21 січня 2026 року
м. Київ
справа №140/13270/21
адміністративне провадження № К/990/50112/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів - Мацедонської В.Е., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2025 року у справі № 140/13270/21 за позовом ОСОБА_1 до Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора, Волинської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування наказу, рішення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
У листопада 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора, Волинської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, у якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора від 05 жовтня 2021 року №2 про неуспішне проходження прокурором відділу представництва інтересів держави в суді та при виконанні судових рішень прокуратури Волинської області ОСОБА_1 атестації у формі співбесіди;
- визнати протиправним та скасувати наказ керівника Волинської обласної прокуратури №719к від 28 жовтня 2021 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу представництва інтересів держави в суді та при виконанні судових рішень прокуратури Волинської області з 29 жовтня 2021 року;
- поновити ОСОБА_1 у Волинській обласній прокуратурі на посаді, рівнозначній посаді прокурора відділу представництва інтересів держави в суді та при виконанні судових рішень прокуратури Волинської області з 30 жовтня 2021 року;
- стягнути з Волинської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, з урахуванням статті 81 Закону України «Про прокуратуру», починаючи з 30 жовтня 2021 року та до моменту фактичного поновлення на роботі та понесених судових витрат.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2022 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2022 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Шістнадцятої кадрової комісії №2 від 15 жовтня 2021 року «Про неуспішне проходження прокурором атестації», наказ керівника Волинської обласної прокуратури №719к від 28 жовтня 2021 року «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновленор ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу представництва інтересів держави в суді та при виконанні судових рішень прокуратури Волинської області, з 30 жовтня 2021 року та стягнуто з Волинської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 26 563,97 грн.
Постановою Верховного Суду від 18 травня 2023 року рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суд від 12 липня 2022 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2023 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора від 05 жовтня 2021 року №2 про неуспішне проходження прокурором відділу представництва інтересів держави в суді та при виконанні судових рішень прокуратури Волинської області ОСОБА_1 атестації у формі співбесіди. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 21 листопада 2024 року рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суд від 18 січня 2024 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2025 року, у позові відмовлено.
Справа судом першої інстанції розглянута за правилами загального позовного провадження.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 08 вересня 2025 року касаційну скаргу повернуто особі, яка її подала на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв'язку з незазначенням у касаційній скарзі належних доводів та обґрунтувань щодо підстав оскарження судових рішень.
03 грудня 2025 року Верховним Судом зареєстровано касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2025 року у справі №140/13270/21, яка надійшла повторно через підсистему «Електронний суд». Заявник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовну заяву повністю.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 03 грудня 2025 року визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Білак М.В., судді: Мацедонська В.Е., Губська О.А.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 грудня 2025 року визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Білак М.В., судді: Мацедонська В.Е., Мельник-Томенко Ж.М.
Ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2025 року визнано неповажними, зазначені ОСОБА_1 , підстави для поновлення пропущеного процесуального строку. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2025 року у справі № 140/13270/21 залишено без руху. Надано заявнику касаційної скарги строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, а саме для надання до суду заяви (клопотання) про поновлення процесуального строку, із зазначенням інших поважних і об'єктивних причин його пропуску та надати докази, що їх підтверджують, уточнену касаційну скаргу. Роз'яснено, що в разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений судом строк у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
На виконання вимог ухвали Суду позивачем через підсистему «Електронний суд» надіслано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, у якій просить поновити строк на касаційне оскарження постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2025 року у справі №140/13270/21; відкрити касаційне провадження у справі №140/13270/21; скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2025 року у справі №140/13270/21, ухвалити нове судове рішенням, яким задовольнити позовну заяву повністю.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження позивач зазначає, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду прийнята 15 липня 2025 року, повний текс складено 25 липня 2025 року. Відповідно до статті 329 КАС України касаційна скарга подається на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Касаційну скаргу подано 18 серпня 2025 року в межах строків на касаційне оскарження. Водночас ухвалою суду касаційну скаргу 08 вересня 2025 року повернуто з правом повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Позивач зазначає, що під час винесення вказаної ухвали вона перебувала на стаціонарному лікуванні, про що свідчать листи непрацездатності. У зв'язку з цим касаційну скаргу викладено в новій редакції, а тому просить суд касаційної інстанції поновити строк на касаційне оскарження постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2025 року.
До клопотання про поновлення строку позивачем додано відомості з сайту Пенсійного Фонду України щодо наявних листків непрацездатності станом на 26 грудня 2025 року.
Оцінивши наведені скаржником обставини та обґрунтування причин пропуску строку, вирішуючи клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження колегія суддів виходить з такого.
Питання поважності причин пропуску процесуального строку оцінюються судом на власний розсуд, в кожному конкретному випадку, з урахуванням обставин справи і належних доказів поважності пропуску процесуального строку на оскарження.
Приписами статті 44 КАС України встановлено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п'ятої цієї статті).
Наведеною процесуальною нормою чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку касаційного оскарження, а також належного оформлення касаційної скарги. Для цього особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Учасники справи, мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк та у передбаченому процесуальним законом порядку. Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.
Встановлення процесуальних строків процесуальним законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства процесуальних обов'язків.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.
Та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє повторного звернення до суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у Суду - обов'язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.
Суд звертає увагу скаржника, що чинне законодавство України не передбачає зупинення процесуального строку у разі звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою та повернення такої касаційної скарги.
При цьому, Суд наголошує, що належним підтвердженням наміру реалізувати своє право на касаційне оскарження є направлення повторної касаційної скарги скаржником у найкоротший строк.
Суд вважає за необхідне зазначити, що звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою це право сторони, а не обов'язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на касаційне оскарження, то реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями Кодексу адміністративного судочинства України. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Крім того, особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи та подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов'язаний з об'єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.
Перевіряючи наведені заявником підстави для поновлення пропущеного процесуального строку та відхиляючи їх, Верховний Суд зазначає, що клопотання заявника про поновлення строку на касаційне оскарження з наведених підстав не можна вважати обґрунтованим.
Так, з наданих позивачем відомостей з сайту Пенсійного Фонду України щодо наявності листків непрацездатності слідує, що позивачу був відкритий листок непрацездатності: №18230916-20337697011 - 11 серпня 2025 року та закритий 13 серпня 2025 року; №18230916-2033872628-1 - 14 серпня 2025 року та закритий 15 серпня 2025 року; №18615247-2034435100-1 - 08 вересня 2025 року та закритий 12 вересня 2025 року; №18967132-2035045759-1 - 01 жовтня 2025 року та закритий 03 жовтня 2025 року; №18967132-2035108677-1 - 04 жовтня 2025 року та закритий 08 жовтня 2025 року; №18967132-2035221056-1 - 09 жовтня 2025 року та закритий 17 жовтня 2025 року; №18967132-2035454698-1 - 18 жовтня 2025 року та закритий 21 жовтня 2025 року.
Верховним Судом касаційна скарга позивача, яка була подана 18 серпня 2025 року, повернута 08 вересня 2025 року. Повторна касаційна скарга подана позивачем до Верховного суду через підсистему «Електронний суд» 02 грудня 2025 року.
Доказів поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження за період з 13 вересня 2025 року по 30 вересня 2025 року та з 22 жовтня до 01 грудня 2025 року позивачем не надано.
Отже, ОСОБА_1 вимоги ухвали суду від 19 грудня 2025 року щодо надання клопотання із зазначенням інших поважних і об'єктивних причин пропуску строку касаційного оскарження судового рішення та надання доказів, що їх підтверджують, не надано.
Зважаючи на значний пропуск строку на касаційне оскарження, вказані позивачем причини пропуску строку касаційного оскарження не дають підстав для висновку про наявність об'єктивних непереборних обставин, які б перешкоджали своєчасному оскарженню судового рішення у цій справі та які б могли зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження.
Також Суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, не е абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтованою пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», пункт 53 рішення ЄСПЛ від 08 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України»)
У рішенні від 18 жовтня 2005 року у справі «МШ «Голуб» проти України» ЄСПЛ зазначив, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним: воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання.
Отже, за практикою ЄСПЛ, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду. І навпаки, безпідставне поновлення таких строків свідчить про порушення принципу правової визначеності.
У пункті 46 рішення Європейського суду з прав людини «Устименко проти України» (N°32053/13) зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обґрунтованого рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.
Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлює особливими і непереборними обставинами. Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21 грудня 2010 року, заява N°45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява N°23436/03).
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
З огляду на викладене, наявні підстави для відмови у відкритті касаційного провадження.
На підставі викладеного, керуючись статтею 333 КАС України,
Визнати неповажними, зазначені ОСОБА_1 , підстави для поновлення пропущеного процесуального строку.
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2025 року у справі №140/13270/21.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2025 року у справі №140/13270/21 за позовом ОСОБА_1 до Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора, Волинської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування наказу, рішення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала, у спосіб їх надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді М.В. Білак
В.Е. Мацедонська
Ж.М. Мельник-Томенко