоволено заяву про забезпечення позову, так і ухвали, якими відмовлено у такому забезпеченні), а також постанови суду апеляційної інстанції, якими скасовано вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову.
Отже, враховуючи викладене, постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року підлягає касаційному оскарженню.
Так, постановляючи ухвалу про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з наявності підстав для забезпечення позову, передбачених пункту 1 частини другої статті 150 КАС України, оскільки позивачем доведено, що без вжиття заходів забезпечення позову продовження дії оспорюваного наказу відповідача може спричинити негативні наслідки втручання у мирне володіння позивачем власними коштами, а тому у випадку прийняття судом позитивного для позивача рішення його виконання буде істотно ускладнено.
Водночас, ухвалюючи оскаржувану постанову від 08 грудня 2025 року, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем жодним чином не доведено реальної загрози невиконання або істотного ускладнення виконання майбутнього судового рішення. Суд апеляційної інстанції вказав, що сам факт здійснення відрахувань із грошового забезпечення відповідно до наказу, який оскаржується, не свідчить про неможливість подальшого відновлення порушених прав у разі задоволення позову. Також суд апеляційної інстанції наголосив, що посилання позивача на "втручання у мирне володіння майном" не створює підстав для забезпечення позову, оскільки самі по собі майнові втрати, які потенційно можуть бути відшкодовані, не формують тієї шкоди, яка відповідно до частини другої статті 150 КАС України має бути оцінена як такою, що унеможливлює чи істотно ускладнює захист прав. Суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач не довів наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, яка б мала незворотний характер.
На думку колегії суду апеляційної інстанції, заявлені позивачем доводи зводяться лише до незгоди зі змістом наказу та порядком утримання коштів, тобто стосуються обставин, які підлягають вирішенню при розгляді справи по суті, а не у межах забезпечення позову.
Проте скаржник не погоджується з мотивами суду апеляційної інстанції та зазначає, що стягнення з позивача коштів до часу вирішення судом спору становитиме втручання у мирне володіння ним власними коштами. Скаржник не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що позивачем жодним чином не доведено реальної загрози невиконання або істотного ускладнення виконання майбутнього судового рішення, є хибним з огляду на той факт, що позивачем надані достатні докази фактичного стягнення з позивача коштів грошового забезпечення і погіршення його майнового стану.
Отже, підставою відкриття касаційного провадження є правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, правильності застосування частини другої статті 150 КАС України щодо наявності або відсутності підстав для забезпечення позову.
Касаційна скарга за формою та змістом відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для її повернення чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 248, 330, 334 КАС України, Суд
1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Комова Олега Геннадійовича на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 третя особа ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправними та скасування висновку, пунктів наказів, зобов'язання вчинити певні дії.
2. Витребувати справу № 520/25813/25 із Харківського окружного адміністративного суду.
3. Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний кабінет", а у разі його відсутності - засобами поштового зв'язку.
4. Іншим учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів надіслати через підсистему "Електронний суд" у вигляді електронних документів до їхніх електронних кабінетів, якщо ці учасники внесені до цієї автоматизованої системи. В іншому випадку, документи надсилаються цим учасникам засобами поштового зв'язку.
5. Установити десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу та роз'яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: С.А. Уханенко
Судді: А.В. Жук
В.М. Соколов